Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №201/146/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2989/26 Справа № 201/146/25 Суддя у 1-й інстанції - Куць О. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Гапонова А.В.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 14 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа — відділ опіки та піклування управління-служби у справах дітей Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином (суддя першої інстанції Куць О.О.),

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , третя особа — відділ опіки та піклування управління-служби у справах дітей Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином, в якому з урахування заяви про зміну предмету позову просив зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати йому, ОСОБА_3 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своїм сином — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом особистого спілкування, спілкування за допомогою засобів мобільного та інтернет зв`язку.

Також позивач просив встановити можливість перебування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька (з батьком) три рази на тиждень, а саме : кожен вівторок (з 16 години дня до 21:00 години вечора), середу (з 16 години дня до 21:00 години вечора) та неділю (з 09:00 годин ранку до 08:00 години ранку наступного дня (понеділок).

Кожен вівторок, починаючи з 16:00 год. позивач забирає до себе ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проведення виховання, спільного часу, шляхом відвідування кружків, розважальних заходів, перебування разом за місцем проживання ОСОБА_3 .

Позивач може забирати дитину кожного вівторка о 16:00 зі школи, кружків, місця проживання або з будь-якого іншого місця. О 21-00 год. кожного вівторка позивач привозить дитину до його матері - ОСОБА_1 за місцем її проживання та передає їй сина. Кожну середу, починаючи з 16:00 год. позивач забирає до себе ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проведення виховання, спільного часу, шляхом відвідування кружків, розважальних заходів, перебування разом за місцем проживання ОСОБА_3 .

Позивач може забирати дитину кожну середу о 16:00 зі школи, кружків, місця проживання або з будь-якого іншого місця. О 21-00 год. кожної середи позивач привозить дитину до його матері - ОСОБА_1 за місцем її проживання та передає їй сина. Кожну неділю, починаючи з 09:00 год. позивач забирає до себе ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проведення виховання, спільного часу, шляхом відвідування кружків, розважальних заходів, перебування разом за місцем проживання ОСОБА_3 .

Позивач може забирати дитину кожну неділю о 09:00 год з кружків, місця проживання або з будь-якого іншого місця. Забираючи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у неділю він залишається у батька з ночівлею до понеділка.

Кожного понеділка до 08:00 год. позивач відводить особисто сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до школи на перше заняття, а у разі відсутності таких занять — передає сина матері. Також позивач просив надати йому, ОСОБА_3 , можливість особисто забирати дитину з дому або зі школи в дні побачень, а також необмежене спілкування сина засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином

Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 14 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_3 брати участь у вихованні та спілкуванні з сином — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено ОСОБА_3 способи участі у вихованні та спілкуванні з сином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може перебувати у батька (з батьком) ОСОБА_3 три рази на тиждень, а саме: щовівторка з 16:00 до 21:00, щосереди з 16:00 до 21:00 та щонеділі з 09:00 до 08:00 наступного дня.

Надано можливість ОСОБА_3 особисто забирати дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дні побачень.

Надано ОСОБА_3 можливість необмеженого спілкування з сином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Із вказаним рішенням суду не погодилась відповідачка, та через свого представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування інтересів дитини та матері.

Скарга мотивована тим, що судом не враховано, що апелянт має фізичну та матеріальну можливість батько, дитині повноцінний відпочинок та оздоровлення влітку, у той час як який є військовозобов`язаний та не може забезпечити дитині належний відпочинок.

Рішенням суду встановлено графік побачень, який фактично позбавляє матір можливості планувати відпочинок та оздоровлення дитини в літні місяці. Суд не встановив жодних обставин, які б свідчили про неможливість для матері забезпечити спільний дитині відпочинок, та не навів жодних правових підстав для обмеження її права на відпочинок.

Судом не враховано, що батько є військовозобов`язаним, що обмежує його можливості щодо організації відпочинку дитини влітку, особливо в регіонах, що потребують посилених заходів безпеки.

Рішенням суду встановлено побачення щовівторка та щосереди до 21:00, що враховує режиму дня дитини, необхідності підготовки до школи, виконання домашніх завдань та відпочинку. Це може негативно вплинути на навчальні досягнення дитини та її психоемоційний стан.

Також, Апелянт не погоджується з рішенням суду в частині перебування дитини у батька щонеділі з 09:00 до 08:00 наступного дня.

Судом не враховано відсутність можливості батька забезпечити безпечний відпочинок для сина та не враховано режиму дня дитини та підготовки до школи. А також порушено принцип справедливого балансу інтересів дитини та батьків.

ОСОБА_2 , просила рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 14 листопада 2025 року у частині визначення графіка побачень скасувати та ухвалити у відповідній нове, яким визначити способи участі батька ОСОБА_7 у вихованні дитини у наступний порядок:

- Літні канікули (червень-серпень): Дитина перебуває з матір`ю ОСОБА_8 без обмежень для організації оздоровлення та відпочинку, у тому числі з правом виїзду за межі України.

- Батько має право на два недільні побачення на місяць з 09:00 до 18:00 без ночівлі, з обов`язковим поверненням дитини за місцем проживання з матір`ю в той самий день. –

В інші дні та періоди канікул зустрічі можливі за попередньою згодою матері, з урахуванням інтересів дитини, режиму дня та раніше запланованих поїздок на відпочинок.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 січня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 лютого 2019 року (справа № 201/8730/18), яке набрало законної сили 19 березня 2019 року (а.с. 63-64).

Від шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають двох синів: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с. 14,15,58,59).

Після розлучення старший син проживає з батьком, а молодший, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,— з матір`ю, що сторонами не заперечується, а відтак не підлягає доказуванню в силу ч.1 ст. 82 ЦК України.

Матеріали справи містять висновок психолога № 01-4/101 від 23 червня 2025 року, складеного КЗСЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» ДМР за направленням № 550/0312-17 від 19 травня 2025 року від управління-служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, для визначення рівня батьківського потенціалу обох батьків, ставлення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до обох батьків.

З указаного висновку вбачається, що за результатами психологічного діагностування ОСОБА_3 було встановлено, що він має достатньо високий рівень батьківського потенціалу, є авторитетом для сина ОСОБА_10 . Схильності до відкритої агресивної поведінки не виявлено, ОСОБА_3 здатен адекватно оцінювати різноманітні життєві ситуації та позитивно реагувати на них. Батько має чіткі плани щодо виховання та розвитку дитини, здатен брати відповідальність на себе за свої вчинки та бути вимогливим до оточуючих.

В ході психологічного діагностування рівню прихильності ОСОБА_10 до батьків було виявлено, що він має емоційну прив`язаність та прихильність до батька, поважає його. Хлопець підкреслює, що батько ставиться до нього з одного боку лояльно та з розумінням, з іншого боку — вимогливо. Рівень розумового та емоційного розвитку хлопця відповідає віковій нормі, психоемоційний стан стабільний, задовільний. Схильності до відкритої агресивної поведінки не виявлено. Під час бесіди та тестування дитина була доволі щирою.

Зі слів дитини: він гарно ставиться до мами та молодшого брата ОСОБА_11 , хотів би регулярно з ними спілкуватись, жалкує, що останнім часом такої можливості не має, бо мама стала уникати таких зустрічей.

У висновку вказано, що для більш об`єктивного психологічного висновку психолог намагався запросити ОСОБА_12 , але за вказаним номером телефона з нею зв`язатись не було можливості. Служба у справах дітей Соборного району також надала номер її адвоката. Адвокат пообіцяла передати інформацію про те, що ОСОБА_13 бажано звернутись у відділення «Служби підтримки сім`ї». Проте протягом 4-х тижнів ОСОБА_14 не вийшла на зв`язок та не звернулась до відділення.

Психолог надав батькові рекомендації щодо оптимізації процесу виховання його старшого сина (а.с. 167-168).

Згідно висновку адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради № 5/6-78 від 27 червня 2025 року адміністрація вважає доцільним визначити ОСОБА_3 способи участі у вихованні та спілкуванні з сином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може перебувати у батька (з батьком) ОСОБА_3 3 рази на тиждень, а саме: щовівторка з 16:00 до 21:00, щосереди з 16:00 до 21:00 та щонеділі з 09:00 до 08:00 наступного дня.

Вирішено за доцільне надати можливість ОСОБА_3 особисто забирати дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дні побачень.

Надати можливість необмеженого спілкування з сином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином (а.с. 175-176).

Як вбачається зі змісту вищевказаного висновку адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради № 5/6-78 від 27 червня 2025 року адміністрацією врахований відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .

Засідання призначалось на 15 травня 2025 року. Між тим, ОСОБА_1 надала заяву, в якій зазначила, що не зможе бути присутньою на засіданні комісії, хоча в день засідання, як зазначено у висновку, приходила до управління-служби у справах дітей та спеціалісти управління-служби провели з нею бесіду. ОСОБА_14 зазначила, що хоче, щоб діти спілкувались між собою, але через конфліктну ситуацію із батьком дітей такої можливості немає.

На чергове засідання комісії ОСОБА_1 також не з`явилась, були присутні ОСОБА_3 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач у телефонному режимі повідомила, що не може бути присутньою на засіданні з питань захисту прав дитини (а.с. 176).

Ухвалюючи рішення про встановлення графіку спілкування сина з батьком, місцевий суд виходив з інтересів дитини, принципів рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком місцевого суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Приватно - правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного (сімейного) права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; перевага балансу інтересів; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справ № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «JOHANSEN v. NORWAY» від 07 серпня 1996 року).

Отже, визначаючи спосіб участі одного із батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Оскільки батько та мати мають рівні права та обов`язки, то колегія суддів, виходячи з принципу рівності батьків у реалізації їх права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні,вважає. що судом першої інстанції з урахуванням обставин справи та графіку та діагнозу дитину було графік спілкування та зустріч з батьком, який вказано у резолютивній частині оскаржуваного рішення.

Дослідивши наявні у справі обставини та докази на які посилався місцевий суд при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає. що встановлений рішенням місцевого суду від 14 листопада 2025 року графік спілкування та зустрічей позивача ОСОБА_3 зі своїм сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 буде відповідати найкращим побажаннями батька та сина, з огляду на те, що згідно висновку психолога від 23.06.2025 року №01-4/101 з липня 2024 року відповідачка стала перешкоджати спілкування ОСОБА_11 з батьком та старшим братом ОСОБА_10 .

Крім того, даним висновком встановлено, що під час спілкування ОСОБА_10 з психологом, дитина вказувала на те, що мати уникає зустрічей з ним, а також постійно переносить зустрічі між братами.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідачка уникала запрошень психолога для більш об`єктивного висновку та органу опіки та піклування щодо вирішення питання про визначення ОСОБА_3 способу виховання та спілкування із сином ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Тобто, відповідачка фактично самоусунулась від вирішення питання щодо визначення спілкування батька із сином, відмовилась прийняти участь у засіданні органу опіки піклування, запропонувавши свій графік побачень.

Також з матеріалів справи встановлено, що між сторонами, після розірвання шлюбу існує конфлікт щодо особистого спілкування та спілкування з дитиною, а тому апеляційний суд вважає, що визначений графік побачень буде відповідати як інтересам дитини так і батька.

Доводи відповідачки, що позивачем до неї застосовувався психологічний тиск, належними доказами не підтверджено, в матеріалах справи відсутнє будь-яке судове рішення, яке набрало законної сили,про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності.

Також, апеляційний суд не враховує доводи відповідачки, що вона буде фактично позбавлена можливості влітку проводити канікули із сином ОСОБА_11 , оскільки з визначеного місцевим судом графіком, не визначено для спілкування батька і сина конкретно літні місяці.

Апеляційний суд наголошує на тому, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не позбавлені права, за особистою згодою та волевиявленням останніх узгоджувати спілкування батька і сина.

Крім того, як вбачається, з протоколу судового засідання №5125049 від 18.09.2025 року на запитання суду «Якщо дитини не буде хотіти лишаться з ночівлею?», позивач відповів «Додому возити», тобто позивач визнав, що у випадку відсутності у дитини бажання, він не буде наполягати на зворотному (т.1 а.с.201-204).

Проаналізувавши встановлені обставини справи, враховуючи характер стосунків, які склались між батьками дитини та між дитиною і кожним з батьків, вік дитини, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, колегія суддів вважає, що визначений графік спілкування ОСОБА_3 зі своїм сином ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений рішенням суду від 14 листопада 2025 року, є доцільним і таким, що відповідатиме інтересам дитини та батька.

Інші доводи, наведені в обґрунтування скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 14 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.В. Агєєв

А.В. Гапонов