Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №583/3629/25 — Сумський апеляційний суд

Справа № 583/3629/25

Номер провадження 22-ц/816/1737/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів Собини О.І., Щербаченко М.В.,

з участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

у присутності:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Шевченка Романа Володимировича,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Тимошенка Сергія Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Тимошенка Сергія Анатолійовича

на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 січня 2026 року про призначення експертизи (суддя Сидоренко Р.В.), постановлену у м. Охтирка, повна ухвала виготовлена 30 січня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Сумської області Вольвач Анжела Вікторівна, ОСОБА_3 ,

про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог і оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

У серпні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Р.В. звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано такими обставинами.

22 грудня 2022 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів: ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними господарчими та побутовими будівлями, та приватизовану земельну ділянку по АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 - усе інше належне йому майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Вважав, що під час складення заповіту волевиявлення спадкодавця не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, оскільки останній за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У зв`язку з викладеним, просив визнати недійсним складений ОСОБА_4 нотаріально посвідчений заповіт від 22 грудня 2022 року.

30 січня 2026 року представником позивача адвокатом Шевченком Р.В. подано клопотання про призначення комплексної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 січня 2026 року клопотання задоволено. Призначено у справі комплексну посмертну судову психолого-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному інституту соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров`я України.

На вирішення експертизи поставлено такі питання:

- у якому психоемоційному стані на момент складання та підписання оспорюваного правочину (заповіту), посвідченого 22 грудня 2022 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Вольвач А.В. і зареєстровано в реєстрі за №730, перебував ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканець АДРЕСА_2 . Як даний стан вплинув на його поведінку в період укладання правочину та чи була здатна особа прогнозувати наслідки своїх дій та реалізовувати свої дії під час укладання вказаного правочину?

- чи усвідомлював ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_2 , за своїм психічним станом значення своїх дій та (або) чи міг керувати ними на момент вчинення правочину (заповіту) посвідченого 22 грудня 2022 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Вольвач А.В. і зареєстровано в реєстрі за №730?

На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Задовольняючи клопотання про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що предметом доказування у справі є психічний стан спадкодавця на момент складання оспорюваного заповіту та його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Встановлення вказаних обставин потребує спеціальних знань у галузі психології та психіатрії, а тому без призначення відповідної експертизи з`ясування цих обставин є неможливим, що відповідає вимогам статті 103 ЦПК України.

Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції врахував, що позивач обґрунтовує свої вимоги неналежним психічним станом спадкодавця на час вчинення правочину, посилаючись, зокрема, на погіршення його здоров`я, зміну поведінки та пам`яті, а також на показання допитаних у судовому засіданні свідків, які вказували на можливі порушення психоемоційного стану померлого у відповідний період.

Водночас суд установив, що під час первинного експертного дослідження, на яке посилається сторона відповідача, не були враховані показання свідків, отримані у межах даного судового розгляду, що, на думку суду, може мати значення для повноти та об`єктивності висновків щодо психічного стану особи.

Із урахуванням принципу змагальності сторін та стандарту більшої переконливості доказів, суд дійшов висновку про необхідність додаткового дослідження обставин справи з використанням спеціальних знань з метою забезпечення повного, всебічного й об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Суд першої інстанції також відхилив заперечення відповідача щодо відсутності підстав для призначення експертизи, вказавши, що питання про необхідність її проведення порушувалося позивачем ще при зверненні до суду, а після дослідження доказів, зокрема допиту свідків, з`явилися підстави для повторного вирішення цього питання.

Суд дійшов висновку, що для встановлення психоемоційного стану спадкодавця на момент складання заповіту, з урахуванням близького у часі настання його смерті та наявності суперечливих доказів щодо його стану, необхідно призначити комплексну посмертну судову психолого-психіатричну експертизу.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Тимошенка С.А. оскаржив її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вказує, що у межах раніше розглянутої тотожної справи між тими ж сторонами вже була проведена посмертна судово-психіатрична експертиза, за результатами якої встановлено відсутність у спадкодавця психічних розладів та підтверджено його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на момент складення заповіту. Вказаний висновок експерта долучений до матеріалів цієї справи та, на думку апелянта, повністю охоплює обставини, що входять до предмета доказування.

Зазначає, що позивач не заявляв у попередній справі клопотань про призначення додаткової чи повторної експертизи, не ставив під сумнів правильність наданого висновку, а тому подання аналогічного клопотання у цій справі свідчить про зловживання процесуальними правами та спрямоване на затягування розгляду справи і перешкоджання оформленню спадкових прав відповідача. Питання, поставлені на вирішення призначеної судом експертизи, є тотожними тим, які вже були предметом дослідження у попередньому експертному висновку, а відтак відсутні передбачені статтею 103 ЦПК України умови для призначення нової експертизи, оскільки відповідні висновки експертів у справі вже наявні та не викликають обґрунтованих сумнівів.

Крім того, апелянт вказує на відсутність належного обґрунтування необхідності призначення саме комплексної психолого-психіатричної експертизи, з огляду на те, що вирішальне значення для справи має лише встановлення здатності особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що вже було предметом дослідження експерта. Клопотання про призначення експертизи подано позивачем з пропуском процесуальних строків, поза межами підготовчого провадження, без заявлення клопотання про їх поновлення, тоді як питання призначення експертизи повинно вирішуватись саме на стадії підготовчого засідання.

Також апелянт вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на показання свідків як підставу для призначення експертизи, оскільки такі показання, на його думку, є суперечливими, надані зацікавленими особами та не спростовують висновку експерта, а їх оцінка не потребує спеціальних знань.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки показанням незацікавлених свідків та письмовим поясненням нотаріуса, які, за твердженням апелянта, підтверджують адекватний психічний стан спадкодавця на момент складення заповіту.

Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції призначив експертизу за відсутності передбачених законом підстав, з порушенням процесуального порядку та строків, без належного обґрунтування її необхідності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача – адвокат Шевченко Р.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити без змін ухвалу суду першої інстанції і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки у справі підлягає встановленню психічний стан спадкодавця на момент складання заповіту, що потребує спеціальних знань і не може бути з`ясовано без проведення експертизи. Наголошує, що наявний у матеріалах справи попередній висновок експерта не є достатнім, оскільки він не враховує показання свідків, отримані під час розгляду цієї справи, які свідчать про можливі порушення психічного стану спадкодавця, зокрема погіршення пам`яті, неадекватну поведінку та зміну психоемоційного стану.

Зазначає, що призначена експертиза не є формальним дублюванням попередньої експертизи, оскільки має комплексний характер (психолого-психіатричний) та спрямована на більш повне дослідження обставин, з урахуванням нових доказів, зокрема показань свідків.

Звертає увагу, що сам факт складання заповіту на користь сторонньої особи, за відсутності попередніх відносин, у сукупності з даними про стан здоров`я спадкодавця, свідчить про необхідність ретельної перевірки його волевиявлення.

Підкреслює, що призначення експертизи відповідає вимогам процесуального закону, принципу змагальності та спрямоване на повне і всебічне з`ясування обставин справи, а доводи апеляційної скарги про її безпідставність є необґрунтованими.

Треті особи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

22 грудня 2022 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Вольвач А.В. посвідчений заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким останній заповів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житловий будинок з надвірними господарчими та побутовими будівлями, та приватизовану земельну ділянку при ньому, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; спадкоємцем всього іншого його майна, яке на день його смерті буде йому належати, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі всього того, на що він за законом матиме право, призначив ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також у заповіті зазначив про позбавлення спадщини свого сина ОСОБА_3 (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 11).

14 січня 2023 року зареєстровано спадкову справу №70144323 щодо майна померлого ОСОБА_4 .

31 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Великописарівського районного суду Сумської області з позовом про визнання заповіту недійсним, за результатами чого було відкрито провадження у цивільній справі №575/287/23.

На виконання ухвали Великописарівського районного суду Сумської області від 11 вересня 2023 року у вказаній справі Сумською філією судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» складено висновок судово-психіатричного експерта №33, відповідно до якого:

1. За життя ОСОБА_4 на психічне захворювання чи будь-який психічний розлад не страждав. Із 04 січня 2023 року і до часу смерті ОСОБА_4 мав синдром порушеної свідомості (оглушіння, сопор, кома).

2. Під час складання та підписання заповіту, 22 грудня 2022 року ОСОБА_4 хронічним психічним захворюванням не страждав, не виявляв ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності або недоумства. За своїм психічним станом міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 90-94).

Ухвалою Великописарівського районного суду Сумської області від 06 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 29 липня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Вольвач А.В., про визнання заповіту недійсним, залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України (повторна неявка позивача в судове засідання) (а.с. 28, 35).

14 серпня 2025 ОСОБА_1 звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області зі вказаним позовом до ОСОБА_2 (а.с. 1-6).

01 вересня 2022 року стороною позивача подано клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи на вирішення якої поставити запитання:

1) чи містить медична документація ОСОБА_4 огляд препаратів з метою виявлення та мінімізації використання лікарських засобів, у тому числі безрецептурних засобів, які можуть негативно вплинути на когнітивні функції?

???2) чи могли бути, вказані у медичній документації ОСОБА_4 когнітивні порушення результатом вживання останнім лікарських засобів?

3) ??чи страждав ОСОБА_4 на тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння або психічне захворювання?

4) чи здатний був ОСОБА_4 усвідомлювати, і якою мірою, фактичний зміст власних дій, керувати ними та їх наслідків при укладенні та підписанні правочину (заповіту) посвідченого 22 грудня 2022 року приватним нотаріусом (а.с. 43-44)?

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 жовтня 2025 року в задоволенні вказаного клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи відмовлено. Підготовче провадження у справі закрите (а.с. 148).

30 січня 2026 року стороною позивача подано клопотання про призначення комплексної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи, на вирішення якої поставити такі питання:

- в якому психоемоційному стані на момент складання та підписання оспорюваного правочину (заповіту) посвідченого 22 грудня 2022 року перебував ОСОБА_4 ;

- як даний стан вплинув на його поведінку в період укладання правочину та чи була здатна особа прогнозувати наслідки своїх дій та реалізовувати свої дії під час укладання вказаного правочину;

- чи усвідомлював ОСОБА_4 за своїм психічним станом значення своїх дій та (або) чи міг керувати ними на момент вчинення правочину (заповіту), посвідченого 22 грудня 2022 року (а.с. 212-213).

Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції це клопотання було задоволене (а.с. 216-217).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (статті 1233 ЦК України).

Згідно зі статтею 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Частиною 2 статті 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. Право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (див.: постанову Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі № 154/3452/23).

У справі про оспорювання правочину, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, позивач має довести не тільки стан фізичної особи в момент вчинення правочину (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо), але й те що під впливом такого стану фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (див.: постанову Верховного Суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19).

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (див.: постанову Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно із частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частинах 1-3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Апеляційний суд наголошує, що призначення експертизи є правом суду. Питання призначення експертизи суд вирішує у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Встановивши, що предметом доказування у даній справі є, зокрема, психічний стан спадкодавця на момент складення оспорюваного заповіту та його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, а також врахувавши, що встановлення зазначених обставин потребує спеціальних знань у галузі психології та психіатрії, без яких їх з`ясування є неможливим, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із наявності передбачених статтею 103 ЦПК України підстав для призначення експертизи.

Оцінивши доводи сторін та надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що позивач посилається на неналежний психічний стан спадкодавця на момент вчинення правочину, що підтверджується, зокрема, показаннями допитаних у судовому засіданні свідків щодо змін у його поведінці, стані здоров`я та пам`яті.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що первинний висновок судово-психіатричної експертизи, на який посилалася сторона відповідача, складено без урахування показань свідків, досліджених під час судового розгляду, що має істотне значення для повного й об`єктивного встановлення психічного стану особи у спірний період.

Враховуючи наявність суперечностей у доказах щодо психічного стану спадкодавця та необхідність встановлення такого стану саме на момент складення заповіту, суд першої інстанції правомірно задовольнив клопотання представника позивача та призначив комплексну посмертну судову психолого-психіатричну експертизу.

Призначення експертизи після дослідження додаткових доказів, зокрема показань свідків, не вказують на не законність оскаржуваної ухвали, оскільки такі процесуальні заходи обумовлені об`єктивною потребою у додатковому експертному дослідженні.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував правові висновки Верховного Суду щодо необхідності дотримання стандартів доказування та пріоритету достовірності, допустимості й достатності доказів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції дотримався норм процесуального права, зокрема положення статті 12 ЦПК України щодо забезпечення змагальності сторін і врахував встановлені судом обставини справи.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у межах раніше розглянутої тотожної справи між тими ж сторонами вже була проведена посмертна судово-психіатрична експертиза, за результатами якої встановлено відсутність у спадкодавця психічних розладів та підтверджено його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на момент складення заповіту, оскільки питання, поставлені на вирішення судових експертів оскаржуваною ухвалою, не є цілком тотожними із питаннями, які вирішувалися у висновку судово-психіатричної експертизи від 16 січня 2024 року.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема щодо зловживання позивачем процесуальними правами, недоцільності проведення саме комплексної експертизи, порушення процесуальних строків на подання відповідного клопотання, а також неналежної оцінки судом першої інстанції показань свідків і письмових доказів, зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та трактування обставин справи і норм права на власну користь.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України).

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, а висновки суду про необхідність призначення у цій справі комплексної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи узгоджуються із критеріями законності та обґрунтованості, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Питання розподілу судових витрат, зокрема і за апеляційний перегляд ухвали, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Тимошенка Сергія Анатолійовича залишити без задоволення, а ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 січня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена «09» квітня 2026 року.

Головуючий Д.В. Сізов

Судді О.І. Собина

М.В. Щербаченко