Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №751/3234/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 квітня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/3234/25

Головуючий у першій інстанції - Ченцова С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/595/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,

із секретарем - Піцан В.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 грудня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, стягнення моральної шкоди, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, стягнення моральної шкоди, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з відповідачки на його користь моральну шкоду спричинену створенням перешкод у спілкуванні з дітьми в сумі 120000,00 грн, стягнути на його користь понесені судові витрат.

Також просив визначити способи його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , шляхом встановлення графіка спілкування дітей з батьком, зокрема, із можливістю їх приїзду в Україну, надавши ОСОБА_1 право спілкування з дітьми у такий спосіб:

А) щоденні відеодзвінки через зручні для дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та матері ОСОБА_2 канали зв`язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp) у період часу з 18 до 21 год (зручний для дітей) тривалістю не менше 30 хвилин;

Б) щотижневі відеодзвінки через зручні для дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та матері ОСОБА_2 канали зв`язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp) у вихідні дні період часу з 15 до 20 год (зручний для дітей) тривалістю не менше 1,5 години;

В) перебування дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 в Україні під час осінніх, зимових та весняних канікул терміном не менше 14 днів, а на період літніх канікул не менше 30 днів;

Місце: Закарпатська область (наприклад: Ужгород або інший безпечний регіон, місце проживання його батьків, де діти проживали понад рік під час повномасштабного вторгнення), Чернігівська область, Корюківський район, село Ушня. Перевезення дітей до України та назад забезпечується матір`ю за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

Г) зобов`язати ОСОБА_2 погоджувати з позивачем питання щодо лікування дітей (вибір лікаря, план лікування, проведення операцій, тощо); освіти (вибір навчального закладу, мовні курси, додаткові заняття, тощо); дозвілля (участь у таборах, спортивних секціях, культурних подіях, тощо); вивезення дітей за межі Німеччини;

Д) зобов`язати ОСОБА_2 інформувати позивача щодо будь-яких фактів та обставин життя дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема, місце проживання (з зазначенням точної адреси), про стан здоров`я дітей, зміну номеру засобів зв`язку; методів лікування у разі хвороби; вибраного педіатра чи іншого лікаря; графіку щеплень дитини; вибраних позашкільних закладів; про переміщення дитини за межі населеного пункту, в якому вона постійно проживає; повідомляти прізвище ім`я та по батькові, засоби зв`язку осіб, які здійснюють догляд за дітьми під час відсутності ОСОБА_2 , на територіях населеного пункту Німеччини, в якому вона тимчасово проживає з дітьми; зобов`язати орган опіки та піклування надати висновок щодо порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

02.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду заявою про забезпечення позову у справі, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 забезпечити можливість регулярного та безперешкодного спілкування ОСОБА_1 з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом відеоз`язку з використанням доступних електронних комунікаційних засобів три рази на тиждень у період часу з 15 до 20 години (зручний для дітей) тривалістю не менше 45 хвилин, без присутності сторонніх осіб, у тому числі матері дітей ОСОБА_2 .

Заяву обґрунтовував тим, що з метою забезпечення збереження відносин між батьком та дітьми, запобігання втрати емоційного контакту між ними на період судового розгляду, який вже триває достатньо довго, позивач вважає за необхідне застосування такого заходу забезпечення позову як визначення способу участі позивача у вихованні дітей та спілкуванні з ними шляхом безперешкодного онлайн спілкування засобами відеозв`язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp), а саме, шляхом приймання матір`ю дітей ОСОБА_2 (за номером телефону НОМЕР_1 ) вхідних дзвінків від батька ОСОБА_1 (за номером телефону НОМЕР_2 ) або телефонування дітьми або матір`ю батькові.

Вважає, що таке спілкування позивача з дітьми є співмірним заходом забезпечення заявленого позову та відповідатиме найкращим інтересам дітей, зокрема, збереження їх зв`язку з батьком, який має право спілкуватися з дітьми та обов`язок брати участь у їх вихованні.

Заявник посилається, що невжиття заходів забезпечення позову, призначення яких полягає у надані позивачу права спілкування з малолітніми дітьми, з метою налагодження психоемоційного контакту з дітьми, а також покладення на відповідача обов`язку не чинити перешкод у спілкуванні батька і дітей, може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення суду, зважаючи на те, що для нормального розвитку малолітніх дітей необхідно спілкуватися з обома батьками, а тривалий розгляд справи без можливості спілкування малолітніх дітей з батьком може призвести до втрати емоційного контакту між ними, погіршення психоемоційного характеру відносин між батьком та малолітніми дітьми.

Зазначав, що такий захід забезпечення позову буде сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між батьком та дітьми, відповідатиме інтересам як батька, так і дітей та зможе усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дітьми.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.12.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.

В обґрунтування ухвали суд першої інстанції зазначив, що не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, крім того, вимоги, викладені у заяві про забезпечення позову стосуються встановлення графіку участі батька у вихованні дітей та усунення перешкод у спілкуванні батька із дітьми, що за своєю суттю є фактичним вирішенням спору про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, а та обставина, що такий захід забезпечення позову буде сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між батьком та дітьми, що відповідатиме інтересам як батька так і дітей, не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, обраний заявником, оскільки законом встановлено інший порядок вирішення цього питання, також враховано відсутність в матеріалах справи письмового висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу районного суду скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

За доводами апеляційної скарги, відповідачка разом з дітьми позивача перебуває у Німеччині, тому позивач позбавлений можливості тісного особистого зв`язку з синами ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Через військовий стан ОСОБА_1 позбавлений можливості приїхати до дітей особисто, у зв`язку з чим, не має можливості приймати участь у вихованні дітей, фізичному та духовному розвитку синів, що призводить до дуже важких моральних страждань, тому що ОСОБА_2 перешкоджає спілкуванню з дітьми.

Вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність висновку служби у справах дітей та факт звернення раніше з такою заявою та отриманням відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, є безпідставними.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 продовжує перешкоджати позивачу у спілкуванні з дітьми, навіть вже після попереднього розгляду заяви про забезпечення, нічого не змінюється в її поведінці та вона продовжує чинити перешкоди у спілкуванні дітей з батьком, тому вважає, що суд зобов`язаний був забезпечити право позивача на безперешкодне спілкування з рідними синами.

Зазначає, що заява про забезпечення позову подана, щоб запобігти та зменшити порушення права на сімейне життя як його так і дітей, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (справи Hokkanen v. Finland, Kutzner v. Germany, Strand Lobben and Others v. Norway). Відмова у вжитті заходів забезпечення позову у такій ситуації не відповідатиме вимогам статті 8 Конвенції та суперечитиме принципу найкращих інтересів дитини, закріпленому у статті 3 Конвенції про права дитини.

Стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову, призначення яких полягає у надані позивачу права спілкування з малолітніми дітьми, з метою налагодження психоемоційного контакту з дітьми, а також покладення на відповідача обов`язку не чинити перешкод у спілкуванні батька і дітей, може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення суду, зважаючи на те, що для нормального розвитку малолітніх дітей необхідно спілкуватися з обома батьками, а тривалий розгляд справи без можливості спілкування малолітніх дітей з батьком може призвести до втрати емоційного контакту між ними, погіршення психоемоційного характеру відносин між батьком та малолітніми дітьми.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідачка ОСОБА_2 та представник Управління (Служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, в судове засідання не з`явились, проте були належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується довідками про доставку електронного документу (а.с. 93, 94).

Від представника Управління (Служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, надійшло клопотання про розгляд справи без участі (а.с. 99).

Відповідачка ОСОБА_2 заявила клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.95-96).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 16.03.2026 надано ОСОБА_2 можливість брати участь в судовому засіданні по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке відбулося об 11:40 03.04.2026.

Роз`яснено заявнику, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Проте внаслідок поганого зв`язку відповідачка ОСОБА_2 не мала можливості надати пояснення.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання з урахуванням належного повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що у квітні 2025 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якій просив зобов`язати її усунути йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з відповідачки на його користь моральну шкоду спричинену створенням перешкод у спілкуванні з дітьми в сумі 120000,00 грн, стягнути на його користь понесені судові витрати та визначити ОСОБА_1 способи його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , шляхом встановлення графіка спілкування дітей з батьком, зокрема, із можливістю їх приїзду в Україну, надавши ОСОБА_1 право спілкування з дітьми у такий спосіб:

А) щоденні відеодзвінки через зручні для дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та матері ОСОБА_2 канали зв`язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp) у період часу з 18 до 21 год (зручний для дітей) тривалістю не менше 30 хвилин;

Б) щотижневі відеодзвінки через зручні для дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та матері ОСОБА_2 канали зв`язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp) у вихідні дні період часу з 15 до 20 год (зручний для дітей) тривалістю не менше 1,5 години;

В) перебування дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 в Україні під час осінніх, зимових та весняних канікул терміном не менше 14 днів, а на період літніх канікул не менше 30 днів;

Місце: Закарпатська область (наприклад: Ужгород або інший безпечний регіон, місце проживання його батьків, де діти проживали понад рік під час повномасштабного вторгнення), Чернігівська область, Корюківський район, село Ушня. Перевезення дітей до України та назад забезпечується матір`ю за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

Г) зобов`язати ОСОБА_2 погоджувати з позивачем питання щодо лікування дітей (вибір лікаря, план лікування, проведення операцій, тощо); освіти (вибір навчального закладу, мовні курси, додаткові заняття, тощо); дозвілля (участь у таборах, спортивних секціях, культурних подіях, тощо); вивезення дітей за межі Німеччини;

Д) зобов`язати ОСОБА_2 інформувати позивача щодо будь-яких фактів та обставин життя дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема, місце проживання (з зазначенням точної адреси), про стан здоров`я дітей, зміну номеру засобів зв`язку; методів лікування у разі хвороби; вибраного педіатра чи іншого лікаря; графіку щеплень дитини; вибраних позашкільних закладів; про переміщення дитини за межі населеного пункту, в якому вона постійно проживає; повідомляти прізвище ім`я та по батькові, засоби зв`язку осіб, які здійснюють догляд за дітьми під час відсутності ОСОБА_2 , на територіях населеного пункту Німеччини, в якому вона тимчасово проживає з дітьми.

Також позивач просив зобов`язати орган опіки та піклування надати висновок щодо порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

02.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду заявою про забезпечення позову у справі, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 забезпечити можливість регулярного та безперешкодного спілкування ОСОБА_1 з малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом відеоз`язку з використанням доступних електронних комунікаційних засобів три рази на тиждень у період часу з 15 до 20 години (зручний для дітей) тривалістю тривалістю не менше 45 хвилин, без присутності сторонніх осіб, у тому числі матері дітей ОСОБА_2 .

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, крім того, вимоги, викладені у заяві про забезпечення позову стосуються встановлення графіку участі батька у вихованні дітей та усунення перешкод у спілкуванні батька із дітьми, що за своєю суттю є фактичним вирішенням спору про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, а та обставина, що такий захід забезпечення позову буде сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між батьком та дітьми, що відповідатиме інтересам як батька так і дітей, не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, обраний заявником, оскільки законом встановлено інший порядок вирішення цього питання, також враховано відсутність в матеріалах справи письмового висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 7 Сімейного кодексу України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частиною 3 статті 9 Конвенції про права дитини, передбачено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Частиною 2 статті 10 Конвенції про права дитини визначає, що дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на регулярній основі, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це, як правило, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з пунктами 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), національні органи влади зобов`язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Mamchurv. Ukraine(заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року).

Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄCПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Згідно з частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13 січня 2011 року у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Відповідно до матеріалів справи, в обґрунтування позову про усунення перешкод батьку у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, ОСОБА_1 визначенні способи участі його у спілкуванні з дітьми та зазначено, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 на час розгляду справи перебувають у Німеччині, тому він позбавлений можливості спілкуватись з дітьми внаслідок дій, які вчиняються матір`ю дітей ОСОБА_2 .

Матеріали справи містять дані Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби № 75 від 28.05.2024, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виїхали за межі України 19.05.2024 (а.с. 51), даних про повернення дітей в Україну матеріали справи не містять.

На вказані вище обставини, суд першої інстанції, під час вирішення заяви про забезпечення позову, уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову за своїм змістом відповідає вимогам статті 151 ЦПК України і відповідає суті інституту забезпечення позову, як гарантії дотримання прав позивача в разі ухвалення судом рішення на його користь.

Апеляційний суд звертає увагу, що забезпечуючи позов у справах, які стосуються інтересів дітей, суд має враховувати найкращі інтереси дітей, проте заходи забезпечення позову повинні застосовуватися у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

У справі, що переглядається, позивач ОСОБА_1 в поданій заяві про забезпечення позову просив суд встановити заходи забезпечення позову, які полягають у забезпеченні відеодзвінків з використанням доступних електронних комунікаційних засобів три рази на тиждень у період часу з 15 години до 20 години тривалістю не менше 45 хвилин без присутності сторонніх осіб, у тому числі матері дітей, ОСОБА_2 , спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей на час вирішення по суті спору.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Отже, батько, який проживає окремо від дітей, також має право на особисте спілкування з дітьми, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей і таке спілкування відбувається саме в інтересах дітей.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 04 вересня 2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14) вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.

Проте між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що будь хто з батьків, який на час вирішення справи проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з дитиною, а інший з ким проживає дитина, не має права перешкоджати їх спілкуванню та приймати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Вирішуючи питання щодо обсягу та способу забезпечення позову, апеляційний суд виходить із необхідності забезпечення балансу між правами батька на спілкування з дітьми та інтересами самих дітей, які є пріоритетними у даній категорії спорів.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач зазначив, що для нього не є принциповими час та тривалість спілкування, головним є можливість спілкування з дітьми без присутності матері та у вільний для них час, отже зазначена позиція підлягає врахуванню при визначенні співмірного заходу забезпечення позову.

За таких обставин апеляційний суд вважає, враховуючи, що матеріали справи не містять графіку відвідування дітьми навчальних та дошкільних закладів за місцем проживання у Німеччині, відсутності можливості з`ясування вказаних обставин у матері, яка заявляла про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, проте внаслідок поганого зв`язку не мала можливості надати пояснення, достатнім є встановлення спілкування батька з дітьми засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку через мережу Інтернет кожної суботи у період часу з 15:00 до 16:00 години за Київським часом, загальною тривалістю не менше 30 хвилин, з урахуванням стану здоров`я дітей.

Таким чином, оскільки підлягають задоволенню вимоги заяви щодо зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити спілкування ОСОБА_1 з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засобами телефонного, електронного та іншими засобами зв`язку через мережу Інтернет, враховуючи вік дітей, які за поясненнями батька ОСОБА_1 , можуть самостійно користуватися засобами телефонного та електронного зв`язку, що дає можливість їхнього безпосереднього спілкування з батьком без присутності матері та не потребує додаткового визначення у судовому рішенні.

З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції належним чином не дослідивши матеріали справи прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питання скасування заходів забезпечення позову.

Встановлені у справі обставини свідчать про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення в майбутньому за умови позитивного вирішення спору, враховуючи перебування її разом з дітьми за межами території України, невжиття заявленого заходу про забезпечення позову ускладнить виконання судового рішення в разі задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вказаного не врахував, що призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення, та при розгляді справи районним судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України, є підставою для його скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 грудня 2025 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити спілкування ОСОБА_1 з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами телефонного, електронного та іншими засобами зв`язку через мережу Інтернет кожної суботи місяця у період часу з 15.00 год. до 16.00 год. за Київським часом, загальною тривалістю не менше 30 хвилин, з урахуванням стану здоров`я дітей.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.04.2026.

Головуючий Судді: