Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №600/5476/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5476/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів.

Позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №2881 від 26 жовтня 2025 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27 жовтня 2025 року №308 в частині, що стосується солдата ОСОБА_1 призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 та призначеного на посаду водія-електрика 2 групи командно-штабних машин взводу командно-штабних машин роти зв`язку командного пункту батальйону управління військової частини НОМЕР_1 за штатом воєнного часу, ВОС - 790058А.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що його було протиправно призвано на військову службу під час мобілізації, оскільки з 01 вересня 2014 року він був прийнятий на роботу на посаду священнослужителя у Релігійну організацію «Буковинська конференція Церкви Адвентистів Сьомого Дня в Україні». До призову на військову службу позивач був священнослужителем на посаді Пастора та проводив канонічну діяльність у громадах Церкви Адвентистів Сьомого Дня м. Хотин, с. Пригордок та АДРЕСА_1 . Зазначено, що віровчення Церкви не допускає користування зброєю, а виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням. Крім того згідно з довідкою релігійної організації Церкви Адвентистів Сьомого Дня в Україні №333 від 18 листопада 2025 року позивач внесений до списку священнослужителів Буковинської конференції Церкви Адвентистів Сьомого Дня в Україні для бронювання на період мобілізації та на воєнний час. Про вказані обставини позивач повідомляв територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який здійснював призов на військову службу, однак такі були залишені без належного реагування. Позивач не погоджується з такими діями і вважає їх протиправними, оскільки на момент виникнення спору у даній справі він підлягав бронюванню та мав відстрочку на підставі пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте всупереч наведеному відносно позивача було прийнято протиправні накази про призов на військову службу та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 21 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії всіх документів, які стосуються обставин призову позивача на військову службу під час мобілізації на підставі наказу від 27 жовтня 2025 року №308.

Ухвалою суду від 10 грудня 2025 року задоволено клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про витребування доказів; витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином засвідчену копію наказу (витягу з наказу) про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а також належним чином засвідчені копії всіх інших документів, які стосуються обставин призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію рапорту солдата ОСОБА_1 від 27 жовтня 2025 року, на підставі якого командиром військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) винесено наказ від 27 жовтня 2025 року №308; встановлено строк для подання витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну позовних вимог; розпочато розгляд цієї справи спочатку; встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 01 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у даній справі.

Відповідач – військова частина НОМЕР_2 , не погоджуючись із позовом, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано про законність оскаржуваного наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , оскільки на момент його винесення, як і на момент звернення позивача до суду з цим позовом, ним не було надано належних доказів наявності бронювання на період мобілізації та на воєнний час, оформленого в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також доказів перебування на спеціальному військовому обліку (у зв`язку з бронюванням). Також зазначено і про відсутність доказів оформлення позивачем у встановленому законом порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Крім того, після призову на військову службу позивач перебуває уже у статусі військовослужбовця, а не військовозобов`язаного, а тому в даному мають місце правовідносини, які регулюються не Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», яким не передбачено підстав звільнення військовослужбовця з військової служби з мотивів релігійних переконань та не визначено права заміни військової служби альтернативною (невійськовою) службою під час дії воєнного стану. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 також не погодився із заявленими позовними вимогами, зазначивши у відзиві про те, що позивач на час призову на військову службу під час мобілізації не надав територіальному центру комплектування та соціальної підтримки документів, які свідчили би про наявність у нього права на відстрочку від призову на військову служу під час мобілізації, або ж належним чином оформленого бронювання. За наведених обставин позивач підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

У поданій до суду відповіді на відзив представник позивача звертав увагу на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 був зобов`язаний перевірити та володіти інформацією щодо наявності у позивача права на відстрочку чи бронювання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом керівника Буковинської конференції Церкви АСД в Україні від 01 вересня 2014 року №20 ОСОБА_1 прийнято на посаду священнослужителя з 01 вересня 2014 року.

Вказані обставини підтверджуються і записами трудової книжки ОСОБА_1 від 22 серпня 1995 року серії НОМЕР_3 .

Згідно з довідкою Церкви Адвентистів Сьомого Дня від 26 лютого 2025 року №87 ОСОБА_1 працював священнослужителем на посаді Пастора та проводив канонічну діяльність у громадах Церкви Адвентистів Сьомого Дня АДРЕСА_1 .

02 травня 2025 року позивач проходив медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , за результатами якого його визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК №2025-0505-1224-4042-3 від 02 травня 2025 року.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26 жовтня 2025 року №2881 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 жовтня 2025 року №308 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду водія-електрика 2 групи командно-штабних машин взводу командно-штабних машин роти зв`язку командного пункту батальйону управління військової частини НОМЕР_1 . З 27 жовтня 2025 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення.

Не погоджуючись із зазначеними наказами, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду судом цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022).

Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-ХІІ на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону №2232-XI призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Відповідно до абзаців 1-4 частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Відповідно до пункту 2 Розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президент України №1153/2008 від 10.12.2008 року (далі - Положення №1153/2008 у редакції на час виникнення спірних відносин), громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 252 Розділу XIV Положення №1153/2008 у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Абзацом 1 пункту 253 Розділу XIV Положення №1153/2008 встановлено, що призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з абзацами першим, другим частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 23 Закону №3543-XII визначені підстави для надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Як вбачається зі змісту позову, позивач стверджує, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Перелік військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню, визначений частиною першою статті 25 Закону №3543-XII.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.

На виконання вказаної норми Закону №3543-XII постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №76 затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час (далі – Порядок №76 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Так, згідно з пунктом 1 Порядку №76 таким визначається механізм бронювання під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:

в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування (далі - державні органи);

в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, БЕБ, ДСНС, Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому цього пункту), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (далі - критично важливі підприємства);

на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі - критично важливі установи);

у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна відповідно до укладених міжнародних договорів України;

в операторах протимінної діяльності, які проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності).

Дія цього Порядку не поширюється на військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, розвідувальних органах України.

Відповідно до абзаців 1, 2, 5-9 пункту 3 Порядку №76 бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія. Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка). Строк дії відстрочки не може перевищувати: строку проведення мобілізації - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 1 цього Порядку; строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку; 12 місяців - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах п`ятому та сьомому пункту 1 цього Порядку; строку договору (контракту) або строку, на який їх обрано (призначено), - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього Порядку.

Керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відповідають за включення військовозобов`язаних працівників до списків (пункт 4 Порядку №76).

Згідно з пунктом 5 Порядку №76 бронюванню підлягають військовозобов`язані, зокрема, священнослужителі за переліком посад, затвердженим ДЕСС (Державна служба України з етнополітики та свободи совісті).

Пунктом 25 Порядку №76 встановлено, що бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється засобами Порталу Дія за списками, які формуються керівником державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або уповноваженою ним особою.

Відповідно до абзацу 7 пункту 26 Порядку №76 бронювання або анулювання відстрочки священнослужителів здійснюється засобами Порталу Дія за списками або заявою в електронній формі про анулювання бронювання військовозобов`язаного працівника, які формуються уповноваженою особою ДЕСС.

Перелік відомостей, які мають бути зазначені у списку керівника державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або уповноваженої ним особи для бронювання військовозобов`язаних працівників, визначений пунктом 27 Порядку №76.

Згідно з пунктом 29 Порядку №76 протягом 72 годин з моменту формування списку засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично у разі, коли військовозобов`язаний: перебуває на військовому обліку; перебуває у трудових відносинах з державним органом, критично важливим підприємством, критично важливою установою; уточнив персональні дані, зазначені у пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 квітня 2024 р. №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»; не перебуває у розшуку.

Відповідно до пункту 30 Порядку №76 інформація (відомості, дані) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.

Отже, оформлення бронювання військовозобов`язаного здійснюється за встановленою законом процедурою, яка передбачає подання керівником державного органу/критично важливого підприємства/критично важливої установи або уповноваженою ним особою в електронному списку через засоби Порталу Дія заяви/списку відносно військовозобов`язаного, який підлягає бронюванню. Процедура бронювання священнослужителів здійснюється засобами Порталу Дія в електронній формі на підставі списку/заяви, який подається уповноваженою особою Державної служби України з етнополітики та свободи совісті. Доказом належним чином оформленого бронювання з наданням, відповідно, військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, є відомості електронного військово-облікового документу військовозобов`язаного про надання (оформлення) йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.

Суд зауважує, що право на надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом оформлення такої відстрочки у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2024 року (справа № 280/6033/22) та від 01 жовтня 2024 року (справа №160/10728/23), яку суд враховує у відповідності до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказане також передбачено і вимогами підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якими передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду кореспондується з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про актуальні дані.

Проте позивач, стверджуючи про наявність підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, не надав суду жодних належних доказів того, що станом на день винесення ІНФОРМАЦІЯ_4 оскаржуваного наказу №2881 від 26 жовтня 2025 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації йому у відповідності до вимог Порядку №76 було оформлено належним чином бронювання, яке слугувало би підставою для відображення відповідних даних в електронному військово-обліковому документі про наявність належно оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.

В ході судового розгляду цієї справи позивачем не було надано суду жодних належних доказів того, що під час вчинення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_1 останнім було надано документи, які підтверджують наявність у нього належним чином оформленого бронювання та відстрочки (такими могли бути, зокрема, але не виключно, дані електронного військово-облікового документа, оформленого у додатку «Резерв+»).

Належних доказів того, що позивач мав будь-які інші підстави для надання (оформлення) йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, крім тієї, яка передбачена пунктом 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, суду також не надано.

Поряд з цим позивач не довів належним чином тверджень позову про те, що на час призову його на військову службу він повідомляв територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про наявність бронювання та/або відстрочки шляхом пред`явлення уповноваженим особам ТЦК та СП відповідних документів (паперових та/або електронних), які підтверджували би вказані обставини.

Водночас наявні у справі матеріали свідчать про те, що станом на 26 жовтня 2025 року (день призову позивача на військову службу під час мобілізації) у ОСОБА_1 були відсутні будь-які військово-облікові документи (в паперовій або електронній формі), які свідчили би про наявність у нього належним чином оформленої відстрочки від призову або належним чином оформленого бронювання.

Доводів відзиву ІНФОРМАЦІЯ_6 в указаній вище частині позивачем також не спростовано.

Стосовно наявної у матеріалах справи довідки секретаря Буковинської конференції Церкви Адвентистів Сьомого Дня в Україні за №333, згідно з якою ОСОБА_1 був внесений до списку священнослужителів для бронювання на період мобілізації та на воєнний час, то посилання у позові на таку суд відхиляє, адже вказану довідку було видано лише 18 листопада 2025 року, тобто через 24 дні після винесення відносно позивача оскаржуваного ним наказу №2881 про призов на військову службу під час мобілізації. Тобто, вказана довідка в апріорі не могла бути оцінена відповідачем станом на час виникнення спірних відносин.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи позову про порушення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у зв`язку з наявністю у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки таке право не було реалізоване позивачем у встановленому законом порядку до моменту призову його на військову службу.

З огляду на викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про правомірність призову позивача на військову службу під час мобілізації.

У даних спірних відносинах позивачем не доведено того, що він скористався правом на оформлення (надання) відстрочки з вчиненням для цього усіх необхідних дій, і того що станом на день призову на військову службу позивач мав належним чином оформлені у встановленому законом порядку бронювання та/або відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, правомірним є оскаржуваний позивачем наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №2881 від 26 жовтня 2025 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 , а також фактично похідний від нього оскаржуваний позивачем наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27 жовтня 2025 року №308 в частині, що стосується солдата ОСОБА_1 .

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість відповідачами доведено, що у спірних відносинах вони діяли обґрунтовано та правомірно. Тому, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 квітня 2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), відповідачі – ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ); військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Суддя О.П. Лелюк