Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №337/6500/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 337/6500/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2026 року у адміністративній справі №337/6500/25 (головуючий суддя першої інстанції - Калугіна Г.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 05.12.2025 року звернувся до Хортицького районного суду м.Запоріжжя з позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, в якому просив скасувати постанову ЕНА №6245755 в справі про адміністративне правопорушення; закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення та скасувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є необґрунтованою. Під час винесення постанови відповідач і не розібрався із ситуацією, яка сталася, та належним чином не дослідив всіх обставин справи. Позивачем зазначено, що перед виконанням повороту ним здійснено маневр по зміні полоси, попередньо вказавши свій намір сигналом правого повороту, кадри якого й було нібито надано у якості доказу фіксації адміністративного порушення. Під час зміни полоси перед поворотом горів червоний сигнал світлофору – тобто спочатку було здійснено маневр по зміні полоси і тільки під час зеленого сигналу світлофора здійснено поворот праворуч на проспект Соборний. Таке пояснення проігнороване інспектором поліції та не відображене під час складення постанови. Надані відповідачем докази зафіксовані невстановленим пристроєм (сертифікація якого не підтверджена), зі значної дистанції, нарізані навмисне так, щоб викривити ситуацію на користь особи, що винесла постанову. Позивач зазначає, що докази сертифікації застосованих пристроїв надано не було, що свідчить про відсутність обов`язкової сертифікації бодікамери Motorola Solution VB400 475295 та автореєстратора Xiaomi 70mai, задіяні під час фіксації всієї події. Позивач вказує, що в даному випадку ніяких доказів його вини позивача немає, а отже немає й суб`єктивної сторони і відповідно складу правопорушення.

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при ухваленні рішення, неповно з`ясовано обставини про справі та проігноровано доводи та зауваження позивача. Позивач вважає, що судом першої інстанції належним чином не вивчено матеріали відеозапису нібито здійсненого правопорушення, наданого у якості доказу представником відповідача; не відреаговано у межах чинного законодавства на факт формального доведення вини при винесенні постанови співробітниками патрульної поліції; не відображені та не виправлені помилки, допущені під час винесення постанови співробітниками патрульної поліції; не досліджено факт (чи відсутність такого факту) проходження станом на 29.11.2025 року обов`язкової сертифікації бодікамери Motorola Solution VB400 475295 та автореєстратора Xiaomi 70mai, задіяні під час фіксації адміністративного правопорушення.

Відповідач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

02.04.2026 року та 03.04.2026 року головуюча суддя Юрко І.В. перебувала у відпустці.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку ст.286, 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

29.11.2025 року інспектором поліції Кохтієвим Т.Т. винесено постанову серії ЕНА №6245755 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Згідно оскаржуваної постанови 29.11.2025 року об 11:43:21 год. в м.Запоріжжя, пр-т Соборний, 220 водій, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.18 «Напрямки руху по смузі» та зі смуги, яка дозволяє рух ліворуч та прямо, здійснив рух праворуч, чим порушив п.8.4.ґ ПДР - порушення вимог інформаційно-вказівних знаків.

Не погодившись з постановою, позивач оскаржив таку постанову до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Згідно із пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Поліцейський 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Кохтієв Т.Т. має спеціальне звання «старший сержант поліції», а тому має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення на території Запорізької області.

Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами і доповненнями) (далі по тексту - ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 8.4 «ґ» ПДР України інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Згідно із частиною другою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Апеляційний суд зазначає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно пункту 7 оскаржуваної постанови, доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення є відео з бодікамери Motorola Solution VB400 475295 та автореєстратора Xiaomi 70mai.

Згідно наданого відповідачем відеозапису вбачається, що водій транспортного засобу Mazda СХ-5, держ.номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 під час руху не виконав вимоги дорожнього знаку 5.18 та п. 8.4(ґ) ПДР України рух по смугах та здійснив рух праворуч, зі смуги що дозволяє рух прямо або ліворуч.

Позивачем ані суду першої ані суду апеляційної інстанції не надано доказів на спростування наведених вище обставин, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем надано до суду докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а позивачем вчинення інкримінованого йому правопорушення не спростовано.

Колегією суддів не встановлено порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Розмір штрафу визначений в межах санкції ч.1 ст.122 КУпАП.

Посилання позивача на допущення поліцейським грубих помилок при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови, а також відсутність доказів сертифікації приладів, які були задіяні під час фіксації адміністративного правопорушення, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позивачем доказів на спростування викладених в оскаржуваній постанові обставин не надано та вчинення ним адміністративного правопорушення не спростовано.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін, тому у відповідності до вимог частини 6 статті 139 КАС України, розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 272, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2026 року у адміністративній справі №337/6500/25 залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26 січня 2026 року у адміністративній справі №337/6500/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Сафронова