Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №619/6994/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/6994/25

провадження № 2/619/219/26

РІШЕННЯ

іменем України

1 квітня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про припинення обтяжень на нерухоме майно, встановив:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: припинити обтяження речових прав на нерухоме майно, що наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: реєстраційний номер обтяження 5465779, підстава обтяження постанова 174/КВ/1360, 22.03.2004, відділ державної виконавчої служби, об`єкт обтяження будинок за адресою: АДРЕСА_1 та реєстраційний номер обтяження 5465817, підстава обтяження постанова 174/КВ/1360, 22.03.2004, відділ державної виконавчої служби, будинок, об`єкт обтяження невизначене майно, все майно.

Позов мотивований тим, що рішенням виконавчого комітету Русько-Лозівської сільської ради народних депутатів від 16.02.1982 № 16 земельна ділянка розміром 0,28 га за адресою: АДРЕСА_1 була розділена між його бабусею ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_3 і ним. Відповідно до рішення за ним та батьком було закріплено по 0,09 га кожному та 0,10 за бабусею. 18.05.1982 виконавчим комітетом Русько-Лозівської сільської ради народних депутатів прийнято рішення №340, яким виконавчий комітет клопотав перед виконавчим комітетом Дергачівської районної ради народних депутатів щодо узаконення самовільного будівництва нового житлового будинку по АДРЕСА_1 за ним та батьком. Рішенням виконавчого комітету Дергачівської районної ради народних депутатів від 25.04.1984 № 302 було дозволено прийняти у експлуатацію самовільно збудованого житлового будинку «Б-І» за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – помер. За життя батька ним не було отримано свідоцтво про право власності на частку житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . У 2025 році він вирішив зареєструвати своє право власності на частку житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . Під час замовлення технічної документації на житловий будинок, йому стало відомо, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявні заборони на нерухоме майно, а саме: реєстраційний номер обтяження 5465779, підстава обтяження постанова 174/КВ/1360, 22.03.2004, відділу державної виконавчої служби, об`єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер обтяження 5465817, підстава обтяження постанова 174/КВ/1360, 22.03.2004, відділу державної виконавчої служби, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

У судове засідання позивач не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шумейко К.В. у судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, у якій просила розгляд справи провести за її відсутності, рішення винести відповідно вимог чинного законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з паспорту громадянина України НОМЕР_1 – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-16).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Русько-Лозівської сільської ради народних депутатів від 16.02.1982 № 16, закріплено за ОСОБА_3 земельна ділянка розміром 0,09 га, закріплено за ОСОБА_1 земельна ділянка розміром 0,09 га, ОСОБА_2 залишено у користування земельна ділянка розміром 0,10 га (а.с. 13).

Рішенням виконавчого комітету Русько-Лозівської сільської ради народних депутатів від 16.02.1982 № 17- закріплено за ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 0,09 га із ділянки бабусі ОСОБА_2 за якою числиться земельна ділянка розміром 0,28 га (а.с. 12).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Русько-Лозівської сільської ради народних депутатів №340 від 18.05.1982, виконавчий комітет клопотав перед виконавчим комітетом Дергачівської районної ради народних депутатів щодо узаконення самовільного будівництва нового житлового будинку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та його сином ОСОБА_1 (а.с. 11).

Рішенням виконавчого комітету Дергачівської районної ради народних депутатів від 25.04.1984 № 302 - п. 1. дозволено прийняти в експлуатацію самовільно збудований житловий будинок «Б-І» за адресою: АДРЕСА_1 . п. 2. Виконкому Русько-Лозівської сільської ради народних депутатів після затвердження акту прийняття на самовільно збудований житловий будинок, оформити право особистої власності на них на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , п. 3 - закріпити за домоволодінням в АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 1500 м2 відповідно до рішення виконкому Русько-Лозівської сільської ради народних депутатів № 16 від 16.02.1982 (а.с. 10).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Руська Лозова Дергачівського району Харківської області, актовий запис №69, про що свідчить ксерокопія повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

Рішенням №22 від 23.02.1996 «Про передачу присадибних земельних ділянок на території Русько-Лозівської сільської ради в приватну власність» вирішено: передати безкоштовно в приватну власність присадибні земельні ділянки громадянам села Руська Лозова. Громадянам, які отримають присадибні земельні ділянки в приватну власність, використовувати їх за цільовим призначенням, про що також свідчить копія архівного витягу рішення № 22 від 23.02.1996 (а.с. 7, 8).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12 листопада 2025 року № 451704832 на частку житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 накладений арешт, реєстраційний номер обтяження 5465779, зареєстровано: 10.08.2007 за № 5465779, реєстратором: Дергачівська державна нотаріальна контора підстава обтяження постанова 174/КВ/1360, 22.03.2004, відділу державної виконавчої служби, об`єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Запис містить інформацію щодо власника нерухомого майна - ОСОБА_1 (а.с. 4-5).

Листом Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВДВС від 16 вересня 2024 року – ОСОБА_1 повідомлено, що заборона на нерухоме майно відповідно до довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно: реєстраційний номер обтяження 5465779, підстава обтяження постанова 174/КВ/1360, 22.03.2004, відділу державної виконавчої служби, об`єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер обтяження 5465817, підстава обтяження постанова 174/КВ/1360, 22.03.2004, відділу державної виконавчої служби, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно. Ідентифікувати причини обтяження станом на теперішній час не мають можливості. За даними автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 07.10.2025 виконавчі провадження стосовно ОСОБА_1 на виконанні не перебувають (а.с. 3).

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Аналогічні норми закріплені в ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦПК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, зокрема, якщо ці порушення поєднані з арештом нерухомого і рухомого майна, що унеможливлює вільно володіти, користуватись та розпоряджуватись ним. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.16, 386, 391 ЦК України.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”).

Згідно з ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення тільки у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно з ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

При цьому ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 337/2402/22 (провадження № 61-7442св23) зазначено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

У постанові Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 756/12092/24 зазначено, що “під час розгляду справи необхідно встановити, зокрема: 1) в межах якого виконавчого провадження накладений арешт, 2) на підставі яких виконавчих документів, 3) хто є боржником та особою, в інтересах якої накладений арешт (стягувачем), та у випадку з`ясування вказаних обставин обговорити питання залучення цих осіб до участі у справі як співвідповідачів та/або заміни відповідача. Зокрема, відповідач має повідомити чи є (була) боржником у виконавчому провадженні, в межах якого накладено арешт. У разі об`єктивної неможливості встановлення вказаних обставин (відсутність чи знищення документів, тощо), суду необхідно врахувати положення Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол) згідно з якими кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном та з`ясувати наявність законних підстав для продовження дії арешту, накладеного на квартиру позивачки у 2005 році”.

Позивач просить припинити обтяження речових прав на нерухоме майно, що наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: реєстраційний номер обтяження 5465779, підстава обтяження постанова 174/КВ/1360, 22.03.2004, відділ державної виконавчої служби, об`єкт обтяження будинок за адресою: АДРЕСА_1 та реєстраційний номер обтяження 5465817, підстава обтяження постанова 174/КВ/1360, 22.03.2004, відділ державної виконавчої служби, будинок, об`єкт обтяження невизначене майно, все майно.

З матеріалів справи вбачається, що за даними Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства № 80856 від 07.10.2025 виконавчих проваджень, в яких боржником є ОСОБА_1 на виконанні у відділі не перебуває.

Ідентифікувати причини обтяження станом на теперішній час не має можливості.

Позивачу роз`яснено, що арешт може бути знято за рішенням суду.

За даних обставин неможливо встановити в межах якого виконавчого провадження накладений арешт, 2) на підставі яких виконавчих документів, 3) хто є боржником та особою, в інтересах якої накладений арешт (стягувачем).

Судом встановлено, що за даними автоматизованої системи виконавчі провадження, в яких боржником є ОСОБА_1 відсутні.

Отже, на час звернення із заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого останній позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для обтяження на майно судом не встановлено, оскільки Дергачівським відділом державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства було повідомлено, що неможливо ідентифікувати арешт, який був накладений на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 5465779, підстава обтяження постанова 174/КВ/1360, 22.03.2004, відділ державної виконавчої служби, та реєстраційний номер обтяження 5465817, підстава обтяження постанова 174/КВ/1360, 22.03.2004, відділ державної виконавчої служби, будинок, об`єкт обтяження невизначене майно, все майно.

Арешт майна є обмеженням права власності, гарантованого, Конституцією України (ст. 41).

Якщо орган ДВС не може підтвердити існування виконавчого провадження, не може встановити підставу накладення арешту, то таке обмеження права власності є безпідставним.

Звернувшись до відділу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту, позивач отримав відмову, мотивовану тим, що у відділі відсутні матеріали виконавчого провадження, а встановити підстави накладення арешту неможливо.

Відповідачем не надано суду доказів існування виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт на майно позивача, а також не підтверджено наявність будь-яких невиконаних рішень, що підлягають примусовому виконанню.

За таких обставин суд доходить висновку, що подальше існування арешту майна позивача без встановленої правової підстави є безпідставним обмеженням його права власності.

Разом з тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування обтяження № 5465817 на підставі постанови відділу державної виконавчої служби № 174/КВ/1360 від 22.03.2004 року. Доказів даного обтяження матеріали справи не містять, відомості щодо зміст постанови, підстав винесення, обсягу та характеру обтяження відсутні.

Крім того, наявна інформація про предмет обтяження № 5465817 є суперечливою та невизначеною, оскільки одночасно зазначається як «будинок», так і «невизначене майно» або «все майно», що унеможливлює ідентифікацію конкретного об`єкта, на який накладено арешт.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити правові підстави накладення арешту, перевірити його законність, обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства, а також визначити, чи поширюється відповідне обтяження саме на спірне майно.

Відповідно до принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного процесу, обов`язок доведення обставин, які обґрунтовують наявність обтяження, покладається на сторону, яка на нього посилається. Відсутність таких доказів свідчить про недоведеність факту належного накладення арешту.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач не заявляв вимоги про стягнення судового збору з відповідача, в зв`язку з чим, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, питання розподілу судових витрат суд не вирішує.

Керуючись ст. 316, 321, 391 ЦК України, ст. 10-13, 77-80, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Припинити обтяження речових прав на нерухоме майно, що наявне в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: реєстраційний номер обтяження 5465779, підстава обтяження постанова 174/КВ/1360, 22.03.2004, відділ державної виконавчої служби, об`єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 41430510, місцезнаходження: 62302, Харківська область, м. Дергачі, вул. Садова, буд. 10;

Суддя О. В. Пруднікова