Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №521/16507/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/16507/25

Номер провадження № 2/521/981/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Бобуйок І.А.

секретаря судового засідання – Литвиненко А.Г.,

розглянувши у судовому засіданні по суті в приміщенні суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації по м. Одеса та Одеській області не значиться), третя особа: Служба у справах дітей Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (адреса місцезнаходження: Одеська обл., Одеський район, с. Крижанівка, вул.. Ветеранів, буд. 5) про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в якому просила суд: позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом із позовом представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 02.10.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.11.2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про те чи перетинав кордон України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у період з 01.01.2020 року по дату звернення із запитом, якщо так, то вказати коли та у якому напрямку.

11.11.2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити у задоволенні позовної заяви та клопотання про витребування доказів.

02.12.2025 року представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів, до якого додав квитанцію про сплату заборгованості по аліментам у розмірі 10000,00 грн.

04.12.2025 року Державна прикордонна служба України надала до суду інформацію щодо перетину кордону України ОСОБА_2 .

12.12.2025 року Служба у справах дітей Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області надала до суду висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його сина.

23.12.2025 року представник позивача надала до суду додаткові пояснення стосовно відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 07.01.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про те чи перетинала кордон України громадянка України ОСОБА_1 у період з 01.01.2020 р. по дату звернення із запитом, якщо так, то вказати коли та у якому напрямку.

08.01.2026 року Державна прикордонна служба України надала до суду інформацію щодо перетину кордону України ОСОБА_1 .

30.01.2026 року представник позивача надала до суду додаткові пояснення стосовно відзиву на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 13.02.2026 року витребувано у Головного управління Національної поліції в Одеські області відомості чи притягувався ОСОБА_2 (до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї (ст.173-2 КУпАП) та/або до кримінальної відповідальності та витребувано у Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відносно ОСОБА_2 .

13.02.2026 року у судовому засіданні було опитано неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі психолога, стосовно його думки про предмет розгляду справи, стосовно його відносин із батьком та загалом психологічної ситуації у родині.

Ухвалою суду від 13.02.2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

12.03.2026 року суд задовольнив усне клопотання представника позивачки про витребування даних, чи притягався ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї, судове засідання було відкладено.

30.03.2026 року на адресу суду надійшла відповідь від ГУ Національної поліції України в Одеській області, з вказівкою на те, що ОСОБА_2 не притягався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї (173-2 КУпАП) станом на 27.03.2026 року.

Позивачка та її представниця в судове засідання з`явились, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в суде засідання з`явився, вважає, що доводи позивача викладені у позові не знайшли своє підтвердження у суді та просить у задоволені позову відмовити.

Представник органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце належним чином та своєчасно.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень цієї Конвенції, дитина, враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, як до, так і після народження.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст.7 СК України при вирішенні будь - яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Стаття 150 СК України, визначає перелік обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, якими зокрема є: виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка дитини до самостійного життя та інші.

Згідно ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

За правилами статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша). Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта).

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя і праці. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Частини 1, 2 ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства», передбачають, що дитина, яка проживає окремо від одного з батьків, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме її нормальному вихованню.

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою та другою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, за домовленістю між ними, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, що видане Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №99, свідоцтво серії НОМЕР_2 (т.1 а.с. 13).

08.08.2018 року між позивачем та відповідачем у Суворовському районному у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за актовим записом № 771, зареєстровано шлюб.

У 2020 році позивач разом з дитиною пішла від чоловіка та переїхала жити з Одеси до своєї матері у м. Ладижин, Гайсинського району, Вінницької області через агресивну поведінку відповідача, яка була направлена і на дружину, і на їх спільну дитину. З того ж часу спілкування між позивачем та відповідачем припинилося. Відповідач тривалий час не бачив дитину, не цікавився як його син, не сплачував кошти на його утримання.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 12.07.2022 року у справі № 135/419/22 шлюб між сторонами розірвано. У рішенні зазначається, що Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 20.06.2022 р. та 12.07.2022 р. не з?явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином за адресою реєстрації, проте судові повістки не отримує, поштова кореспонденція повертається з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1 а.с. 19-20).

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 02.08.2022 р. у справі № 135/420/22 з відповідача вирішено стягувати аліменти на користь позивача на дитину ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (т.1 а.с. 21). На виконання рішення суду було видано виконавчий лист від 05.09.2022 року (т.1 а.с. 22). та відкрито виконавче провадження.

Відповідно до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Відповідача у ВП № 78248201, складеного державним виконавцем Хаджибейського відділу ДВС у м. Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) станом на 01.07.2025 р. заборгованість Відповідача зі сплати аліментів на дитину складає понад 95 000 грн. (т.1 а.с. 23-24).

06.11.2025 р. за адвокатським запитом представника відповідача було отримано Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з якого вбачається, що заборгованість станом на 01.07.2025 р. становить 51 260,07 грн.

Відповідачем було самостійно здійснено платежі на рахунок позивача, які державним виконавцем не було враховано при формуванні заборгованості зі сплати аліментів, а саме: 06.09.2023 о 10:55 год- 5000,00 грн.;06.09.2023 о 10:54 год – 5000,00 грн; 20.10.2023 - 3000,00 грн; 05.10.2023 о 19:59 год- 3000,00 грн.; 05.10.2023 о 15:06 год- 3000,00 грн.; 05.10.2023 о 15:05 год-5000,00 грн.; 05.10.2023 о 15:04 год-5000,00 грн.; 05.10.2023 о 15:03 год-5000,00 грн.; 10.11.2023 - 3000,00 грн. На загальну суму 37000,00 грн. (т. 1 а.с. 137-144).

Проте всі інші платежі суд не може встановити як такі, що надіслані у формі аліментів, оскільки призначення платежу невідоме.

Разом з тим, судом встановлено, що з листопада 2023 року по листопад 2025 року (протягом 2 років) відповідач не сплачував аліменти на утримання дитини та добровільно не направляв кошти на утримання дитини та лише 24.11.2025 року сплатив у рахунок заборгованості по аліментах 10000,00 грн. (т.1 а.а.191).

З наданого розрахунку вбачається, що під час здійснення виконавчого провадження не було враховано аліментні платежі, здійснені боржником ОСОБА_2 самостійно на рахунок ОСОБА_1 , у зв?язку з чим утворилась заборгованість зі сплати аліментів.

Суд зазначає, що боржник, тобто ОСОБА_2 може звернутись до державного виконавця з метою перерахування його заборгованості по сплаті аліментів з врахуванням вказаних платіжок.

Судом встановлено, що рішенням № 257 Виконавчого комітету Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області від 25.06.2025 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір?ю – ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 25).

Судом встановлено, що на час ухвалення рішення, позивачка разом з сином переїхали з м. Ладижина та проживають в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди житла від 01.01.2025 року, актом прийому-передачі жила та майна за Договором оренди та актом оплати за Договором оренди. В квартирі у дитини є своя облаштована кімната, всі необхідні речі (т. а.с. 26-28).

ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відвідує 3 клас, що підтверджується довідкою №317, що видана директором Одеського ліцею № 92 Одеської міської ради (т.1 а.с. 29). Має укладену декларацію №0001-0127 А210 з лікарем-педіатром ОСОБА_4 КНП «Дитяча міська поліклініка №2» ОМР, тобто за адресою проживання матері та дитини. Матір піклується про здоров`я дитини, що підтверджують зафіксовані огляди у лікаря педіатра від 05.10.2023 року, 18.01.2018 року (т.1 а.с. 30-32).

Матір самостійно утримує дитину та опікується ним, забезпечуючи належні умови проживання.

ОСОБА_1 є фізичною особою – підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 03.09.2025 року та має стабільний дохід.

Отже, судом встановлено, що матір виховує дитину, піклується про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створила належні умови для розвитку її природних здібностей.

Судом встановлено, що батько дитини 31.08.2023 року перетнув кордон України через пункт пропуску «Орлівка-паром» (міжнародний) та станом дату ухвалення рішення, до України не повертався, що підтверджується відповіддю Державної прикордонної служби від 13.11.2025 року.

12.12.2025 року Служба у справах дітей Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області надала до суду висновок №452 від 01.12.2025 року про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його сина. Під час розгляду, враховуючи усі обставини справи, особисту думку дитини, Комісією не встановлено вагомих підстав доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Комісією не встановлено факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов?язків щодо виховання сина. Питання про позбавлення батьківських прав є недоречним, оскільки в діях батька прослідковується заінтересованість в збереженні родинних відносин лише зі своїм сином.

Суд роз`яснює, що у справах про позбавлення батьківських прав висновок органу опіки та піклування є обов`язковим, але не носить для суду рекомендаційного характеру. Суд розглядає його лише як один із доказів у сукупності з іншими матеріалами, оцінюючи інтереси дитини, і може не погодитися з ним, якщо він є необґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 (Об`єднана палата КЦС) підкреслив, що обов`язковість висновку органу опіки не є абсолютною. Вирішальними є найвищі інтереси дитини, які суд встановлює самостійно, оцінюючи всі обставини.

Разом із тим, суд із даного висновку №452 від 01.12.2025 року, встановив обставини справи, зокрема, наступне.

05.11.2025 року службою у справах дітей проведено бесіду з ОСОБА_1 . Встановлено, що вона проживає з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з яким перебуває у фактичних шлюбних відносинах і має спільну дитину — ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зі слів ОСОБА_1 , під час спільного проживання із відповідачем мали місце конфлікти, а також прояви психологічного та фізичного насильства по відношенню до ОСОБА_7 з боку її колишнього чоловіка ОСОБА_8 , що зумовило припинення сімейних відносин. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 разом із дитиною проживає окремо, матеріальну допомогу від батька дитина не отримує з 2022 року, зв?язок із ним не підтримується.

05.11.2025 року спеціалістами служби у справах дітей було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 , складено акт обстеження житлово-побутових умов. Під час обстеження встановлено, що сім?я проживає у двокімнатній квартирі, забезпеченій необхідними меблями, побутовою технікою комунікаціями. Для дітей створені належні умови для проживання, розвитку та навчання. Житлово-побутові умови оцінено як задовільні, відповідні до вимог безпечного проживання дітей.

05 листопада 2025 року службою у справах дітей Фонтанської сільської ради у присутності матері, ОСОБА_1 , проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина зазначила, що тривалий час не спілкується з біологічним батьком та не виявляє бажання відновлювати контакт. Почувається у безпеці поруч із матір?ю та членами її нинішньої сім?ї, має добрі стосунки з ОСОБА_5 , який бере участь у його вихованні.

Також, у акті бесіди від 05.11.2025 року спеціалістів служби у справах дітей з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зазначив, що «він вже довгий час не спілкується з біологічним татом, майже не пам?ятає його і час, проведений з ним. В майбутньому бажання спілкуватися не виявляє. Поряд з татом ОСОБА_9 почував себе жахливо. Зі слів хлопця тато вживав коньяк, бив і виганяв його маму. Давид довий час був свідком сварок між батьками, а також систематичного психічного та фізичного насилля по відношенню до матері. Зі слів ОСОБА_9 він дуже ображений на поведінку батька, особливо коли він вживав алкогольні напої».

Агресивна поведінка відповідача по відношенню до позивачки знаходить своє підтвердження у Листі № 28488-2026 ГУНП в Одеській області, відповідно до якого ( ОСОБА_10 ) ОСОБА_1 зверталася на лінію «102» з приводу вчинення щодо неї домашнього насильства. Заява була прийнята та зареєстрована в журналі єдиного реєстру № 12489 від 30.08.2020 р. Позивач просила в цій заяві прийняти міри відносно її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за місцем мешкання вчинив відносно неї домашнє насильство, а саме виражався нецензурною лайкою та побив. Однак до адміністративної відповідальності притягнутий не був.

13.02.2026 року у судовому засіданні був опитаний неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю психолога, стосовно його думки про предмет розгляду справи, стосовно його відносин із батьком та загалом психологічної ситуації у родині. З пояснень, якого суд встановив наступну картину відносин дитини з батьком.

Підрозділ 6 Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи, щодо правосуддя дружнього до дітей «Свідчення та заяви дітей» окремо містить положення, що вказують, що опитування дітей з метою отримання інформації та доказів по справі має бути проведено спеціально навченим фахівцем.

Так, пункт 64. Опитування та збір заяв дітей повинні, наскільки це можливо, проводитись кваліфікованими фахівцями. Всі зусилля мають бути направлені на те, щоб діти надавали свідчення у найбільш сприятливому оточенні та за найсприятливіших умов, з урахуванням віку, зрілості та рівня розуміння, а також будь-яких труднощів, які вони можуть мати.

Україна як держава приєдналася до держав-членів Ради Європи на підставі Закону України "Про приєднання України до Статуту Ради Європи" від 31 жовтня 1995 року № 398/95-ВР.

Відповідно до частини 2 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 232 ЦПК України, допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, можуть з дозволу суду ставити свідкові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань. У виняткових випадках, коли це необхідно для об`єктивного з`ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалений той чи інший учасник справи. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість ставити йому питання.

Опитування дитини у суді згідно українського законодавства по сімейним справам може бути проведено згідно частини 2 статті 171 Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. На практиці опитування дитини в суді відбувається за допомогою залучення судового експерта психолога як спеціаліста у галузі дитячої психології

ОСОБА_3 під час опитування із психологом малював малюнок, де, психолог попросив його відобразити його сім`ю. Дитина пояснила, що на малюнку зображена його сім`я, а саме мама та батько ОСОБА_11 . ОСОБА_9 розповів, що він часто грає із матір`ю та батьком ОСОБА_12 . Наразі дитина сумує за батьком ОСОБА_12 , оскільки батько ОСОБА_11 перебуває на війні.

Дитина пам`ятає, що колись був у нього батько ОСОБА_13 . Батька ОСОБА_13 , ОСОБА_9 бачив давно, коли йому було ще 5 років. Дитина батька ОСОБА_13 погано пам`ятає, разом із тим ОСОБА_9 зауважив, що батько ОСОБА_13 є поганим. Дитина повідомила суду два інциденти із спільного життя із відповідачем. Перший випадок, коли батько ОСОБА_13 вилив суп йому на голову. Дитина повідомила, що батько ОСОБА_13 погано себе поводив кожного дня, кричав, коли ОСОБА_9 перебував у кімнаті, тобто не приховував агресивну поведінку від дитини. Другий випадком пов`язаний із тим, що ОСОБА_9 прокинувся від гучних звуків (пострілів), а коли ОСОБА_9 зайшов до кімнати, де відбувався інцидент за участі матері та батька ОСОБА_13 , у батька ОСОБА_13 закінчились патрони і він жбурнув пістолет у матір. Давид сказав для психолога, що він хотів, щоб все скоріше закінчилося. ОСОБА_9 повідомив, що він не боїться батька ОСОБА_13 , оскільки він захищає свою маму, а мама захищає його. ОСОБА_14 сказав, що з батьком ОСОБА_13 він дуже рідко спілкується, не пам`ятає подарунків від батька ОСОБА_13 . Разом із тим, дитина повідомила, що мама ніколи не говорила про батька ОСОБА_13 поганого і не чинила перешкод у спілкуванні, оскільки ОСОБА_9 сам не виявляв бажання до спілкування з батьком ОСОБА_13 .

Психолог, яка була присутня при опитуванні дитини – ОСОБА_15 , у судовому засіданні після проведення опитування надала на прохання суду свій усний висновок, про психоемоційний стан дитини та його ставлення до ОСОБА_2 . Вказала, що дитина комфортно відчуває себе із матір`ю, у матері та дитини наявний міцний емоційний зв`язок. Наразі, дитина вважає своєю родиною матір, батька ОСОБА_12 та маленького братика ОСОБА_16 . ОСОБА_17 та мама проводять багато часу із ОСОБА_9 . Тато ОСОБА_11 водить дитину до гаража із автомобілями, які цікавлять дитину. Отже, фігура батька у свідомості дитини – це батько ОСОБА_11 . Дитина посміхається, коли говорить про батька ОСОБА_12 . ОСОБА_9 відчує батьківську любов і підтримку саме від матері та батька ОСОБА_12 .

Разом із тим, психолог повідомила суду, що дитина пам`ятає батька ОСОБА_13 (відповідача). Під час розмови про батька ОСОБА_13 дитина зніяковіла, зовні виглядало ніби ОСОБА_9 неприємно говорити про батька ОСОБА_13 . Із розмови з дитиною психолог зрозуміла, що дитина зростала на фоні психологічного домашнього насильства з боку батька ОСОБА_13 до матері, яке відбувалось на очах у дитини. Дитина повторювала, що бажає, щоб це все закінчилось. У дитини немає бажання спілкуватись та бачитись із батьком ОСОБА_13 . Психолог зробила висновок, що спілкування ОСОБА_9 із батьком ОСОБА_13 є травматичним для дитини.

Під час судового засідання були опитані свідки зі сторони позивачки: ОСОБА_18 , ОСОБА_19

ОСОБА_18 засвідчила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_1 , засвідчила, що знає ОСОБА_13 вже досить давно, характеризує відповідача негативно, він погано ставився, як до своєї першої дружини, так і до другої – ОСОБА_1 , зазначала, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями. Приходити до сестри і бачитись з нею могла тільки, якщо ОСОБА_13 цього не знає, оскільки ОСОБА_2 забороняв спілкуватись зі всіма родичами ОСОБА_1 , бачила в квартирі поламані двері, меблі, забої та синці по тілу ОСОБА_1 . Згадала ОСОБА_18 , як сіла в машину до ОСОБА_1 , і побачила сестру у пригніченому стані після чергової сварки з ОСОБА_13 , у машини були плями крові. Розповідала, що позивачка з`їхала з квартири, де вони проживали разом з ОСОБА_10 , на квартиру по АДРЕСА_2 , потім переїхала до квартири, що знаходилась на АДРЕСА_3 , та згодом переїхала її сестра до м. Ладижин до своєї матері. У 2020 році ОСОБА_2 приїзжав до м. Ладижин, поводив він себе агресивно. ОСОБА_18 при спілкуванні з дитиною чула, що ОСОБА_9 (син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) казав, що батько поганий. За словами свідка, ОСОБА_1 ніколи не перешкоджала спілкуванню батька і сина. У свою чергу, ОСОБА_10 не проявляє будь-якої комунікації ні з дитиною, ні з родичами та знайомими. Особисто не бачила, щоб батько бив дитину.

ОСОБА_19 , засвідчив, що проживає у с. Корсунці, і був сусідом, коли позивачка та відповідач там проживали з 2020 року по 2021 рік. Часто чув, як у квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були постійні крики та драки між ними, на що в подальшому викликалась поліція. Характеризує ОСОБА_10 з негативної сторони, зазначає, що відповідач вживав наркотики та зловживав спиртними напоями, тверезим бачив його дуже рідко. Бачив, як принизило ОСОБА_2 ставився до своєї дружини та дитини, сина бив у потилицю. У самого ОСОБА_19 та ОСОБА_2 виникали конфлікті ситуації та штовханини, що було спричинено алкогольним сп`янінням ОСОБА_10 . Останній раз бачив відповідача у грудні 2022 року.

Свідок зі сторони відповідача – ОСОБА_20 , засвідчив, що у 2023 році працював у Румунії де і познайомився з ОСОБА_13 . Бачив, як у 2023 році приїздила до ОСОБА_13 в ОСОБА_21 його дружина та син. Зазначав, що ОСОБА_13 брав на роботу свого сина з рудим волоссям. У приватній бесіді з ОСОБА_13 , він сказав, що його нинішня дружина була спочатку його кумою. Під час запитання судді, чи є в залі судового засідання присутня ОСОБА_1 - ОСОБА_20 тривалий час не міг дати відповіді, але зазначив, що ОСОБА_1 трохи схожа та може бути нею.

На противагу словам ОСОБА_20 – ОСОБА_1 зазначили, що у їх спільного сина з ОСОБА_2 не руде волосся, що підтверджується фотокартками з матеріалів справи і що кумою ОСОБА_2 вона ніколи не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей; ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім?ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров?я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду».

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Батьки зобов?язані піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток( частина друга статті 150 СК України).

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов?язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов?язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою,правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов?язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) Європейський суд з прав людини зазначив, що, якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

Верховний Суд у справі № 398/4299/17 зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

У Постанові Верховного Суду від 17.05.2023 р. у справі № 607/2631/15-ц Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідач не вчиняв дій, крім апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, які б свідчили про наявність у нього інтересу до спілкування з дитиною, проведенні з нею часу та її виховання. Обставина перебування відповідача за кордоном не звільняє його від виконання батьківських обов`язків та, за наявності бажання, не є перешкодою для спілкування з дитиною за допомогою існуючих засобів комунікації.

У Постанові Верховного Суду від 22.11.2023 р. № 1915/2789/2012 Верховний Суд зазначив, що оскільки відповідач свідомо, без поважних причин залишила дитину в особи похилого віку, виїхавши у 2012 році на тривалий час за кордон, та не брала жодної участі у вихованні дитини, а також враховуючи думку дитини, висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованим.

У справі № 520/8264/19, у якій батько свідомо обрав такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей була мінімальною та недостатньою. Це на думку Верховного Суду також свідчило про його ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст. 164 СК. З моменту розірвання шлюбу він не проживав із малолітніми дітьми однією сім`єю, а з певного часу взагалі проживав за межами України. Відповідно, батько не брав участі у вихованні дітей. Крім того, суди врахували, що відповідач був достовірно обізнаний про тяжку життєву ситуацію дітей, викликану хворобою та смертю їхньої матері, однак не вжив заходів на забезпечення догляду за дітьми, які після смерті матері були позбавлені будь-якого батьківського піклування, що викликало необхідність встановлення опіки над дітьми та призначення опікуном діда. Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасувало лише правовий зв`язок між ним та його дітьми, підтвердило відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та дітьми.

Верховнии? Суд у постанові № 520/8264/19 від 26.04.2022 р. вказав на те, що поведінка особи, яка свідомо змінює краі?ну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про і?і? ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст. 164 СК Украі?ни і може бути підставою для позбавлення цієі? особи батьківських прав щодо дитини.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідачі, будучи батьком, ухилялися від виконання батьківських обов`язків, не піклувалися про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкувалися з донькою в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення тощо.

Суд зазначає. що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21).

Судом встановлено, тривалу та свідому поведінку відповідача, яка полягає в умисному самоусуненненні від виконання батьківських обов`язків, несплата аліментів, жорстока поведінка до сина, небажання дитини спілкуватись із батьком, позбавлення батьківських прав щодо дитини відповідатиме наи?кращим інтересам дитини та виступить способом захисту прав та інтересів дитини.

Суд звертає увагу відповідача, що лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу права спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Стосовно тверджень відповідача, що позивачка не надає доказів щодо звернення з заявами до служби у справах дітей з метою сприяння виконання батьківських обов`язків відповідачем, суд роз`яснює, що законодавець не зобов`язує позивача звертатися до Служби по дітях з питаннями сприяння у спілкуванні батька та дитини. Скориставшись своїм правом, з метою найшвидшого та найефективнішого вирішення спору, позивачка звернулася одразу до суду.

Стосовно тверджень відповідача, що після розлучення сторони усно погодили, що дитина буде проживати разом із матір`ю, а батько буде надавати допомогу, сплачуючи аліменти, з огляду на те, що позивач категорично заперечує дане твердження, суд зазначає, що належних та допустимих доказів домовленостей щодо виховання дитини у справі немає, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Стосовно твердження відповідача, що він допоміг позивачці оформити документи для тимчасового захисту дитини у Румунії, та на підтвердження його надає до суду фотодокази суд зазначає, фото не можуть бути достовірним доказами в частині доведення оформлення документів у Румунії за допомогою відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ст. 15 Закону України “Про охорону дитинства”, ст.ст. 7, 15, 17, 19, 150, 152, 155 164, 165, 166, 167, 170, 180, 182, 183, 191, 192, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 13, 81, 141, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації по м. Одеса та Одеській області не значиться), третя особа: Служба у справах дітей Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (адреса місцезнаходження: Одеська обл., Одеський район, с. Крижанівка, вул.. Ветеранів, буд. 5) про позбавлення батьківських прав – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , що виданий 06.08.2013 року Малиновським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області, ІПН: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) батьківських прав відносно сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 09.04.2026 року.

С У Д Д Я: І.А. Бобуйок