Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №734/5327/25 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/323/26 Справа № 734/5327/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

09 квітня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого судді Соловей В.В.,

секретар судових засідань Пахмутова О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором у Козелецький районний суд Чернігівської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 лютого 2024 року відповідач ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» договір № 4365220 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язувався надати відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до умов договору наданий позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 2500.00 гривень строком на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Процентна ставка – фіксована у розмірі 2.50%, яка нараховується за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту. ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит у розмірі 2500.00 гривень відповідачу ОСОБА_1 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказано особисто під час укладання договору. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису. Відповідно до реквізитів договору № 4365220 від 06 лютого 2024 року року, укладеного між сторонами, відповідач ОСОБА_1 підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «20673». Відповідач ОСОБА_1 має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача ОСОБА_1 відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного договору про організацію переказу коштів між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Універсальні платіжні рішення». У період із 06 лютого 2024 року до 23 вересня 2024 року включно первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» нараховані проценти за користування грошовими коштами у розмірі 14437.50 гривень. 23 вересня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські фінансові операції» укладений договір факторингу № 23/09/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників. Відповідно до договору факторингу № 23/09/2024 до позивача ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 18187.50 гривень (із них: 2500.00 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 14437.50 гривень – заборгованість за процентами; 1250.00 гривень – заборгованість за нарахованим штрафом/неустойкою). Станом на дату укладання договору факторингу № 23/09/2024 від 23 вересня 2024 року, строк дії договору № 4365220 від 06 лютого 2024 року не закінчився. Позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» нараховані з дати факторингу 23 вересня 2024 року відсотки за 129 календарних днів у розмірі 8062.50 гривні (2500 гривень * 2.5% = 62.50 гривні * 129 календарних днів). Позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» заявлені позовні вимоги про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 4365220 від 06 лютого 2024 року у розмірі 25000.00 гривень (із них: 2500.00 гривень – заборгованість за основним боргом (сумою кредиту); 14437.50 гривень – заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна»; 8062.50 гривні – заборгованість за процентами, нарахованими позивачем ТОВ «Українські фінансові операції»). Окрім того, Позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» заявлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 в порядку ч.ч. 10 і 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3% річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

За ухвалою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2025 року відкрите провадження у цивільній справі і прийнята вказана позовна заява до розгляду (за правилами спрощеного позовного провадження).

Представник позивача Дідух Є.О. у позовній заяві зазначив про проведення судового розгляду справи без участі представника ТОВ «Українські фінансові операції», позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Відповідач ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про час, дату і місце судового розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явилася.

У судовому засіданні встановлено, що 06 лютого 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 укладений договір № 4365220 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Сума кредиту становить 2500.00 гривень. Строк кредитування 360 днів (із 06 лютого 2024 року до 07 лютого 2025 року). Тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2.50%, яка нараховується за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту. Відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язань за вказаним кредитним договором і за розрахунком, проведеним позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» сума заборгованості становить 25000.00 гривень (із них: 2500.00 гривень – заборгованість за основним боргом (сумою кредиту); 14437.50 гривень – заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна»; 8062.50 гривні – заборгованість за процентами, нарахованими позивачем ТОВ «Українські фінансові операції»). Згідно з інформацією, що надана 17 березня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 емітовано в АТ КБ «ПриватБанк» карту № НОМЕР_1 , по якій містяться зарахування на суму 2500.00 UAH від 06 лютого 2024 року.

Приписами ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

23 вересня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські фінансові операції» укладений договір факторингу № 23/09/24, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. ТОВ «Українські фінансові операції», як фактор, у відповідності до законодавства має право здійснювати операції з факторингу.

За змістом положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовими нормами ст.ст. 526, 527 і 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правовими нормами ст. 1056-1 ЦК України передбачені проценти за кредитним договором.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 указаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом ч.ч. 3, 4 і 6 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Правовими нормами ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Дослідивши надані позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» докази, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Враховуючи, що вказаний договорів кредиту і факторингу не визнані у встановленому законом порядку недійсними чи нікчемними, то в силу положень ст.ст. 6, 204, 207, 627, 629, 638, 639, 642 і 1077 ЦК України ці правочини є правомірними, чинними та обов`язковими для виконання, що у відповідності до вимог ст.ст. 12 і 81 ЦПК України не спростовано відповідачем ОСОБА_1 . Тому наявна заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Лінеура Україна» за договором кредиту № 4365220 від 06 лютого 2024 року в розмірі 18187.50 гривень (із них: 2500.00 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 14437.50 гривень – заборгованість за процентами; 1250.00 гривень – заборгованість за нарахованим штрафом/неустойкою). За викладених обставин із відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ТОВ «Українські фінансові операції» грошові кошти в розмірі 25000.00 гривень (із них: 2500.00 гривень – заборгованість за основним боргом (сумою кредиту); 14437.50 гривень – заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна»; 8062.50 гривні – заборгованість за процентами, нарахованими позивачем ТОВ «Українські фінансові операції») за договором кредиту № 4365220 від 06 лютого 2024 року.

Як передбачено ч.ч. 10 і 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу. Правовим нормам ч.ч. 10 і 11 ст. 265 ЦПК України кореспондують правові норми ч.ч. 11 і 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду.

Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правила ч.ч. 10 і 11 ст. 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

Правова мета приписів ч.ч. 10 і 11 ст. 265 ЦПК України передусім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення.

Формулювання вказаних норм процесуального права визначають право, а не обов`язок суду, зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч.ч. 10 і 11 ст. 265 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 910/14524/22.

З огляду на викладене, судом не встановлено підстав для застосування правових норм ч.ч. 10 і 11 ст. 265 ЦПК України, у зв`язку з чим вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Для підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» надані (в копіях) укладений із адвокатом Дідухом Є.О. Договір про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, Акт № 64365220 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг) № 4365220 від 25 листопада 2025 року, за змістом яких вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 10000 гривень. Загальний розмір витрат на професійну правову допомогу в сумі 10000.00 гривень підтверджений наданими доказами.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених у детальному описі наданих послуг до Акту № 6 від 08 грудня 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» судових витрат у розмірі 4000.00 гривень на професійну правничу допомогу, що є співмірним із наданим адвокатом Дідухом Є.О. обсягом послуг, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

На підставі ст.ст. 137 і 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача ТОВ «Українські фінансові операції» документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422.40 гривень та у розмірі 5000.00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 6, 203, 205, 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 625-629, 638, 639, 1054, 1077-1086 ЦК України, ст.ст. 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 281, 282, 284, 288, 289, 352, 354 і 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором частково задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки - платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (04070, м. Київ, вул. Глибочицька, б. 40, приміщення 19, літера А, П, код ЄДРПОУ 40966896) грошові кошти в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок (із них: 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок – заборгованість за основним боргом (сумою кредиту); 14437 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять сім) гривень 50 копійок – заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна»; 8062 (вісім тисяч шістдесят дві) гривні 50 копійок - заборгованість за процентами, нарахованими позивачем ТОВ «Українські фінансові операції») заборгованості за договором кредиту № 4365220 від 06 лютого 2024 року.

Іншу частину позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» м. Києва до ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки - платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (04070, м. Київ, вул. Глибочицька, б. 40, приміщення 19, літера А, П, код ЄДРПОУ 40966896) грошові кошти в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу і в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленим цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя