Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №636/4349/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/4349/25 Провадження 2/636/1667/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

секретаря судового засідання Бруславської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженої відповідальністю «Дмитрович» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Дмитрович» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості за орендною платою.

В обґрунтування позову зазначив, що йому належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,9425 га, кадастровий номер 6321683600:02:002:0038, яка розташована на території Іванівської сільської ради Чугуївського (Вовчанського) району Харківської області, яка передана в оренду ТОВ «Дмитрович» на підставі договору оренди від 30 грудня 2020 року, строком на 7 років.

Відповідач, всупереч умов Договору оренди від 30 грудня 2020 року та ст.ст. 526, 530 ЦК України, неналежно виконує обов`язки по своєчасній сплаті орендної плати, а саме: не сплатив орендну плату за 2022 - 2024 роки (включно) у розмірі 14850,00 гривень.

Представник відповідача ТОВ «Дмитрович» Черкез А.М. надав до суду відзив, в якому зазначає, що місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює господарську діяльність, пов`язану з вирощуванням зернових культур, бобових культур та насіння олійних культур (що підтверджується випискою з ЄДРПОУ додається). Згідно з вищезазначеним наказом Міністерства розвитку громад та територій України, Вовчанська міська територіальна громада перебувала під тимчасовою окупацією з 24.02.2022 по 12.09.2022 року, у зоні можливих бойових дій з 13.09.2022 по 09.05.2024 року та у зоні активних бойових дій з 10.05.2024 по 19.06.2024 року. Станом на сьогодні кожен день існує постійна загроза артилерійських та авіаційних ударів, а також атак безпілотних літальних апаратів у відповідному регіоні.

Протягом зазначеного періоду територія місцезнаходження ТОВ перебувала в умовах війни, окупації та активних бойових дій, що унеможливлювало здійснення звичайної господарської діяльності, доступ до земельної ділянки сільськогосподарського призначення був обмежений або повністю відсутній у зв`язку з окупацією та небезпекою мінування територій. Крім того, так як виробництво має характер сезонної роботи, працівники, яких було планово звільнено у 2021 р. не могли бути прийняті на роботу у 2022 р. (період квітень-листопад).

Частина основних засобів, техніки та врожаю була знищена або втрачена внаслідок бойових дій, окупації та мародерства. Крім того, був відсутній доступ до фінансових і банківських сервісів, інтернет зв`язку, а також логістичних шляхів, що унеможливлювало закупівлю пального, насіння, добрив та реалізацію продукції. З огляду на наведені обставини, що мають характер непереборної сили (форс-мажору), відповідач об`єктивно не мав можливості здійснювати господарську діяльність.

Вказує, що відсутність сплати орендної плати у цей період є наслідком форс мажорних обставин, а не неналежного виконання орендарем своїх зобов`язань.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач (представник) ТОВ «Дмитрович» в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 належить земельна ділянка, сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,9425 га, кадастровий номер 6321683600:02:002:0038, яка розташована на території Іванівської сільської ради Чугуївського (Вовчанського) району Харківської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1974 виданого державним нотаріусом Вовчанської державної нотаріальної контори Харківської області Вороною Г.В. від 23.12.2020.

30 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Дмитрович» укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого в оренду передана земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,9435 га, кадастровий номер 6321683600:02:002:0038, яка розташована на території Іванівської сільської ради Чугуївського (Вовчанського) району Харківської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.05.2025.

У вказаному реєстрі 30.12.2020 р. за номером запису про інше речове право № 40020077 Державним реєстратором Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області Чепіженко Д.М. зареєстровано право оренди відповідача щодо вказаної земельної ділянки строком на 7 років на підставі договору оренди землі від 30.12.2020.

За умовами п.п. 7 Договору оренди землі, договір укладено строком на 7 років.

ОСОБА_1 в повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, передавши в строкове орендне користування ТОВ «Дмитрович» належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожна особа має право на судовий захист.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини з оренди земельних ділянок, є Закон України «Про оренду землі».

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» вказаного закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об`єкт за договором оренди землі відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про оренду землі» вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі», розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному законодавству на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього закону та за умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Пунктом 11 договору оренди землі від 30.12. 2020 року передбачено, що орендна плата має сплачуватися в строки до 31.12 поточного року оренди починаючи з 2022 року.

Оскільки в договорі встановлений строк (термін), то за умовами договору орендар зобов`язався виплачувати власнику земельної ділянки у повному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою до 31.12 кожного року оренди.

Згідно з ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. У даному випадку такою подією є виплата орендної плати саме до 31.12 кожного року оренди.

Таким чином, у даному випадку невиконання відповідачем обов`язку сплатити орендну плату у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати в розумінні п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

Пунктом 34 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: 1) взаємною згодою сторін; 2) рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (несплата орендної плати).

Умовами Розділу «Орендна плата» (п.п. 8-20) договору оренди землі на відповідача покладено обов`язок своєчасно вносити плату за користування земельною ділянкою.

Згідно умов п. 8 договору оренди землі від 30.12.2020 передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою складає за рік оренди 4950,00 гривень. Відповідно, ТОВ «Дмитрович» мав сплатити ОСОБА_1 за 2022, 2023 та 2024 роки 14850,00 гривень.

ТОВ «Дмитрович» взятих на себе зобов`язань по сплаті орендної плати за останні три роки не виконав, чим допустив систематичне невиконання умов договору оренди землі від 30.12.2020.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 96, 206 Земельного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Приписами ч. 1ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 31 зазначеного вище Закону встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Абзацом 3 пункту 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 № 7 « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» встановлено, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред`явлення позову про розірвання договору.

П. 2.20 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17 травня 2011 року № 6 зазначено, що під час вирішенні спорів про розірвання договору і оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно п. 2.23 Пленуму ВГСУ № 6 від 17 травня 2011 року , який був прийнятий до уваги місцевим господарським судом під час прийняття рішення по справі, суди, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, мають мати на увазі, що згідно зі статтями 1,13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 147 п. 1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 96 Земельного кодексу України, встановлений обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею.

Відповідно до висновків Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі №6-824цс16, обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з п.п. 34, 35, 36, 37 вищевказаного договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Розірвання договору оренди землі в однострунному порядку не допускається.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) зроблено висновок, що «тлумачення пункту Д частини першої статті 141 Земельного кодексу України, частини другої статті 651 Цивільного кодексу України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо)».

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином судом встановлено, що відповідач ТОВ «Дмитрович» не сплатив орендну плату позивачу з 2022, 2023 та 2024 роки. Оскільки відповідач систематично не виконує своїх обов`язків щодо своєчасної сплати орендної плати, що істотно порушує права власників земельної ділянки, якими є позивачі, а звернення позивача до відповідача з пропозицією про виконання зобов`язання за договорами оренди землі залишені останнім без відповіді, то за таких обставин порушені права позивача підлягають захисту в судовому порядку в спосіб, який просить позивач.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 пункту 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Судові витрати, сплачені ОСОБА_1 при поданні позову в розмірі 2422,40 гривень, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10-13, 258-259, 263-265, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженої відповідальністю «Дмитрович» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі -задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 49425 га, кадастровий номер № 6321683600:02:002:0038, розташованої на території Іванівської сільської ради Чугуївського (Вовчанського) району Харківської області, укладений 30 грудня 2020 року, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Дмитрович», ЄДРПОУ 41220467, Харківська область, Чугуївський район, м. Вовчанськ, вул. Короленка буд. 71 , право оренди за якою зареєстровано за ТОВ «Дмитрович» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право за № 40020077.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрович», ЄДРПОУ 41220467 62501, Харківська область, Чугуївський район, м. Вовчанськ, вул. Короленка буд. 71, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , заборгованість по орендній платі за 2022, 2023, 2024 роки, (включно), у розмірі 14850,00 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрович», ЄДРПОУ 41220467 62501, Харківська область, Чугуївський район, м. Вовчанськ, вул. Короленка буд. 71, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бунін Є.О.