Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №489/8859/24 — Миколаївський апеляційний суд

09.04.26

22-ц/812/673/26

Справа №489/8859/24

Провадження № 22-ц/812/673/26

Доповідач в апеляційнійінстанції: Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 квітня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 31 грудня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Коваленком І.В., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за спожиті послуги з водопостачання, водовідведення та абонентської плати

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал» (далі – МКП «Миколаївводоканал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення боргу за спожиті послуги з водопостачання, водовідведення та абонентської плати.

Позов мотивовано тим, що МКП «Миколаївводоканал» надає населенню міста Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі, відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою оформлено особовий рахунок № НОМЕР_1 . Свої зобов`язання щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення позивач виконував в повному обсязі та належним чином. Відвідповідачів не надходило скарг чи претензій, що є підставою для здійснення перерахунку вартості послуг за період її ненадання, надання невідповідної якості.

За особовим рахунком встановлена абонентська плата у розмірі 38,08 грн, а саме - для послуг з централізованого водопостачання, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг (за наявності вузлів комерційного обліку)- 19,04 грн та послуг централізованого водовідведення в розмірі - 19,04 грн.

Нарахування за надані послуги відбувалось відповідно до затверджених норм згідно благоустрою помешкання, на підставі рішень Миколаївської міської ради № 385 від 26.06.1998 р. № 592 від 14.07.2017 р., та № 661 від 28.07.2021 року, за нормою 9,10/8,94 куб. м. на одну людину на місяць з урахуванням показів загальнобудинкового комерційного приладу обліку води. Пільги та субсидії не надавались.

Відповідачі оплату своєчасно та в повному обсязі отриманих послуг не проводили у зв`язку з чим станом на 01 листопада 2024 року рахується заборгованість в сумі 62 600,62 грн.

Вказана заборгованість складається з заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 61 343,98 грн. та абонентської плати у розмірі 1256,64 грн.

Відповідно до відомостей з Витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні виданої 04.11.2024 року №2.93- 435584-2024 року кількість зареєстрованих осіб за адресою становить 6 осіб. Однак на зареєстрованих за даною адресою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відкрито інший особовий рахунок для обліку обсягів та вартості спожитих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, який доданого спору не має відношення.

За особовим рахунком № НОМЕР_1 нарахування здійснюється на чотирьох осіб, а саме відповідачів: ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Посилаючись навикладене, та з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь МКП «Миколаївводоканал» заборгованість за надані з 01 квітня 2021 року по 31 жовтня 2024 року послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 38280,76 грн та відповідачів ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованість за нараховану з 01 лютого 2022 року по 31 жовтня 2024 року плату за абонентське обслуговування за вказаною адресою у сумі 1256,64 грн та судові витрати.

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від31 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь МКП «Миколаївводоканал» заборгованість за спожиті послуги з водопостачання, водовідведення та абонентської плати за період з 01 квітня 2021 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 38280,76грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь МКП «Миколаївводоканал» заборгованість за нараховану в період з 01лютого 2022 року по 31жовтня 2024 року плату за абонентське обслуговування у розмірі1256,64 грн.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь МКП «Миколаївводоканал» судовий збір у розмірі 2422,40 грн по 605,60 грн з кожного.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції вказав, що між сторонами у справі, яка переглядається, виникли фактичні відносини щодо надання відповідних комунальних послуг.

Відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися, із заявою про їх відсутність у квартирі до позивача не зверталися, однак отримані послуги в повному обсязі не оплачували.

Внаслідок неналежного виконання споживачами зобов`язань щодо сплати поточних спожитих послуг за період з 01 квітня 2021 року по 31 жовтня2024 року утворилася заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 38280,76 грн. та за нараховану з 01 лютого 2022 року по 31 жовтня 2024 року плату за абонентське обслуговування в розмірі 1256,64 грн., що підтверджується розрахунком позивача.

Також суд вважав не доведеними щодо тимчасової відсутності відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , понад 30 календарних днів, що унеможливлює в даному випадку застосування положень пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги».

Суд першої інстанції також виснував, що позовні вимоги заявлені позивачем у межах позовної давності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанціїнорм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання, водовідведення та абонентської плати за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 2713,47 грн. та судовий збір у розмірі 104,98 грн.

Так, вказує, що суд неправильно оцінив довідки про взяття на обліквнутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , адже судом не були при цьому враховані наступні правові норми, а саме: частина 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини1 статті 4 Закону україни «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на обліквнутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Крім того, у частини 1 статті 5 вказаного Закону чітко вказано, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Таким чином, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підтверджують факт ОСОБА_12 та ОСОБА_4 за спірноюадресою з 26квітня2022року та 17серпня2023року.

Судом першоїі нстанції не надано належну оцінку акту про фактичне проживання особи від 12 листопада 2024 року за підписами ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , посвідчений підписом керівника ОСББ «Чорноморський- 2» Васильєвою О.Г. та скріплений печаткою цього ОСББ, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 01 квітня 2018 року по теперішній час фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказує, що суд першоїі нстанції не надав належної оцінки доданим до відзиву від 25 вересня 2025 року на підтвердження факту користування апелянта послугами (оплата за показами лічильника) за адресою: АДРЕСА_2 , квитанціям про сплатуним у 2023-2024 роках послуг водопостачання та водовідведення: лютий, травень, серпень, жовтень, грудень 2023 року; січень, лютий, травень, липень 2024 року.

Вказував, що МКП «Миколаївводоканал» постачаєспоживачам воду, яка не відповідаєвимогамДСанПіН 2.2.4-171-10.

Вимоги до безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною, а також правила виробничого контролю та державного санітарно епідеміологічного нагляду у сфері питного водопостачання населення встановлені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 12.05.2010 № 400. У зв`язку з цим та на підставі частини 2 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивач повинен був нести відповідальність за неналежне виконання договору, а саме: виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.

Відповідно до підпункту 7 пункту 45 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених Постановою КМУ №690 від 05.07.2019р.

Такий саме обов`язок виконавця встановлений п. 3 «Порядок здійснення перерахунку вартості комунальних послуг за період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2024 р. № 127 (далі - Порядок), у разі ненадання послуги, надання не в повному обсязі або невідповідної якості виконавець зобов`язаний протягом одного місяця, що настає за розрахунковим періодом, самостійно здійснити перерахунок згідно з вимогами цього Порядку, а також сплатити споживачеві неустойку (штраф) у порядку та розмірі, що визначені законодавством або договором. Позивач всупереч Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ніякого перерахунку нарахувань за послуги водопостачання не робив.

У відзиві представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1,4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні №16.27-437019-2024 від 08 листопада 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4

МКП «Миколаївводоканал» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі за адресою реєстрації відповідачів, за якою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Нарахування за надані послуги відбувалось відповідно до затверджених норм згідно благоустрою помешкання, на підставі рішень Миколаївської міської ради № 385 від 26.06.1998 р. № 592 від 14.07.2017 р., та № 661 від 28.07.2021 року, за нормою 9,10/8,94 куб. м. на одну людину на місяць з урахуванням показів загальнобудинкового комерційного приладу обліку води.

Внаслідок неналежного виконання споживачами зобов`язань щодо сплати поточних спожитих послуг за період з 01.04.2021 по 31.10.2024 утворилася заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 38280,76 грн.; та за нараховану з 01.02.2022 по 31.10.24 р. плату за абонентське обслуговування в розмірі 1256,64 грн., що підтверджується розрахунком позивача.

Відповідно до довідки №6802-7001862770 від 17.08.2023 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно із довідкою №6802-7000981230 від 26.04.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до акту про фактичне проживання особи від 12 листопада 2024 року за підписами ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 такерівника ОСББ «Чорноморський-2», ОСОБА_1 та ОСОБА_17 з 01 квітня 2018 року по теперішній час фактично проживають за вказаною адресою.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у сфері надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені ЗакономУкраїни «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1 ЗаконуУкраїни «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж закону централізованого водопостачання, централізованого водовідведення віднесено до комунальних послуг.

Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати наданіжитлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із частиною 1 статті 9 цього ж Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладенн явідповідного договору.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові ВеликоїПалати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою в Україні визначає Закон України «Про питну воду та питне водопостачання».

Забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання (частина 1 статті 16 цього закону).

Частинами 1, 2 статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питногово допостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору, зокрема з індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України «Про житлово-комунальніпослуги».

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладаєтьс ябезпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першійцієї статті.

Частинами 2-4 статті 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець послуги з централізованого водопостачання повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та величини тиску.

Параметри якості води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам.

Послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом МіністрівУкраїни, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частинами 2-3 статті 24 цього ж закону критерієм якості послуги з централізованого водовідведення є безперешкодне приймання стічних вод у мережі виконавця з мереж споживача, за умови справності мереж споживача.

Послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

З 13 серпня 2019 року набрали чинності та діють Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. N 690, які регулюють відносиниміж суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а також визначеною власником (співвласниками) особою, що здійснює розподіл обсягів послуг.

Відповідно до пункту 7 Правил, виконавець забезпечує безпечне та безперервне постачання питної води споживачу, якість та тиск якої повинні відповідати вимогам законодавства та умовам договору.

Відповідно до пункту 8 Правил, параметри якості питної води повинні відповідати вимогам державних санітарних норм і правил на питну воду.

Значення тиску питної води повинно відповідати параметрам, встановленим державними будівельними нормами.

Критерієм якості послуг з централізованого водовідведення є безперешкодне приймання стічних вод у мережі виконавця з мереж споживача за умови справності мереж споживача.

Відповідно до пункту 37 Правил розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць.

Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Відповідно до пункту 39 Правил споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Між сторонами у справі, яка переглядається, виникли фактичні відносини щодо надання відповідних комунальних послуг.

Відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися, із заявою про їх відсутність у квартирі до позивача не зверталися, офіційний документ, що підтверджує їх відсутність у житловому приміщенні, не надавали, однак отримані послуги в повному обсязі не оплачували.

Пунктами 37-39 вказаних Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.

Пунктом 45 цих Правил передбачено, що Споживач має право: на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості (підпункт 5); на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договору (підпункт 7).

Відповідно до правової позиції, що неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 904/7183/17, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16, від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі.

Згідно з частиною 3 статті 11, частиною 2 статті 509ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмовавідзобов`язанняабо одностороння змінайого умов не допускається, якщоінше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогцього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами виникли фактичні відносини щодо надання відповідних комунальних послуг. Позивач надавав послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , за якою відповідачі є зареєстрованими, тоді як останні не оплачувала вартість послуг своєчасно, що порушує право позивача на отримання коштів за надані послуги у встановлений законодавством строк.

За такого, у відповідачів виникло зобов`язання сплатити заборгованість за спожиті послуги, а у позивача право вимагати від них виконання свого обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, з квітня 2021 рокупо жовтень 2024 року включно відповідачі послуги водопостачання та водовідведення не оплачували, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 38280 грн.76 коп. за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та абонентської плати в розмірі 1256 грн.64 коп.

Нарахування за надані послуги відбувалось відповідно до затверджених норм згідно благоустрою помешкання на підставі рішень Миколаївської міської ради № 385 від 26.06.1998 р., № 592 від 14.07.2017 р., та № 661 від 28.07.2021 року за нормою 9,10/8,94 куб. м. на одну людину на місяць. Пільги та субсидії не надавались.

За особовим рахунком відповідачів з лютого 2022 року встановлена також абонентська плата в розмірі 38,08 грн на місяць.

Доказів того,що уперіод,за якийстягується заборгованість,відповідачі відмовлялися від надання вищевказаних послуг у встановленому законом порядку, зокрема звернувшись до позивача з відповідною заявою із документальним підтвердженням їх відсутності у житловому приміщенні суду надано не було.

Відповідачами не надано до суду доказів ненадання позивачем послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачами строків та розміру оплати наданих позивачем послуг.

Встановивши викладені обставини, оцінивши належним чином надані сторонами докази відповідно до приписів статті 89 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачкою зобов`язань щодо сплати поточних спожитих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та абоненського обслуговування утворилася заборгованість.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову й стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Апеляційний суд не може погодитися з посиланнями апеляційної скарги ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції неправильно оцінив надані ним довідки про взяття на облік внутрішньо переміщениої особи ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , акт про фактичне проживання від 12 листопада 2024 року, не надав оцінки квитанціям про сплату ним комунальних послуг за водопостачання за АДРЕСА_2 .

Так, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог та на підтвердження доводів про непроживання відповідачівза адресоюм. АДРЕСА_1 , було надано копії:

довідки №6802-7001862770 від 17.08.2023 про взяття на обліквнутрішньопереміщеної особи ОСОБА_4 є внутрішньопереміщеною особою та фактичнопроживає /перебуває за адресою: АДРЕСА_3 ;

довідки №6802-7000981230 від 26.04.2022 про взяття на обліквнутрішньопереміщеної особи ОСОБА_2 є внутрішньопереміщеною особою та фактичнопроживає/ перебуває за адресою: АДРЕСА_3 ;

акт про фактичне проживання осіб від 12 листпада 2024 року, видану кевівником ОСББ «Чорноморський-2», проте, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 01 квітня 2018 ркоу по теперішній час фактично проживають за АДРЕСА_2 ;

довідку Османівськогостаростинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької обалсті від 27 листопада 2024 року №464 про проживання ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_3 .

Отримавши відзив на позовну заяву та надані докази, зокрема довідку Османівськогостаростинського округу Віньковецької селищної ради Хмельницької обалсті від 27 листопада 2024 року №464, позивачем було здійснено перерахунок заборгованості та надано суду заяву про зменешення позовних вимог в якій просили про стягнення з ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги за період з 01 квітня 2021 року по 31 жовтян 2024 року послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 38280 грн.76 коп. та ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованості за період з 01 лютого 2022 року по 31 жовтня 2024 року плату за абоненськн обслуговування у розмірір 1256 грн.64 коп.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (введено в дію з 01 травня 2019 року), встановлено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частин 1, 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Разом з цим, частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

За положенням пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно пункту 29 Правил №630, споживач має право на зменшення розміру плати у разі, зокрема, тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

Матеріали справи не містять відомостей, що відповідачізверталися до МКП «Миколаївводоканал» із заявами про зміну фактичного місця проживання; належного документального підтвердження проживання за іншою у спірний період адресою ними також подано не було.

Доводи апеляційної скарги проте, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_4 , ОСОБА_2 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи не спростовують позовних вимог, оскільки заборгованість нарахована до часу взяття вказаних осіб як внутрішоьопереміщених осіб 26 квітня 2022 року ( ОСОБА_2 ), до 17 серпня 2023 року ( ОСОБА_4 ). Більш того, така довідка підтверджує факт переміщення, але для звільнення від сплати або перерахунку заборгованості за коммунальні послуги, в такому разі, необхідно довести факт непроживання за місцем постійної реєстрації. Проте таких доказів до суду першої інстанції надано не було, а відтак відсутні підстави для звільнення вказаних осіб від сплати заборгованості за надані послуги.

Наданий ОСОБА_1 акт про фактичне проживання особи від 12 листопада 2024 року, відповідно до якого він та ОСОБА_4 з 01 квітня 2018 року по теперішній час фактично проживають за адресоюм. АДРЕСА_2 , суд першої інстанції правильно вважав неналежним та не допустим доказом, оскільки не підтвероджуєнепроживання вказаних відповідачів за адресою надання послуг.

Сплата ОСОБА_1 комунальних послуг з водопостачання за вказаною адресою за лютий, травень, серпень, жовтень, грудень 2023 року та січень -лютий, травень, липень 2024 року за ОСОБА_18 також не може бути підтвердження проживання його та його дружини за АДРЕСА_2 .

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на законність судового рішення у справі не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують.

За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом не надано.

Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами п.п. «в» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його прого лошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно відтого, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 09 квітня 2026 року.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПКУкраїни, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 31 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року.