Вирок від 08 квітня 2026 р. у справі №635/1680/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1680/26

Провадження № 1-кп/635/869/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025221160001114 від 23 грудня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ще Скала-Подільська, Чортківського району, Тернопільської області, громадянин України, з середньою освітою, одружений, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець ЗСУ військової частини НОМЕР_1

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_6 висловив пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь – якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 , 23 грудня 2025 року о 09.00 год перебуваючи на блокпосту «Селекційне» Харківського району Харківської області реалізуючи свій злочинний умисел, розуміючи, що його може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, що працівники поліції є службовими особами, які згідно зі ст. 255 КУпАП, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, бажаючи уникнути відповідальності, достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, не зважаючи на неодноразове попередження поліцейського СРПП відділу поліції №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_8 про кримінальну відповідальність за висловлення пропозицій та надання неправомірної вигоди службовій особі, в ході діалогу, висловив пропозицію надання зазначеному поліцейському грошових коштів у сумі 10 000 грн., за не вчинення службовою особою дій, з використанням наданої їй влади, а саме: не документування фактів вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В свою чергу, поліцейський СРПП відділу поліції №3 ХРУП №1 ГУ НП в області старший сержант поліції ОСОБА_8 , відмовився від пропозиції неправомірної вигоди та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер діяння ОСОБА_5 , здійснив повідомлення на лінію «102» з метою вжиття невідкладних заходів щодо фіксації протиправних дій останнього.

Відповідальність за кримінальне правопорушення - злочин, винним у вчиненні якого визнається ОСОБА_5 передбачена ч.1 ст. 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь – якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Позиція сторін кримінального провадження

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , повністю згоден з пред`явленим обвинуваченням, беззаперечно визнає його, а наведені в обвинуваченні час, місце, спосіб та всі обставини вчинення злочину встановлено та наведено у обвинувальному акті вірно. Свої дії піддав критичній оцінці, висловивши жаль щодо скоєного. Просив допустити по справі застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки йому цілком зрозуміло детально роз`яснене висунуте обвинувачення, він повністю визнає свою провину в скоєнні зазначеного кримінального правопорушення, та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати їх немає ніякої необхідності.

Прокурор підтримав обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Просив суд, з урахуванням думки обвинуваченого, здійснювати розгляд, ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують обвинуваченого.

Суд, ураховуючи повне визнання вини обвинуваченим за ч. 2 ст. 369-2 КК України, повідомлення ним фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_5 . При цьому, суд виходить з того, що злочин, вчинений обвинуваченим, не є складним, є одноепізодним, обвинувачений не має будь-яких фізичних чи психічних вад, розуміє суть пред`явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні. Відтак, у даному випадку відсутні сумніви щодо добровільності й істинності позиції обвинуваченого з цього питання та доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 , «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» та кваліфікує його дії:

за ч.1 ст. 369 КК України, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь – якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

За змістом п.3 примітки до ст. 354 КК України під пропозицією у статтях 354, 368, 368-3 - 370 слід розуміти висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди.

Особливістю пропозиції надати неправомірну вигоду, передбаченої ст. 369 КК України, є те, що вона полягає у висловленні службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 № 753/21723/16-к вказав, що злочин, передбачений ч.1 ст. 369 КК України є закінченим з моменту, коли винний запропонував чи пообіцяв надати неправомірну вигоду службовій особі, а остання усвідомила цю інформацію, або коли службова особа прийняла хоча б частину наданої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , передбачені статтею 66 Кримінального кодексу України, є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачені статтею 67 Кримінального кодексу України, не встановлені.

Мотиви призначення покарання

Покарання є засобом примусу, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Мета покарання є кара засудженого, яка повинна відповідати принципу справедливості; виправлення засудженого - такі зміни його особистості, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття; запобігання вчиненню засудженим нового злочину ; запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь та спроможності виконати його обвинуваченим.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра не перебуває, у лікаря нарколога на обліку не перебуває, раніше не судимий, за місцем мешкання та проходження служби характеризується позитивно, є військовослужбовцем.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, умисну форму вини, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого і його позицію щодо визнання вини.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з-поміж передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2018р. (справа № 298/95/16).

Обставин, які б свідчили, що призначення обвинуваченому ОСОБА_5 , покарання, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, у виді штрафу буде недостатнє для досягнення цілей покарання, не відповідатиме даним про його особу та ступеню тяжкості кримінального правопорушення, судовим розглядом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що досягнення цілей покарання щодо ОСОБА_5 , в цілому на теперішній час можливе шляхом призначення йому покарання у виді штрафу в межах санкцій ч. 1 ст. 369 КК України, яке буде необхідним і достатнім.

Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (не свавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Мотиви ухвалення інших рішень

Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених статтею 131 КПК України, ОСОБА_5 не обирався.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати та цивільний позов відсутні.

Згідно з частиною 15 статті 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн.

Речовий доказ визнаний постановою старшого слідчого СВ відділу поліції №3 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області від 02 січня 2026 року – оптичний носій інформації – DVD-R диск, після набрання вироком законної сили, залишити в матеріалах справи.

Роз`яснити засудженому ОСОБА_5 , що згідно з п. п. 7, 9 Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1301/5 від 27.04.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.05.2018 за №544/31996, засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили і повідомити про це орган пробації шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу. Якщо засуджений не з`явився до органу пробації та не підтвердив сплату штрафу шляхом пред`явлення документа після закінчення місячного строку від набрання судовим рішенням законної сили, орган пробації надсилає подання до суду, який виніс судове рішення, для вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його на скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1