Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №212/2808/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2808/25

2-др/214/22/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(додаткове)

09 квітня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Чернової Н.В.,

при секретарі – Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 212/2808/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання, -

ВСТАНОВИВ :

27.03.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою, в якій просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в сумі 13500,00 грн.

В обґрунтування заяви навів наступне. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23 березня 2026 року по цивільній справі № 212/2808/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання у задоволені позовних вимог відмовлено. Однак, при ухвалені даного рішення не було вирішено питання щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, у відзиві на уточнену позовну заяву зазначалося, що відповідачем ОСОБА_2 понесено та зазначено попередній розрахунок витрат на правову допомогу, які у разі відмови позові, потрібно стягнути частково з позивача на її користь. Докази та обґрунтування витрат надаю суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду згідно ч.8 ст.141 ЦПК України разом з цією заявою. Для обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу з метою стягнення судових витрат надаю копії договору про надання правничої допомоги від 08 жовтня 2024 року; додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги акт прийому- здачі наданих послуг від 25.03.2026 року на суму 13 500,00 грн. Згідно п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та при не погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). Витрати на надану професійну правничу/правову допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, № 925/1137/19, № 212/6015/22.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали до суду заяву, в якій просить справу розглядати за їх відсутності, вимоги заяви підтримують в повному обсязі, просять задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, подав до суду заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування зазначає наступне. Заява представника про стягнення витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню з наступних підстав. До заяви додано в копіях зокрема акт прийому-здачі наданих послуг від 25 березня 2026 року, в якому зазначена участь адвоката Сорлод Р.О. в 2-х судових засіданнях, що не відповідає дійсності так як відповідно до розділу «Інформація про справу» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС у справі відбулося лише 1 судове засідання за участю представника відповідача, а саме 25.11.2025, котре тривало лише 1 хвилину 36 секунд і єдині події, які зафіксовані у цьому засіданні це увімкнення та вимкнення мікрофону. Отже розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим, завищеним і не може бути задоволеним виходячи з того, що справа складною. За приписами ч. 8 ст. 41 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Оскільки стороною відповідача у ч. 8 ст. 141 ЦПК України не зробила заяву про те, що докази про понесені позивачем витрати на правничу допомогу будуть подані разом з заявою про постановлення додаткового судового рішення впродовж 5 днів після постановлення судоми рішення у справі, тому підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відсутні. На підставі викладеного прошу відмовити представнику відповідача у стягненні витрат на правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 270 ч.4 ЦПК України, їх неприбуття у судове засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість вимог заяви про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до наступного висновку

По даній цивільній справі 23.03.2026 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено рішення, яким відмовлено в позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання.

Під час ухвалення рішення, судом не було вирішено питання про витрати, понесені відповідачем, пов`язані з розглядом справи, а саме: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1)стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення у тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно положень ч.1, п. п. 1, 4 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Цивільне процесуальне законодавство окреслило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч .3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов висновків, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України».

Згідно з вимогами ст. ст. 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача до суду надано:

Договір про надання правничої допомоги від 08.10.2024 року ( а.с. 4); додаткова угода до договору від 07.06.2025 року (а.с. 5), акт прийому –здачі наданих послуг від 25.03.2026 року, згідно якого слідує, що: консультація та правовий аналіз документів з питання про стягнення витрат на поховання, кількість затраченого часу 2 години; складання, оформлення, надсилання сторонам по справі та подання до суду відзиву на позовну заяву про стягнення витрат на поховання кількість витраченого часу 4 години, складання, оформлення, та подання до суду клопотання про витребування доказів кількість витраченого часу 1 година, всього витрачено часу 7 годин, вартість години роботи адвоката складає 1500 грн. (розрахунок 7х1500 = 10500). Прибуття до Саксаганського райсуду м. Кривого Рогу та участь у судовому засіданні - 2 засідання по 1500 грн, разом вартість 3000 гривень Разом до сплати 13500 грн. (а.с. 6)

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану відповідачу, суд вважає, що розмір витрат підлягає зменшенню.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Як вбачається з матеріалів справи, та заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, представник відповідача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн.

З урахуванням вище викладеного, проаналізувавши наведений опис наданих відповідачу адвокатом Солод Р.Г. послуг, враховуючи конкретні обставини справи, яка розглядалася в порядку спрощеного загального провадження, а також, враховуючи вимоги з якими позивач звернувся до суду, усталену практику з розгляду таких спорів, беручи до уваги співмірність позовних вимог та вартість послуг адвоката Солоа Р.Г. у справі, визначених в розмірі 13 500,00 грн., розумності їхнього розміру, необхідність таких витрат для даної справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача до 6 000,00 грн., що буде пропорційним з обсягом наданої правничої допомоги та відповідатиме принципам розумності і співмірності.

Таким чином, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, належить ухвалити додаткове рішення в частині вирішення питання про судові витрати, та на підставі ст.141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 137, 270, 381 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_6 - Солода Романа Геннадійовича - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч гривень) 00 копійок.

В решті вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Відомості сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомий, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя Н.В. Чернова