Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №577/132/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м.Суми

Справа №577/132/25

Номер провадження 22-ц/816/116/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Щербаченко М. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 лютого 2025 року у складі судді Галяна С.В., ухваленого в м. Конотоп Сумської області,

в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21 травня 2019 року у розмірі 59551,23 грн та судові витрати.

Свої вимоги мотивувало тим, що 21 травня 2019 року між банком та відповідачкою укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви. Своїм підписом відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірник умов і правил, тарифів, таблицю обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, що складають договір.

На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 80000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, надав відповідачці можливість користування кредитними коштами.

Однак відповідачка порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим станом на 03 жовтня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 59551,23 грн.

Заочним рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 лютого 2025 року у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовлено.

Не погоджуючись з указаним рішення суду, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицями розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Наголошує на тому, що на момент підписання анкети-заяви відповідач був належним чином ознайомлений з умовами та правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості ознайомитися з актуальними умовами та правилами банку, які знаходяться в публічному доступі, а тому відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України немає необхідності подавати такий доказ в паперовому вигляді до матеріалів справи.

Стверджує, що заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник не надав до суду доказів, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеному у кредитному договорі, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідач також не надав.

В установлений апеляційним судом строк ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подала.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову банку, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем умови і правила надання банківських послуг, тарифи, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, не підписані відповідачкою, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді істотні умови кредитного договору, а саме розмір процентів за користування кредитними коштами. Враховуючи те, що позивачці наданий кредит у розмірі 80000 грн, доказів отримання відповідачкою кредиту у більшому розмірі банк не надав, на погашення кредитної заборгованості позичальницею внесено 710522,06 грн, відтак переплачені понад розмір тіла кредиту кошти підлягають зарахуванню на погашення заборгованості.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних обставин.

Матеріалами справи підтверджується, що 21 травня 2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, зі змісту якої вбачається, що відповідачка просить відкрити на її ім`я поточний рахунок у гривні № НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала у мобільному додатку примірники вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови (а.с. 20).

До вказаної анкети-заяви банк додав умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank в редакції, затвердженій протоколом правління №46 від 24 листопада 2021 рок, паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які не містять підпису відповідачки (а.с. 15-32).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 21 травня 2019 року, станом на 03 жовтня 2023 року заборгованість відповідачки перед банком складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) і становить 59551,23 грн (а.с. 7-19).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює сторона яка кредитує (в даному випадку АТ «Універсал банк»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмірі кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості та інші умови.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Додані ж банком до позову умови і правила надання банківських послуг, тарифи, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, в яких визначені умови кредитування, не є складовою укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки не підписані відповідачем.

При цьому, відповідно до визначень, що містяться в ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (на який посилається позивач в апеляційній скарзі): електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За положеннями ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Проте, надані позивачем умови і правила надання банківських послуг, тарифи, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, не підписані відповідачем відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». До того ж, долучені позивачем до матеріалів справи умови та правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, були затверджені протоколом Правління №46 від 24 листопада 2021 року та набули чинності з 27 листопада 2021 року, тоді як договір з відповідачкою був укладений 21 травня 2019 року.

Доказів протилежного, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, банк не надав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані позивачем правила та умови кредитування не є складовою кредитного договору від 21 травня 2019 року, укладеного шляхом підписання анкети-заяви.

Доводи позивача про те, що умови та правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank знаходяться в публічному доступі та суд не був позбавлений можливості ознайомитися з чинною їх редакцією не заслуговує на увагу, адже обов`язок подання доказів покладено саме на сторони. Збирання доказів не є обов`язком суду.

Частиною 9 статті 83 ЦПК України, на яку посилається позивач, визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Тобто дана норма не звільняє позивача від обов`язку подання суду в паперовій формі доказів, які є в публічному доступі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просить стягнути заборгованість по тілу кредиту, однак з наданого розрахунку заборгованості за договором вбачається, що відсотки, нараховані банком, були погашені за рахунок тіла кредиту, що прямо порушує вимоги ст.ст. 1048, 1049 ЦК України.

Таким чином, позивач не довів на доказах укладення між сторонами кредитного договору на зазначених умовах, зокрема щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що банк погашав нараховані, проте не узгоджені сторонами, відсотки за використання кредитного ліміту за рахунок тіла кредиту, що суперечить самій суті кредитних правовідносин.

За період з 29 травня 2019 року по 03 жовтня 2024 року розмір заборгованості позичальниці за кредитом становить 59551,23 грн, з яких 32144,79 грн сума відсотків, безпідставно внесених банком до тіла кредиту (а.с. 7-19).

Як було зазначено вище зарахування банком до тіла кредиту не погоджених відсотків суперечить суті кредитних правовідносин, оскільки відсотки за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами. Отже, банк безпідставно збільшив тіло кредиту за рахунок відсотків на 32144,79 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову АТ «Універсал банк» місцевий суд виходив з того, що розмір кредиту, наданого позивачці становить 80000 грн, розмір відсотків сторонами не узгоджений, на погашення заборгованості за кредитом відповідачка сплатила 710522,06 грн, що, виходячи з позиції місцевого суду, є безпідставним зняттям коштів на погашення заборгованості за процентами.

Проте апеляційний суд не може погодитися з таким висновком місцевого суду.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка звернулась до банку із заявою про отримання кредиту у вигляді кредитного ліміту на картку. Отримавши кредитний ліміт у розмірі 80000 грн вона мала можливість скористатися кредитними коштами у повному розмірі або невеликими сумами, повертати їх, відновлюючи розмір кредитного ліміту на картці та за потреби користуватися знову. Відтак сукупний розмір витрат коштів позичальниці, так і сукупний розмір коштів сплачених на повернення кредитних коштів, за період користування такою послугою банку може значно переважити розмір первинно встановленого кредитного ліміту.

З наданого розрахунку заборгованості за договором вбачається, що ОСОБА_1 активно користувалась кредитними коштами більше п`яти років, періодично погашаючи заборгованість перед кредитором, через певний час знову використовувала кредитний ліміт. При цьому залишок поточної заборгованості за тілом кредиту жодного разу протягом усього періоду користування не перевищив загальний розмір кредитного ліміту.

Тому обрахована судом сума коштів, внесених на погашення заборгованості за кредитною карткою за весь п`ятирічний період користування кредитом у розмірі 710522,06 грн, сама собою не є може свідчити про відсутність заборгованості з тих лише підстав, що розмір кредитного ліміту встановлений на картку 80000 грн і банк його не збільшував.

За встановлених обставин, враховуючи, що позивач не надав до суду належних допустимих та достатніх доказів узгодження сторонами розміру оплати за користування кредитними коштами, банк має право на стягнення фактично отриманої, але не повернутої позичальником суми кредитних коштівбез урахування відсотків зарахованих банком до тіла кредиту. Тобто розмір заборгованості визначається, як різниця між заявленою банком заборгованістю за тілом кредиту (59551,23 грн) та розміром відсотків, безпідставно списаних банком за рахунок тіла кредиту (32144,79 грн) і становить 27406,44 грн.

За встановлених обставин рішення суду на підставі пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову зі стягненням з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за договором від 21 травня 2019 року, що утворилась станом на 03 жовтня 2024 року, у розмірі 27406,44 грн.

Відповідно до приписів ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь АТ «Універсал Банк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду першої інстанції пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 1392,88 грн.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог апелянта у розмірі 2089,32 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню, оскільки ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 367; 374; 376; 381-382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, адреса місця знаходження юридичної особи: місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19, поштовий індекс 04082) заборгованість за кредитним договором від 21 травня 2019 року в сумі 27406 (двадцять сім тисяч чотириста шість) гривень 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 1392 (одна тисяча триста дев`яносто дві) гривні 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк»судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2089 (дві тисячі вісімдесят дев`ять ) гривень 32 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

М. В. Щербаченко