Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №176/3957/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3488/26 Справа № 176/3957/25 Суддя у 1-й інстанції - Гусейнов К. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі з ОСОБА_1 , у них народилась дитина - ОСОБА_3 .

11.06.2021 року у справі №220/735/21 за позовом відповідачки про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини Великоновосілківський районний суд Донецької області своїм рішенням, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 06.05.2021 року.

Позивач зазначає, що за весь період виплат аліментів боргів він не мав та сумлінно виконував обов`язки, покладенні на нього судом, та протягом 4 років відвідував свого сина, допомагав грошовими коштами та фізично виховувати сина, приймав активну участь у його життєдіяльності.

За період виплати аліментів та по теперішній час позивач сплатив 488 941 гривень, що становить приблизно 10 186 гривень на місяць, що, на його думку, є достатнім для закриття базових потреб дитини, які впливають на її здоров`я та повноцінне функціонування, зокрема потреби у житлі, їжі, одязі, необхідних предметах побуту, екстреній медичній допомозі, забезпечення інших умов для безпеки та розвитку.

Відповідно до довідки від 11.07.2022 року позивач знаходиться на обліку як внутрішньо переміщена особа. 18 червня 2024 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 , відповідний актовий запис №408 зареєстрований Дніпровським відділом ДРАЦС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. ІНФОРМАЦІЯ_3 у шлюбі народилась донька ОСОБА_5 , відповідний актовий запис №276 від 17.09.2025 року.

Позивач стверджує, що на даний час він є єдиною працевлаштованою людиною в своїй сім`ї, його законна дружина знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років та отримує 860 гривен соціальної виплати.

Заробітна плата позивача на місяць становить 46 000 тисяч гривень, з врахування виплат аліментів 1/3 частки (15 333 грн) прибуток становить 30667 гривень на місяць.

Також, позивач стверджує, що сім`я винаймає квартиру для проживання, витрати на це становлять близько 10 000 гривень на місяць. З врахуванням вищевказаного, на витрати сім`ї з двох дорослих людей та одної новонародженої дитини залишається 21 000 тисяча гривень.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши розмір аліментів 1/7 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задоволено частково.

Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 червня 2021 року, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 до 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Припинено, з дня набрання даним рішенням законної сили, стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 червня 2021 року, справа №220/735/21.

Виконавчий лист, виданий по справі №220/735/21, після сплати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , усіх сум, нарахованих йому до набрання чинності даним рішенням суду за цим виконавчим листом, повернути до суду та залучити до матеріалів відповідної справи.

Не погодившись з вказаним рішеннями суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 10 вересня 2011 року, Відділом ДРАЦС Великоновосілківського районного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №56 (а.с.28).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.04.2012 року позивач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.14).

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 червня 2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту звернення позивача до суду, тобто з 06.05.2021 року і до досягнення нею повноліття (а.с.11-13).

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 28 січня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.31-32).

З довідки від 11.07.2022 року вбачається, що позивач ОСОБА_2 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та зазначено його місце фактичного перебування: АДРЕСА_1 (а.с.15).

18 червня 2024 року між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, зареєстрований Дніпровським відділом ДРАЦС у Дніпровському районі Південного міжрегіонального управління Міністверства юстиції (м.Одеса), актовий запис №408 (а.с.16).

Від даного шлюбу у позивача ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 17.09.2025 року (а.с.17).

Позивач є працездатним та отримує дохід, який згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу за період з січня по липень 2025 року складає 321 023,31 грн (а.с.21-25).

Згідно з довідками від 05.12.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи (а.с.66, 67).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною другою ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно із частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За приписами ст. ст. 150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

Стаття 180 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька, зміна сімейного стану може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно з ч. 7 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі N 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі N 554/3355/20 (провадження N 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі N 682/2454/22 (провадження N 61-10748 св 23).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції у порушення вищевказаних вимог закону не звернув уваги на те, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дітей, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Місцевий суд у порушення зазначених вище вимог закону не врахував те, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі у зв`язку з народженням дітей від іншого цивільного шлюбу.

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічні за змістом висновки неодноразово викладалися в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження №61-9460св20) та від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження №61-1031св21).

Враховуючи зазначене вище апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б дали суду можливість встановити в дійсності значне погіршення майнового стану апелянта, або інших доказів для можливості застосування норм статті 192 СК України.

Відповідно до положень ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості. Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати, які було сплачено за подання апеляційної скарги по справі у розмірі 1453,44грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2025 року — скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини— відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1453,44 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Повний текст постанови складено 08 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: