Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №520/23770/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 р. № 520/23770/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 4591/20-40-24-03-05 від 30.07.2025 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку 2 групи з 01.07.2025;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку 2 групи з дати анулювання шляхом включення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до реєстру платників єдиного податку та видати довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку другої групи з 01.07.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуване рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та порушує його права як платника податку.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Так, наполягав, що у позивача наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів: I кварталу 2025 року та II кварталу 2025 року за кодом бюджетної класифікації 18050400: станом на 01.01.2025 - 7100,00 грн; станом на 01.04.2025 – 11900,00 грн. На час складання акту перевірки – 23.06.2025 податковий борг становив 12026,25 грн.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій вона наголошує, що перевірка суб`єкта підприємницької діяльності-платника єдиного податку на предмет дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не відноситься до камеральних перевірок, а може проводитись шляхом призначення та проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків у відповідності до норм ПК України. Враховуюче викладене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду заперечення, в яких повністю підтримав свою правову позицію.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З позовної заяви вбачається, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) здійснює господарську діяльність з 01.06.2024 за №2010350000000573151 за другою групою платників єдиного податку.

Видами діяльності позивачки є КВЕД 46.90 (неспеціалізована оптова торгівля (основний), 46.73 (оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням), 47.89 (роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами), 47.99 (Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами), 52.10 (складське господарство).

Головним управлінням ДПС у Харківській області було проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 умов застосування спрощеної системи оподаткування за I - II квартал 2025 року.

Камеральною перевіркою встановлено порушення умови перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування в частині порушення приписів абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та пункту 299.10 статті 299 ПКУ - не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом 3 пункту 59.1 статті 59 ПКУ на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, про що складено акт від 23.06.2025 № 256/20-40-24-03-05.

Відповідачем 30.07.2025 винесено рішення № 4591/20-40-24-03-05 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .

Позивачка вважає, що рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку від 30.07.2025 № 4591/20-40-24-03-05 протиправним.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головного управління ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 291.2., 291.3. статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п. 291.6. статті 291 ПК України платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 299.3. статті 299 ПК України визначено, що у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

Згідно з пп. 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки.

У свою чергу, положеннями абз. 5) п.п.298.2.3. п.298.2. ст.298 ПК України передбачено: «Платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми».

Згідно п.299.10. ст. 299 ПК України: «Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу...».

Отже, закон пов`язує факт анулювання реєстрації платника єдиного податку не з наявністю певних (заборонених) видів діяльності, а саме з їх здійсненням.

Для цього недостатньо тільки відомостей з реєстру платників єдиного податку щодо внесених видів діяльності або відомостей податкових декларацій про «види підприємницької діяльності у звітному періоді», оскільки до першого вони вносяться «наперед» (тобто, як правило, до моменту початку їх здійснення і не факт, що це «здійснення» буде мати місце), а другі повинні обов`язково перевірятись на достовірність (п.п.19-1.1.2. п. 19-1.1. ст. 19-1, п.п.20.1.43. п.20.1. ст.21 ПК України).

Таким чином, перевірка наведеного переліку питань можлива виключно у форматі документальних перевірок. До того ж, положеннями п.п.78.1.4. п.78.1. ст.78 ПК України для таких випадків передбачена спеціальна підстава призначення позапланових перевірок:

«... виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не наддасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту».

Отже, питання порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування контролюючим органом не входить до предмету камеральних перевірок.

Таким чином, перевірка суб`єкта підприємницької діяльності-платника єдиного податку на предмет дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не відноситься до камеральних перевірок, а може проводитись шляхом призначення та проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків у відповідності до норм ПК України.

Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: "реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування" (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 10.11.2021 у справі № 200/697/20-а).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, контролюючим органом повинна бути проведена документальна перевірка платника податків та прийнято рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Судом встановлено, що у відношенні ФОП ОСОБА_1 проведено камеральну перевірку щодо порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування платника єдиного податку (акт про результати камеральної перевірки платника єдиного податку з питань правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування від 23.06.2025 № 256/20-40-24-03-05).

Відповідно до рішення податкового органу від 30.07.2025 № 4591/20-40-24-03-05, позивачкою порушено приписи підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та пункту 299.10 статті 299 ПКУ - не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом 3 пункту 59.1 статті 59 ПКУ на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів..

Проте, оскільки у відношенні ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом не проведено документальної планової або позапланової перевірки платника податків, рішення № 4591/20-40-24-03-05 від 30.07.2025 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку прийнято на підставі акту камеральної перевірки прийнято без дотримання процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Крім того, в оскаржуваному рішенні податковий орган зазначає, що «при перевірці використано ІТС «Податковий блок»».

У той же час при посиланні на вказані дані (системи) податковий орган:

- не конкретизує яка саме податкова інформація міститься у вказаній системі;

- не конкретизує які саме бази даних, системи (їх назви, чим регламентовано наявність таких баз та систем, яким НПА визначено порядок роботи таких баз та систем) тощо було використано податковим органом при «аналізі»;

- відсутня суть та перелік податкової інформації, яка була отримана та/або опрацьована ГУ ДПС у Харківській області у вказаній системі;

- не зазначено період, за який вивчалась інформація з вказаної системи;

- у акті не зазначено, ким саме (назва органу ДПС, ПІБ посадової особи), коли та в рамках яких саме заходів (зустрічна звірка, камеральна перевірка, документальна перевірка) було здійснено аналіз такої інформації та яким чином такі результати аналізу оформлені.

У той же час ця податкова інформація, наявна в ІТС «Податковий блок», носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розумінні процесуального закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 по справі № 808/3412/16, від 23.07.2024 по справі № 380/9286/22.

У рішенні відповідача про анулювання реєстрації єдиного податку не зазначено, в який саме період позивач допустила інкриміноване порушення.

Всупереч приписам пункту 299.11 ст. 299 ПК України у рішенні про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку № 4591/20-40-24-03-05 від 30.07.2025 датою виключення з реєстру платників єдиного податку зазначено 01.07.2025.

У свою чергу, відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Тобто, виходячи з п. 299.11 ст. 299 ПК України анулювання реєстрації платника єдиного податку повинно проводитись з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

В акті камеральної перевірки № 256/20-40-24-03-05 від 23.06.2025 зазначено, що рішення про виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 прийнято у зв`язку з тим, що платник податків самостійно не здійснив перехід на сплату інших податків і зборів. Акт складено 23.06.2025. Рішення винесено 30.07.2025.

Встановленої форми рішення про анулювання реєстрації платника ЄП наразі не встановлено. Однак у базі знань ЗІР на сайті ДПС України, за посиланням - https://zir.tax.gov.ua/main/bz/search/?src=ques&srch=bz2, підкатегорія 107.01.08, уточняється, що таке Рішення надається платнику податків у письмовій формі за підписом керівника контролюючого органу з обов`язковим зазначенням підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Тобто, в Акті перевіряючий посилається на Рішення, якого немає в наявності на дату проведення камеральної перевірки.

В свою чергу акт камеральної перевірки від 23.06.2025 № 256/20-40-24-03-05 був складений та підписаний одноособово Головним державним інспектором Гончар Л., і не містить підпису керівника контролюючого органу, що протирічить наведеним роз`ясненням ЗІР на сайті ДПС України, а отже не міг бути «рішенням» про виключення платника єдиного податку з Реєстру.

Також слід враховувати, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови Верховного суду від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17). Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Втім акт камеральної перевірки від 23.06.2025 № 256/20-40-24-03-05 не є актом про результати документальної перевірки, оскільки відноситься до інших видів перевірок.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 4591/20-40-24-03-05 від 30.07.2025 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку 2 групи з 01.07.2025 та наявність підстав для його скасування, у зв`язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо клопотання представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням відповідачу професійної правничої допомоги адвокатом за цією справою у розмірі 10000, 00 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених відповідачем витрат на надання професійної правничої (правової) допомоги до позову додано копію договору про надання правничої допомоги №1/09/25 від 01.09.2025, в якому в п.5.1. зазначено про те, що оплата послуг за цим Договором проводиться у фіксованому розмірі, що дорівнює 10000,00 грн (десять тисяч гривень).

До позову додано копію Детального опису виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу від 24.09.2025 на суму 10000,00 грн., з розрахунку за 8 годин задіяного для робіт часу із зазначенням, що згідно Рішення ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21.07.2021, розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 25% мінімальної заробітної плати.

Суд зазначає, що згідно із ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Надаючи оцінку понесеним відповідачем витратам на правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 500/1410/21, відповідно до якого однією з особливостей нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу за Кодексом адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених відповідачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, суд доходить до висновку, що клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат за професійну правничу (правову) допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню на користь відповідача суми у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 4591/20-40-24-03-05 від 30.07.2025 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку 2 групи з 01.07.2025.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку 2 групи з дати анулювання шляхом включення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до реєстру платників єдиного податку та видати довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку другої групи з 01.07.2025.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495).

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов