Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №946/10147/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/10147/25

Провадження № 2/946/2140/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 22.06.2004 року суддею Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигуліним С.М було ухвалено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення виконкому, Державного акту та визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0276 га за ОСОБА_1 . Судовим рішенням було визнано частково недійсним рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 08.08.2001 року за № 877, визнано частково недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та за ОСОБА_2 визнано право власності на 0,0276 га, за ОСОБА_1 , визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0276 га, що розташована в АДРЕСА_1 . Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 04.10.2004 року, яке було ухвалено суддею Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигуліним С.М. було виділено із земельної ділянки площею 552 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із земельної ділянки 552 м.кв. по 276 кв.м. земельної ділянки. Разом із цим, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2018 року було виділено в натурі в окремий об`єкту нерухомості належні ОСОБА_1 5/11 частки домоволодіння по АДРЕСА_2 та припинено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на об`єкт нерухомості. Всі ухвалені судом рішення набрали законної чинності. Позивачкою з метою дотримання вимог законодавства було проведено реєстрацію об`єкта нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, зареєстровано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , втім, зареєструвати за собою право власності на земельну ділянку позивачка позбавлена можливості, в зв`язку із тим, що за колишнім власником земельної ділянки, ОСОБА_2 не було припинено право власності на земельну ділянку площею 552 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та не припинено між сторонами право спільної часткової власності на земельну ділянку. Зважаючи на вказане, позивачка позбавлена можливості реалізувати своє право на земельну ділянку. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, що виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 загальною площею 552 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 , з якої увласність кожному виділено по 0,0276 га.

Ухвалою суду від 16.03.2026 року позовні вимоги щодо припинення за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 552 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 залишено без розгляду.

В судове засідання позивачка не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала суду заяву, в якій вказала, що просить суд розглядати справу без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягає, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи позивачки.

Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути їх визнання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку АДРЕСА_2 (1/1 частка), на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області по справі №500/2837/17 від 24.04.2018 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.03.2019 року (а.с.15).

Рішенням Ізмаїльського міського суду Одеської області від 27.08.2003 року розподілено спільне сумісне майно подружжя, в тому числі, виділено ОСОБА_1 в користування земельну ділянку площею 276 кв.м. з виходом на АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 в користування земельну ділянку площею 278 кв.м. з виходом на АДРЕСА_4 . Рішення суду набрало законної сили 28.09.2003 року (а.с.3-4).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.06.2004 року визнано частково недійсним рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 08.08.2001 року за № 877, закріплюючи за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 безоплатно в приватну власність у рівних частках земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 552 кв.м., для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, визнано частково недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, закріплюючи за ОСОБА_2 право власності на 0,0276 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0276 га по АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили 22.07.2004 року (а.с.6-7).

Рішенням Ізмаїльського міського суду Одеської області від 04.10.2004 року виділено із земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 земельну ділянку площею 276 кв.м. в межах, визначених висновком експерта від 20.12.2002 року з виходом по АДРЕСА_2 , виділено із земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 земельну ділянку площею 276 кв.м. в межах, визначених висновком експерта від 20.12.2002 року з виходом по АДРЕСА_4 . Рішення суду набрало законної сили 04.11.2004 року (а.с.8-9).

Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2018 року виділено в натурі в окремий об`єкт нерухомості належні ОСОБА_1 5/11 частки домоволодіння по АДРЕСА_2 та припинено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на об`єкт нерухомості – житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Рішення суду набрало законної сили 12.06.2018 року (а.с.10).

Розпорядженням міського голови Ізмаїльської міської ради від 25.01.2019 року №38р привласнено житловому будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 самостійний юридичний адресний номер – АДРЕСА_3 (а.с.14).

Статтею 346 ЦК України передбачено підстави припинення права власності, а саме у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам`яток культурної спадщини;

6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;

8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) припинення юридичної особи чи смерті власника;

12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Як вбачається з ч.3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Оскільки рішенням Ізмаїльського міського суду Одеської області від 04.10.2004 року виділено із земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 земельну ділянку площею 276 кв.м. в межах, визначених висновком експерта від 20.12.2002 року з виходом по АДРЕСА_2 та виділено із земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 земельну ділянку площею 276 кв.м. в межах, визначених висновком експерта від 20.12.2002 року з виходом по АДРЕСА_4 , суд вважає вимоги щодо припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку обгрунтованими (а.с.8-9).

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи викладене, а також положення ст.364 ЦК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, що виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 загальною площею 552 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 , з якої у власність кожному виділено по 0,0276 га.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що за подання позовної заяви позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та зважаючи на задоволення позовних вимог, сплачений судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.1-5,9-13,15,16,20, 280-283, 316-319, 321, 328 ЦК України, ст.ст.1,2,12,13,76-84, 141, 263-266, 274, 279, 280-283, 352,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку – задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, що виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 загальною площею 552 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 , з якої у власність кожному виділено по 0,0276 га.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Т.П.Пащенко