Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №160/11257/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/11257/25

Головуючий суддя І інстанції – Ніколайчук С.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 в адміністративній справі №160/11257/25 за позовом Комунального підприємства "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради звернулось до суду з позовом до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги Державної аудиторської служби України «Про усунення виявлених порушень» від 24.03.2025 року № 000600- 14/3704-2025.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 адміністративний позов Комунального підприємства "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради було задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано письмову вимогу Державної аудиторської служби України «Про усунення виявлених порушень» від 24.03.2025 року № 000600- 14/3704-2025, за актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Дніпровський метрополітен» Дніпровської міської ради за період з 01 листопада 2020 року по 30 вересня 2024 року в частині пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 13.

У задоволенні решти вимог позивача було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна аудиторська служба України, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на допущенні позивачем порушення законодавства, спірна вимогам була прийнята у відповідності з приписами законодавства.

Також, позивачем було подано клопотання про розгляд справи за участі його представника.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, з огляду на те, що дана справа має незначну складність, не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, обґрунтованим є розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін (в порядку письмового провадження), а тому в задоволенні заявленого позивачем клопотання про розгляд справи за участі його представника, слід відмовити.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, Державною аудиторською службою України відповідно до пункту 4.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю ДАСУ на IV квартал 2024 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «Дніпровський метрополітен» за період з 01 листопада 2020 року по 30 вересня 2024, за результатами якої було складено Акт від 29 січня 2025 року №000600-21/2.

Заходом державного фінансового контролю встановлено такі порушення законодавства:

- на порушення вимог пункту 6.2.3 Колективного договору на 2019– 2021 роки та пункту 7 Додатка 6 до Колективного договору на 2019 - 2021 роки, пункту 6.2.2 Колективного договору на 2021 - 2024 роки та пункту 7Додатка 6 до Колективного договору на 2021– 2024 роки, статті 5 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, статті 3 Указу Президента України від 02 грудня 1995 року № 1116/95 «Про впорядкування відзначення пам`ятних дат і ювілеїв», статті 1 Указу Президента України від 17 грудня 1999 року № 1583 «Про додаткові заходи щодо впорядкування відзначення пам`ятних дат і ювілеїв» КП «Дніпровський метрополітен» протягом періоду, що підлягав ревізії, здійснене безпідставне нарахування та виплата премії до професійних свят, з нагоди річниці пуску метрополітену на загальну суму 14 733 687,37 грн., у тому числі нараховано та сплачено єдиного соціального внеску на суму 2 609 165,37 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на вказану суму;

- на порушення вимог, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, статтею 526 Цивільного кодексу України, пунктом 13.2 Договору від 08.02.2021 № НДВ-20/21, пунктом 13.2 Договору від 29.12.2021 № НДВ-226/21, КП «Дніпровський метрополітен» оплачено вартість електричної енергії ТОВ «НЬЮ СТРІМ ЕНЕРДЖІ» на суму 9 623 067,85 грн. з ПДВ більше, ніж передбачено умовами укладених за результатами торгів договорів, чим завдано матеріальної шкоди (втрат) Підприємству на суму 7 159 581,74 грн. з ПДВ та міському бюджету на суму 2 463 486,11 грн. з ПДВ;

- на порушення вимог абзацу 1 частини 6 статті 22 Бюджетного кодексу України, пункту 1.1 Положення про порядок надання одноразової цільової матеріальної допомоги працівника (Додаток 26 до Колективного договору на 2021– 2024 роки) та пункту 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, проведення за рахунок коштів міського бюджету за статтею витрат «Оплата праці» планів використання бюджетних коштів на відповідні періоди одноразових виплат, які згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, не належать до фонду оплати праці, призвело до втрат коштів бюджету Дніпровської міської територіальної громади на загальну суму 3 352 646,75 гривні;

- унаслідок пропуску термінів позовної давності, пропущення строків звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, визначених відповідно з вимогами статті 257 Цивільного кодексу України, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення дебіторської заборгованості за укладеними договорами, комунальному підприємству «Дніпровський метрополітен» завдані збитки на загальну суму 1 936 697,07 гривні;

- унаслідок невиконання ПП «СВІТЕКС» умов Контракту № 2А в частині нездійснення уточнення фактичних витрат за процесами, визначеними Таблицею № 2 (послуги, оплата яких проводиться в гривнях), відповідно до умов «Червоної книги» FIDIC в частині переуступки прав та відповідальності Підрядника за дії та помилки будь-якого субпідрядника завдано збитки державному бюджету на загальну суму 1 651 464,00 грн. з ПДВ;

- на порушення вимог пункту 2.5 Кошторисних норм України «Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи. Вказівки щодо застосування» та пункту 2.6 Кошторисних норм України «Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи. Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи», внаслідок неправомірного використання ТОВ «Омега Терм» підвищувального коефіцієнта 1,2 до норм витрат під час проведення поточного ремонту Підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 585 242,20 грн. з ПДВ;

- на порушення статті 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, статті 20 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, пункту 4.5 Колективного договору на 2021– 2024 роки, пункту 1.4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств», розділу 4 Положення про оплату праці керівників підприємств, затвердженого рішенням міської ради від 15.11.2017 № 66/26, підпункту 3.1.2 пункту 3 розділу 3 трудових контрактів, унаслідок нарахування та виплати керівникам КП «Дніпровський метрополітен» надбавки за вислугу років, яка не передбачена Положенням та умовами укладених контрактів, Підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 518 484,08 грн., у тому числі нараховано та виплачено 93 497,13 грн. єдиного соціального внеску;

- на порушення вимог пункту 4.13.1 Колективного договору на 2019– 2021 роки та пункту 6 Додатка 25 до Колективного договору на 2019 - 2021 роки, підпункту 4.13.1 Колективного договору на 2021– 2024 роки та пункту 6 Додатка 23 до Колективного договору на 2021– 2024 роки, статті 5 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, статті 96 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, КП «Дніпровський метрополітен» протягом періоду, що підлягав ревізії, здійснене безпідставне нарахування та виплату матеріального заохочення за виробничі результати праці працівникам КП «Дніпровський метрополітен», які прийняті на роботу та пропрацювали неповний робочий місяць у зв`язку з прийомом на роботу, на загальну суму 266 657,18 грн., на яку зайво нараховано та перераховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 58 439,55 грн., чим Підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 325 096,73 гривні;

- на порушення вимог пункту 2.5 Кошторисних норм України «Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи. Вказівки щодо застосування» та пункту 2.6 Кошторисних норм України «Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи. Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи», унаслідок неправомірного використання ФОП ОСОБА_1 підвищувального коефіцієнта 1,2 до норм витрат під час проведення поточного ремонту Підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 188 523,52 гривні;

- на порушення пункту 14 Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нарахування єдиного соціального внеску, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170, безпідставно нарахований та сплачений єдиний соціальний внесок на матеріальну допомогу разового характеру на суму 176 718,07 грн., чим завдані збитки Підприємству на зазначену суму.

- унаслідок безпідставного нарахування та виплати директорам Підприємства надбавки за вислугу років, яку враховано під час розрахунку обчислення середньої заробітної плати згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами), під час визначення директорам усіх видів відпусток, за час перебування у службових відрядженнях, виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності Підприємством завищені зазначені виплати на загальну суму 58 439,63 грн., на які нарахований єдиний соціальний внесок на суму 12 856,72 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на загальну суму 71 296,35 гривні;

- на порушення вимог частини другої статті 85 Бюджетного кодексу України КП «Дніпровський метрополітен» здійснені витрати на оплату відпускних за надану додаткову відпустку працівникам, потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, або учасникам ліквідації її наслідків за рахунок міського бюджету, що призвело до втрат (збитків), завданих бюджету міської територіальної громади м. Дніпра, на загальну суму 63 519,64 гривні;

- на порушення вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, унаслідок відсутності документального підтвердження коливання цін на ринку бензину (А-92 та А95) та дизельного палива до договору від 11.01.2022 № НДВ-8/22 додатковою угодою від 10.02.2022 № 1 необґрунтовано внесені зміни в частині збільшення ціни за одиницю товару, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 50 264,04 грн. з ПДВ;

- на порушення ТОВ «Омега Терм» вимог пункту 6.4 Кошторисних норм України «Настанови з визначення вартості будівництва» та включення до актів форми КБ-2в на виконання капітального ремонту обсягів робіт, виконаних субпідрядниками за завищеною вартістю, Підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 17 696,17 грн. з ПДВ.

- за результатами інвентаризації ПММ, проведеної на складі Служби рухомого складу та капітальних ремонтів (ліцензійний склад), встановлено нестачу дизельного палива в обсязі 141,5 л вартістю 5 660,00 грн. без ПДВ.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті ревізії КП «Дніпровський метрополітен», підписало його із запереченнями, за результатами розгляду яких ДАСУ складено Висновок №000600-14/3073-2025 від 10 березня 2025.

24 березня 2025 року позивач отримав письмову вимогу відповідача «Про усунення виявлених порушень» №000600-14/3704-2025.

Вказаною вимогою від позивача вимагається:

1) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 14 733 687,37 грн. шляхом відшкодування, зокрема відповідно до норм статті 1166 Цивільного кодексу України, на користь КП «Дніпровський метрополітен» матеріальної шкоди (збитків), заподіяних внаслідок безпідставного нарахування та виплати премії до професійних свят, з нагоди річниці пуску метрополітену, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

2) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 9 623 067,85 грн. (електроенергія) шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення коштів за договорами, відповідно до норм статей 224– 226 Господарського кодексу України, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

3) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 3 352 646,75 грн. шляхом повернення коштів місцевому бюджету;

4) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 1 936 697,07 грн. шляхом відшкодування, зокрема відповідно до норм статей 130– 136 Кодексу законів про працю України, на користь КП «Дніпровський метрополітен» матеріальної шкоди (збитків), заподіяних внаслідок пропуску термінів позовної давності та пропущення строків звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

5) вжити заходів щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету, на суму 1 651 464,00 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення коштів за Контрактом № 2А, відповідно до норм статей 224– 226 Господарського кодексу України, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

6) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до збитків, на суму 585 242,20 грн. внаслідок неправомірного застосування ТОВ «Омега Терм» підвищувального коефіцієнта 1,2 до норм витрат під час проведення поточного ремонту шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення коштів відповідно до норм статей 224 - 226 Господарського кодексу України, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

7) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 518 484,08 грн. шляхом відшкодування, зокрема відповідно до норм статей 130– 136 Кодексу законів про працю України, на користь КП «Дніпровський метрополітен» матеріальної шкоди (збитків), заподіяних внаслідок нарахування та виплати керівникам КП «Дніпровський метрополітен» надбавки за вислугу років, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

8) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 325 096,73 грн. шляхом відшкодування, зокрема відповідно до норм статей 130– 136 Кодексу законів про працю України, на користь КП «Дніпровський метрополітен» матеріальної шкоди (збитків), завданих внаслідок безпідставного нарахування та виплати матеріального заохочення за виробничі результати праці працівникам КП «Дніпровський метрополітен», які прийняті на роботу та пропрацювали неповний робочий місяць у зв`язку з прийомом на роботу, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

9) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 188 523,52 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення коштів за договорами, укладеними з ФОП ОСОБА_1 , відповідно до норм статей 224– 226 Господарського кодексу України, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

10) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 176 718,07 грн. шляхом проведення коригування суми сплаченого єдиного соціального внеску;

11) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 71 296,35 грн. шляхом відшкодування, зокрема відповідно до норм статей 130– 136 Кодексу законів про працю України, на користь КП «Дніпровський метрополітен» матеріальної шкоди (збитків), завданих внаслідок завищення виплат під час визначення директорам усіх видів відпусток, за час перебування у службових відрядженнях, виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

12) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 63 519,64 грн. шляхом повернення місцевому бюджету відпускних (у тому числі податки та збори) за надану додаткову відпустку працівникам КП «Дніпровський метрополітен», потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, або учасникам ліквідації її наслідків та єдиного соціального внеску;

13) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 50 264,04 грн. (паливно-мастильні матеріали) шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення з ТОВ «Нєфтек Трейд» коштів за договором від 11.01.2022 № НДВ-8/22 відповідно до норм статей 224– 226 Господарського кодексу України, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

14) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до збитків, на суму 17 696,17 грн. внаслідок завищення вартості робіт, виконаних субпідрядниками, шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення з ТОВ «Омега Терм» коштів відповідно до норм статей 224– 226 Господарського кодексу України, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

15) забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків), завдано внаслідок нестачі дизельного палива в обсязі 141,5 л, встановленої за результатами проведеної інвентаризації, на суму 5 660,00 гривні.

Вимоги за номерами 10,12,14 та 15 на момент подачі позову позивачем задоволені і в цій частині не оскаржуються.

Вважаючи протиправною наведену вимогу, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були сформовані протиправні висновки щодо порушення позивачем приписів законодавства в частині пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 13 спірної вимоги, що свідчить про необхідність її скасування в цій частині.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII (далі - Закон №2939-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до статті 8 Закону №2939-XII орган державного фінансового контролю, зокрема, здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Пунктами 7, 10, 13 статті 10 Закону № 2939-XII передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України (далі - Положення № 43).

Пунктом 1 Положення № 43 передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення №43 Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пунктом 6 Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їхній розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23).

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (далі - Порядок №550), акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Пунктом 2 Порядку № 550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку № 550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку. Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

В силу пункту 6 Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку. Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII.

У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Згідно з пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.

Як видно з матеріалів справи, спірною вимогою від позивача вимагається вчинити наступні дії:

1) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 14 733 687,37 грн. шляхом відшкодування, зокрема відповідно до норм статті 1166 Цивільного кодексу України, на користь КП «Дніпровський метрополітен» матеріальної шкоди (збитків), заподіяних внаслідок безпідставного нарахування та виплати премії до професійних свят, з нагоди річниці пуску метрополітену, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

2) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 9 623 067,85 грн. (електроенергія) шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення коштів за договорами, відповідно до норм статей 224– 226 Господарського кодексу України, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

3) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 3 352 646,75 грн. шляхом повернення коштів місцевому бюджету;

4) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 1 936 697,07 грн. шляхом відшкодування, зокрема відповідно до норм статей 130– 136 Кодексу законів про працю України, на користь КП «Дніпровський метрополітен» матеріальної шкоди (збитків), заподіяних внаслідок пропуску термінів позовної давності та пропущення строків звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

5) вжити заходів щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету, на суму 1 651 464,00 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення коштів за Контрактом № 2А, відповідно до норм статей 224– 226 Господарського кодексу України, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

6) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до збитків, на суму 585 242,20 грн. внаслідок неправомірного застосування ТОВ «Омега Терм» підвищувального коефіцієнта 1,2 до норм витрат під час проведення поточного ремонту шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення коштів відповідно до норм статей 224–226 Господарського кодексу України, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

7) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 518 484,08 грн. шляхом відшкодування, зокрема відповідно до норм статей 130– 136 Кодексу законів про працю України, на користь КП «Дніпровський метрополітен» матеріальної шкоди (збитків), заподіяних внаслідок нарахування та виплати керівникам КП «Дніпровський метрополітен» надбавки за вислугу років, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

8) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 325 096,73 грн. шляхом відшкодування, зокрема відповідно до норм статей 130– 136 Кодексу законів про працю України, на користь КП «Дніпровський метрополітен» матеріальної шкоди (збитків), завданих внаслідок безпідставного нарахування та виплати матеріального заохочення за виробничі результати праці працівникам КП «Дніпровський метрополітен», які прийняті на роботу та пропрацювали неповний робочий місяць у зв`язку з прийомом на роботу, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

9) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 188 523,52 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення коштів за договорами, укладеними з ФОП ОСОБА_1 , відповідно до норм статей 224– 226 Господарського кодексу України, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

10) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 176 718,07 грн. шляхом проведення коригування суми сплаченого єдиного соціального внеску;

11) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 71 296,35 грн. шляхом відшкодування, зокрема відповідно до норм статей 130– 136 Кодексу законів про працю України, на користь КП «Дніпровський метрополітен» матеріальної шкоди (збитків), завданих внаслідок завищення виплат під час визначення директорам усіх видів відпусток, за час перебування у службових відрядженнях, виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

12) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 63 519,64 грн. шляхом повернення місцевому бюджету відпускних (у тому числі податки та збори) за надану додаткову відпустку працівникам КП «Дніпровський метрополітен», потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, або учасникам ліквідації її наслідків та єдиного соціального внеску;

13) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до втрат, на суму 50 264,04 грн. (паливно-мастильні матеріали) шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення з ТОВ «Нєфтек Трейд» коштів за договором від 11.01.2022 № НДВ-8/22 відповідно до норм статей 224– 226 Господарського кодексу України, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

14) вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, які призвели до збитків, на суму 17 696,17 грн. внаслідок завищення вартості робіт, виконаних субпідрядниками, шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення з ТОВ «Омега Терм» коштів відповідно до норм статей 224– 226 Господарського кодексу України, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат;

15) забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків), завдано внаслідок нестачі дизельного палива в обсязі 141,5 л, встановленої за результатами проведеної інвентаризації, на суму 5 660,00 гривні.

Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступних висновків.

Щодо пункту 1 оскаржуваної вимоги в частині порушення позивачем вимог Указу Президента України від 2 грудня 1995 року №1116/95 «Про впорядкування відзначення пам`ятних дат і ювілеїв», Указу Президента України від 17 грудня 1999 року №1583/99 «Про додаткові заходи щодо впорядкування відзначення пам`ятних дат і ювілеїв» та Постанови Кабінету Міністрів України №1249 від 13.08.2003, якою затверджено Порядок підготовки та подання Кабінетові Міністрів України на погодження пропозицій щодо відзначення пам`ятних дат і ювілеїв, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку на порушення вимог пункту 6.2.3 Колективного договору на 2019– 2021 роки та пункту 7 Додатка 6 до Колективного договору на 2019 – 2021 роки, пункту 6.2.2 Колективного договору на 2021– 2024 роки та пункту 7 Додатка 6 до Колективного договору на 2021– 2024 роки, статті 5 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, статті 3 Указу Президента України від 02 грудня 1995 року № 1116/95 «Про впорядкування відзначення пам`ятних дат і ювілеїв», статті 1 Указу Президента України від 17 грудня 1999 року № 1583 «Про додаткові заходи щодо впорядкування відзначення пам`ятних дат і ювілеїв» з огляду на те, що КП «Дніпровський метрополітен» протягом періоду, що підлягав ревізії, здійснене безпідставне нарахування та виплата премії до професійних свят, з нагоди річниці пуску метрополітену на загальну суму 14 733 687,37 грн., у тому числі нараховано та сплачено єдиного соціального внеску на суму 2 609 165,37 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) підприємству на вказану суму.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 2 грудня 1995 року №1116/95 відзначення пам`ятних дат історичних подій, які мають загальнодержавне значення, ювілеїв великих підприємств, установ і організацій державної форми власності та ювілеїв і вшанування пам`яті видатних людей проводиться за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з вказаним, відповідно до ст. 3 Указу Президента України підприємства, на зазначені у ст. 1, можуть відзначати свої ювілеї лише за погодженням з центральними (місцевими) органами виконавчої влади, залежно від підпорядкованості.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 17 грудня 1999 року №1583/99 Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади під час вирішення питань щодо організації та фінансування заходів, пов`язаних з відзначенням пам`ятних дат, історичних подій, ювілеїв підприємств, установ і організацій державної форми власності, особистих ювілеїв та інших подій:

- суворо додержуватись положень Указу Президента України від 2 грудня 1995 року N 1116 "Про впорядкування відзначення пам`ятних дат і ювілеїв", не допускаючи відзначення пам`ятних дат та інших подій, не пов`язаних з ювілеями;

- не допускати в умовах складної економічної ситуації в державі витрачання державних коштів на відзначення надуманих урочистих подій, влаштування різного роду пишних прийомів, фуршетів, презентацій, а також марнотратства при проведенні офіційних свят і заходів.

Отже, наведені правові вимоги стосуються великих підприємств, установ і організацій державної форми власності.

Натомість, КП «Дніпровський метрополітен» є підприємством комунальної, а не державної форми власності, а тому до останнього наведені вимоги не застосовуються.

Крім того, відповідно до змісту абзацу 3 статті 1 Указу Президента України від 17 грудня 1999 року №1583/99 умови та обмеження стосуються витрачання державних коштів виключно на відзначення: надуманих урочистих подій, влаштування різного роду пишних прийомів, фуршетів, презентацій, також марнотратства при проведенні офіційних свят і заходів.

З матеріалів справи видно і відповідачем не спростовано, що річниця пуску метрополітену відзначалася позивачем виключно шляхом нарахування та виплати премії членам трудового колективу в межах сформованого та погодженого Дніпровською міськрадою фонду оплати праці.

Таким чином, з огляду на вказані обставини справ, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності п. 1 спірної вимоги.

Щодо правомірності пункту 2 оскаржуваної вимоги, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, відповідач за результатом проведеної ревізії дійшов висновку про порушення позивачем вимог, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, статтею 526 Цивільного кодексу України, пунктом 13.2 Договору від 08.02.2021 № НДВ-20/21, пунктом 13.2 Договору від 29.12.2021 № НДВ-226/21, КП «Дніпровський метрополітен» оплачено вартість електричної енергії ТОВ «НЬЮ СТРІМ ЕНЕРДЖІ» на суму 9 623 067,85 грн. з ПДВ більше, ніж передбачено умовами укладених за результатами торгів договорів, чим завдано матеріальної шкоди (втрат) Підприємству на суму 7 159 581,74 грн. з ПДВ та міському бюджету на суму 2 463 486,11 грн. з ПДВ.

Згідно ч. 1 с. 41 Закону «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/ пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії.

Аналізуючи вказані правові приписи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює особливий перелік підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання і до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, до яких відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону віднесено випадки, коли відбувається збільшення ціни за одиницю товару.

За таких умов сторони договору про закупівлю шляхом укладення додаткових угод мають право збільшити ціну за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

При цьому зміна істотних умов договору про закупівлю у бік збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку протягом строку дії договору про закупівлю можлива не частіше ніж один раз на 90 днів. Разом з цим, таке обмеження щодо строків (періодичності) зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії.

При цьому норми названого закону не обмежують будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару, зберігаючи лише обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що ця зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Тобто під час дії договору про закупівлю електроенергії сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону, а збільшення ціни за одиницю товару має відбуватися за умови доведення пропорційності збільшення ціни цього товару на ринку.

Тобто внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Частина 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає можливість сторонам змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару, та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника товару. При цьому застосування цієї норми можливе, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить виконання цього договору для однієї зі сторін договору невигідним або збитковим.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що аналогічні тлумачення норм означеного Закону надавалися Мінекономіки, в листах від 14 серпня 2019 року №3304-04/33869-06, від 24 листопада 2020 року №3304-04/69987-06, від 27 жовтня 2016 року №3302-06/34307-06 та роз`ясненнях Департаменту державних закупівель та державного замовлення від 16 квітня 2014 року №3302-05/11961-07.

Як видно з матеріалів справи, позивач при укладанні додаткових угод до договору №НДВ 20/21 від 08 лютого 2021 року та договору №НДВ-226/21 від 29 грудня 2021 року не порушував вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки при укладанні додаткових угод збільшення ціни електричної енергії не перевищувало 10% у кожній з додаткових угод.

Отже, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності п. 2 спірної вимоги.

Щодо правомірності пункту 3 оскаржуваної вимоги, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем порушення вимог абзацу 1 частини 6 статті 22 Бюджетного кодексу України, пункту 1.1 Положення про порядок надання одноразової цільової матеріальної допомоги працівника (Додаток 26 до Колективного договору на 2021–2024 роки) та пункту 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, проведення за рахунок коштів міського бюджету за статтею витрат «Оплата праці» планів використання бюджетних коштів на відповідні періоди одноразових виплат, які згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, не належать до фонду оплати праці, призвело до втрат коштів бюджету Дніпровської міської територіальної громади на загальну суму 3 352 646,75 гривні;

Згідно ч. 38 ст. 2 Бюджетного кодексу України одержувач бюджетних коштів - суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.

Відповідно до п. 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, одержувач використовує бюджетні кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.

Як видно з матеріалів справи, на виконання вищезазначених норм Плани використання бюджетних коштів КП «Дніпровський метрополітен», як одержувача бюджетних коштів, на відповідні роки погоджуються Департаментом транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради (розпорядником бюджетних коштів), які містять розподіл бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації поточних видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», в тому числі за видатками з оплати праці і нарахувань на заробітну плату. При цьому пунктом 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, не передбачено прийняття чи погодження будь-якого іншого розпорядчого документу, крім плану використання бюджетних коштів.

Наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2021 року №333 затверджена Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (далі по тексту Інструкція №333), пунктом 1.5 якої визначено, що поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються, зокрема, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)»

Пунктом 2 Інструкції №333 визначений перелік поточних видатків, в тому числі – з чітко визначеним їх напрямом використання для оплати праці «Заробітна плата»: 1) заробітна плата за встановленими посадовими окладами (тарифними ставками) або розцінками всіх штатних працівників, у тому числі за трудовими договорами; надбавка за вислугу років; доплата за ранг, надбавки та доплати обов`язкового характеру (оплата роботи в нічний час, доплати за науковий ступінь, за знання та використання в роботі іноземної мови тощо); 2) премії та інші види заохочень чи винагород відповідно до законодавства; 3) матеріальна допомога, допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та в інших випадках за рішенням адміністрації установи (організації) відповідно до законодавства; 4) винагороди та інші виплати, нараховані працівникам, які не перебувають у штаті установи (організації), відповідно до умов цивільно-правового договору (за винятком суб`єктів господарювання), якщо інше не встановлено законом; 5) одноразова грошова допомога у зв`язку з виходом на пенсію або, якщо це передбачено законодавством, у відставку.

Розділом VІ Колективних договорів КП «Дніпровський метрополітен» на відповідні роки передбачається декілька видів одноразової матеріальної допомоги (п.п. 6.6, 6.9, 6.10 Колективного договору) та допомога при звільненні працівників з роботи у зв`язку з виходом на пенсію вперше (п.п. 6.3 та 6.4 Колективного договору).

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що при нарахуванні та виплаті одноразових матеріальних допомог своїм працівникам позивач керувався нормативними актами з оплати праці, чинними нормами бюджетного законодавства та виключно в межах Планів використання бюджетних коштів, що містять розподіл бюджетних асигнувань на відповідні видатки.

Щодо посилання відповідача на Інструкцію зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5 , то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Загальними положеннями Інструкції №5 визначено, що ця Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.

В свою чергу, згідно ст. 1 Бюджетного кодексу України кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

В свою чергу Інструкція №333 прийнята і затверджена відповідно до норм Бюджетного кодексу України та загальними положеннями якої визначено, що економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає вірними висновки суду першої інстанції, що правові норми Інструкції №333, що визначають економічну класифікацію видатків бюджету і затверджені Міністерством фінансів України, є спеціальними правовими нормами, порівняно з аналогічними нормами, передбаченими Інструкцією №5, що затверджені Держкомстатом України, та підлягають пріоритетному застосуванню до правовідносин, що виникають між розпорядником та отримувачем бюджетних коштів.

Щодо пункту 4 оскаржуваної вимоги, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку, що внаслідок пропуску термінів позовної давності, пропущення строків звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, визначених відповідно з вимогами статті 257 Цивільного кодексу України, комунальному підприємству «Дніпровський метрополітен» завдані збитки на загальну суму 1 936 697,07 гривні.

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з моменту, коли в особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зробила висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Враховуючи вимоги статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Разом із цим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та під час воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Разом з цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 10.12.2025 по справі № 629/5392/24, які враховуються судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем при формуванні висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності не були врахованні вищенаведені правові норми.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що значна кількість дебіторської заборгованості обліковується бухгалтерією позивача як безнадійна (прострочена) починаючи з 2009 року і її стягнення з винної особи можливе лише в межах, в строки та в порядку, визначеному статтями 130 та 136 Кодексу законів про працю.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності п. 4 спірної вимоги.

Щодо пункту 5 оскаржуваної вимоги, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, відповідач за результатом ревізії дійшов висновку, що унаслідок невиконання ПП «СВІТЕКС» умов Контракту № 2А в частині нездійснення уточнення фактичних витрат за процесами, визначеними Таблицею № 2 (послуги, оплата яких проводиться в гривнях), відповідно до умов «Червоної книги» FIDIC в частині переуступки прав та відповідальності Підрядника за дії та помилки будь-якого субпідрядника завдано збитки державному бюджету на загальну суму 1 651 464,00 грн. з ПДВ.

Вказані висновки сформовані з огляду на те, що за наслідками зустрічної звірки, проведеної у субпідрядника ПП «СВІТЕКС» - ТОВ «СББ», останній не мав змоги надати послуги з охорони в тому обсязі, що зазначений у відповідних актах здавання-приймання виконаних робіт внаслідок відсутності відповідних працівників, а також завищив вартість послуг з охорони через залучення до охорони ІП «АСГАРД-ОХОРОНА». за ціною послуги, що нижча від ціни, за якою вказана послуга надавалася за договором, укладеним між ТОВ «СББ» та ІІП: «СВІТЕКС», а ПП «СВІТЕКС», у свою чергу, послуги з охорони за завищеною вартістю виставлені до оплати КП «Дніпровський метрополітен».

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про охоронну діяльність» охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, транспортних засобів іншого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Згідно статті 8 Закону України «Про охоронну діяльність» охорона майна здійснюється на підставі договору про надання послуг з охорони.

Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яку споживають у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Отже, виходячи зі змісту вказаних правових приписів, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що перекладаючи виконання власного договірного обов`язку на третю особу, первинний виконавець не вибуває з правовідносин і залишається зобов`язаним перед замовником до повного виконання зобов`язання, а третя особа не стає суб`єктом основного зобов`язання та не має безпосередньо перед замовником жодних зобов`язань.

З огляду на те, що послуги з охорони будівельних майданчиків, які надавалися ПП «Світекс» субпідрядниками (ТОВ «СЛУЖБА БІЗНЕС БЕЗПЕКИ» та ПП «АСГАРД-ОХОРОНА») в повній мірі забезпечили недоторканість та цілісність майна, що було об`єктом охорони, не призвели до протиправних дій щодо нього, забезпечили збереження його фізичного стану та неможливість несанкціонованого власником доступу до нього, а також забезпечили здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього, колегія суддів апеляційного суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що позивач не мав жодних підстав вважати, що ці послуги надані неналежним чином, і не сплатити за них ціну, визначену Контрактом №2А.

Щодо пунктів 6 та 9 оскаржуваної вимоги в частині неправомірного застосування підвищувального коефіцієнта 1,2 до норм витрат під час проведення поточного ремонту ТОВ «ОМЕГА-ТРЕЙД» та ФОП ОСОБА_1 , то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку, що на порушення вимог пункту 2.5 Кошторисних норм України «Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи. Вказівки щодо застосування» та пункту 2.6 Кошторисних норм України «Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи. Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи», внаслідок неправомірного використання ТОВ «Омега Терм» підвищувального коефіцієнта 1,2 до норм витрат під час проведення поточного ремонту Підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 585 242,20 грн. з ПДВ;

Крім того, на порушення вимог пункту 2.5 Кошторисних норм України «Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи. Вказівки щодо застосування» та пункту 2.6 Кошторисних норм України «Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи. Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи», унаслідок неправомірного використання ФОП ОСОБА_1 підвищувального коефіцієнта 1,2 до норм витрат під час проведення поточного ремонту Підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 188 523,52 гривні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, найм (оренда), лізинг, а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт, поточний ремонт з розробленням проектної документації.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» будівництвом є нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва.

Отже, в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» виконання поточного ремонту є послугою і не вважається будівництвом.

Так, для визначення цін на послуги з поточного ремонту прийнятними є правила ціноутворення, передбачені для встановлення вільних цін.

Даний висновок узгоджується зі змістом листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.03.2014 р. № 7/15-2747 яким передбачається можливість поширення за рішенням центрального органу виконавчої влади, до сфери діяльності якого належать відповідні об`єкти, або замовника (розпорядника коштів) окремих положень ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» на поточний ремонт. У разі прийняття такого рішення у відповідному документі зазначаються відповідні особливості, зокрема щодо показників кошторисного прибутку, загальновиробничих та адміністративних витрат тощо.

В окремих обґрунтованих випадках виходячи зі способу, умов виконання ремонтних робіт (господарський, підрядний) та структури організації – виконавця поточного ремонту показники для обчислення загальновиробничих та адміністративних витрат, а також прибутку можуть розраховуватись відповідно до ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 та ДСТУ-Н Б Д.1.1-5:2013 як для капітального ремонту. Вартість поточного ремонту в окремих обґрунтованих випадках може визначатися на підставі відповідних ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи, за умов відповідності технології, складу робіт, що виконуються, та витрат ресурсів, врахованих зазначеними нормами. Роз`яснення аналогічного змісту містяться в загальному доступі на сайті публічних закупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua.

Як видно з матеріалів справи, позивачем прийнято рішення про визначення вартості послуг з поточного ремонту за кошторисними нормами України «Настанова з визначення вартості будівництва», затвердженими наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 р. №281, складання по кожному об`єкту дефектного акту за формою, наведеною в Додатку 29 «Настанови з визначення вартості будівництва» для визначення обґрунтованих трудових та матеріально-технічних ресурсів, в якому фіксуються та обґрунтовуються умови виконання робіт, та видачу розпорядчих документів (наказів, розпоряджень) з відображенням умов виконання робіт.

Застосування коефіцієнту 1,2 було обґрунтовано тим, що виконання поточного ремонту передбачалося в приміщеннях будинків, будівель, що експлуатуються, звільнених від меблів, устаткування та інших предметів, а також на покрівлях і фасадах будинків, будівель і споруд, що експлуатуються (відповідає п.1,2 таблиці Б1 Додатка Б (обов`язкового) «Ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи.

Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження кошторисних норм у будівництві» від 15.06.2021 р. № 156. Перебування вказаних об`єктів в експлуатації підтверджується тим, що наказів про припинення використання відповідних приміщень (будівель) не видавалося і в ході ревізії таких документів чи фактичного припинення їх експлуатації виявлено не було і доказів зворотного відповідачем не надано.

Згідно пункту 3.7 ДБН А.2.2-3:2014 капітальний ремонт - сукупність робіт на об`єкті, прийнятому в експлуатацію, без зміни його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, що передбачають: втручання у несучі та/або огороджувальні конструкції, у інженерні системи загального користування у зв`язку з їх фізичною зношеністю, руйнуванням та/або з метою покращення їх експлуатаційних показників (за необхідності), у тому числі з метою термомодернізації; дооснащення, заміну виробничого устаткування та технічного обладнання, що є стаціонарно змонтованим та призначеним для застосування протягом тривалого часу у будівлях та спорудах (за умови зміни навантажень на існуючі несучі та/або огороджувальні конструкції та/або схем їх прикладання).

Відповідно до пояснень позивача, відображених в адміністративному позові, у зв`язку із відсутністю чіткого законодавчого визначення поняття поточного ремонту, останній виходив із визначень цього поняття, які надавалися, зокрема Міністерством регіонального розвитку та будівництва у листі №9/9-1056 від 15.07.2009, в якому поточний ремонт визначений як комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання.

Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт з поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об`єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Аналогічне визначення поняття поточного ремонту було також визначене Державним комітетом України з будівництва та архітектури у листі від 30.04.2003 №7/7-401.

Зазначені листи містять роз`яснення, надані зазначеними центральними виконавчими органами в межах своєї компетенції; підстав для їх ігнорування позивач не мав.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (тобто не має кінцевого матеріального результату і задовольняє виключно нематеріальні потреби замовника).

В свою чергу статтею 875 Цивільного кодексу України визначено поняття будівельного підряду, як зобов`язання підрядника виконати будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, та зустрічне зобов`язання замовника прийняти закінчені будівельні роботи. При цьому договір будівельного підряду укладається на проведення не тільки капітального ремонту чи реконструкції (технічного переоснащення) будівель, але й на виконання інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта, і поточний ремонт – не є виключенням.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що проведення будь-якого ремонту (поточного чи капітального) будівлі чи споруди – є різновидом будівельного підряду і не може розглядатися як послуга, оскільки ці види договорів врегульовані різними главами Цивільного кодексу.

Не дивлячись на те, що послуги та роботи є різними правовими категоріями, що мають різну правову природу, сутність та правове регулювання, пункт 21 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» ототожнює ці поняття, включаючи поточний ремонт (як різновид будівельного підряду) в поняття послуги. Проте їх фактичне ототожнення вказаним нормативно-правовим актом є припустимим виключно в контексті забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції, як мети Закону України «Про публічні закупівлі», і не може змінювати базові поняття, визначені Цивільним кодексом України, чи впливати на зміст правочинів, укладених позивачем з підрядниками.

Так, визначаючи ціну пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни), позивач керувався пунктом 5.1. Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281, яким передбачено, що ціна пропозиції учасника процедури закупівлі (договірна ціна) розраховується на підставі нормативної потреби в трудових і матеріально-технічних ресурсах, необхідних для здійснення проектних рішень по об`єкту будівництва, та поточних цін на них або з використанням укрупнених показників вартості робіт, обсяги та види яких передбачені затвердженою проектною документацією.

У разі складання ціни пропозиції учасника процедури закупівель з використанням укрупнених показників вартості робіт пункти 5.3 – 5.30 та 5.33 цієї Настанови не застосовуються.

Для розрахунку ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни) замовник надає відомість обсягів робіт, відомість ресурсів до неї без цін або затверджену проектну документацію. За рішенням замовника відомість обсягів робіт може бути складена за міжнародною системою вимірювання, визначеною Замовником.

Для розрахунку ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни) окремих видів капітальних ремонтів (див. пункт 3.10 цієї Настанови) замовник надає дефектний акт, форму якого наведено у додатку 29 цієї Настанови.

Ціна пропозиції учасника процедури закупівлі (договірна ціна) формується на підставі вартості будівельних робіт, до складу якої включаються прямі, загальновиробничі та інші витрати на будівництво об`єкта, прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій, кошти на покриття ризиків у випадках, передбачених у пункті 4.40 цієї Настанови, кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, кошти на сплату податків, зборів, обов`язкових платежів.

У ціні пропозиції учасника процедури закупівлі (договірній ціні) окремим розділом враховуються також кошти на покриття витрат, пов`язаних з придбанням та доставкою на об`єкт будівництва устаткування, меблів та інвентарю, забезпечення яким покладається на учасника процедури закупівлі (підрядника).

Як видно з матеріалів справи, на виконання вимог зазначеної Настанови позивачем складено по кожному об`єкту дефектний акт за формою, наведеною в Додатку 29 Настанови, в якому зафіксовані та обґрунтовані умови виконання робіт, та видало відповідний розпорядчий документ – наказ, в якому також обґрунтовані умови виконання робіт, що дає достатні законні підстави для застосування підвищеного коефіцієнта 1.2.

З метою встановлення обґрунтованості застосування підвищувального коефіцієнту 1.2 для урахування впливу умов виконання будівельних робіт позивач надав висновок будівельно-технічних експертиз за результатами яких було встановлено що застосування підвищувального коефіцієнту 1.2 обґрунтовано та не суперечить законодавчим, нормативно-правовим актам, державним будівельним нормам і правилам, та договірним домовленостям.

Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності пунктів 6 та 9 оскаржуваної вимоги.

Щодо пунктів 7 та 11 оскаржуваної вимоги в частині неправомірного нарахування та виплати директорам КП «Дніпровський метрополітен» додаткових видів оплати їх праці, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку, що на порушення статті 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, статті 20 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, пункту 4.5 Колективного договору на 2021– 2024 роки, пункту 1.4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств», розділу 4 Положення про оплату праці керівників підприємств, затвердженого рішенням міської ради від 15.11.2017 № 66/26, підпункту 3.1.2 пункту 3 розділу 3 трудових контрактів, унаслідок нарахування та виплати керівникам КП «Дніпровський метрополітен» надбавки за вислугу років, яка не передбачена Положенням та умовами укладених контрактів, Підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 518 484,08 грн., у тому числі нараховано та виплачено 93 497,13 грн. єдиного соціального внеску.

Крім того, унаслідок безпідставного нарахування та виплати директорам Підприємства надбавки за вислугу років, яку враховано під час розрахунку обчислення середньої заробітної плати згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами), під час визначення директорам усіх видів відпусток, за час перебування у службових відрядженнях, виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності Підприємством завищені зазначені виплати на загальну суму 58 439,63 грн., на які нарахований єдиний соціальний внесок на суму 12 856,72 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на загальну суму 71 296,35 гривні

Згідно ст. 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Згідно приписам статті 21 КЗПП трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем. Особливою формою трудового договору є контракт. Згідно статті 65 Господарського кодексу України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт). Керівник Підприємства (директор) є працівником Підприємства, з яким укладено трудовий договір у вигляді контракту. Згідно статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії та пільги.

Згідно ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників. Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №859 від 19.05.1999.

Відповідно до п. 1 Постанови № 859 надано керівникам центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівникам місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, наглядовій раді суб`єкта господарювання державного сектору економіки, а також керівнику уповноваженого суб`єкта господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності, у тому числі казенних, та об`єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, підприємств, які належать Автономній Республіці Крим, підприємств, заснованих на комунальній власності, право встановлювати такі виключні умови оплати праці:

1) розмір посадового окладу керівника підприємства залежно від середньооблікової чисельності працівників в еквіваленті повної зайнятості за рік, вартості активів підприємства або чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг), за даними останньої річної фінансової звітності, у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії згідно з додатком 1.

У разі наявності можливості застосування двох і більше максимально допустимих розмірів посадового окладу керівника підприємства згідно з додатком 1 використовується найвищий із максимально допустимих розмірів посадових окладів;

1-1) розмір посадового окладу керівника закладу охорони здоров`я забезпечує співвідношення між середньою заробітною платою медичних працівників та не може перевищувати розмір середньої заробітної плати медичних працівників підприємства більш як на 60 відсотків;

2) розмір посадового окладу керівників об`єднань державних підприємств на рівні посадового окладу керівника найбільшого за чисельністю працюючих підприємства, що входить до складу цього об`єднання, який може підвищуватись до 10 відсотків;

3) умови, диференційовані показники та розміри преміювання за підсумками роботи за:

квартал - у розмірі до трьох місячних посадових окладів керівника підприємства;

рік - у розмірі до двадцяти чотирьох місячних посадових окладів керівника підприємства.

При цьому у разі:

наявності заборгованості підприємства з виплати заробітної плати у відповідному квартальному або річному звітному періоді розмір премії за такий період повинен становити не більше 20 відсотків максимально дозволеного розміру премії відповідно до цієї постанови;

збільшення розміру заборгованості підприємства з виплати заробітної плати у поточному квартальному або річному звітному періоді порівняно з попереднім аналогічним звітним періодом премія за такий поточний звітний період не нараховується;

погіршення якості роботи, невиконання умов контракту, порушення трудової дисципліни премія зменшується або не нараховується у тому звітному періоді, коли виявлено відповідне порушення (за окремим рішенням);

незатвердження (непогодження) в установленому законодавством порядку річного фінансового плану винагорода (премія) не нараховується;

4) доплати до посадового окладу за науковий ступінь кандидата або доктора наук у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків і за вчене звання старшого наукового співробітника у розмірі 25 відсотків та професора 33 відсотки, якщо підприємство здійснює науково-дослідну, науково-виробничу та науково-технічну діяльність.

Доплати провадяться у разі, коли діяльність керівника за профілем збігається з наявним науковим ступенем, вченим званням;

5-1) щомісячну надбавку за стаж наукової діяльності для працівників, робота яких пов`язана з науковою, науково-технічною діяльністю, у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків;

6) керівникові підприємства (об`єднання державних підприємств) можуть виплачуватися також:

грошова допомога у розмірі не більш як шість посадових окладів у разі виходу на пенсію.

винагорода за сприяння процесу приватизації об`єкта, що полягає у виконанні завдань органу приватизації, зокрема із підготовки об`єкта приватизації до проведення аукціону в частині забезпечення збереження активів об`єкта приватизації, забезпечення проведення у разі необхідності у визначені строки інвентаризації та переоцінки активів об`єкта приватизації, реєстрації установчих документів, реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки, забезпечення на вимогу Фонду державного майна доступу до інформації про об`єкт приватизації за визначеним переліком, у відсотковому розмірі від ціни його продажу за результатами завершення приватизації. Рішення про виплату такої винагороди приймається щодо конкретного об`єкта приватизації під час укладання контракту з його керівником згідно із затвердженим Фондом державного майна планом підготовки до приватизації відповідного об`єкта із визначеним переліком завдань органу приватизації.

Інші заохочувальні виплати, що не відносяться до оплати праці, керівнику підприємства не надаються.

Отже, наведена Постанова № 859 визначає умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній та комунальній власності та надає керівникам органів місцевого самоврядування лише право встановлювати виключні умови оплати праці директорів комунальних підприємств і не може обмежувати можливість здійснення додаткових виплат (зокрема - надбавки за вислугу років) відповідно до умов колективного трудового договору, оскільки орган місцевого самоврядування не є його стороною, не може впливати на його зміст чи ігнорувати погоджені його сторонами умови.

Це також стосується і Положення про оплату праці керівників підприємств, що знаходяться в комунальний власності територіальної громади міста Дніпра, затвердженого Рішенням міської ради від 15 листопада 2017 року №66/26, яке є локальним актом органів міського самоврядування, що приймається на підставі законодавства України і не може суперечити основному нормативно правовому акту, яким є Кодекс законів про працю, а також Закону України «Про колективні договори і угоди» та умовам колективного договору, стороною якого є позивач.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності висновків відповідача щодо неправомірного нарахування та виплати директорам КП «Дніпровський метрополітен» додаткових видів оплати їх праці.

Щодо правомірності пункту 8 оскаржуваної вимоги, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, відповідач за результатом ревізії дійшов висновку про порушення вимог пункту 4.13.1 Колективного договору на 2019– 2021 роки та пункту 6 Додатка 25 до Колективного договору на 2019– 2021 роки, підпункту 4.13.1 Колективного договору на 2021– 2024 роки та пункту 6 Додатка 23 до Колективного договору на 2021– 2024 роки, статті 5 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, статті 96 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, КП «Дніпровський метрополітен» протягом періоду, що підлягав ревізії, здійснене безпідставне нарахування та виплату матеріального заохочення за виробничі результати праці працівникам КП «Дніпровський метрополітен», які прийняті на роботу та пропрацювали неповний робочий місяць у зв`язку з прийомом на роботу, на загальну суму 266 657,18 грн., на яку зайво нараховано та перераховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 58 439,55 грн., чим Підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 325096,73 гривні.

Стаття 5 Закону України «Про оплату праці» визначає системи організації оплати праці, однією з яких є Колективний договір.

Відповідно до ст. 96 Кодексу законів про працю України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, професійні стандарти та кваліфікаційні характеристики (за відсутності професійних стандартів).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). За відсутності професійних стандартів таке віднесення може здійснюватися згідно з кваліфікаційними характеристиками.

Колективним договором, а якщо договір не укладався - наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що стаття 96 Кодексу законів про працю України визначає системи оплати праці, які включають в себе тарифну та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників, та які погоджуються виборним органом профспілкової організації.

Заохочення за успіхи в роботі є одним із важливих елементів трудової дисципліни і полягає у позитивному стимулюванні найманих працівників за сумлінну працю та успішне виконання ними своїх трудових обов`язків.

При цьому, чинне законодавство України не передбачає жодної заборони щодо виплати заохочень працівникам підприємства, як відпрацювали менш чим один місяць.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що вимагаючи від позивача у пункті 8 оскаржуваної вимоги усунути вказані порушення в нарахуванні і виплаті матеріального заохочення шляхом відшкодування певної суми на користь КП «Дніпровський метрополітен» відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, відповідач не врахував, що вказані правові норми визначають підстави та порядок відшкодування шкоди, яка заподіяна працівником підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків, а в даній ситуації шкода, на думку відповідача, заподіяна самим роботодавцем, а не працівником, тому такі правові норми в спірних правовідносинах не можуть бути застосовані, навіть за умови, якщо зазначене в акті ревізії порушення нарахування і виплати надбавки мало місце.

Також суд вірно звернув увагу, що відповідно до положень статті 127 КЗпП України помилково виплачені працівнику кошти можуть бути утримані із заробітної плати такого працівника, але лише в тому випадку, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування, і якщо наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу про таке відрахування буде винесено не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми. Інших правових підстав для утримання чи стягнення з працівника коштів, які були зайво йому виплачені внаслідок помилки роботодавця, законодавство не передбачає.

Працівник не позбавлений права добровільно на свій розсуд повернути підприємству зайво сплачену йому підприємством суму, однак можливість реалізації працівником такого права не може бути покладена в основу вимоги органу державного фінансового контролю, яка направляється до підконтрольної установи з метою усунення виявлених ревізією порушень, оскільки усунення підконтрольною установою виявлених порушень не повинно залежати від реалізації працівником своїх прав.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.12.2024 по справі №420/15205/23, які враховуються судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо безпідставності висновків відповідача та протиправності п. 8 спірної вимоги.

Щодо правомірності пункту 13 оскаржуваної вимоги, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку, що на порушення вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, унаслідок відсутності документального підтвердження коливання цін на ринку бензину (А-92 та А95) та дизельного палива до договору від 11.01.2022 № НДВ-8/22 додатковою угодою від 10.02.2022 № 1 необґрунтовано внесені зміни в частині збільшення ціни за одиницю товару, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 50264.04 грн. з ПДВ.

Відповідач зазначає, що договором від 11.01.2022 № НДВ8/22, укладеним між КП «Дніпровський метрополітеп». (Замовник) та ТОВ «НЕФТЕК ТРЕЙД» (Постачальник), як і проєктом договору у складі тендерної документації до закупівлі, не визначена умова (підстава) для збільшення ціни товару.

За змістом частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального (пункт 2 цієї частини).

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за умов, що така зміна відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підставою для збільшення ціни є коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним або збитковим.

Чинне законодавство у сфері публічних закупівель не визначає конкретного суб`єкта, наділеного виключними повноваженнями підтверджувати факт коливання ціни товару на ринку, так само як і не визначена законодавством форма документу, яким цей факт може бути підтверджений.

Як видно з матеріалів справи, на обґрунтування наявності підстав збільшення ціни на товар до ревізії надані:

- лист ТОВ «Нефтек Трейд» № 61/2 від 08.02.2022 щодо інформування про зростання цін оптових закупівель, що підтверджується висновком торгово-промислової палати (ТПП), зростання середніх гуртових цін у Дніпропетровському регіоні на ринку нафтопродуктів та зміни ціни на нафтопродукти у порівнянні з цінами на момент подання тендерної пропозиції та укладання договору;

- додаток до листа - висновок за результатами цінового моніторингу Дніпропетровської торгово-промислової палати № 014/1 б/д, в якому зазначений рівень цін на ПММ на АЗС станом на 07.02.2022.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що експертний висновок (довідка) торгово-промислової палати про ціну на товар/коливання такої ціни на ринку є достатнім доказом для обґрунтованості змін до договору закупівлі.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.08.2024 по справі № 440/11406/23, які враховуються судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що відповідач, обґрунтовуючи безпідставність збільшення ціни за одиницю товару за договором від 11 січня 2022 року №НДВ-8/22 з ТОВ «НЄФТЕК ТРЕЙД», дійшов помилкового висновку, що позивач документально не підтвердив факту коливання цін на ринку бензину та дизельного палива, а надані ТОВ «НЄФТЕК ТРЕЙД» довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України не можуть використовуватися для підтвердження цього факту, позаяк не містять необхідних відомостей щодо коливання ціни цього товару на ринку.

При цьому, відповідач, не зазначив який конкретно документ потрібен для такого підтвердження і не послався на норму закону, яка передбачає виключний перелік таких документів.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що письмова вимога Державної аудиторської служби України «Про усунення виявлених порушень» від 24.03.2025 року № 000600-14/3704-2025, за актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Дніпровський метрополітен» Дніпровської міської ради за період з 01 листопада 2020 року по 30 вересня 2024 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 13.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 в адміністративній справі №160/11257/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва