Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №484/3197/25 — Миколаївський апеляційний суд

06.04.26

22-ц/812/592/26

Провадження № 22-ц/812/592/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 квітня 2026 року м. Миколаїв

справа № 484/3197/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.

переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вітовського районного суду Миколаївської області, ухвалене 26 листопада 2025 року під головуванням судді Семенової Л.М., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі – ТОВ «МІЛОАН») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 26 травня 2024 року ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 5890021, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 7000 грн. строком на 345 днів , зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3000 грн., які нараховуються за ставкою 511% річних, зі сплатою комісії - 805 грн.

Посилаючись на викладене та порушення відповідачем своїх зобов`язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом, що станом на 31 березня 2025 року складає 35315 грн 84 коп., з яких 6440 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 17745 грн 84 коп. - заборгованість за процентами, 630 грн 00 коп. – заборгованість за комісією, 10500 грн 00 коп. – заборгованість за пенею. Також просив стягнути 10 000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МІЛОАН» заборгованість за кредитним договором №5890021 від 26 травня 2024 року у сумі 24815 грн 84 коп., яка складається з 6440 грн. заборгованості за тілом кредиту, 17 745 грн 84 коп. заборгованості за процентами, 630 грн. заборгованості по комісії за надання кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МІЛОАН» 1701 грн 97 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що відповідачка порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за наданим кредитом, що підлягає стягненню. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 10500 грн 00 коп., суд першої інстанції вважав, що зобов`язання відповідачки щодо сплати пені підлягає списанню позивачем (позикодавцем) в зв`язку з прямою нормою закону, викладеною в п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Відмовляючи в стягненні з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, на підтвердження витрат щодо надання правничої допомоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, як скаржника.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначала, що в графіку погашення платежів до договору вказано відсотки, які не відповідають відсотковій ставці НБУ та суперечать підписаному договору, а саме додатку №1 до Договору про споживчий кредит. Суперечать обліковій ставці НБУ і умови пункту 1.5.2 про нарахування 511%. Також вказує, що з виписки, яку надано було суду чітко вказано суму, яку було внесено на погашення та яка підтверджує, що погашено тіло, а не проценти. Дія договору вказана не коректно тому що нараховані відсотки не повинні виходити за межі терміну дії договору. Звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі №761/16124/15-ц, відповідь НБУ на її звернення. Відтак, просить перерахувати відсотки відповідно до облікової ставки НБУ, яку готова сплатити. Також просила врахувати суд, що вона оформила кредит у зв`язку із лікуванням своєї матері, яка на жаль померла, а повідомити на той час не могла через формальності з похованням.

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статей 1048, 1049 ЦК встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом першої інстанції установлено і таке підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що 26 травня 2024 року ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений Договір про споживчий кредит № 5890021 (Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.17-22).

На підставі цього Договору ТОВ «МІЛОАН» надав ОСОБА_1 споживчий кредит у сумі 7000 грн. загальним строком на 345 днів з 26 травня 2024 року до 06 травня 2025 року включно.

Відповідно до п.1.5 Договору денна процентна ставка складає 1,15%.

Згідно з п.1.5.1 комісія за надання кредиту складає 805 грн., яка нараховується за ставкою 11.50% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за Кредитним договором перед відповідачкою ОСОБА_1 виконало, що підтверджується відповіддю ТОВ «Контрактовий дім» від 04 квітня 2025 року про зарахування 26 травня 2024 року на банківську карту ОСОБА_1 НОМЕР_1 переказу на суму 7 000 грн (а.с. 24зв.), на підставі укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Контрактовий дім» договору на переказ коштів № 27052020 від 27.05.2024 року.

Факт користування кредитними коштами ОСОБА_1 не заперечувала.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 в порушення взятих на себе зобов`язань несвоєчасно та не в повному обсязі погашала кредитну заборгованість. Внаслідок чого станом на 31 березня 2025 року у неї утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 35315 грн 84 коп., яка складається: 6440 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 17745 грн 84 коп. - заборгованість за процентами, 630 грн 00 коп. – заборгованість за комісією, 10500 грн 00 коп. – заборгованість за пенею (а.с. 43,44).

Відповідно до п. 2.4.3 Договору у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо Кредитодавець відповідно до умов Договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються Позичальником протягом 30 календарних днів. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов Договору, вимога Кредитодавця втрачає чинність.

11 квітня 2025 року ТОВ «МІЛОАН» було направлено досудову вимогу до позичальника про необхідність погашення вищевказаної суми заборгованості, та вимагало достроково, у 30 денний строк з моменту отримання вимоги повернути вказані суми Товариству (а.с. 28).

За таких обставин ТОВ «МІЛОАН» відповідно до умов укладеного договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив кінцевий строк погашення кредиту, а тому набув право на дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів, комісії.

Однак протягом строків, вказаних у досудовій вимозі Товариства, ОСОБА_1 не здійснила заходів щодо досудового врегулювання спору із позивачем та не здійснила жодного погашення заборгованості за кредитним договором №5890021від 26.05.2024 року.

Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів, комісії суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Разом із тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами не відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка. Також Законом № 3498-ІХ розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 17, яким було встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: перші 120 днів 2,5 %, протягом наступних днів 1,5 %. Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, оскільки кредитний договір укладено ТОВ «МІЛОАН» і відповідачкою після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, то відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що суперечать цьому Закону, є нікчемними.

Таким чином нарахування відповідачем процентів за ставкою більше 1 % в день, починаючи з 21.08.2024 по 07.03.2025 суперечить вищевикладеним вимогам Закону. За такого за період з 21.08.2024 року по 31.03.25 року проценти за користування відповідачкою кредитними коштами повинні розраховуватись за ставкою 1 % в день. Враховуючи умови договору та період, за який позивач нараховує вказані проценти, загальний розмір розрахованих процентів складає 15 295 грн 00 коп.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта про незаконність умов договору про споживчий кредит та графіку погашення платежів до нього в зв`язку із невідповідністю зазначених процентів встановленої НБУ обліковій процентній ставці, оскільки спірний договір про споживчий кредит та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Статтею 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Отже, доводи апелянта щодо неправомірності зарахування кредитодавцем сплачених відповідачем коштів на погашення процентів, а не на тіло, суперечать положенням чинного законодавства.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо нарахування процентів після закінчення строку кредитування з огляду, що таке не відповідає обставинам справи.

Посилання апеляційної скарги на витрачання кредитних коштів на лікування матері відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України не звільняють позичальника від виконання зобов`язань за договором.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення комісії та відмови у стягненні неустойки, а тому апеляційним судом у відповідності до вимог ст. 367 ЦПК України в цій частині рішення не переглядається.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, процентами і комісією за кредитним договором №5890021 від 26 травня 2024 року, проте при визначенні розміру заборгованості за процентами не в повній мірі врахував приписи п. 17 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає зміні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позову рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за позовну заяву підлягає зміні, шляхом зменшення суми таких витрат з 1701 грн 97 коп. до 1533 грн 85 коп.

Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 881 грн 20 коп. судового збору, сплаченого за апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2025 року в частині розміру стягнення кредитної заборгованості та витрат зі сплати судового збору - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ 40484607) заборгованість за кредитним договором №5890021 від 26 травня 2024 року у сумі 22 365 грн 00 коп. (двадцять дві тисячі триста шістдесят п`ять гривень), яка складається з 6440 грн. заборгованості за тілом кредиту, 15295 грн. заборгованості за процентами, 630 грн. заборгованості по комісії за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ 40484607) витрати по сплаті судового збору за позовну заяву в розмірі 1533 грн 85 коп. (одна тисяча п`ятсот тридцять три гривні вісімдесят п`ять копійок)

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ 40484607) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 881 грн 20 коп. (вісімсот вісімдесят одна гривня двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку і випадках, передбачених 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повна постанова складена 09 квітня 2026 року