Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №213/109/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/109/26

Номер провадження 3/213/153/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Хмельова С.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 552125, складеного 27.12.2025 року, ОСОБА_1 27.12.2025 року о 12:20 в м. Кривий Ріг по вулиці Салтиківська 12, керував транспортним з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, не природна блідість обличчя, поведінка яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння відмовився. Фіксація здійснювалась на нагрудні бодікамери 475128, 475355.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 27 грудня 2025 року він разом з іншими військовими приїхав до міста зняти гроші та зробити необхідні покупки. Коли переходив дорогу біля установи банку, був зупинений працівниками поліції, які висловили підозру, що він придбав наркотичні засоби. Працівники поліції сказали йому, щоб він на своєму транспортному засобі слідкував за ними до відділку поліції для з`ясування обставин справи. Він підкорився вимогам, сів за кермо, та поїхав до райвідділу у супроводі СОГ. З ним в автомобілі перебували і інші військові, проте саме йому сказали сісти за кермо. Слідуючи до відділу поліції, почув вимогу про зупинення. Зупинився, вийшов, сказав куди їде, на що йому сказали продовжувати рух. Вже біля поліції до нього підійшов працівник патрульної поліції та висловив підозру спочатку, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння. Як би йому відразу висловили таку підозру, він би за кермо не сів, проте навпаки виконував розпорядження спочатку поліці. Патрульний казав, що у нього тремтіння рук, поведінка не відповідає обстановці, та перевіряв очі. Проте руки у нього не тремтіли, поводив себе адекватно, виконував всі розпорядження поліції. Неодноразово пояснював, що вони військові, поспішають.

Свідок ОСОБА_2 , суду пояснив, що разом з ОСОБА_1 проходять військову службу. 27 грудня 2025 року приїхали разом до міста у справах. У місті хтось пішов у банк, хтось у магазин. Біля банку до їх авто під`їхала патрульна машина, для з`ясування певних обставин запропонували проїхати до райвідділку. При цьому саме ОСОБА_1 сів за кермо, оскільки поліція не висловлювала підозри про перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння. Коли виїхали на дорогу, за ними їхала патрульна машина з мигалками та запропонували зупинитися, коли зупинилися їм сказали, що є підозра про те, що авто керує особа, яка може перебувати у стані наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 сказав, що вони їдуть до райвідділу, на що їм запропонували продовжити рух, і вже біля райвідділу підійшов патрульний та висловив підозру про перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння. Як командир характеризує ОСОБА_1 з позитивної сторони, та ніколи не помічав, що той може перебувати у стані наркотичного сп`яніння, бойові завдання виконує відмінно, нарікань по службі не має.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Булгакова Д.А. суду пояснила, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та виконує службові обов`язки, безпосередньо пов`язані з керуванням транспортними засобами, здійснює перевезення військових, рятує їх з небезпечних напрямків. Адвокат звертала увагу, що працівниками поліції не було вжито передбачених законом заходів щодо відсторонення особи від керування транспортним засобом за результатами його поверхневої перевірки. Саме працівники поліції ініціювали керування транспортним засобом, зазначили про необхідність сісти за кермо та слідувати за ними для оформлення матеріалів. Відповідно до відеоматеріалів на момент первинного контакту ОСОБА_1 не здійснював керування, перебував поза транспортним засобом та рухався пішки. Сів за кермо саме за вказівкою, хоча з ним перебували і інші військові. Дії працівників поліції представник розцінює як провокацію адміністративного правопорушення, які спрямовані на формування доказової бази шляхом створення обставин, які дозволили зафіксувати керування транспортним засобом. Вважає, що дана справа підлягає закриттю.

Інспектор взводу № 3 роти № 2 батальйону 2 ППП в м. Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області Карпенко Б. підтвердив обставини викладені у протоколі. Суду пояснив, що під час патрулювання виявили транспортний засіб, виникла підозра, що водій може перебувати у стані наркотичного сп`яніння. Зупинили, запропонували пройти огляд, на що водій відмовився, тому було складено протокол.

Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його представника, свідка, інспектора, який складав протокол, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходжу до наступного.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Порядок встановлення стану сп`яніння особи, яка керує транспортним засобом, передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/7350, відповідно до якої огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

В протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 вказані такі ознаки наркотичного сп`яніння як: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці, що відповідає п. 3, 4 Інструкції.

За наявності ознак, передбачених пунктом 3, 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п. 12 розділу І вказаної Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Пунктом 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилився від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку відеозаписи наявні, тому залучення свідків не є обов`язковим.

Відповідно до ч.3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Отже, відмова від проходження медичного огляду для встановлення або/чи спростування факту перебування водія у стані наркотичного сп`яніння є самостійною підставою для притягнення особи, яка відмовилась від проходження такого огляду, до адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово зазначав, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 552125, складеного 27.12.2025 року, ОСОБА_1 27.12.2025 року о 12:20 в м. Кривий Ріг по вулиці Салтиківська 12, керував транспортним з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, не природна блідість обличчя, поведінка яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння відмовився. Фіксація здійснювалась на нагрудні бодікамери 475128, 475355.

На відеозаписах, що містяться на цифровому диску, доданому до протоколу, первинно ОСОБА_1 зупиняють не за кермом, а як пішохода, який переходить дорогу рухаючись у бік транспортного засобу. Вже після висловлення певних підозр, виклику групи СОГ, ОСОБА_1 пропонується прослідувати до відділу поліції для оформлення результатів первинної перевірки. Саме ОСОБА_1 сідає за кермо транспортного засобу, без будь-яких застережень з боку поліції, та слідує за СОГ до відділу поліції. Суд зазначає, що в даному випадку ОСОБА_1 не міг відмовитися виконувати вимогу поліції, про те, що йому не треба сідати за кермо, він сповіщений не був. Під час слідування до ВП, транспортний засіб зупиняється на вимогу патрульної поліції, іншого екіпажу. На відео зафіксовано, як ОСОБА_1 показує, що слідує за авто СОГ, проте заборони на продовження руху не отримує. Біля відділу поліції до ОСОБА_1 підходе інспектор та висловлює підозру, що той перебуває у стані наркотичного сп`яніння. При цьому не дивлячись на руки зазначає про наявність тремтіння рук, що спростовується демонстрацією ОСОБА_1 своїх рук та відсутністю тремтіння. Результат перевірки реакції зіниць очей з даного відео суд встановити позбавлений можливості. Така ознака як «поведінка, яка не відповідає обстановці» спростовується відеозаписом. Весь період спілкування з працівниками поліції, який зафіксовано на відео, ОСОБА_1 поводив себе спокійно, врівноважено, чітко та зрозуміло відповідав на питання та надавав пояснення.

Як видно із довідки ОСОБА_1 отримував посвідчення водія.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово зазначав, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ (ст. 251 КУпАП). Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до змісту ст.ст.7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку на органи поліції. Крім того, згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VI;

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), де суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v.Turkey).

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд вважає, що дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 були незаконними, а саме дії працівників поліції були спрямовані на формування доказової бази шляхом створення обставин, які дозволили зафіксувати факт керування транспортним засобом.

З огляду на конкретні обставини справи, є очевидним, що без зазначеної пропозиції працівника поліції сісти за кермо, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація та створення певної обстановки як для фіксації факту керування так і того, що за таких обставин особа буде вимушена відмовитися від проходження огляду у закладі охорони здоров`я. Крім того, жодна з ознак наркотичного сп`яніння, вказаних у протоколі, відеоматеріалами, долученими до протоколу та дослідженими у судовому засіданні, не знайшла своє підтвердження.

Оцінивши сукупність досліджених доказів, суд доходить висновку, що вимога про проходження огляду на стан сп`яніння не була належним чином обґрунтована об`єктивними даними, а подальше складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП відбулося за відсутності достатніх правових підстав.

У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, але працівники поліції, всупереч цих вимог, не забезпечили відповідного доказового матеріалу у справі.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення вчиненого за ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 .

Тому провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст.247 п. 1, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП- закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя С.М.Хмельова