Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №488/5202/24 — Миколаївський апеляційний суд

06.04.26

22-ц/812/520/26

Єдиний унікальний номер судової справи 488/5202/24

Номер провадження 22-ц/812/520/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

06 квітня 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

з секретарем судового засідання Коростієнко Н.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення, яке ухвалене Корабельним районним судом міста Миколаєва 10 грудня 2025 року, під головуванням судді Чернявської Я.А., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі – ТОВ «Бізпозика») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 лютого 2024 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено договір №483055-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, 14 лютого 2024 року ТОВ «Бізпозика» було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №483055-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).

14 лютого 2024 року відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №483055-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізпозика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який боржником було введено/відправлено.

Відповідно до п.1 вказаного договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 75 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало належним чином, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яку вона вказала при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

Проте, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором №483055-КС-006 про надання кредиту належним чином не виконала, та здійснила лише часткову оплату на загальну суму 32 500 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 03 листопада 2024 року утворилася заборгованість, в загальному розмірі 275 380 грн., з яких 75 000 грн. – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 196 614 грн. 60 коп. – сума прострочених платежів по процентах, 3 765 грн. 40 коп. – сума прострочених платежів за комісією.

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «Бізпозика» просило стягнути на свою користь із ОСОБА_1 заборгованість за договором №483055-КС-006 про надання кредиту в загальному розмірі 275 380 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 304 грн. 56 коп.

Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 10 грудня 2025 року позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика» заборгованість за договором №483055-КС-006 про надання кредиту від 14 лютого 2024 року, що становить 275 380 грн., яка складається з: 75 000 грн. – суми прострочених платежів по тілу кредиту; 196 614 грн. 60 коп. – суми прострочених платежів по процентах, 3 765 грн. 40 коп. – суми прострочених платежів за комісією.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 304 грн. 56 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено виникнення у відповідача зобов`язань за кредитним договором на умовах, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення районного суду скасувати, та ухвалити у справі нове судове рішення (постанову), якою відмовити у задоволенні позову, або, як альтернативу, зменшити розмір стягнення до справедливого та співмірного.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції розглянув справу без фактичного повідомлення відповідача про справу та без забезпечення реальної можливості подати відзив і пояснення по справі. На момент розгляду справи ОСОБА_1 фактично перебувала за межами України, а саме у Федеративній Республіці Німеччина, куди була вимушена виїхати у квітні 2024 року разом із трьома малолітніми дітьми у зв`язку з воєнними діями та загрозою життю і здоров`ю. Формальне направлення кореспонденції за адресою в Україні не забезпечило реального повідомлення, що суперечить принципам справедливого суду, передбаченим ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.13 ЦПК України.

Судом прийнято розрахунок позивача, відповідно до якого сума процентів за користування кредитом у розмірі 75 000 грн. склала 196 614 грн. 60 коп., що є явно неспівмірним, економічно необґрунтованим та таким, що порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності, передбачені ст.ст.3,509,627 ЦК України.

Суд не надав належної оцінки можливості зменшення розміру фінансових санкцій та процентів, хоча така можливість прямо передбачена цивільним законодавством та судовою практикою Верховного Суду.

В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, були повідомлені про місце, день та час судового засідання шляхом направлення судової повістки через підсистему Електронний суд. Причини неявки в судове засіданні сторони апеляційний суд не повідомили.

Зважаючи на вимоги ст.ст.128,130, ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, враховуючи, зокрема, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в ст.263 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення таким вимогам відповідає не в повному обсязі.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Щодо аргументів про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи, то колегія суддів виходить з наступного.

За змістом ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п.3ч.3 ст.376 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у ст.274 ЦПК України.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.1 ст.277 ЦПК України).

Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п`яти днів з дня вручення ухвали. Ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог ч.5 ст.128 цього Кодексу (ч.2,4,5 ст.187 ЦПК України).

За правилами ст.277 ЦПК України також передбачено, що питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет (ч.1,2 ст.190 ЦПК України).

У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду – відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до ч.6 ст.14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку (ч.1,2 ст.191 ЦПК України).

Ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 25 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, де зазначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Крім того, у п.26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року в справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішеннях від 27 червня 2017 року в справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03 жовтня 2017 року в справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Вирішуючи справу на підставі наявних у суду даних, суд першої інстанції виходив із того, що сторони по справі повідомлялися судом про розгляд справи, заперечень, пояснень чи інших заяв процесуального характеру на адресу суду не надходило. При цьому, вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що у встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подала.

З матеріалів справи слідує, що поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження, що направлявся на останню відому адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ), повернувся до суду не врученим з відміткою пошти про причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Проте, колегія суддів вважає, що вищевказане не є підтвердженням вручення ухвали про відкриття провадження у справі та не може вважатися належним повідомленням сторони про процесуальні дії відповідного суду.

Так, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, суд першої інстанції не дотримався вимог ст.190 ЦПК України та не виконав вимог процесуального закону про розгляд справи з дотриманням принципів рівності сторін та відкритості інформації щодо справи.

Окрім того, за правилами ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що, згідно відповіді на запит суду Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, за наявними відомостями ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але 16 квітня 2024 року знята з реєстрації.

Проте, суд першої інстанції не здійснив повідомлення відповідача у порядку, визначеному ЦПК України.

Таким чином, наявні підстави вважати, що відповідач не була належним чином повідомлена про відкриття провадження в справі за її участю, під час розгляду якої ухвалено судове рішення, яке оскаржується.

За таких обставин, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Щодо вирішення справи по суті, то колегія суддів виходить з наступного.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст.11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, в ч.1 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон України, в редакції, який діяв на час укладення договору).

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону України, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Зокрема, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2024 року ТОВ «Бізпозика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №483055-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с.23-27).

ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №483055-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с.28-32).

14 лютого 2024 року між позивачем ТОВ «Бізпозика» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір за №483055-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с.18-22).

Відповідно до умов п.2.1 вказаного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізпозика».

Пунктами 2.3, 2.7 договору передбачено, що строк, на який надається кредит становить 24 тижнів, тобто до 31 липня 2024 року.

Згідно з п.2.4 цього договору стандартна процента ставка за кредитом: в день 2.00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1.15012667, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до п.2.5 вказаного договору комісія за надання кредиту становить 11 250 грн., яка нараховується одноразово при видачі кредиту.

Пунктами 2.8, 2.9 договору встановлено, що орієнтована загальна вартість наданого кредиту становить 195 000 грн., а орієнтовна річна процентна ставка – 9168.16 процентів.

Умовами п.п.3.1-3.2 кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п.2.1 договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 договору.

Протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі – проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п.2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів.

Отже, сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, розмір процентів за користування кредитними коштами, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

При цьому, виконання ТОВ «Бізпозика» обов`язку щодо надання грошових коштів позичальнику в сумі 75 000 грн. підтверджується довідками ТОВ «ФК «Елаєнс» від 08 листопада 2024 року, в яких ТОВ «ФК «Елаєнс», як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Fondy» були проведені успішні транзакції (а.с.36).

Крім того, перерахування грошових коштів відповідачу за договором за №483055-КС-006 про надання кредиту від 14 лютого 2024 року у сумі 75 000 грн. на платіжну картку відповідача (номер якої був зазначений позичальником в анкеті клієнта) підтверджується наданою суду випискою про рух коштів по картці від 14 жовтня 2025 року (а.с.35,78, 78зворот-83).

До того ж, факт отримання грошових коштів відповідач в апеляційній скарзі не заперечує.

Разом із тим, відповідачем обов`язки по своєчасному поверненню передбачених кредитним договором платежів виконувались неналежним чином.

Так, всього позичальником ОСОБА_1 на виконання своїх кредитних зобов`язань було перераховано позивачу 32 500 грн., а саме: 16 250 грн. – 28 лютого 2024 року та 16 250 грн. – 13 березня 2024 року.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором за №483055-КС-006 про надання кредиту від 14 лютого 2024 року станом на 31 липня 2024 року у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 275 380 грн., з яких: 75 000 грн. заборгованість за кредитом, 196 614 грн. 60 коп. заборгованість за нарахованими процентами, 3 765 грн. 40 коп. – суми прострочених платежів за комісією (а.с.12-13,14).

Зазначені обставини стосовно укладання кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів позичальником не заперечуються, і в апеляційному порядку не оспорюються, внаслідок чого порядок підписання договору за №483055-КС-006 про надання кредиту від 14 лютого 2024 року, отримання кредитних коштів в розмірі, визначеному умовами даного договору не є предметом апеляційного перегляду, враховуючи межі поданої відповідачем апеляційної скарги.

В той же час, позичальником оспорюється порядок нарахування та стягнення з неї процентів за розрахунком позивача.

Так, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч.1 ст.5 ЦК України).

Метою Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII (з подальшими змінами) (далі – Закон України №1734-VIII) є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами (ст.2 Закону України №1734-VIII).

Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї (ст.3 цього Закону України).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі – Закон України №3498-IX) ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: частиною 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом та частиною 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Водночас у п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2.5%; протягом наступних 120 днів 1.5%.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Також, частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України №3498-IX встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір між сторонами було укладено 14 лютого 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 14 лютого 2024 року до 03 квітня 2024 року вбачається, що позивач нараховував щоденно відсотки за ставкою 1.15012667%, що узгоджується з п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

З 04 квітня 2024 року по 21 квітня 2024 року позивач нараховував щоденно відсотки за ставкою 2%, що також узгоджується з п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас з 22 квітня 2024 року до 31 липня 2024 року позивач нараховував відсотки в розмірі 2%, що не відповідає п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», оскільки з 22 квітня 2024 року відсоткова ставка повинна бути не більше 1.5 %.

Відтак, проценти за договором за №483055-КС-006 про надання кредиту від 14 лютого 2024 року, з урахуванням вимог ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» і п.17 Прикінцевих та перехідних положень, повинні нараховуватись з 14 лютого 2024 року до 03 квітня 2024 року (включно) по 1.15012667% (згідно з розрахунком позивача), з 04 квітня 2024 року по 21 квітня 2024 року (включно) по 2% в день, з 22 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року (включно) по 1.5% в день.

За такого, загальна сума нарахованих відсотків за договором становить 183 755 грн. і повинна була нараховуватися наступним чином:

з 14 лютого 2024 року до 03 квітня 2024 року (включно) по 862 грн. 60 коп. в день (50 днів) = 43 130 грн.;

з 04 квітня 2024 року по 21 квітня 2024 року (включно) по 1 500 грн. в день (18 днів) = 27 000 грн.;

з 22 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року (включно) по 1 125 грн. в день (101 день) = 113 625 грн.

З цієї суми, відповідно до розрахунку позивача має бути відраховано 12 939 грн. та 12 076 грн. 40 коп., сплачених відповідачем на погашення відсотків.

З огляду на вищенаведене загальний розмір заборгованості по процентам, з урахуванням суми сплачених відповідачем коштів на погашення процентів, повинен становити 158 739 грн. 60 коп. (183 755 грн. – 12 939 грн. – 12 076 грн. 40 коп.). У зв`язку із цим, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика» становить 237 505 грн.

При цьому, колегія суддів зауважує, що проценти за користування кредитом не є відповідальністю за невиконання зобов`язання, а є платою за кредит та входять до складу зобов`язання позичальника щодо сплати кредиту, що також передбачено ч.1 ст.1054 ЦК України, згідно якої за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга не містить доводів в частині незгоди відповідача щодо стягнення з останньої основної суми кредиту та комісії.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

У зв`язку з цим, рішення суду відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Бізпозика», шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізпозика» заборгованості за користування кредитними коштами за договором №483055-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 14 лютого 2024 року в загальному розмірі 237 505 грн., з яких: 75 000 грн. заборгованість за кредитом, 158 739 грн. 60 коп. – заборгованість за нарахованими процентами, 3 765 грн. 40 коп. – сума прострочених платежів за комісією.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINAND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За такого, колегія суддів вважає що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Бізпозика» слід стягнути 2 850 грн. 18 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції, пропорційно до задоволених позовних вимог (86.25%).

Також з ТОВ «Бізпозика» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 499 грн. 62 коп. судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги на судове рішення, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (13.75%).

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 10 грудня 2025 року – скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за користування кредитними коштами за договором №483055-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 14 лютого 2024 року в загальному розмірі 237 505 (двісті тридцять сім тисяч п`ятсот п`ять) грн., з яких: 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн. заборгованість за кредитом, 158 739 (сто п`ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн. 60 коп. – заборгованість за нарахованими процентами, 3 765 (три тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн. 40 коп. – сума прострочених платежів за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239) 2 850 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 18 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 499 (чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 62 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.О. Тищук

Повний текст судового рішення

складено 09 квітня 2026 року