Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №489/1639/26 — Миколаївський апеляційний суд

09.04.26

22-ц/812/883/26

Провадження № 22-ц/812/883/26 Головуючий суду першої інстанції Микульшина Г.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року м. Миколаїв Справа № 489/1639/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання – Повертайленко Ю.В.,

за участі представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідачки – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв її представник – ОСОБА_2 , на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2026 року, повне судове рішення складено 03 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Микульшиної Г.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2026 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діяв його представник – ОСОБА_5 , звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Заява мотивована тим, що він має намір подати до суду позов до ОСОБА_4 , про визначення місця проживання дитини – доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у шлюбі з ОСОБА_4 , який відповідно до рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2025 року було розірвано.

Оскільки він є військовослужбовцем, виконує бойові завдання з протиповітряної оборони держави, донька після розірвання шлюбу проживає разом з матір`ю. Заявник своєчасно та в повному обсязі сплачує аліменти, має бажання спілкуватись з донькою та приймати участь у її вихованні. Проте мати дитини ОСОБА_3 чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою. Приховувала місце їх фактичного перебування, відмовляє у особистих зустрічах та у спілкуванні засобами мобільного зв`язку.

За такого, ОСОБА_3 чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з донькою, що суперечить діючому законодавству та інтересам дитини.

Захід забезпечення позову, про який просить ОСОБА_4 , є ефективним для захисту та поновлення порушених прав, з метою запобігання втрати емоційного контакту з малолітньою дитиною, запобігання погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та забезпечувати передачу ОСОБА_7 , ОСОБА_4 за таким графіком (починаючи з дня прийняття ухвали і до набрання законної сили рішенням суду у справі):

-щодня з 10:00 до 10:30 та з 21:00 до 21:30 ОСОБА_4 має право на спілкування з донькою ОСОБА_7 , засобами мобільного та відеозв`язку (за умови, що це не порушує режим відвідування дитиною дитячого садка та її режиму дня, або в інший зручний для дитини час);

-кожні вихідні місяця, а саме: в суботу та неділю з 11:00 до 14:00 ОСОБА_4 має право проводити час з донькою ОСОБА_7 , без присутності ОСОБА_3 ;

-право ОСОБА_4 самостійно забирати та відводити доньку ОСОБА_7 до дитячого садка кожний другий та четвертий тиждень місяця, а саме: п`ятницю, з подальшим проводженням часу та поверненням до ОСОБА_3 , а у разі, якщо п`ятниця є вихідним чи святковим днем – відводити та забирати доньку ОСОБА_7 , у визначений вище час в четвер;

-право ОСОБА_4 на спільне проводження часу в дні народження доньки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з 17:00 до 21:00 без присутності ОСОБА_3 ;

-у разі хвороби доньки ОСОБА_7 , якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу, заздалегідь повідомлену ОСОБА_4 . ОСОБА_3 дату та час, враховуючи інтереси дитини ОСОБА_7 , її стан здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2026 року заяву задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_3 забезпечити спілкування малолітньої дитини ОСОБА_7 з її батьком ОСОБА_4 шляхом телефонного та відеоконференцзв`язку, з використанням власних засобів зв`язку, з 19:30 год. до 20:00 год. кожного дня – до набрання рішенням законної сили.

Ухвала суду мотивована тим, приймаючи до уваги вік дитини, що впливає на режим її дня, відсутність достовірних відомостей про відвідування нею дитячого садочка, з урахуванням найкращих інтересів дитини та з метою забезпечення збереження її зв`язків з батьком суд вважає за можливе забезпечити позов шляхом зобов`язання ОСОБА_3 на період до набрання законної сили рішенням суду забезпечити спілкування малолітньої дитини ОСОБА_7 , з її батьком ОСОБА_4 шляхом телефонного та відеоконференцзв`язку, з використанням власних засобів зв`язку, з 19:30 год. до 20:00 год. кожного дня.

Мета таких заходів забезпечення є цілком легітимною, а саме підтримати контакт батька з дитиною на час розгляду спору по суті. Спілкування батька з дитиною шляхом відеозв`язку, телефонного зв`язку буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків малолітньою донькою, і ця обставина відповідатиме законним інтересам дитини, що у свою чергу, може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

На фоні того, що дитина поза її волею відчужена від батька, існують реальні ризики того, що у разі, якщо у справі буде ухвалено рішення про задоволення позову, виконати таке рішення ефективно та без завдання шкоди дитині буде складно.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв її представник – ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на день подання цієї апеляційної скарги позовна заява заявником до суду не подана.

Встановлення графіку спілкування батька з дитиною шляхом забезпечення позову є недопустимим, оскільки фактично призводить до вирішення спору по суті до розгляду справи судом та прийняття рішення за результатами розгляду позовних вимог щодо визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено та не надано жодного належного і допустимого доказу, який би свідчив про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до положень частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України, пункти 2, 3 частини першої якої, в тому числі, передбачають забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Ухвалюючи рішення в справі «M.S. v. UKRAINE» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, правильно врахував, що зустрічі батька з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Зустрічі батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.

Відповідачка не навела в апеляційній скарзі обґрунтованих доводів про те, що зустрічі дитини із батьком можуть призвести до негативних наслідків для стану дитини.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, майбутнім позовним вимогам, оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, задовольнив заяву частково, належним чином обґрунтувавши необхідність вжиття саме таких заходів.

Доводи апеляційної скарги про те, що на час подання апеляційної скарги позовна заява ОСОБА_4 не подана, відхиляються апеляційним судом, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали на час її ухвалення.

Аргументи апеляційної скарги про те, що забезпечення позову встановленням графіку спілкування батька з дитиною фактично призводить до вирішення спору по суті до розгляду справи судом та прийняття рішення за результатами розгляду позовних вимог судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що забезпечення позову у вигляді встановлення побачень з дитиною є тимчасовим заходом для захисту інтересів дитини на час розгляду справи, а не остаточним вирішенням спору про участь батька у вихованні. Це спрямовано на підтримку емоційного зв`язку та не замінює рішення суду по суті спору.

Як зазначав Європейський суд з прав людини, національні органи влади зобов`язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Mamchurv. Ukraine (заява № 10383/09).

Посилання скаржниці на те, що у заяві про забезпечення позову не наведено та не надано жодного належного і допустимого доказу, який би свідчив про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду є неприйнятними з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив, що між сторонами справи склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача регулярно спілкуватися з сином, шлюб між ними розірвано, малолітня дочка проживає з матір`ю, яка перешкоджає побаченням дитини з батьком

Отже, необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову батька дитини.

Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з тим із її батьків, хто проживає окремо.

Згідно статті 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ. Так, у рішенні від 04 вересня 2018 року «Cristian Cгtгlin Ungureanu v. Romania» (заява № 6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зустрічі батька з дитиною будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як батька так і дитини, та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали - без змін.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, судовий збір, сплачений при зверненні з апеляційною скаргою, розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв її представник – ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 09 квітня 2026 року.