Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №127/32733/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/32733/25

Провадження № 22-ц/801/753/2026

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 рокуСправа № 127/32733/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О., Кашпрука В.А., представника КП «Вінницяоблтеплоенерго» Ковальова В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вінницяоблтеплоенерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання» про визнання незаконними і скасування нарахувань за опалення,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Вінницяоблтеплоенерго», ТОВ «Житлово-експлуатаційне об`єднання» про визнання незаконними і скасування нарахувань за опалення, мотивуючи свої вимоги тим, що КП «Вінницяоблтеплоенерго» незаконно, безпідставно проводило нарахування до сплати за опалення в опалювальні періоди 2022/2023 і 2023/2024 років згідно оборотно-сальдових відомостей по особовому рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також складалися Акти готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період. Незаконність Актів готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період полягає в тому, що вони не відповідають законодавчим вимогам ні по формі ні по змісту, а саме приписам зазначеним в правилах підготовки теплових господарств до опалювального періоду. Крім того, Акти готовності від імені співвласників будинку підписано не уповноваженою на те особою-представником ТОВ «ЖЕО». Договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком укладеним між ТОВ «ЖЕО» і співвласниками будинку 4 пл. Гагаріна, м. Вінниця не надано право ТОВ «ЖЕО» діяти від імені та в інтересах співвласників будинку.

Таким чином без його згоди КП «Вінницяоблтеплоенерго» і ТОВ «ЖЕО», склавши незаконні Акти готовності теплового господарства до роботи в опалювальні періоди 2022/2023 і 2023/2024, незаконно підключили не підготовлений до роботи в опалювальний період 2022/2023 і 2023/2024 роки житловий будинок номер 4 пл. Гагаріна, м. Вінниця до мережі теплопостачання КП «Вінницяоблтеплоенерго», нав`язали ОСОБА_1 отримання завідомо неналежної якості комунальної послуги з теплопостачання в той час коли підключення до мережі теплопостачання КП «Вінницяоблтеплоенерго» в законний спосіб є неможливими, тим самим позбавили його права і можливості впливати на надання якісної комунальної послуги з теплопостачання.

На підставі викладеного, просить визнати Акт готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період 2022/2023 роки, а також Акт готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період 2023/2024 роки незаконними, визнати підключення будинку 4 пл. Гагаріна, м. Вінниця до системи теплопостачання КП «Вінницяоблтеплоенерго» безпідставними, незаконним в опалювальний період 2022/2023 і 2023/2024 років, та визнати безпідставними, незаконними і скасувати нарахування грошових коштів за опалення згідно оборотно-сальдових відомостей за період з жовтня 2022 року по травень 2023 року і з жовтня 2023 року по травень 2024 року по його особовому рахунку НОМЕР_2 в сумі 22 284,39 гривень.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Вінницяоблтеплоенерго» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Зазначає, що акти готовності, які позивач просить визнати незаконними є лише розпорядчими документами, які підтверджують технічні можливості подачі тепла, що ніяким чином не може порушувати права позивача. Щодо скасування нарахувань за спожиту теплову енергію вказує, що позивач жодного разу не звертався зі скаргами чи актами-претензіями до відповідачів, а відтак в нього відсутні будь-які докази на підтвердження надання йому неякісної послуги.

Також на апеляційну скаргу подало відзив ТОВ «ЖЕО», в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Зазначає, що визнання актів готовності незаконними не призведе до відновлення порушеного права позивача, а тому вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту. Крім того, вказує, що ТОВ «ЖЕО» не надає послуги з постачання теплової енергії та не проводить відповідних нарахувань, а тому обов`язок виконати вимоги щодо скасування нарахувань грошових коштів за опалення у ТОВ «ЖЕО» відсутній.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції частково не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 01.06.2019 року між ТОВ «ЖЕО» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 було укладено договір №283 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

На будинок по АДРЕСА_2 , ТОВ «ЖЕО» видано акти готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період 2022/2023; 2023/2024.

Відповідно до довідки КП «Вінницяоблтеплоенерго» №533 від 29.10.2025, виданої ОСОБА_1 щодо нарахованих сум за теплову енергію та абонентське обслуговування за опалювальні періоди 2022-2023 та 2023-2024, всього сума за теплову енергію складає 22 284,39 грн, сума за абонентське обслуговування - 653,84 грн, загальна сума нарахувань -22 968,23 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості за період з 10/2022 по 09/2023 по буд. АДРЕСА_3 , сальдо на кінець року разом складає 43 893,97 грн, та за період з 10/2023 по 10/2024 по буд. АДРЕСА_3 , сальдо на кінець року разом складає 56 676,18 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач в опалювальний період 2022 – 2024 року здійснював виклик представників відповідних служб з метою перевірки якості наданих послуг з управління багатоквартирним будинком, в частині належного обслуговування внутрішньо будинкової мережі теплопостачання. Також вказав, що визнання незаконними і скасування нарахувань за опалення не є ефективним засобом захисту прав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог, разом з тим вважає необхідним викласти наступні мотиви відмови у задоволенні позову, з огляду на таке.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади; Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При розгляді справ суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 року у справі № 757/50149/19-ц).

Так, звертаючись з позовом до суду, позивач просив визнати незаконними акти готовності теплового господарства в опалювальний період 2022-2023 роки та 2023-2024 роки, однак колегія суддів вважає, що така позовна вимога задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Акт готовності теплового господарства в опалювальний період є технічним документом, який оформлюється внаслідок комплексу проведених заходів, передбачених «Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду», затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.12.2008 № 620/378 і ніяким чином не породжує прав та обов`язків для побутового споживача, зокрема і ОСОБА_1 , а слугує лише підтвердженням підготовки та відповідно готовності теплового господарства до роботи в опалювальний сезон.

Отже апеляційний суд приходить до висновку про те, що визнання актів готовності теплового господарства в опалювальний період 2022-2023 роки та 2023-2024 роки незаконними є неналежним способом захисту цивільних прав і інтересів позивача, оскільки визнання таких актів незаконними не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Безпідставною є вимога позивача про визнання підключення будинку АДРЕСА_2 до системи теплопостачання КП «Вінницяоблтеплоенерго» незаконним з наступних підстав.

Пунктом 1, 2 Розділу 10 Наказу Міністерства палива та енергетики України та Міністерства житлово-комунального господарства України від 10.12.2008 № 620/378 «Про затвердження Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду» встановлено єдиний порядок підготовки теплових господарств до опалювального періоду, та передбачено, що під час підготовки теплових господарств до опалювального періоду здійснюється визначення стану готовності теплових господарств до роботи в опалювальний період. При цьому проведення підключень до системи теплопостачання не здійснюється.

Вимога щодо скасування нарахувань грошових коштів за опалення також не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, за змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач (індивідуальний споживач)- фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Статтею 1 Закону України « Про теплопостачання» передбачено, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 6 статті 19 вказаного закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

Разом з тим, відомості про те, що позивач в період 2022-2024 роки здійснював виклик представників ТОВ «ЖЕО» чи КП «ВОТЕ» з метою перевірки якості наданої послуги з управління багатоквартирним будинком, в матеріалах відсутні, як і відсутні докази ненадання послуги, чи надання послуги з постачання теплової енергії неналежної якості ОСОБА_1 .

Натомість сам позивач ОСОБА_1 не заперечує щодо отримання ним послуги з постачання теплової енергії, однак вважає, що нарахування за спожиту ним теплову енергію є незаконними, оскільки акти готовності теплового господарства в опалювальний період не відповідають законодавчим вимогам.

Тобто за відсутності документально підтвердженого факту надання послуг неналежної якості, вимоги про скасування нарахувань за фактично спожиту теплову енергію є безпідставними.

Посилання апелянта на те, підставою скасування нарахувань за теплову енергію він вважає не надання неякісної послуги з теплопостачання, а саме незаконне підключення до теплопостачання не готового до опалювального періоду будинку є безпідставним, та зводиться лише до його незгоди з такими нарахуваннями, так як ОСОБА_1 фактично споживав за ці періоди теплову енергію, що власне ним не заперечується, а тому відповідачем цілком обґрунтовано були здійсненні нарахування за фактично спожиту теплову енергію ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням мотивів у редакції цієї постанови.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції лише в мотивувальній частині, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 січня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2026 року.

Головуючий: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук