Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №240/38740/21 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/38740/21

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

25 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,

представника відповідача: Лафицького О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельник Індастріс Груп" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельник Індастріс Груп" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

до Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Мельник Індастріс Груп" із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.11.2021:

- №00106830703 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2021 року на 30 942,00 грн.;

-№00106800703 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2021 року на 99 990,00 грн. та застосування фінансових санкцій на 9 999,00 грн.;

-№00106850703 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 12 046,00 грн. та застосування фінансових санкцій на 1 205,00 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 року в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2022 року в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Мельник Індастріс Груп" відмовлено, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.07.2025 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 року та Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Мельник Індастріс Груп” до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників учасників справи, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 28.09.2021 року по 04.10.2021 року уповноваженими посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт перевірки №9916/06-30-07-03/43725544 від 07.10.2021 року.

За результатами такої перевірки 03.11.2021 року було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

- №00106830703 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2021 року на 30 942,00грн.;

-№00106800703 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2021року на 99 990,00 грн. та застосування фінансових санкцій на 9 999,00 грн.;

-№00106850703 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 12 046,00 грн. та застосування фінансових санкцій на 1205,00 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень - рішень стали порушення платником вимог п.198.3 статті 198, аб. б) п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвели до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2021 року на 142 978,00 грн. по операції з придбання легкового автомобіля та заміні номерних знаків, яка вчинена поза межами господарської діяльності платника.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Відповідно до матеріалів справи, обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладені висновки акту перевірки про те, що господарська операція з придбання позивачем легкового автомобіля Toyota Camry 70 2,5 A/T Elegance вчинена поза межами господарської діяльності Товариства та з метою отримання податкової вигоди – відшкодування податку на додану вартість з бюджету. Позивач вважає, що ця обставина не відповідає дійсності, оскільки надав відповідачу документи, які, як вважає позивач, підтверджують використання автомобіля у господарській діяльності, а контролюючим органом в акті перевірки не наведено доказів недобросовісності позивача, як платника податків, не наведено будь-яких доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факт придбання Товариством автомобіля для використання його у господарській діяльності, а також не надано доказів на підтвердження відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру отримати економічний ефект тощо. Крім того, Товариство наголошує на тому, що підставою для отримання коштів від фізичної особи – засновника Товариства є саме договори про надання поворотної безвідсоткової фінансової позики, що відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджено правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.05.2019 у справі № 813/4013/13-а.

Задовольняючи частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мельник Індастріс Груп”, суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки документам, що були долучені позивачем до позовної заяви, та не навели у судових рішеннях обґрунтованих мотивів щодо неприйняття таких документів як таких, що підтверджують використання вказаного легкового автомобіля в господарській діяльності Товариства.

Дослідивши обставини справи, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.07.2025 року, оцінюючи доводи апеляційної скарги, зміст долучених документів, пояснення представників учасників справи, колегія суддів виходить з наступного.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

За приписами п. п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 44.1, 44.2 статті 44 ПК України, передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

За приписами статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Відповідно до абз.5 п. 198.3 ст. 198 ПКУ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною у кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Тобто, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до положень п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Разом з тим, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним з варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Однак, з визначеного у ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню у податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно у зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Тобто для врахування витрат на послуги у податковому обліку необхідне доведення безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльності платника податків та належне документальне підтвердження проведення таких операцій. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення таких операцій (надання послуг), враховуючи специфіку таких послуг та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об`єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентами (виконавцями послуг) з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Так, платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у достовірності наведених у цих документах відомостей, в інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для формування податкового кредиту ТОВ "МЕЛЬНИК ІНДАСТРІС ГРУП", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції з`ясовано, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, контролюючим органом було встановлено його завищення на загальну суму ПДВ більше 100 тис. гривень у зв`язку з неможливістю встановити деталізацію обставин використання автомобіля Toyota Camry 70 2,5 A/T Elegance в господарській діяльності Товариства.

ТОВ "МЕЛЬНИК ІНДАСТРІС ГРУП" включено до складу податкового кредиту (ряд.10.1 декларації) за липень 2021 року ПДВ в сумі 142 978 грн., в т.ч. по постачальниках: TOB "СТАР-КАР" - 140 977,84 грн. та Головний сервісний центр МВС - 2000 грн.

Відповідно до матеріалів справи та акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Мельник Індастріс Груп” №9916/06-30-07-03/43725544 від 07.10.2021 року (а.с.18) до перевірки первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові документи (податкові накладні тощо), що свідчать про діяльність суб`єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

На спростування зазначених обставин для підтвердження повноти декларування суми податкових зобов`язань та податкового кредиту, відображених у деклараціях з податку на додану вартість до позовної заяви позивачем долучено наступні документи:

-копія Договору №1 від 29.06.2021 про надання безвідсоткової грошової позики.

-копія Договору купівлі-продажу автомобіля від 29.06.2021 №SC-2412.

-копія платіжного доручення №3 від 01.07.2021.

-копія видаткової накладної від 02.07.2021 №SC-2412.

-акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 06.08.2021.

-копія Рахунку №SC-2412 від 29.06.2021.

-копія Наказу від 02.07.2021 №01/07-210С "Про державну реєстрацію та введення в експлуатацію"

-копія Наказу від 06.08.2021 №2/08-21"Про затвердження форми подорожнього листа та положення про використання службового автомобіля" з додатками.

-копія Положення про порядок користування службовим транспортом ТОВ "Мельник Індастріс Груп".

-колія Наказу від 20.09.2021 №04/09-210С "Про закріплення службового транспорту".

-копія Наказу від 02.08.2021 №02/08-210С "Про затвердження норм палива".

-копія Наказу від 24.09.2021 №05/09-210С "Про службове відрядження директора".

-копія Наказу від 28.09.2021 №07/09-210С "Про службове відрядження директора".

-колія Наказу від 30.09.2021 №08/09-210С "Про службове відрядження директора".

-копія Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 28.09.2021 №1.

-копія Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 28.09.2021 №2.

-копія Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 29.09.2021 №3.

-копія Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 30.09.2021 №4.

-копія подорожнього листа службового легкового автомобіля ТОВ "Мельник Індастріс Груп” №1 за вересень 2021.

-копія договору підряду між ТОВ “Мельник Індастріс Груп” та ТОВ “Роял Стоун” №1/07/2021 від 07.07.2021 (з додатками):

-копія акту прийому-передачі каменю від ТОВ “Роял Стоун” до ТОВ “Мельник Індастріс Груп” №1 від 13.07.2021.

-копія акту прийому-передачі каменю від ТОВ “Роял Стоун” до ТОВ “Мельник Індастріс Груп” №2 від 13.07.2021.

-копія акту прийому-передачі готової продукції від ТОВ “Мельник Індастріс Груп” до ТОВ “Роял Стоун” №3 від 22.07.2021.

-копія акту прийому-передачі готової продукції від ТОВ “Мельник Індастріс Груп” до ТОВ “Роял Стоун” №4 від 22.07.2021.

-копія товарно-транспортної накладної транспортування каменю №1/07 від 13.07.2021.

-копія товарно-транспортної накладної транспортування каменю №2/07 від 13.07.2021.

-копія товарно-транспортної накладної транспортування готової продукції №1 від 22.07.2021.

-копія товарно-транспортної накладної транспортування готової продукції №2 від 22.07.2021.

-копія Акту виконаних робіт між ТОВ “Мельник Індастріс Груп” та ТОВ “Роял Стоун” №1 від 22.07.2021.

-копія договору субпідряду між ТОВ “Мельник Індастріс Груп” та ФОП ОСОБА_1 №2/07/2021 від 07.07.2021 (з додатками):

-копія Акту прийому передачі каменю від ТОВ “Мельник Індастріс Груп” до ФОП ОСОБА_2 №1 від 13.07.2021.

-копія Акту прийому-передачі готової продукції від ФОП ОСОБА_2 до ТОВ “Мельник Індастріс Груп” №2 від 22.07.2021.

-копія Акту виконаних робіт між ТОВ “Мельник Індастріс Груп” та ФОП ОСОБА_2 №1 від 22.07.2021

-копія платіжного доручення №7 від 28.07.2021.

-копія платіжного доручення №10 від 28.07.2021.

Перевіряючи доводи сторін та мотиви рішення суду першої інстанції щодо врахування висновків суду касаційної інстанції у цій справі, колегія зазначає таке.

Суд враховує, що відповідно до акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №9916/06-30-07-03/43725544 від 07.10.2021 року позивачем надавались на перевірку платіжне доручення №3 - в загальній сумі 836890 грн., в т.ч. ПДВ 139481,67 грн. в оплату за легковий автомобіль Toyota Camry 70 2,5 A/T Elegance; платіжне доручення №4 - в загальній сумі 8977 грн. , в т.ч. ПДВ 1496,67 грн. в оплату за комплектуючі до автомобіля. (т.1, а.с.20, зворот), які слугували підставою в липні 2021 року включення платником до свого податкового кредиту сум податку на загальну суму 142 978,00 грн., отже, з урахуванням чинного правового регулювання, документально підтверджується наявність підстав включення до складу податкового кредиту (ряд.10.1 декларації) за липень 2021 року ПДВ в сумі 142 978 грн.

Надані документи підтверджують факт придбання автомобіля позивачем, його вартісні характеристики та супутні витрати, пов`язані з придбанням.

Щодо прийняття доданих до позовної заяви вищевказаних матеріалів та документів в якості доказів обставин, на які посилається позивач, а також необхідності їх оцінки судом, судова колегія враховує, що у своїй постанові від 30 липня 2025 року, у цій справі, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказує на необхідність надання належної правової оцінки документам, долученим позивачем у справу.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Так, згідно з матеріалами справи автомобіль введено в експлуатацію з 06.08.2021 року, і в періоді, що перевірявся, він не використовувався, що сторонами не заперечується, однак наданими первинними бухгалтерськими та розпорядчими документами ТОВ "Мельник Індастріс Груп" підтверджується мета використання товару в господарській діяльності Товариства (а.с. 34-85, т.с. 1).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції враховує обставини складення організаційно-розпорядчих та первинних документів щодо обліку та експлуатації автомобіля, зокрема дату їх складення. В той же час оцінка, надана судом першої інстанції таким документам, здійснена без врахування норми абзацу п`ятого статті 198.3 Податкового кодексу України.

Як передбачено чинним законодавством, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У своїй постанові від 30 липня 2025 року суд касаційної інстанції зазначає відповідне правове регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Однак, аналізу встановлених у справі обставин з урахуванням цієї норми ву висновках суду першої інстанції не відображено.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.12.2020 р. у справі №0940/2337/18: "доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема на формування витрат та податкового кредиту".

Відповідно до акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №9916/06-30-07-03/43725544 від 07.10.2021 року контролюючий орган зазначає, що лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) відповідно до норм ПКУ, зокрема п.п. 14.1.231 п 14.1. ст 14 ПК, в такими, що вчинені в межах господарської діяльності, водночас відповідачем не наведено в Акті належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факт придбання позивачем автомобіля для використання його у господарської діяльності, а також не надано доказів на підтвердження відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру отримати економічний ефект тощо.

Отже, дослідивши зміст спірних правовідносин, надані сторонами матеріали та документи на підтвердження доводів апелянта та відповідача, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених в постанові від 30.07.2025 року у справі №240/38740/21, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено право на формування податкового кредиту за результатами здійснення господарської операції з придбання автомобіля з метою використання його в господарській діяльності, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, складеними за результатами господарських операцій між ТОВ "Мельник Індастріс Груп" та його контрагентами, копією Договору №1 від 29.06.2021 про надання безвідсоткової грошової позики, копією Договору купівлі-продажу автомобіля від 29.06.2021 №SC-2412, копією платіжного доручення №3 від 01.07.2021, копією видаткової накладної від 02.07.2021 №SC-2412, копією Рахунку №SC-2412 від 29.06.2021, копією Наказу від 02.07.2021 №01/07-210С "Про державну реєстрацію та введення в експлуатацію".

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення від 03.11.2021 №00106830703 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2021 року на 30 942,00 грн., №00106800703 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2021 року на 99 990,00 грн. та застосування фінансових санкцій на 9 999,00 грн., №00106850703 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 12 046,00 грн. та застосування фінансових санкцій на 1 205,00 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, здійснені без врахування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини у справі, а також процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельник Індастріс Груп" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 3405 гривень 00 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельник Індастріс Груп" задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельник Індастріс Груп" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельник Індастріс Груп" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00106830703, №00106800703, №00106850703 від 03.11.2021.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мельник Індастріс Груп" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3405 гривень 00 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 квітня 2026 року

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.