Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №389/4477/25 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

09.04.2026

Провадження №3/389/1429/25

ЄУН 390/4477/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року суддя Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області Богданова Олена Едуардівна, за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його представника - адвоката Павленка В.І., розглянувши в приміщенні суду в місті Знам`янка Кіровоградської області матеріали, які надійшли від Відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградської області про притягнення до адміністративної відповідальності про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія серії НОМЕР_1 , РНОКПП не відомий, не працюючого, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №524820 від 27.11.2025, ОСОБА_1 24.11.2025 о 17:10 год., в Кіровоградській області, Кропивницький район, м.Знам`янка, вул.В.Голого, 112, напроти магазину АТБ, керував транспортним засобом ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався по проїзній частині в темну пору доби, не врахував безпечної швидкості, не вжив заходів для зменшення швидкості або об`їзду, здійснив наїзд на пішохода, якого об`єктивно спроможний був виявити, ОСОБА_2 , яка переходила проїжджу частину поза межами пішохідного переходу. В ході ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п.12.2, 12.3 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнав, пояснив, що приблизно о 17 годині 24.11.2025 він з дружиною їхав в м.Знам`янка, по вул.В.Голого напроти магазину АТБ, зі швидкістю 25-30 км/год., було темно і туман потім попереду побачив силует людини, різко загальмував та побачив, що людина впала біля автомобіля. Він з дружиною вибігли з автомобілю і побачили, що біля машини лежить дівчина, при цьому, самого наїзду на неї не було, підняли її, запропонували викликати швидку або проїхати до лікарні, але вона відмовилась та попросила відвезти її додому, що вони і зробили. Поліцію не викликали, так як ніякого ДТП не було. Зазначив, що того ж дня, приблизно о 20:30 год. до нього додому приїхали працівники поліції, написали якесь пояснення, чи пропонували йому пройти освідування він не пам`ятає, оскільки після операції близько року не вживає алкогольні напої. Просив закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Його представник - адвокат Павленко В.І. в судовому засіданні просив закрити провадження по справі стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки самого факту ДТП не було, а саме не було самого наїзду на пішохода. Крім того, зауважив, що саме пішохід ОСОБА_2 порушила ПДР України, адже переходила дорогу поза межами пішохідного переходу у темну пору доби, була не уважна, дивилась в телефон. Після зазначеної події ОСОБА_1 поїхав далі через те, що не вважав себе причетним до ДТП, потерпіла ніяких до нього претензій не пред`являла, медичної допомоги не потребувала.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтвердила, надані нею суду письмові пояснення та зазначила, що 24.11.2025 о 17:00 год. в м.Знам`янка Кіровоградській області вона поспішала додому, було темно і туман, дивлячись у мобільному телефоні графіки відключення світла, вийшла на дорогу напроти магазину АТБ, хотілаперейти дорогу та, піднявши голову раптово побачила автомобіль, який наближався та різко зупинився і вона від неочикуваності впала на дорогу, при цьому автомобіль до неї не доторкнувся, зіткнення не було, впала самостійно. Водій автомобіля та жінка вийшли та допомогли їй піднятися, ніяких ознак сп`яніння у чоловіка вона не помітила. Потім вони запитали у неї чи сильно вона вдарилась, запропонували відвезти її у лікарню або викликати швидку допомогу, проте вона відмовилася, так як вона сама впала на дорогу, була у шоці, злякалася, проте з нею було все добре, претензій до водія в неї не було, потім вони її підвезли додому. Наступного дня до неї приїхали працівники поліції для відібрання пояснень з приводу цієї події, самостійно їх не прочитала, лише підписала вже написані працівником поліції пояснення. Тому пояснила суду, що не знала достеменно, що в них зазначено, зокрема й про те, що автомобіль її збив. Також, зазначила, що поліцію не викликали, оскільки впала на дорогу сама, тому необхідності в цьому не вбачала. Крім того, вказала, що будь-яких претензій до ОСОБА_1 не має.

Також, за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Павленка В.І. в судове засідання неодноразово викликалася свідок ОСОБА_3 , яку зазначено в протоколі, вона була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, однак не з`явилася, причини неможливості прибути до суду не повідомила. З огляду на дотримання розумних строків розгляду справи суддя вважає за можливе здійснити розгляд цього провадження за відсутності цієї особи.

Суддя, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , його представника - адвоката Павленка В.І., ОСОБА_2 , дослідивши матеріали провадження, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №524820 від 27.11.2025, рапорт інспектора СРПП, рапорт про реєстрацію ЄО №20384 від 24.11.2025, схему ДТП, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копію довідки КНП «Знам`янська міська лікарня ім.А.В.Лисенка», копії письмових пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приходить до такого.

Згідно з ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів щодо збирання доказів, як це регламентовано ст.252 КУпАП здійснюється за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Водночас обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Диспозицією ст.124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Так, законодавець передбачив настання негативних наслідків у вигляді майнової шкоди, яка є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення та яку, виходячи зі змісту закону, винна особа має відшкодувати.

Відповідно до п.12.2 ПДР України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

Відповідно до п.12.3 ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

При цьому умовами настання саме адміністративної відповідальності є наявний причинний зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди, а також відсутність наслідків діяння у вигляді, зокрема, спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень.

За загальними правилами для кваліфікації події в якості ДТП з участю пішохода, наявність механічних пошкоджень на транспортному засобі водія, який здійснив наїзд на пішохода, не є обов`язковим. В результаті наїзду на пішохода механічних пошкоджень на автомобілі може не бути взагалі, що однак, не свідчить про відсутність ДТП, факт якої підлягає встановленню на підставі всієї сукупності зібраних у справі доказів.

Суд не вправі вийти за межі, визначені протоколом про адміністративне правопорушення та самостійно змінити як виклад фактичних обставин правопорушення, так і його юридичну кваліфікацію.

В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен проводитися судовий розгляд.

Як вже зазначалося обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає (ч.1 ст.254 КУпАП та ч.2 ст.251 КУпАП), та не може бути перекладено на суд.

Слід зазначити, що сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні ст.251 КУпАП і за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.

Так, складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальна дія суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, через положення ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду як доказ вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності у сукупності з іншими доказами.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011, заява N16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013, заяваN36673/04), "Карелін проти Росії" (заява N926/08, рішення від 20.09.2016), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, відповідно до протоколу серії ЕПР1 №524820 від 27.11.2025, ОСОБА_1 у провину ставиться порушення ним пунктів 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України: не врахування в темну пору доби безпечної швидкості, не вжиття заходів для зменшення швидкості або об`їзду та здійснення наїзду на пішохода. Також, у протоколі зазначено, що транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, працівником поліції було долучено схему ДТП, яка складена щодо дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 24.11.2025 о 17:05 год. в м.Знам`янка, вул.В.Голого, 112, в якій не відображено фактичне місце розташування транспортного засобу ВАЗ 2101 та пішоходу, їх напрямок руху, тобтосхема ДТП взагалі не містить відомостей про транспортний засіб та водія, як учасника ДТП, та без переліку видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП, тобто відсутні будь-які докази, що відбулося ДТП за участю ОСОБА_1 , і відповідно, відсутня обов`язкова ознака об`єктивної сторони даного складу правопорушення.

Крім того, суд зауважує, що сама пригода, як стверджується у протоколі про адміністративне правопорушення, сталася 24.11.2025 о 17:10 год., проте він складений 27.11.2025 о 09:22 год., схему ж місця ДТП складено також 24.11.2025 за відсутності транспортного засобу - учасника ДТП, що свідчить про ймовірне порушення працівниками поліції вимог ч.2 ст.254 КУпАП щодо строків складення протоколу та дає суду обґрунтовані підстави сумніватися у належному відтворенні обставин цієї ДТП та вважати про складення працівниками схеми ДТП на підставі припущень.

Враховуючи вищезазначені обставини, схема ДТП не відповідає встановленим вимогам "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395, а ні за своєю формою, а ні за своїм змістом, тому, відповідно, є неналежним доказом у справі винуватості ОСОБА_1 , оскільки суддя, зокрема позбавлений можливості встановити сам факт та місце зіткнення автомобіля ВАЗ та пішохода тощо.

Також, як доказ працівником поліції долучено рапорт про реєстрацію ЄО №20384 від 24.11.2025 від 24.11.2025 із якого вбачається, що від заявника ОСОБА_3 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що в Кропивницькому районі, м.Знам`янка, біля залізничного вокзалу вона бачила, що нібито Жигулем синього кольору біля АТБ, що біля залізничного вокзалу, збили дівчину. Бачила, що автомобіль вперся в бордюр і дівчину підіймали з землі. В ході патрулювання вказаної території виявити факт ДТП за участі пішохода не представилось можливим, заявниця особисто факту зіткнення не бачила.

Також, у своїх письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначила, що вона 24.11.2025 о 17:00 год., проїжджаючи біля пішохідного переходу поблизу магазину АТБ, стояв автомобіль ВАЗ, його передні колеса були вперті у бордюр, а біля автомобіля стояла жінка з чоловіком, які під руки тримали дівчину. На її думку на тому місці відбулося ДТП, але моменту зіткнення вона не бачила.

Натомість, із наданих безпосередньо в судовому засіданні пояснень вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 заперечила у судовому засіданні сам факт наїзду на неї транспортного засобу чи пошкодження її майна. Зазначила, що коли вона 24.11.2025 приблизно о 17:00 год., при цьому на вулиці було темно і туман, переходила дорогу, дивлячись у мобільний телефон, і коли різко біля неї зупинився автомобіль, вона впала на дорогу від неочикуваності, зауважила, що самого зіткнення автомобіля з нею не було. До лікарні вона не поїхала, так як вона сама впала на дорогу, була у шоці, злякалася. Наступного дня до неї приїхали працівники поліції для відібрання пояснень з приводу ДТП, які вона особисто не писала, в подальшому не прочитала та підписала. Будь-яких претензій до ОСОБА_1 вона не має.

Слід зазначити, що дані показання, отримані безпосередньо в судовому засіданні, підтверджують показання і самого ОСОБА_1 .

Також, письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно того, що водій ОСОБА_1 в темну пору доби рухався в м.Знам`янка по вул.В.Голого, та різко загальмував перед пішоходом ОСОБА_2 , яка впала на дорогу, проте самого факту зіткнення автомобіля ВАЗ та пішохода ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не підтвердили, тому суддя враховує це як відсутність доказу вини ОСОБА_1 , оскільки дані показання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підтверджують обставини, зазначені у протоколі, та не узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Відповідно п.26 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, «суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху».

Однак, суддя зауважує, що докази заподіяння матеріальної шкоди будь-яким транспортним засобам, вантажу, автомобільним дорогам, вулицям, залізничним переїздам, дорожнім спорудам чи іншому майна, внаслідок порушення ОСОБА_1 ПДР України у матеріалах справи взагалі відсутні, що суперечить викладеному у протоколі твердженню щодо спричинення механічних пошкоджень з матеріальними збитками.

Відповідно до довідки від 25.11.2025, видану лікарем ОСОБА_5 про те, що з 25.11.2025 Сурдул СЯ. продовжує хворіти з діагнозом: забій, пошкодження зв`язок, що також позбавляє суд можливості врахувати цю довідку як доказ винуватості ОСОБА_1 у цій ДТП.

Водночас клопотань про визнання потерпілими по справі до суду не надходило. Не додано і доказів, підтверджуючих наявність майнової шкоди спричиненої відповідними пошкодженнями.

Також, суддя не бере до уваги письмові пояснення ОСОБА_4 , не приймає їх як належний доказ по справі, оскільки вони написані власноруч працівником поліції, без зазначення дати відібрання цих пояснень та водночас в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 не зазначена як свідок, тому й не викликалась до суду.

Крім того, із досліджених матеріалів провадження вбачається, що відсутні відеозаписи самого факту зіткнення даного транспортного засобу з пішоходом, водночас у протоколі у графі 10 вказано «технічний засіб відеозапису: 70,20», який до матеріалів провадження працівниками поліції не долучено.

Інших належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували події, викладені у протоколі та схемі ДТП, спростовували пояснення ОСОБА_1 , його представника - адвоката Павленка В.І., пояснення ОСОБА_2 у судовому засіданні та письмові пояснення ОСОБА_3 , а також могли усунути вищезазначені суперечності, встановити факт здійснення ДТП за участю ОСОБА_1 на транспортному засобі, зокрема наїзд на пішохода, матеріали справи не містять. Крім того, відеозапис факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди у матеріалах справи відсутній.

Отже, відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про те, що він, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по проїзній частині в темну пору доби, не врахував безпечної швидкості, не вжив заходів для зменшення швидкості або об`їзду, здійснив наїзд на пішохода, якого об`єктивно спроможний був виявити, ОСОБА_2 , яка переходила проїжджу частину поза межами пішохідного переходу, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не підтвердилися матеріалами та долученими доказами.

У даному випадку наявні всі підстави для закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та події загалом, оскільки обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження та спростовуються належними, допустимими доказами.

Так, відповідно до приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. В силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративногоправопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

У своїх рішеннях, в тому числі і протии України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Пункт 2 ст.6 Конвенції про основні права та свободилюдини, і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зважуючи на практику Європейського Суду з прав людини, за якою суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгодженихміж собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту, тобто таким, що не залишать місце сумнівам (наприклад, рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов протии України»), отриманий судом адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 не доводить поза розумним сумнівом наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

У зв`язку з викладеним, виникають обґрунтовані сумніви у правильності відображення фактичних обставин події у вказаних документах. Оскільки будь-яких інших об`єктивних доказів вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, які б спростовували покази самого ОСОБА_1 , його представника - адвоката Павленка В.І. та потерпілої ОСОБА_2 немає, а всі сумніви щодо вини тлумачаться на користь порушника.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в адміністративній справі докази в їх сукупності, дослідивши всі обставини справи в ході судового розгляду,суддя приходить до висновку, що викладені у протоколі серії ЕПР1 №524820 від 27.11.2025 твердження про вчинення ОСОБА_1 порушення п.п.12.2, 12.3 ПДР України, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_2 , яка переходила проїжджу частину поза межами пішохідного переходу та в ході ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, всупереч вимогам ч.2 ст.251 КУпАП не підтверджені належними і допустимими доказами.

Тому, враховуючи вищенаведене, за відсутності достатніх даних про подію дорожньо-транспортної пригоди та настання наслідків у виді пошкодження транспортного засобу, завдання будь-якої шкоди пішоходу ОСОБА_2 , суддя приходить до висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.124, 247, 251, 254, 255, 256, 268, 277 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення, через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області, до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.Е. Богданова