Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №932/5300/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3446/26 Справа № 932/5300/25 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравто Дніпро» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 01.05.2024 року о 09 годині 00 хвилин у м.Дніпрі по вул.Аеропортівській, в районі електроопори № 10, автомобіль Ленд Ровер, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , скоїв зіткнення з автомобілем Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень та ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження. Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16.07.2024 року по справі №932/4770/24, водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Цивільно - правова відповідальність власника автомобіля Ленд Ровер, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована ТОВ «СГ «Оберіг». Страховиком ТОВ «СГ «Оберіг» за результатами настання дорожньо-транспортної пригоди власнику пошкодженого автомобіля Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_2 було виплачене страхове відшкодування в розмірі 156800,00 грн.

Згідно звіту №27-05.24 від 22.05.2024 року про оцінку вартості збитків, завданого власнику автомобіля Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 328702,93 грн.

Таким чином, різниця між сумою визначено звітом у розмірі 328702,93 грн. та фактично отриманим страховим відшкодування в розмірі 156800,00 грн. складає 171902,93 грн. Окрім того, позивач поніс витрати за складання звіту оцінювачем із встановлення вартості збитків у розмірі 4500,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача. Враховуючи наведене, а також те, що на цей час відповідач в добровільному порядку не сплатив різницю завданих збитків, позивач змушений звернутись до суду із цим позовом.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму в рахунок відшкодування завданої йому шкоди в розмірі 176402,93 грн. та вирішити питання судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравто Дніпро» до ОСОБА_1 , третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравто Дніпро» в рахунок відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди 176402,93 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравто Дніпро» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішеннями суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.05.2024 року о 09 годині 00 хвилин у м.Дніпрі по вул.Аеропортівській, в районі електроопори № 10, автомобіль Ленд Ровер, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 скоїв зіткнення з автомобілем Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень та ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16.07.2024 року у справі №932/4770/24, водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Цивільно правова відповідальність власника автомобіля Ленд Ровер, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована ТОВ «СГ «Оберіг» полісом №СА/0108182 від 12.01.2024 року.

Згідно листа ТОВ «СГ «Оберіг» № 49717/1/1/ПЗ від 01.11.2024 року полісом №СА/0108182 від 12.01.2024 року передбачено франшизу у розмірі 3200,00 грн.

Згідно технічного паспорта НОМЕР_3 , власником автомобіля Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_2 , є Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровськ – Авто», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравто Дніпро».

Страховиком ТОВ «СГ «Оберіг» за результатами настання дорожньо-транспортної пригоди власнику пошкодженого автомобіля Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_2 , було виплачене страхове відшкодування в розмірі 156 800,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 32538 від 01.11.2024 року.

Згідно звіту №27-05.24 від 22.05.2024 року про оцінку вартості збитків, завданого власнику автомобіля Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 328702,93 грн.

Таким чином, різниця між сумою визначеною звітом у розмірі 328702,93 грн. та фактично отриманим страховим відшкодування в розмірі 156800,00 грн. складає 171902,93 грн.

Окрім того, позивач поніс витрати за складання звіту оцінювачем із встановлення вартості збитків у розмірі 4500,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 15639 від 17.05.2024 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки вина відповідача у скоєнні вищевказаної ДТП, в результаті якої був пошкоджений належний позивачу автомобіль, встановлена постановою суду, розмір збитків позивача, завданих невідновлювальними пошкодженнями транспортного засобу, підтверджено належними доказами, а страховим відшкодуванням не в повному обсязі відшкодовано заподіяні збитки, суд вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між отриманими страховими виплатами та реальними збитками, заподіяними позивачу та понесеними ним в наслідок ДТП, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню на відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 176 402,93 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).

Частиною першою статті 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Встановивши, що сума страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до закону – 156800 грн, не покриває загальний розмір заподіяної майну позивача матеріальної шкоди – 328702,93 коп., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 як винуватця дорожньо-транспортної пригоди на користь позивача 171902,93 грн матеріальної шкоди, яка є різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, та понесених витрат щодо визначення завданої шкоди та складання експертного висновку в розмірі 4500,00 грн., а всього 176402,93 грн.,

При цьому суд дотримався принципу диспозитивності цивільного судочинства при визначенні суми стягнення.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність підстав для стягнення з нього на користь позивача матеріальної шкоди не відповідають чинним нормам закону та фактичним обставинам справи.

На спростування розрахунку відповідачем ані до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції доказів надано не було.

Оскільки позивач вправі вимагати відшкодування різниці між виплаченим страховим відшкодуванням та розміром збитків, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача даної різниці, з таким висновком погоджується й апеляційний суд.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 а – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 жовтня 2025 року— залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст судового рішення складено 08 квітня 2026 року.

Головуючий суддя

Судді