Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №340/1792/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 340/1792/25

адміністративне провадження № К/990/55285/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року (колегія у складі суддів Суховарова А.В., Головко О.В., Ясенова Т.І.)

у справі № 340/1792/25

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області

про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (далі - ТУ ДСА України в Кіровоградській області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Кіровоградській області щодо відмови у наданні позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 у розмірі 3028 грн;

- зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2025 у розмірі 3028 грн.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення ВРП від 25.02.2025 №318/0/15-25 позивач є суддею у відставці.

3. 17.03.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України про Державний бюджет України на 2025 рік - 3028,00 грн.

4. Листом від 17.03.2025 відповідач відмовив у видачі довідки з тих підстав, що для розрахунку суддівської винагороди, а отже, і довічного грошового утримання судді у відставці, відповідною нормою Закону України про Державний бюджет визначено розмір прожиткового, який складає 2102 грн.

5. Не погоджуючись з відмовою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

6. Позивач вважає, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIIІ від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIIІ) закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братись лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки ця конституційна гарантія незалежності суддів не може бути порушена чи змінена без внесення відповідних змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена цим Законом № 1402-VIII.

7. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, покликався на те, що правових підстав для видачі довідки для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці немає, оскільки у ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, становить 2102 грн.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 23.04.2025 позов задовольнив.

9. Суд першої інстанції виходив з того, що Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідний календарний рік фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII.

Оскільки Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 135 Закону №1402-VIII позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2025 складає 3028 грн. Відтак позовні вимоги є обґрунтованими.

10. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 16.12.2025 скасував рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 та ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

11. Суд апеляційної інстанції, покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, дійшов висновку, що при визначенні базового розміру посадового окладу судді після 2021 року підлягає застосуванню саме той розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який прямо встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік для цієї мети, а саме 2102 грн, а не загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений на 1 січня відповідного року - 3028 грн у 2025 році.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025, та залишити в силі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.04.2025.

13. Підставою касаційного оскарження судового рішення відповідач зазначив неправильне застосуванням норм матеріального права та необхідністю відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, у якій викладено правовий висновок про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, що враховується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці.

14. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2026 відкрито касаційне провадження з підстави, передбаченої п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України.

15. У відзиві відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги, покликається на правомірність оскаржуваного судового рішення. Зазначає про те, що у ТУ ДСА України в Кіровоградській області не було правових підстав для видачі довідки позивачу про суддівську винагороду для щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, оскільки штатним розписом визначено посадовий оклад з розрахунку прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн. Ст. 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (далі Закон № 4059-IX) є чинною, не визнана неконституційною. Наявність цієї статті дає можливість утворення єдиної спеціальної норми щодо ч. 3 ст. 135 Закону № 1402- VIII, яка є бланкетною. Зазначена норма не зменшує розмір посадового окладу судді, а отже не порушує гарантії оплати праці суддів.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання ним приписів процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

17. Згідно з ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

18. Підставою для відкриття касаційного провадження слугувала необхідність відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.

19. Колегія суддів звертає увагу на те, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25, відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці, та виснував наступне:

«Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", є протиправною.

…

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.»

20. Також у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові зазначив:

« у справі № 240/9028/24 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025, у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року.

Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в зазначеній постанові, без оцінки її релевантної до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.».

21. Враховуючи зазначені висновки, Верховний Суд звертає увагу на те, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2025 року (3028 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн), на підставі абз. 5 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", є протиправною.

22. ТУ ДСА України в Кіровоградській області, відмовляючи позивачеві, як судді у відставці, у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

23. Отже, постановою суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025 необхідно скасувати, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 залишити в силі.

24. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

25. У ч. 6 ст. 139 КАС України встановлено: якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

26. Згідно з квитанцією від 23.12.2025 позивачем сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі суми 2422,40 грн, який у зв`язку із задоволенням касаційної скарги підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, Верховний Суд-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року скасувати.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 340/1792/25 залишити в силі.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 40, код ЄДРПОУ 26241445) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та її не може бути оскаржено.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя С.Г. Стеценко