Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №243/5975/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3618/26 Справа № 243/5975/25 Суддя у 1-й інстанції - Агеєва О. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2025 року позивачка звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід – ОСОБА_2 . 05.10.2021 позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса м. Маріуполь Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Верченко Т.І., відповідно за її заявою була заведена спадкова справа. У зв`язку з початком повномасштабної військової агресії та через тимчасову окупацію м. Маріуполя, в тому числі і самої будівлі нотаріуса невідомими військовими формуваннями та озброєними особами, через відсутність безперешкодного доступу на територію, 18.11.2024 на підставі заяви позивачки про завершення спадкування щодо спадщини після смерті діда, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо спадкової справи, яка була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена внаслідок відсутності доступу до місця ії зберігання внаслідок тимчасової окупації м. Маріуполь, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. було продовжено провадження спадкової справи № 39/2021, заведеної ОСОБА_3 та змінено місце її зберігання. 21.01.2025 року після повторного запиту нотаріуса Кияниці Н.В., відділом обслуговування громадян № 17 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомлено, що станом на дату надання відповіді сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.02.2019 по 31.07.2021 (за часи життя спадкодавця) складає 371 554 грн. 34 коп.

25.02.2025 з метою отримання спадщини, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України, позивачка звернулась до Головного управління ПФУ в Донецькій області з відповідною заявою щодо виплати спадщини. Разом із заявою були надані необхідні документи, що підтверджували право на спадщину. Проте, відповідальними особами Головного УПФ в Донецькій області з невизначених причин та обставин, всупереч діючого законодавства, винесено рішення № 914140152427 від 06.03.2025 щодо відмови у оформленні та виплаті спадщини у вигляді недоотриманої суми пенсії ОСОБА_2 , оскільки, під час звернення про виплату спадщини були виявлені порушення чинного законодавства, а саме вимог ст. 46 Закону № 1058, що не відповідає предмету зазначеному у заяві із виплати спадщини, а саме, відповідно до поданої заяви №1401 від 25.02.2025, позивачка вимагала перерахувати спадщину за Законом, а відповідь УПФУ містила аргументацію у сфері оформлення та виплати недоотриманої пенсії. ОСОБА_1 вважає невиплату відповідачем суми недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини, неправомірною.

Враховуючи зазначене, позивачка просила суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 371554,34 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії - задоволено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 371554,34 грн. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , 1933 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 лютого 2025 року, зареєстрованого в реєстрі за № 239.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів .

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21 лютого 2025 року, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 1933 року народження, є його онука - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина на яку видано дане свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у сумі 371554,34 грн. за період з 01.02.2019 по 31.07.2021, що знаходиться на зберіганні у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка належить спадкодавцю на підставі листа щодо суми недоотриманої пенсії, виданої Відділом обслуговування громадян №17 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 21.01.2025 за №0500-0220-8/5374. Вказане свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 239 (спадкова справа №82/2024).

25.02.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою №1401 про виплату недоотриманої пенсії за ОСОБА_2 , надавши свідоцтво про право на спадщину від 21.02.2025 НТР № 497367.

Головним управлінням Пенсійного фонду України, за результатом розгляду заяви № 1401 та наданих документів, прийнято рішення від 06.03.2025 № 914140152427 про відмову в оформленні та виплаті недоотриманої суми пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , оскільки звернення щодо виплати недоотриманої пенсії за померлого пенсіонера відбулося після спливу граничного терміну, встановленого частиною першою статті 46 Закону № 1058. Суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 21.02.2025 НТР № 497367 не нараховувалися Головним управлінням та відповідно не виплачувалися у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право позивачки на виплату недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії, яка входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 порушено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно частин першої та третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.

Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім`ї, бажаючих їх отримати. В такому випадку належить застосовувати ст. 1227 ЦК України.

Згідно зі ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналізуючи наведені правові норми вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.

Зміст ч. 3 ст. 52 Закону України № 1058-ІУ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно пп. 2.26 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається Свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, Свідоцтво про смерть, Свідоцтво про право на спадщину.

Таким чином, діючим законодавством, в залежності від моменту звернення, визначено два шляхи для отримання недоодержаної пенсії померлого пенсіонера, а саме: в межах шестимісячного строку з моменту смерті пенсіонера, у разі звернення членів сім`ї та зі спливом зазначеного строку спадкоємцями померлого пенсіонера.

Як зазначалось вище при оформленні прав на недоотриману пенсію після померлого пенсіонера, спадкоємцям з-поміж інших документів необхідно подати до органу, що призначає пенсію, Свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину за законом є правовстановлюючим документом та з його отриманням позивачка набула всіх прав і обов`язків спадкоємця, а отже право власності якого вона набула є правом спадкоємця на успадковане майно, й має відмінний за характером від процедури отримання членами сім`ї померлого пенсіонера сум недоодержаної пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , є його онука - ОСОБА_1 . Спадщина на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у сумі 371554,34 грн. за період з 01.02.2019 по 31.07.2021, що знаходиться на зберіганні у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка належить спадкодавцю на підставі листа щодо суми недоотриманої пенсії, виданої Відділом обслуговування громадян №17 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 21.01.2025 за №0500-0220-8/5374. Вказане свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 239 (спадкова справа №82/2024).

Тобто, звертаючись до Пенсійного органу позивачкою було надано правовстановлюючі документи, які необхідні для отримання суми пенсії, яка входить до складу спадщини.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, які ґрунтуються на частині першій статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, оскільки дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та ніяким чином не стосується правовідносин щодо спадщини.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивачка має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивачки про стягнення недоотриманої пенсії спадкодавця в сумі 371 554,34 гривень.

Інших доводів, які б у розумінні статті 376 ЦПК України були б обов`язковою підставою для скасування судового рішення, апеляційна скарга не містить та зводиться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 08 квітня 2026 року.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року.

Судді