Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №520/2718/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 р. № 520/2718/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61001, код 43181818) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61024, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової О.В. ВП № 75206300 від 03.02.2026 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення суду своєчасно та у повному обсязі виконано заявником у межах повноважень та реальних можливостей. Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України вжило всі залежні від нього дії для виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №520/2830/23. Виділення коштів з державного бюджету на фінансування не залежить від волі Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області, а для вимагання від нього вчинення дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав..

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та та відкрити спрощене провадження в адміністративній справі з урахуванням вимог ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копія вказаної ухвали надіслана відповідачу, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, та зазначає, що у спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

У межах справи №520/2830/23 заявником, що є третьою особою в рамках справи 520/2718/26 були заявлені вимоги:

"- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо ненарахування таневиплати контролеру 1 категорії 1 відділення (Чугуївський міський суд) 7 взводу охорони 2 підрозділу охорони старшому сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 року у розмірі 100 000 гривень щомісячно;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити контролеру 1 категорії 1 відділення (Чугуївський міський суд) 7 взводу охорони 2 підрозділу охорони старшому сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 року у розмірі 100 000 гривень щомісячно."

Отже, заявник ініціював спір з приводу ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №520/2830/23 позов було задоволено, судом вирішено:

"Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, 36, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 43181818) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30 000 грн. на місяць, за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.".

Рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/2830/23 набрало законної сили та за заявою позивача було видано виконавчий лист.

За цим виконавчим листом 04.06.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Ждановою О.В. була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №75206300.

Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області листом 07.06.2024 за вих. № 51.06-439 повідомило головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жданову О.В., що з метою забезпечення надходження коштів для оплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, здійснило розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику додаткової винагороди на період дії воєнного стану та письмово звернулося до розпорядника коштів (другого рівня) з проханням виділити додаткові кошторисні призначення за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 в сумі - 318260,37 грн.

Крім того, в цьому листі Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області зазначило, що після надходження відповідних бюджетних асигнувань таку додаткову винагороду буде виплачено ОСОБА_1 .

03.02.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ждановою О.В. винесено постанову ВП №75206300 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду в повному обсязі, накладено на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штраф у розмірі 5100,00 грн..

Стверджуючи про невідповідність закону рішень суб`єкта владних повноважень - Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, позивач ініціював даний спір, звернувшись до Харківського окружного адміністративного суду.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Суспільні відносини з приводу примусового виконання рішень суду унормовані, насамперед, приписами, Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі за текстом - Закон № 1404-VIII) і Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Акти правозастосування індивідуальної дії, котрі віднесені законодавцем до кола виконавчих документів, згадані законодавцем у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII; суб`єкти владних повноважень, до повноважень яких віднесено примусове виконання таких актів перелічені законодавцем у ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII; а заходи примусового виконання окреслені законодавцем у ст. 10 Закону №1404-VIII.

Обов`язок кожного учасника суспільних відносин забезпечити виконання постановленого відносно нього судового акту обумовлений змістом ст.ст. 129, 1291 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370, ч. 2 ст. 372 КАС України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п. 1 ч. 3 ст. 18); накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16 ч. 3 ст. 18).

Означені повноваження можуть бути реалізовані державним виконавцем після вчинення управлінського волевиявлення у порядку ст.26 Закону №1404-VIII з приводу відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

За приписами ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

За правилами ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд відзначає, що міра юридичної відповідальності учасника суспільних відносин - боржника у виконавчому провадженні за невиконання рішення суду запроваджена законодавцем у положеннях ст.75 Закону №1404-VIII, згідно з якою у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч. 1 ст. 75); У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75).

Звідси слідує, що виникнення у суб`єкта владних повноважень приводу на застосування штрафу у порядку ст. 75 Закону №1404-VIII обумовлено одночасним існуванням сукупності таких факторів як:

1) обізнаність боржника відповідно з положеннями ст. 28 Закону №1404-VIII з подією вчинення суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу відкриття виконавчого провадження;

2) проведення суб`єктом владних повноважень перевірки стану виконавчого провадження;

3) виявлення суб`єктом владних повноважень об`єктивних даних про наявність у боржника фізичної змоги виконати виконавчий документ, попри свідоме та умисне невжиття боржником комплексу організаційно-правових заходів, спрямованих для створення мінімально достатніх вимог для виконання вимог виконавчого документа, тобто відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа.

Зважаючи на ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що перевірка стану виконання виконавчого документа в залежності від обставин конкретної ситуації може відбуватись державним виконавцем як виключно за матеріалами виконавчого провадження, так і у спосіб прибуття державного виконавця за місцем знаходження боржника чи місцем розміщення майна боржника для з`ясування усіх юридично значимих факторів.

У даному конкретному випадку з`ясування обставин стану виконання боржником виконавчого документа об`єктивно не потребувало фізичного прибуття державного виконавця до місцезнаходження боржника.

З приводу такої обов`язкового елементу складу протиправного діяння за ст. 75 Закону №1404-VIII як "невиконання рішення боржником без поважних причин" суд зауважує, що ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII і ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII передбачено застосування штрафу не за неподання боржником державному виконавцю відомостей та доказів існування поважних причин невиконання виконавчого документу, а саме за не виконання рішення боржником за відсутності поважних причин.

Тому, у даному випадку юридичне значення має не обсяг матеріалів виконавчого провадження, а дійсна поведінка боржника в аспекті демонстрування щирого і доброчесного прагнення до виконання виконавчого документу.

Тому, зважаючи на ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли відсутність поважних причин невиконання рішення суду повинна бути встановлена державним виконавцем не лише за матеріалами виконавчого провадження, а за обставинами об`єктивної дійсності із належним умотивуванням відповідних суджень суб`єкта владних повноважень за критеріями ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відтак, у рішенні суб`єкта владних повноважень про застосування штрафу у порядку ст.75 Закону №1404-VIII мають бути зазначені легально здобуті суб`єктом владних повноважень та вірно оцінені обставини фактичної дійсності, котрі поза розумним сумнівом доводять існування у боржника фізичної змоги виконати виконавчий документ з урахуванням свободи меж власної правової поведінки та наявних ресурсів.

За матеріалами справи судом встановлено, що з метою забезпечення надходження додаткових коштів для оплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області 07.06.2024 за № 51.06-45/ССО письмово звернулося до розпорядника бюджетних коштів нижчого (другого) рівня - Голови Служби судової охорони з проханням збільшити кошторисні призначення по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

Н виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №520/2830/23 за позовом ОСОБА_1 , після набрання ним законної сили, Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області видало наказ від 22.02.2024 року № 55 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 318260,37 грн.

Суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України.

Обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений у першу чергу саме на суб`єкта владних повноважень ч. 2 ст. 77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів на спростування вимог приватної особи та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону реально вчиненого суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення.

Разом із тим, суд вважає, що положення ч. 2 ст. 77 КАС України не спростовують процесуального обов`язку позивача за ч. 5 ст. 44, ч. 2 ст. 79, ч. 4 ст. 161 КАС України, не змінюють сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 стандартів доказування обставин фактичної дійсності і не дозволяють визнати доведеними задекларовані позивачем - приватним суб`єктом права твердження про обставини об`єктивної дійсності виключно з причини неспростування суб`єктом владних повноважень за відсутності в матеріалах відповідних доказів на підтвердження реальності цих обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де вказано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд констатує, що заявник як боржник у межах виконавчого провадження у даному конкретному випадку забезпечив виконання виконавчого документу в частині проведення нарахування спірної суми грошового забезпечення публічного службовця, а суб`єкт владних повноважень не здобув об`єктивних даних про наявність у заявника як у бюджетної установи фізичної змоги здійснити виплату нарахованої суми коштів.

За відсутності підтвердженого матеріалами справи факту існування у заявника фізичної змоги провести виплату нарахованих коштів відсутність відповідних платежів не може бути кваліфікована у якості невиконання виконавчого документа без поважних причин, що є обов`язковою кваліфікуючою умовою складу правопорушення за ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII та за ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, позаяк під час реалізації управлінської функції контролю у галузі примусового виконання судових актів із достатньою повнотою не установив обставини фактичної дійсності стосовно виконання рішення суду в контексті причин невиконання (можливості виконання) боржником рішення суду, унаслідок чого вчинені управлінські волевиявлення не узгоджуються як із дійсним змістом нормативного регламентування, так і дійсними обставинами спірних правовідносин.

У даному конкретному випадку недоведеність суб`єктом владних повноважень підстав для застосування штрафу за невиконання виконавчого документу без поважних причин є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007 у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011 у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010 у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994 у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003 у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Керуючись статтями 2, 6-10, 14, 139, 243-246, 287, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61001, код 43181818) до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61024, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жданової О.В. ВП № 75206300 від 03.02.2026 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов