Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №629/1740/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1740/26

Номер провадження 2/629/1054/26

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Солодовник І.С., при секретарі – Чередниченко М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, в якій зазначила, що вона 14.02.2014 р. зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір`ю.

Позивачка вказує, що підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що вони мають різні погляди на сімейне життя та обов`язки, відсутнє взаєморозуміння, на даний час шлюбні відносини не підтримують, з лютого 2025 р. не проживають разом. Спору щодо поділу спільного майна та місця проживання дитини не має. Строк на примирення просила не надавати.

Також зазначила, що відповідач проживає окремо від сім`ї, участі у вихованні та утриманні дитини не бере. Угоди щодо сплати аліментів у добровільному порядку ними не досягнуто. Вказала, що стан здоров`я та матеріальне становище відповідача дозволяє йому утримувати малолітнього сина.

У зв`язку з викладеним, позивачка просить суд розірвати шлюб, зареєстрований 14.02.2014 р. між нею та відповідачем; після розірвання шлюбу залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_4 »; стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.03.2026 року і до повноліття дитини; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, однак у поданому до суду позові однією із вимог просила розгляд справи провести за її відсутності, у разі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 4).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення (а.с. 22).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що сторони знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 14.02.2014 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 30 (а.с. 14).

Від цього шлюбу сторони мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 10.04.2014 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 52 (а.с. 12).

Як видно з позовної заяви, дитина мешкає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Спір про місце проживання дитини відсутній.

Між сторонами немає взаєморозуміння, склалися різні погляди на сімейне життя та обов`язки, спільне господарство не ведуть, з лютого 2025 р. проживають окремо. При таких обставинах подальше збереження їхнього шлюбу стало неможливим. Спору про поділ майна, що є їх сумісною власністю, не мають.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки зберегти їх сім`ю на майбутнє неможливо, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.

Так як позивач скористалася своїм правом на вибір прізвища після розірвання шлюбу в порядку ст. 113 Сімейного Кодексу України, то суд вважає за необхідним після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище - ОСОБА_4 .

Щодо позовних вимог в частини стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, однак з позовної заяви та з заяви відповідача про визнання позовних вимог в повному обсязі видно, що відповідач має таку можливість, оскільки має задовільний стан здоров`я, інших осіб на утриманні не має (а.с. 3).

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Угоди про добровільну сплату аліментів на утримання дитини між сторонами не досягнуто.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, суд при визначенні розміру аліментів враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Одночасно законодавцем визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

За ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи викладене та те, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 грн. та на користь держави у розмірі 1331,20 грн, від сплати якого позивач звільнена.

Згідно з ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 76, 81, 141, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 14 лютого 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 30.

Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище - ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Лозова Харківської області, РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Лозова Харківської області, РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.03.2026 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Лозова Харківської області, РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Лозова Харківської області, РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Лозова Харківської області, РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок на користь держави на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: І.С. Солодовник