Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №523/10672/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/744/26

Справа № 523/10672/24

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тодорова Олена Миколаївна,

на заочне рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 20 травня 2025 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 13.04.2023 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 , укладено договір кредитної лінії №00-7559770 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - https://kachay.com.ua/ та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Після цього добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Зазначає, що ТОВ «Качай гроші», перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання договору, перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки позичальнику.

Пунктом 7.11. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису Сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку Позичальника та аналог власноручного підпису кредитодавця, що відтворений засобами копіювання з боку Кредитодавця, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, що і власноручний підпис. Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 5215F відправлено 13.04.2023 о 21:37:18 на номер телефону 0964417461 Відповідача та введено ним 13.04.2023 о 21:37:47, зокрема дана інформація підтверджується Розділом 8 Кредитного договору та довідкою про ідентифікацію Боржника (Додаток №5). Введення Позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, прийняття відповідних умов надання кредиту, а також повідомлення кредитодавцем у встановленій законом формі всіх умов, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а отже належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Стверджує, що зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором

Відповідно до п.2.2 розділу 2 кредитного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника, емітовану банком України. 2.2.1. За надання кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 275,00 грн. Позичальник доручає кредитодавцю утримати розмір зазначеної комісії із суми Кредиту, що підлягає перерахуванню позичальнику згідно договору. Тобто, позичальнику перераховується сума кредиту 5500,00 грн, за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання кредиту. Отже, відразу після вчинених дій відповідача, 13.04.2023 ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» ініціювало переказ коштів згідно договору № 00-7559770 від 13.04.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ФК «САН-РАЙЗ ФІНАНС» на платіжну картку №4149-49XX-XXXX-2326, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ». Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується повідомленням від 10.11.2023 з відміткою ТОВ «ФК «САН РАЙЗ ФІНАНС» та додатком до нього.

Всупереч умов договору №00-7559770 від 13.04.2023 відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 16512,50 грн, яка складається з наступного: 5775,00 грн - заборгованість по кредиту; 10737,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період з 30.10.2023 по 22.05.2024 року.

30.10.2023 ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та позивач уклали Договір факторингу № 30102023 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 30102023 від 30.10.2023 від ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16512,50 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-7559770 від 13.04.2023 у розмірі 16512,50 грн, яка складається з 5775,00 грн заборгованості за тілом та 10737,50 грн заборгованості за відсотками та вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Пересипський районний суд м.Одеси заочним рішенням від 20 травня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 00-7559770 від 13.04.2023 року 5775,00 грн - заборгованість по кредиту; 10737,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, судовий збір в розмірі 2422 грн, а всього стягнув суму у розмірі 18934 гривень 90 копійок.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судом обставин неналежного виконання відповідачем кредитного зобов`язання, та відсутністю доведеності зворотного, дає підстави дійти висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту та процентів у загальному розмірі 16512,50 грн. Суд встановив, що ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Із письмових матеріалів справи вбачається, що відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Відповідач не надав суду докази, які спростовують доводи позивача та заявлену до стягнення заборгованість.З урахуванням того, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами на подання відзиву на позов та доказів на спростування заявлених позовних вимог, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені. Тому позов в частині стягнення кредитної заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пересипський районний суд м.Одеси ухвалою від 14 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тодорова О.М., про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 20 травня 2025 року по справі №523/10672/24 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишив без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тодорова О.М., просить скасувати заочне рішення Пересипським районним судом м. Одеси від 20 травня

2025 року, за результатами розгляду цивільної справи № 523/10672/24 за позовною заяво

ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ухвалити нове рішення, яким і задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що з наданого до позову акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та з витягу з реєстру боржників, які містяться у матеріалах справи, не вбачається, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Акт приймання-передачі до договору факторингу містить дані щодо загальної кількості боржників та загальної суми вимог, що відступаються за договором, сам реєстр боржників, який долучений позивачем у якості додатку до позову містить пусту таблицю. Відповідач вважає, що позивачем не надано до суду доказів відступлення права за кредитним договором № 00-7559770 від 13.04.2023 року в певній сумі та стосовно певних боржників на користь самого позивача. А тому не має можливості з?ясувати дані обставини у судовому засіданні, як і обґрунтованість заявленої до стягнення суми, адже позивачем не було надано доказів відступлення прав по стягненню певної грошової суми з ОСОБА_1

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.10.2025 року позивачу роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали про відкриття провадження представник ОСОБА_1 - адвокат Тодорова О.М. отримала 11.10.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги позивач отримав 11.10.2025 року та 16.09.2025 року відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Від ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач посилається, що відповідно до договору факторингу 30102023 від 30.10.2023 датою відступлення права вимоги є день, в який сторони склали і підписали Акт прийому-передачі, після чого ТОВ «ФК «ЕЙС» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Передача права вимоги відбувається після підписання Акта прийому-передачі, подано разом з позовною заявою. Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу 30102023 від 30.10.2023 від ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16512,50 грн. Отже, позивач надав до Пересипського районного суду м. Одеси докази того, що перехід права вимоги відбувся належним чином, що спростовує твердження скаржника щодо не доведення права вимоги до ОСОБА_1 .

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16512,50 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судом обставин неналежного виконання відповідачем кредитного зобов`язання, та відсутністю доведеності зворотного, дає підстави дійти висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту та процентів у загальному розмірі 16512,50 грн. Суд встановив, що ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Із письмових матеріалів справи вбачається, що відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Відповідач не надав суду докази, які спростовують доводи позивача та заявлену до стягнення заборгованість.З урахуванням того, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами на подання відзиву на позов та доказів на спростування заявлених позовних вимог, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені. Тому позов в частині стягнення кредитної заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.04.2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-7559770 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Кредитний договір № 00-7559770 від 13.04.2023 року підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором №5215F який направлено позичальнику 13.04.2023 року на номер мобільного телефону вказаний ним, одноразовий персональний ідентифікатор № НОМЕР_1 введено позичальником 13.04.2023 року о 21:37:47 годині, що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Пунктами 1.1-1.3 вказаного кредитного договору передбачено, що кредитодавець надає кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах передбачених Договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредитного ліміту складає 5775,00 грн. Строк дії кредитної лінії 120 (сто двадцять) днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю у строк до 11 серпня 2023 року, або достроково.

Процентна ставка фіксована. Зніжена процентна ставка становить 1,25% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення і діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначено п. 1.3.1. даного договору (п. 1.4.1. договору кредитної лінії).

Стандартна процентна ставка складає 2,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту (п. 1.4.2. договору кредитної лінії).

Відповідно до графіку повернення кредиту, який є Додатком №1 до вищевказаного кредитного договору, відповідач зобов`язався повернути кредитодавцю отриманий кредит до 11 серпня 2023 року.

У пункті 2.2 договору кредитної лінії № 00-7559770 від 13.04.2023 року вказано, що датою надання/видачі Кредиту – дата перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів Кредиту в сумі 5775,00 грн на карту Позичальника № НОМЕР_2 , яка зазначається у форматі НОМЕР_3 , емітовану банком України (платіжна картка).

Отже положеннями укладеного між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 договору кредитної лінії № 00-7559770, передбачено перерахування кредитодавцем (ТОВ «Качай гроші» ) коштів кредиту в сумі 5775,00 грн на карту позичальника № НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що відразу після вчинених дій відповідача, 13.04.2023 ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" ініціювало переказ коштів згідно договору № 00-7559770 від 13.04.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "ФК "САН-РАЙЗ-ФІНАНС" на платіжну картку № НОМЕР_4 , що свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ".

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредитної лінії у 16512,50 грн, яка складається з: 5775 грн - заборгованість за тілом, 10737,50 грн – заборгованість за відсотками.

Із апеляційної скарги вбачається, що відповідачем не оспорюється факт укладення договору кредитної лінії № 00-7559770 від 13.04.2023 року, отримання кредитних коштів за договором.

Відповідач заперечує перехід права вимоги від первісного кредитора ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" до позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2023 року між ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС», фактор, та ТОВ «Качай гроші», надалі клієнт, укладено договір факторингу № 30102023, відповідно до п. 2.1 якого фактор зобов`язується передати сплатити клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Договором факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року визначено, що дата відступлення права вимоги – означає робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі (розділ І договору факторингу).

З паперових матеріалів справи та відомостей автоматизованої системи документообігу суду «Д-3» вбачається, що позовну заяву подано представником ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» через підсистему (модуль) ЄСІТС «Електронний суд». У переліку додатків до позовної заяви зазначено, зокрема, «п.11 Акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року». Згідно з даними АСДС «Д-3» до позовної заяви було долучено вказаний акт приймання-передачі Реєстру боржників.

Однак до паперових матеріалів справи судом першої інстанції Акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року не долучено.

Апеляційним судом досліджено Акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року.

Згідно акта приймання-передачі до договору факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року складеного 30.10.2023 року на виконання вимог п. 4.2. договору факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 30.10.2023 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору та документи підтверджують право вимоги клієнта. Кількість боржників 2815.

Згідно з витягом з реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Качай гроші» до договору факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року, який є додатком № 1 до договору факторингу, ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» набуло право вимоги за кредитним договором № 00-7559770, укладеним 13.04.2023 року з ОСОБА_1 на загальну суму 16512,60 грн.

Зазначені обставини свідчать про те, що з відступлення права вимоги за договором факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року відбулося 30.10.2023 року, коли складено сторонами акт приймання-передачі до договору факторингу № 30102023.

Отже, умовами договору факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року передбачено, що дата відступлення права вимоги – означає робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі. Акт приймання-передачі до договору факторингу № 30102023 наявний в матеріалах справи, та є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

З урахуванням викладених обставин не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведений факт відступлення права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 00-7559770 від 13.04.2023 рокувід первісного кредитора ТОВ «Качай гроші» до ТОВ «ФК «Ейс».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором кредитної лінії № 00-7559770 від 13.04.2023 рокуу строки, передбачені договором, щодо повернення суми кредиту та процентів за користування не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту та за процентами.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії № 00-7559770 від 13.04.2023 рокуу розмірі 16512,50 грн, яка складається з: тіла кредиту 5775,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 10737,50 грн, відповідають встановленим обставинам справи.

Суд першої інстанції встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредитної лінії № 00-7559770 від 13.04.2023 рокуу розмірі 16512,50 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, у відповідності до встановлених обставин, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 20 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко