Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №950/2558/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м.Суми

Справа №950/2558/25

Номер провадження 22-ц/816/1721/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Сізова Д. В.

за участі секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

учасників справи:

представника позивача Куксюка А.Л.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки Ющенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу адвоката КУКСЮКА Андрія Леонтійовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 22 січня 2026 рокуу складі судді Бакланова Р.В., ухваленого в місті Лебедин Сумської області, повний текст якого виготовлено 27 січня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів на дитину,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У серпні 2025 року адвокат Куксюк Андрій Леонтійович в інтересах ОСОБА_4 звернувся з указаним позовом, в якому просив суд припинити стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються за судовим наказом від 08.05.2020, виданим Лебединським районним судом Сумської області у справі № 950/683/20, починаючи з дати звернення до суду.

Свої вимоги мотивує тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який було розірвано заочним рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 07.12.2020 у справі № 359/6689/20. Сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовим наказом, виданим Лебединським районним судом Сумської області 08.05.2020 у справі № 950/683/20 з позивача у цій справі ОСОБА_4 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення ним повноліття, починаючи стягнення з 22.04.2020 року.

У позові представник позивача ОСОБА_6 посилається на те, що син сторін справи ОСОБА_7 проживає разом з батьком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Поки син проживав з матір`ю, аліменти позивач сплачував вчасно та у повному обсязі. З серпня 2025 року дитина перебуває разом з батьком ОСОБА_4 в Німеччині.

Оскільки на цей час син проживає з позивачем та перебуває на повному його утриманні, тому вважає, що це є достатньою підставою для припинення стягнення з нього аліментів.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 22 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факт постійного проживання дитини разом з ним у Німеччині та її повного утримання. При цьому, суд вказав, що докази, які не дозволяють однозначно встановити обставини, зокрема, довідки без уточнення періоду та документи без перекладу, не можуть слугувати підставою для задоволення позову. Суд відхилив аргументи позивача про те, що дитина досягла 14 років і може вільно обирати місце проживання, оскільки жодних доказів такого вибору не надано, судове рішення щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини не скасовано, зміна місця проживання неповнолітньої дитини можлива лише за рішенням суду або згоди батьків, з урахуванням думки дитини, якщо їй виповнилося 14 років, але з обов`язковим доведенням кращих умов для її розвитку. Копія заяви до Бориспільського ліцею про дозвіл на екстернатну форму навчання свідчить про намір позивача організувати дистанційне навчання дитини і не доводить факту її проживання у Німеччині.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Представник позивача адвокат Куксюк А.Л. 05 лютого 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом не було досліджено в повній мірі обставини справи, поверхнево розглянуто справу, порушено принципи рівності сторін, справедливого судового розгляду, неупередженості, просить Сумський апеляційний суд скасувати рішення Лебединського районного суду Сумської області від 22.01.2026 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд проігнорував ту обставину, що відповідачка в судових засіданнях не заперечувала та визнала, що спільний син ОСОБА_5 проживає з батьком, він сам прийняв таке рішення влітку 2025 року, досягнувши 14-річного віку. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню відповідно до статті 82 ЦПК України. Проте суд, вказавши, що тягар доказування зміни місця проживання дитини покладено на позивача, не взяв до уваги, що тягар доказування відповідно до статті 81 ЦПК України покладено на сторін спору, а не тільки на позивача та вдався до надмірного формалізму щодо доказування обставини місця проживання дитини з батьком, що визнається відповідачкою та підтверджена органом місцевого самоврядування. Крім того, апелянт надав до суду масу документів, які прямо чи опосередковано дають змогу підтвердити факт проживання дитини з ним з літа 2025 року у с.Гора Бориспольського району Київської області, а з серпня 2025 року у Німеччині, де він відвідує місцеву школу.

Наразі встановлювати місце проживання дитини не має сенсу, оскільки син вже досяг 14-річного віку та в силу закону може вільно обирати собі місце проживання з кимось з батьків. Вважає, що не заперечений відповідачкою факт проживання спільного сина сторін більше як 6 місяців з батьком, який самостійно піклується про нього та забезпечує його усім необхідним усупереч вимогам закону залишився поза увагою суду.

Оскільки на дату розгляду справи дитина не проживає з матір`ю, а проживає з батьком, витрати на утримання несе батько, тому підстави для стягнення аліментів з батька дитини на користь відповідачки відсутні. Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, зокрема, установлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_8 просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а рішення Лебединського районного суду Сумської області від 22 січня 2026 року без змін. Посилалась на те, що твердження позивача в апеляційній скарзі про проживання сина з батьком, наявність такого бажання у сина, самостійне забезпечення позивачем дитини та наявність виконавчого провадження не відображають реального стану справ. Довідка від 18.07.2025 року підтверджує лише те, що син фактично проживав з позивачем у день видачі такої довідки. До суду першої інстанції не було подано жодного належного та допустимого доказу перебування сина з батьком у Німеччині. Додані до апеляційної скарги нові докази датовані в період серпень – грудень 2025 року та були наявні у позивача під час розгляду справи судом першої інстанції, однак належним чином подані ним не були. Доказів неможливості подачі зазначених документів до суду першої інстанції до апеляційної скарги не додано.

Відповідачка, з якою рішенням суду було визначено місце проживання сина, не надавала згоди на його проживання з батьком, який без її згоди під час літніх канікул вивіз сина за межі України, порушивши виконання зазначеного рішення суду. Не надано суду доказів обрання сином того з батьків, з ким він хоче проживати, у нього відсутня можливість самостійно повернутись до матері. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_8 також посилалась на те, що позивач уводить в оману суд, стверджуючи про відкрите виконавче провадження про стягнення з нього аліментів, яке закрито у жовтні 2025 року, про що позивачу відомо. Стягнуті з серпня по жовтень 2025 року з відповідачки аліменти нею повернуті на рахунок позивача, і крім того, вона протягом часу перебування сина за кордоном фінансово його забезпечує шляхом надсилання коштів та посилок.

Фактичні обставини, установлені судом першої та апеляційної інстанції

Сторони справи перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний заочним рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 07 грудня 2020 року у справі № 359/6689/20, яке набрало законної сили 11.01.2021 року (а.с. 15, 16-18).

Позивач та відповідачка є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).

Судовим наказом, виданим 08.05.2020 Лебединським районним судом Сумської області у справі № 950/683/20 стягнуто із ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення ним повноліття, починаючи стягнення з 22.04.2020 року (а.с. 22-23).

Указаний судовий наказ перебуває на виконанні Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ВП № 62158373). Станом на 15.07.2025 заборгованість зі сплати аліментів відсутня (а.с. 25).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 19 серпня 2021 року у справі № 359/6726/20, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_1 , а батьку дитини визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом періодичних побачень з можливістю спільного відпочинку за місцем мешкання ОСОБА_4 кожної суботи з 10 год. до 19 год. години без присутності ОСОБА_1 (а.с. 47-51).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області № 1375-02-17-25 від 18.07.2025 позивач ОСОБА_4 , його дружина ОСОБА_9 та діти, у тому числі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 26).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпеченні речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на дитину), обставиною, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником та хто з батьків її утримує.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, яка переглядається, установлено, що на підставі судового наказу, виданого 08 травня 2020 року Лебединським районним судом Сумської області у справі № 950/683/20 з позивача стягуються аліменти на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 19 серпня 2021 року у справі № 359/6726/20, яке набрало законної сили 19 жовтня 2021 року, визначено місце проживання сина сторін справи ОСОБА_7 разом з матір`ю.

На час звернення позивача до суду з позовом про припинення стягнення аліментів (серпень 2025 року), син сторін досяг чотирнадцяти років та відповідно до частини третьої статті 160 Сімейного кодексу України має право самостійно визначати місце свого проживання.

Ураховуючи положення частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України, суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц (провадження № 61-1229св18), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15 (провадження № 61-10851св20), від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21.

На підставі викладеного, помилковими є висновки суду першої інстанції, який відхиляючи аргументи позивача про те, що дитина сторін досягла 14 років і може вільно обирати місце проживання, необґрунтовано посилався на те, що зміна місця проживання неповнолітньої дитини можлива лише за рішенням суду або згоди батьків, з урахуванням думки дитини, якщо їй виповнилось 14 років.

Фактичне проживання ОСОБА_10 з батьком у липні 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується наданою позивачем довідкою виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області № 1375-02-17-25 від 18.07.2025 року.

Проживання сина сторін з батьком у Німеччині з серпня 2025 року та на момент розгляду справи судом підтверджується - Документом про офіційне підтвердження реєстрації місця проживання від 05.08.2025 про вселення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 01.08.2025 у житло за адресою: АДРЕСА_3 , а також Довідкою про відвідування з 10 вересня 2025 року Загальної школи міста Мельн, навчання триватиме до 31 липня 2027 року (а.с.152-159, 190, 191).

Протокольною ухвалою апеляційного суду від 07.04.2026 року було задоволено частково клопотання представника позивача ОСОБА_6 та прийнято як докази указані документи про офіційне підтвердження реєстрації позивача з сином та про відвідування останнім школи у Німеччині, які були подані до суду першої інстанції разом з позовом та відповіддю на відзив, але без належним чином засвідченого перекладу українською мовою, що не дало можливості оцінити їх суду першої інстанції (а.с. 27, 28, 65). Ураховуючи, що до апеляційного суду разом з апеляційною скаргою указані документи були надані з належним чином засвідченим перекладом українською мовою, що дає можливість установити їх зміст та надати їм оцінку, джерелом доказів у розумінні статті 76 ЦПК України є сам документ, а не його переклад, а тому зважаючи на їх зміст апеляційний суд дійшов висновку про належність та допустимість указаних доказів на підтвердження факту проживання сина сторін з батьком ОСОБА_4 за межами України.

Інші нові докази, додані апелянтом до апеляційної скарги та нові докази додані відповідачкою до відзиву на апеляційну скаргу не прийнято апеляційним судом протокольною ухвалою від 07.04.2026 у зв`язку із не доведенням сторонами справи підстав, визначених частиною третьою статті 367 ЦПК України.

Відповідачка під час розгляду судом першої інстанції справи заперечувала факт постійного проживання сина з батьком та зазначала про не доведення позивачем його перебування разом з сином у Німеччині.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 змінила позицію, визнавши по суті непроживання сина ОСОБА_7 з нею і перебування його за кордоном з батьком, зазначивши, що батько без її згоди під час літніх канікул вивіз сина за межі України, який самостійно не може повернутись до матері. При цьому під час пояснень в ході розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 повідомила про те, що спілкується з сином щодня, проте думка дитини стосовно того з ким з батьків він бажає проживати їй невідома, оскільки це питання у сина вона не з`ясовувала.

Апеляційний суд вважає необхідним відмітити, що подібні позиції ОСОБА_1 щодо фактичних обставин справи є проявом суперечливої процесуальної поведінки і не узгоджуються з приписами частини другої статті 43 ЦПК України, які передбачають, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному установленню всіх обставин справи, надавати суду повні та достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також іншими учасниками справи в судовому засіданні.

Доводи та пояснення ОСОБА_1 фактично свідчать про її незгоду з фактом проживання сина з батьком, який на її думку має проживати з нею.

Натомість інтереси дитини, у тому числі, пов`язані з її безпекою, переважають над інтересами і бажаннями батьків.

Під час апеляційного розгляду сторони визнали, що отримані відповідачкою від позивача суми аліментів на утримання сина за період з серпня по жовтень 2025 року перераховані нею на рахунок сина, і що судовий наказ про стягнення з позивача аліментів на утримання сина повернутий державним виконавцем у жовтні 2025 року відповідачці за її заявою, що є обставинами, які на підставі частини першої статті 82 ЦПК України не потребують доказування.

Викладене теж вказує на те, що син сторін ОСОБА_7 з серпня 2025 року не перебуває на утриманні матері.

Отже, досліджені апеляційним судом докази та обставини, які визнані сторонами справи, дають підстави для висновку про те, що син сторін на момент пред`явлення позову і до цього часу постійно проживає разом з батьком та перебуває на його щоденному утриманні.

Указані обставини, які змінились після видачі судового наказу Лебединським районним судом Сумської області 08.05.2020 у справі № 950/683/20, є істотними для припинення стягнення аліментів з батька, з яким постійно проживає дитина. Сплата матері аліментів в період, коли дитина вже з нею не проживає суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина і які є її власністю.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для припинення стягнення аліментів.

Ураховуючи установлені обставини, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 про припинення стягнення аліментів з часу звернення позивача до суду є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позиція апеляційного суду в частині визначення початку припинення стягнення аліментів з батька відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 28.06.2023 року у справі № 186/126/21.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4 .

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи позов ОСОБА_4 задоволено, тому необхідно стягнути з відповідачки на його користь витрати зі сплати судового збору, понесені останнім у суді першої інстанції, у сумі 1211 грн 20 коп.

Крім того, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги необхідно стяґнути з відповідачки на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1816 грн 80 коп.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката КУКСЮКА Андрія Леонтійовича в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 22 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Припинити з 19 серпня 2025 року стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліментів на утримання сина – ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягнуто на підставі судового наказу, виданого 08.05.2020 року, Лебединським районним судом Сумської області у справі № 950/683/20.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1211 гривень 20 копійок та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816 гривень 80 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови суду складений 09 квітня 2026 року.

Головуючий М. В. Щербаченко

Судді О. І. Собина

Д. В. Сізов