Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №522/24997/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/583/26

Номер справи місцевого суду: 522/24997/25

Головуючий у першій інстанції Русєва А. С.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисниці Атаманчук Наталії Сергіївни

розглянувши апеляційну скаргу захисниці Атаманчук Наталії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1

на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року

встановив:

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2025 року о 21:40 год. у м. Одеса, вул. Посмітного, 5, керував транспортним засобом, а саме електросамокатом, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 0429, тест 1171, результат тесту позитивний – 0,71% проміле, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п./п. «а» п. 2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисниця Атаманчук Н.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

За доводами апеляційної скарги матеріали справи не містять докази, які б підтверджували факт керуванням ОСОБА_1 електросамокатом, натомість з відеозапису, наданого правоохоронцями убачається, що ОСОБА_1 лише знаходився поруч з електросамокатом, під час спілкування із патрульним поліцейським, ОСОБА_1 лише вказав про бажання та наміри вирушити у поїздку за допомогою електросамокату. За версією сторони захисту ОСОБА_1 , усвідомлюючи небезпечність керування автомобіля після вживання алкоголю, пішов додому пішки, але побачив електросамокат та через велику відстань до будинку вирішив частину шляху подолати за допомогою електросамокату. У той час, коли правоохоронці зупинилися біля ОСОБА_1 він знаходився на тротуарі, відеокремленому від проїзної частини бордюром, тобто він не знаходився на проїзній частині і фактично не був учасником дорожнього руху, оскільки після здійснення оплати з послуг за користування електросамокатом, у нього увімкнулося освітлення та ОСОБА_1 розбирався із системою керування, тобто ще не привів його руху, як до нього підійшли поліцейські. Правоохоронцями не надано доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 здійснював механічні дії для переміщення у просторі з використанням електросамокату. Суд не взяв до уваги аргументи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом інкримінованого правопорушення, та помилково застосував положення Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів». Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять відомостей, які б вказували на те, що електросамокат «Jet» має електродвигун потужністю понад 3 кВт, тому ОСОБА_1 не мав статус водія за умови, якби він керував електросамокатом.

Разом з апеляційною скаргою захисниця подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину оскаржуваної постанови, копію повного тексту цього судового рішення вона отримала лише 11 грудня 2025 року, вперше з апеляційною скаргою звернулася 16 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, який складає 1 день. Просить врахувати тривалі відключення світла у м. Одесі, збройну агресію російської федерації проти України, а також те, що повторно з апеляційною скаргою вона звернулася упродовж короткого проміжку часу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисниця Атаманчук Н.С. підтримали вимоги апеляційної скарги, надали пояснення за доводами апеляційної скарги.

Вислухавши ОСОБА_1 та його захисницю Атаманчук Н.С. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду та таке.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зауважує про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Так, 05 грудня 2025 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 06 грудня 2025 року і закінчився 15 грудня 2026 року. Копію цієї постанови суду захисниця отримала 11 грудня 2025 року.

З матеріалів справи убачається, що вперше апеляційну скаргу захисниця

Атаманчук Н.С. подала 16 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, який складає 1 день. Постановою Одеського апеляційного суду від 14 січня 2026 року апеляційну скаргу повернуто з підстав її подання поза межами строку на апеляційне оскарження і не порушення питання про поновлення процесуального строку. Копію зазначеної вище постанови апеляційного суду захисниця отримала 06 лютого 2026 року, з апеляційною скаргою повторно звернулася 09 лютого 2026 року, усунувши недоліки, які слугували підставою для повернення апеляційної скарги.

Ураховуючи, що після усунення обставин, які слугували підставою для повернення апеляційної скарги, захисниця повторно подала апеляційну скаргу упродовж розумного строку після отримання копії постанови про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань, тому за таких обставин апеляційний суд вважає, що апелянту потрібно поновити строк на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі" (Рішенні Європейського суду з прав людини по справі "О`Галлоранта Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).

Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 266КУпАП).

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).

Так розділом II указаної Інструкції визначено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (пункт 1 Розділу II Інструкції).

Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 3 Розділу II Інструкції).

Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 5 Розділу II Інструкції).

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 Розділу II Інструкції).

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (пункт 9 Розділу II Інструкції).

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (пункт 10 Розділу II Інструкції).

Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі- Порядок).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (пункт 4 Порядку).

Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності (пункт 5 Порядку).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам (пункт 6 Порядку).

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (пункт 7 Порядку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку).

Наведені вище вимоги національного законодавства правоохоронцями дотримані.

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до одних із таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, акт огляду, а також інші документи.

Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд в основу постанови поклав відомості, зафіксовані у: протоколі про адміністративне правопорушення, результатах тесту за допомогою технічного приладу "Драгер", акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, відеозаписах, долучених до справи.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №497802, складеного відносно ОСОБА_1 поліцейськими зафіксовано, що: «29 жовтня 2025 року о 21:40 год, вул. Посмітного, 5, водій керував транспортним в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатору «Драгеру» 0429, тест 1171, результат позитивний 0,71%, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР.

Вказаний вище протокол ОСОБА_1 , як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності підписав без зауважень, письмові пояснення до змісту протоколу чи б то на окремому аркуші паперу не надавав.

З відеозапису, долученого правоохоронцями до матеріалів справи убачається, що проїжджаючи по проїзній частині дорожньої смуги руху, вздовж тротуару, поліцейські зупинилися поряд з ОСОБА_1 , який у той час, тримаючись за кермо, знаходився на електросамокаті, який був увімкнутий, про що свідчило світло працюючого на ньому ліхтаря. Причину зупинки транспортного засобу, правоохоронці обґрунтували тим, що рухаючись у темну пору доби, водій має використовувати світловідбиваючі елементи на одязі, а також шолом. Після цього, ОСОБА_1 , поставивши електросамокат у стійке положення, за допомогою мобільного додатку, вимкнув його (21:44:30 – час вказаний на відеозаписі). Відповідаючи на запитання поліцейського, ОСОБА_1 підтвердив, що годину тому він вживав алкоголь, а саме 2 бокала пива та вирішив поїхати від тещі до себе додому на електросамокаті. Факт керування електросамокатом до моменту його зупинки ОСОБА_1 не заперечував. Після чого поліцейський запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу (елкотестеру). Перед проходження огляду ОСОБА_1 уточнив у поліцейського щодо наявності заборони на керування електросамокатом після вживання алкоголю (21:46:04 – час вказаний на відеозаписі). За результатами проходження огляду цифровий показник алкотестеру зафіксував 0,71% проміле алкоголю, проти чого ОСОБА_1 не заперечував (21:47:58 – час вказаний на відеозаписі).

З роздрукованих результатів спеціального технічного засобу від 29 жовтня 2025 року, отриманих за результатами проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, убачається, що у крові ОСОБА_1 зафіксовано 0,71 проміле алкоголю, при максимально допустимій нормі 0,20.

Ці ж відомості щодо результатів проведення огляду, зафіксовані поліцейськими у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу, керував електросамокатом у стані алкогольного сп`яніння та погодився з результатами огляду, проведеного на місці зупинки, поліцейськими підставно складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аргументи захисниці щодо відсутності у справі доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, оскільки як убачається з відеозаписів, доданих до матеріалів справи, ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним електросамокатом, цю обставину він підтвердив під час спілкування з правоохоронцями, пояснивши, що їхав додому від тещі.

Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 , як водій електросамокату, погодився виконати вимоги, передбачені п.2.5 ПДР, та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат якого у понад 3 рази перевищив максимально допустиму норму алкоголю в крові.

Доводи захисника про те, що електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , не є транспортним засобом, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд.

Апеляційний суд зауважує, що з огляду на диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП, однією з обов`язкових ознак, яка передбачає адміністративну відповідальність за вказаною вище статтею є керування транспортним засобом.

При цьому, у конструкції диспозиції вказаної вище норми, законодавець не визначає, що такий транспортним засіб має бути саме механічним, визначення якого закріплено у

п. 1.10 ПДР.

На відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них поширюється дія Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" (далі - Закон).

Згідно з положеннями ст. 1 Закону легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

В апеляційній скарзі захисниця не заперечує ту обставину, що електросамокат, яким керував ОСОБА_1 мав електричний тяговий двигун, при цьому адвокат зауважує, що правоохоронцями не надано доказів та не зафіксовано у протоколі відомості, які містять інформацію про технічні характеристики цього електросамокату.

Однак, апеляційний суд відхиляє такі доводи захисниці, оскільки за умови наявності у самоката електричного двигуна, незалежно від його потужності, він за своїми технічними характеристиками підпадає під ознаки легкого персонального електричного транспортного засобу, тому ОСОБА_1 , як водій цього транспортного засобу є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Іншими доводами апеляційна скарга не обґрунтована.

Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до

ст. 252КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з`ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, підстав для закриття провадження справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є вірним.

Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Клопотання захисниці Атаманчук Наталії Сергіївни задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисниці Атаманчук Наталії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко