Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №520/2470/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: визначення митної вартості товару

Дата: 08 квітня 2026 р.

Справа: №520/2470/26

Суддя: Полях Н.А.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 р. № 520/2470/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства "Національні традиції" (код ЄДРПОУ 39220630, вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036) до Харківської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Миколаївська буд. 16Б, м. Харків, 61003) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000333/2 від 28.10.2025 та картку відмови №UA807200/2025/000434 від 28.10.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000333/2 від 28.10.2025 та картка відмови №UA807200/2025/000434 від 28.10.2025 є протиправними, оскільки позивачем надано всі необхідні та достатні документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які дають можливість відповідачу визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом - за ціною контракту щодо товару, який ввозиться на митну територію України, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Представник відповідача надіслав суду відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000333/2 від 28.10.2025 та картка відмови №UA807200/2025/000434 від 28.10.2025 оформлене з додержанням вимог ч. 2 ст. 55 МКУ та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195.

У відповіді на відзив та запереченні сторони додатково аргументували свою правову позицію у спірних правовідносинах.

Керуючись приписами ст.171,257,262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, 27.10.2025 позивачем було подано до відповідача електронну митну декларацію №25UA807200016187U0.

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 38387,88 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи:

1. Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 05.08.2025 року;

2. Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № TMNT20250805 від 05.08.2025;

3. Коносамент (Bill of lading) № UC2025080701 від 07.08.2025 року;

4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 7129 від 20.10.2025;

5. Декларація (Dispatch note model T1) № 25PL322080NSVEXRK6 від 14.10.2025;

6. Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № TMNT20250805 від 05.08.2025 року;

7. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № T-MAC 250527/8-11 від 27.05.2025 року (з перекладом);

8. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-25/10-2025 від 22.10.2025 року;

9. Розрахунок ціни (калькуляція) № TMNT20250805 від 05.08.2025 року (з перекладом);

10. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №TMT20240408 від 08.04.2024 року;

11. Видаткова накладна № TMNT20250805 від 05.08.2025 року (з перекладом);

12. Відвантажувальна специфікація № TMNT20250805-6 від 05.08.2025 року (з перекладом);

13. Комерційна пропозиція №T-MAC20240327 від 27.03.2024 року (з перекладом);

14. Лист №10/08-3 від 08.10.2025 року з інформацією від ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ», що страхування вантажу не здійснювалося;

15. Лист №10/08-4 від 08.10.2025 року з інформацією від ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту;

16. Лист №TMNT20250805-1 від 05.08.2025 року з інформацією від постачальника про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);

17. Лист №TMNT20250805-2 від 05.08.2025 року з інформацією від постачальника про те, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом);

18. Лист №TMNT20250805-3 від 05.08.2025 року з інформацією від постачальника про те, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);

19. Лист №TMNT20250805-4 від 05.08.2025 року з інформацією від постачальника про те, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);

20. Лист №TMNT20250805-5 від 05.08.2025 року з інформацією від постачальника про те, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);

21. Якісний опис №TMNT20250805-7 від 05.08.2025 року (з перекладом).

27.10.2025 відповідачем було направлено позивачу повідомлення №529637, в якому, зокрема зазначалося, що у зв`язку з надходженням до ВАКМВ УКАМП запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару № 1 в зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, спрацюванням АСУР (Порядок здійснення аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476)

28.10.2025 позивачем надано наступні відповіді на повідомлення відповідача, в яких Позивач зазначив:

- у відповіді № 28/10/25-1 – щодо надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається – У відношенні товару відвантаженого по інвойсу № TMNT20250805 від 05.08.2025 року договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не укладався. Отже, укладання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не здійснювалося, а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» вказаних документів не вимагається.

- у відповіді № 28/10/25-2 – щодо рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) – За контрактом №TMT20240408 від 08.04.2024 року не передбачено отримання платежів від третіх осіб, платежів від третіх осіб отримано не було, що підтверджується також вже наявним у відповідача листом постачальника №TMNT20250805-2 від 05.08.2025 року. Отже, ніяких платежів від третіх осіб отримано не було, а тому відповідно до п.2 ч.3 ст. 53 МК України надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця не вимагається.

- у відповіді № 28/10/25-3 – щодо рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) – У відношенні товару відвантаженого по інвойсу № TMNT20250805 від 05.08.2025 комісійні, посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується також вже наявним у відповідача листом постачальника №TMNT20250805-5 від 05.08.2025 року. Отже, комісійні, посередницькі послуги не залучалися, а тому відповідно до п. 3 ч.3 ст. 53 МК України надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг не вимагається.

- у відповіді № 28/10/25-4 – щодо надання виписки з бухгалтерської документації – Вказано, Статтею 5 Контракту №TMT20240408 від 08.04.2024 встановлено, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу – три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № TMNT20250805 від 05.08.2025 року передоплату не визначено. Тобто сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу – три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» виписки з бухгалтерської документації не вимагається.

- у відповіді № 28/10/25-5 – щодо надання ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів – Вказано, що ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, не укладалися. Отже, ліцензійний та авторський договір покупця не укладалися, а тому відповідно до п.5 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» таких договорів не вимагається.

- у відповіді № 28/10/25-6 – щодо надання каталогів, специфікацій, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) виробника товару – Вказано, що прайс-лист № T-MAC 250527/8-11 від 27.05.2025 року ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом із митною декларацією №25UA807200016187U0 та вже знаходиться у Відповідача.

- у відповіді № 28/10/25-7 – щодо надання копії митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ) – Вказано, що декларацію №25PL322080NSVEXRK6 від 14.10.2025 року, складену за уніфікованою формою переклад якої не вимагається, ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом із митною декларацією № 25UA807200016187U0 та вже знаходиться у відповідача.

- у відповіді № 28/10/25-8 – щодо надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів – Вказано, що інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 МК України, а тому їх вимагання забороняється ч.5 ст. 53 МК України (копія відповіді надається у додатках).

- у відповіді № 28/10/25-9 – щодо надання транспортно-експедиційних рахунків, заявок перевезення, договорів тощо – пункт 6 ч.2 ст. 53 МК України містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

- у відповіді № 28/10/25-10 – щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів – Вказано, що висновок експерта № 20-25/10-2025 від 22.10.2025 року ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом з митною декларацією № 25UA807200016187U0 та вже знаходиться у відповідача.

27.10.2025 відповідачем було направлено позивачу повідомлення №529641 в якому зазначалося: «В доповнення до попереднього повідомлення просимо додатково надати: - транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту UC2025080701; - банківський платіжний документ, що підтверджує факт передоплати згідно умов коносамента UC2025080701; - документи, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МКУ та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - експортну митну декларацію, з датою експорту та відмітками митних органів країни відправлення».

28.10.2025 позивачем надано наступну відповідь на повідомлення №529641 відповідача, в якій Позивач зазначив:

- у відповіді № 28/10/25-11 – вказано, що Відповідачу вже було надано відповідь листом №28/10/25-9 від 28.10.2025 на повідомлення № 529637 від 27.10.2025 року. Повторно зазначено, що пункт 6 ч.2 ст. 53 МК України містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Відповідно до ст. 3 Контракту №TMT20240408 від 08.04.2024 року встановлено, що Поставка Товару за цим договором здійснюється у повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі. У Commercial invoice (рахункуфактурі) № TMNT20250805 від 05.08.2025 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine.

Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Отже, враховуючи, що витрати на транспортування включені у вартість товару надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» вказаних документів не вимагається.

27.10.2025 відповідачем було направлено позивачу повідомлення № 529643, в якому зазначалося: «З метою обміну наявної в митному органі інформації, повідомляю, що згідно програмного комплексу АСМО Інспектор, цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях складає: товар 1) 3,97 $/кг. Прошу Вас повідомити: про надання додаткових документів протягом терміну визначеному в частині 3 статті 53 МКУ, або про відмову (неможливість) в наданні зазначених додаткових документів протягом зазначеного терміну».

28.10.2025 позивачем надано наступну відповідь на повідомлення №529643 відповідача, в якій Позивач зазначив:

- у відповіді № 28/10/25-12 – Вказано, що ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» разом із митною декларацією № 25UA807200016187U0 вже подано Відповідачу всі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 МК України, так i додаткові документи за ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом. Спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості (копія відповіді надається у додатках).

28.10.2025 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000333/2, в якому вказано наступне: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту.

Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.: 54, 55, 57, 5863 Митного кодексу України 1) подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті; 2) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МКУ в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті.

За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено наступне: наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром (код товару УКТЗЕД 6006320090) по даному підприємству, відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, наданий до митного оформлення прайслист від 27.05.2025 №TMAC250527/811 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ" та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайслист) — це довідник цін (тарифів)на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців, наданий прайслист охоплює лише товари, зазначені в рахунку?фактурі, що свідчить про можливість індивідуального ціноутворення для конкретного покупця, а не про загальнодоступну ринкову ціну, відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайслисти) виробника товару, інформацію, наведену листі в калькуляції TMNT20250805 від 05.08.2025 не можна вважати достовірною, адже заздалегідь (за 2 місяці) не можливо передбачити вартість перевезення, логістику, вантажно?розвантажувальні роботи на такому складному маршруті, відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту UC2025080701, відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно умов (freight prepaid) коносаменту UC2025080701, коносамент UC2025080701 не містить підпису уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), що може свідчити про нечинність такого коносаменту, наданий висновок експерта від 22.10.2025 № 2025/102025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658ІІІ зі змінами та пп. 5660 Національного стандарту №1 «Засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами, відсутні документи , що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МКУ та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно?експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, декларантом не надані банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відсутня експортна митна декларація з датою експорту та відмітками митних органів країни відправлення, в графі 3 CMR 7129 відсутня інформація про місце розвантаження, у графі 22 відсутній підпис відправника, а також в зв`язку з неможливістю надати декларантом всі витребувані додаткові документи, передбачені п.3 ст.53 МКУ. Право на проведення консультації з митним органом відповідно до частини 5 ст.55 МКУ декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Метод 1 (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовувався відповідно до положень частини другої ст.58 МКУ, оскільки надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та метод 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) не застосовувались у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів з дотриманням вимог статей 59, 60 та 61 МКУ. Метод 2в (на основі віднімання вартості) та 2г (на основі додавання вартості (обчислена вартість)) не застосовувались у зв`язку з відсутністю документально підтвердженої інформації, необхідної для застосування цих методів. Відповідно до ст.64 МКУ, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв`язку з наявністю відповідної інформації. За результатами аналізу цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, встановлено наявність митних оформлень аналогічних товарів за митними деклараціями: Товар №1: №UA401060/2025/011208 (25UA401060011208U8) від 22.08.2025 з митною вартістю 3,97 дол.США за кг (Товар№1: код товару згідно з УКТ ЗЕД 6006320090, назва товару: «Трикотажне полотно поперечно в`язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер,…», вага: 19 311.1 кг, країна походження CN (Китай), умови поставки CPT) № UA UA100230/2025/ 021053 (25UA100230021053U5) від 25.10.2025 з митною вартістю 4.00 дол. США за кг (Товар№13: код товару згідно з УКТ ЗЕД 6006320090, назва товару: «Трикотажні полотна…», вага: 351,6, країна походження CN (Китай), умови поставки CPT).З урахуванням меншої з наявних вартостей та однаковими характеристиками товарів , при визначенні числового значення митної вартості за основу взята цінова інформація згідно митних декларацій: Товар 1: № UA401060/2025/011208 (25UA401060011208U8) від 22.08.2025 з митною вартістю 3,97 дол. США за кг. Отже, митна вартість товарів, визначена за резервним методом, становить: Товар 1: 3,97 дол. США/кг * 19 209,9 кг = 76 263,3 дол. США.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000434 від 28.10.2025.

Позивач не погоджується з висновками відповідача, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000333/2 від 28.10.2025 та картку відмови №UA807200/2025/000434 від 28.10.2025 такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що стало підставою для звернення до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі МК України)

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію у питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість за першим методом (за ціною договору).

Згідно частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 статті 53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції)

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності

Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу.

Чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

Відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару не визнав митну вартість, заявлену декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту), та прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів, визначивши митну вартість відповідно до статті 64 МК України за другорядним (резервним) методом.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18, від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно частини 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції (постанови від 14.06.2022 у справі №809/257/17, від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18, від 13.08.2020 у справі №815/3451/16), яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, підставою для їх прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що складові митної вартості достовірно документально не підтверджено, подано не всі документи для підтвердження митної вартості.

На підтвердження митної вартості товарів позивачем відповідачу надано необхідні документи.

Доводи відповідача про те, що при виконанні митних формальностей за спірною митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, колегія суддів вважає такими, що не стосуються обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.

Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000333/2 від 28.10.2025 року Відповідачем як підставу для винесення рішення зазначено: «а також в зв`язку з неможливістю надати декларантом всі витребувані додаткові документи, передбачені п.3 ст.53 МКУ».

Судом встановлено, що до митного органу позивач надав:

1. Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 05.08.2025 року;

2. Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № TMNT20250805 від 05.08.2025;

3. Коносамент (Bill of lading) № UC2025080701 від 07.08.2025 року;

4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 7129 від 20.10.2025;

5. Декларація (Dispatch note model T1) № 25PL322080NSVEXRK6 від 14.10.2025;

6. Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № TMNT20250805 від 05.08.2025 року;

7. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № T-MAC 250527/8-11 від 27.05.2025 року (з перекладом);

8. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-25/10-2025 від 22.10.2025 року;

9. Розрахунок ціни (калькуляція) № TMNT20250805 від 05.08.2025 року (з перекладом);

10. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №TMT20240408 від 08.04.2024 року;

11. Видаткова накладна № TMNT20250805 від 05.08.2025 року (з перекладом);

12. Відвантажувальна специфікація № TMNT20250805-6 від 05.08.2025 року (з перекладом);

13. Комерційна пропозиція №T-MAC20240327 від 27.03.2024 року (з перекладом);

14. Лист №10/08-3 від 08.10.2025 року з інформацією від ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ», що страхування вантажу не здійснювалося;

15. Лист №10/08-4 від 08.10.2025 року з інформацією від ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту;

16. Лист №TMNT20250805-1 від 05.08.2025 року з інформацією від постачальника про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);

17. Лист №TMNT20250805-2 від 05.08.2025 року з інформацією від постачальника про те, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом);

18. Лист №TMNT20250805-3 від 05.08.2025 року з інформацією від постачальника про те, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);

19. Лист №TMNT20250805-4 від 05.08.2025 року з інформацією від постачальника про те, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);

20. Лист №TMNT20250805-5 від 05.08.2025 року з інформацією від постачальника про те, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);

21. Якісний опис №TMNT20250805-7 від 05.08.2025 року (з перекладом).

Суд зазначає, що досліджені документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Таким чином, позивачем було подано всі необхідні та наявні як основні документи на підтвердження митної вартості товарів, так і додаткові документи на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товарів.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, витребування додаткових документів є одним з етапів (стадій) контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів (постанова ВС від 18 липня 2024 року у справі № 620/3264/18).

Суд звертає увагу, що надіслання запиту про витребування додаткових документів саме по собі не має наслідком коригування митної вартості, тоді як підставою для такого коригування є оцінка митним органів у сукупності документів, що були подані під час митного оформлення як на стадії подання митної декларації, так і на запит митного органу.

У поданих до Відповідача документах на підтвердження митної вартості містяться всі складові для підтвердження митної вартості: Вартість товару дол. США/м вказана у вже наявному у Відповідача прайс-листі № T-MAC 250527/8-11 від 27.05.2025 року. Загальна вартість товару, що відображена в Митній декларації, підтверджена вже наявним у Відповідача інвойсом № TMNT20250805 від 05.08.2025 року. Інвойсом № TMNT20250805 від 05.08.2025 року визначено умову поставки CPT, що підтверджує включення витрат на транспортування у вартість товару. Додатково це підтверджено також і вже наявним у Відповідача листом Постачальника №TMNT20250805-1 від 05.08.2025 року, відповідно до яких вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.

Отже, інвойсом № TMNT20250805 від 05.08.2025 року підтверджено умову поставки СРТ, відповідно до якої витрати на транспортування включено у вартість товару, а також підтверджено і вартість самого товару. Страхування вантажу за інвойсом не здійснювалося, що підтверджується вже наявними у відповідача листом Постачальника №TMNT20250805-4 від 05.08.2025 року та листом ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» №10/08-3 від 08.10.2025 року.

Отримання платежів від третіх осіб не передбачено Контрактом, платежів від третіх осіб отримано не було, що підтверджується вже наявним у Відповідача листом Постачальника №TMNT20250805-2 від 05.08.2025 року.

У відношенні товару, відвантаженого по інвойсу № TMNT20250805 від 05.08.2025 року комісійні, посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується вже наявним у відповідача листом Постачальника №TMNT20250805-5 від 05.08.2025.

Суд зазначає, що подані документи на підтвердження складових митної вартості товару за митною декларацією № 25UA807200016187U0 від 27.10.2025 було надано, розбіжності у наданих документах відсутні.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000333/2 від 28.10.2025 зазначено: «наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром (код товару УКТЗЕД 6006320090) по даному підприємству».

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 27.02.2025 року у справі № 300/784/24.

Щодо відсутності експортної митної декларації з датою експорту та відмітками митних органів країни відправлення, суд зазначає, що експортні декларації є додатковими документами у розумінні ч.3 ст. 53 МК України, то навіть їх не надання не є підставою для невизнання визначеної декларантом митної вартості, адже ч. 2 статті 53 МК України такі документи не віднесені до обов`язкових для подання.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення.

Суд зауважує, що копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися відповідачу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із висновками Верховного Суду, зазначеними в постанові від 15.02.2023 у справі №815/2552/16 (провадження № К/9901/45062/18), судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідачу одночасно з Митною декларацією надавалася декларація на підтвердження факту експорту товарів, а саме №25PL322080NSVEXRK6 від 14.10.2025 року, про що відповідачем зазначено і у спірній картці відмови № UA807200/2025/000434 від 28.10.2025 року. Надана декларація на підтвердження факту експорту товарів №25PL322080NSVEXRK6 від 14.10.2025 року містить усі необхідні реквізити.

Пунктом 6 ч. 3 ст. 53 МК України серед ДОДАТКОВИХ документів, які подаються декларантом у випадку наявності розбіжностей в поданих документах встановлено каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Такі документи складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Суд наголошує, що прайс-лист є документом довільної форми, що має додатковий інформативний характер, та не є обов`язковим (виключним) документом, який підтверджує митну вартість товару.

Щодо твердження митниці, що «наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо позивачу" та не відображає “дійсну вартість”, то відповідне зауваження митниці не підтверджено жодним нормативноправовим документом, адже відсутні законодавчі вимоги до форми та змісту таких документів, як прайс-лист.

Щодо включення витрат на транспортування у вартість товару та транспортних (перевізних) документів, суд зазначає.

Так, відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Тобто, при визначенні митної вартості витрати на транспортування/витрати пов`язані з транспортуванням додаються тільки тоді, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті.

Враховуючи п. п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України для визначення митної вартості мають значення лише ті витрати на транспортування/витрати пов`язані з транспортуванням, які включаються саме до митного кордону України.

Згідно пп 2 пункту 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Відповідно до абз. 1,2 ст. 3 Контракту: «Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі».

У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № TMNT20250805 від 05.08.2025 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine.

Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, зазначеними в постанові від 17.05.2022 у справі № 810/1661.

Відповідачу одночасно з Митною декларацією надавалася калькуляція собівартості товару №TMNT20250805 від 05.08.2025 року згідно якої у вартість товару включено транспортні витрати. Відповідачу з Митною декларацією надавався лист постачальника №TMNT20250805-1 від 05.08.2025 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.

Позивачем повністю документально підтверджено, що витрати на транспортування/витрати, пов`язані з транспортуванням, включено до ціни товару, що кореспондується як з умовою поставки CPT.

Отже, за умовами поставки CPT витрати на транспортування вже включені у вартість товару, відповідно до п. 6 ч.2 ст. 53 МК України вимога Відповідача до Позивача надати перевізні, транспортні документи була би незаконною, а тому ненадання документів, які відповідно до підстав та умов за ст. 53 МК України надаватися не повинні, не може бути та не є підставою для коригування митної вартості товарів.

Спірне рішення № UA807000/2025/000333/2 від 28.10.2025 року містить твердження: «наданий висновок експерта від 22.10.2025 № 2025/102025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658ІІІ зі змінами та пп. 5660 Національного стандарту №1 «Засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами»

Пунктом 8 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа.

Суд вказує, що позивачем був наданий висновок експерта № 20-25/10-2025 від 22.10.2025.

Проте висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися Відповідачу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за його наявності.

Таким чином, наданий Позивачем Відповідачу висновок експерта не є документом, що підтверджує митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковим документом на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсі, відповідає ринковій вартості товару.

Стосовно доводів відповідача на відсутність інформації у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній (Road consignment note) № 7129 від 20.10.2025, щодо місця розвантаження товару, суд зазначає.

Графа 3 CMR № 7129 від 20.10.2025 року містить інформацію стосовно місця розвантаження товару, а саме зазначено: UKRAINE.

Автотранспортна накладна (СМR) - це товарно-транспортна накладна міжнародної форми, використання якої під час міжнародних вантажних перевезень передбачено Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року. Відповідно до Закону України від 01.08.2006р. №57-V «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» Україна приєдналась до вказаної Конвенції.

У Постанові ВС від 20.06.2023 року у справі № 1.380.2019.006247 вказано: «Також, як враховано судами, основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів. CMR - це міжнародна товарно-транспортна накладна, це бланк, що самокопіюється, форма якого не уніфікована і в різних країнах може суттєво відрізнятися».

Наявність або відсутність певної інформації в автотранспортній накладній (CMR) не впливає на визначення митної вартості товарів.

Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Суд наголошує, що автотранспортна накладна № 7129 від 20.10.2025 року не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Тому будь-які недоліки автотранспортної накладної не можуть бути підставою для визначення іншої митної вартості товару, а сумніви митного органу у таких умовах поставки ґрунтуються на його припущеннях, а не на доказах.

У спірному рішенні № UA807000/2025/000333/2 від 28.10.2025 відповідачем вказано: «коносамент UC2025080701 не містить підпису уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), що може свідчити про нечинність такого коносаменту».

Відповідно до постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі № 820/250/17, стосовно ж тверджень відповідача про надання позивачем під час митного оформлення комерційних та транспортних документів, в яких відсутні печатки, підписи уповноважених осіб, відмітки митних органів іноземних держав, які повинні проставлятися при перетині митного кордону у передбачених міжнародними угодами випадках, відмітки офіційних органів країни експортеру, то, як вказали суди, вони не відповідають фактичним обставинам, адже такі комерційні документи як страховий поліс, комерційний інвойс, сертифікати якості та пакувальний лист мають всі необхідні реквізити, підписи та печатки».

Суд підкреслює. що на коносаменті була проставлена печатка відправника, а формальні неточності у поданому документі не можуть слугувати підставою для коригування вартості товару в разі, якщо інші документи в сукупності підтверджують задекларовану позивачем митну вартість

Таким чином, наявність або відсутність будь-яких відміток, підписів не впливає на дійсність коносаменту, а тому не є підставою для коригування митної вартості.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000333/2 від 28.10.2025 року містяться наступні міркування митниці: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до постанови ВС від 15 серпня 2023 року у справі № 810/2875/16, у графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що процедура консультацій проведена шляхом надіслання електронного повідомлення. Разом з тим, суди встановили, що митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування, при цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятих рішень про коригування митної вартості до ТОВ «Фоззі-Фуд» не надходило, що свідчить про недотримання митним органом порядку проведення консультацій, а також належного обґрунтування неможливості застосування митної вартості за ціною договору, задекларованої позивачем».

Крім зазначеного, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Положеннями ч. 1 та 2 ст. 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до ч. 9-10 ст1 264 МК України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 ст. 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику..

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Таким чином, картка відмови у митному оформленні є рішенням митного органу, яке впливає на права та обов`язки декларанта та яке може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Таким чином, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000333/2 від 28.10.2025 та картку відмови №UA807200/2025/000434 від 28.10.2025.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spainвід 09.12.1994, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської митниці на користь позивача витрати на оплату професійної правничої допомоги у сумі 48 000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем при розгляді справи в суді, до суду подано копію договору про надання правової допомоги від 03.02.2026 (далі - Договір), копію додаткових угод №1 та №2 від 03.02.2026 до Договору, копію ордеру серії AХ №1325064 та копію платіжної інструкції №292948 від 04.02.2026.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив свою позицію щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема, вказавши на невідповідність принципу обгрунтованості та співмірності витрат на правничу допомогу у розмірі 48 000 грн, враховуючи обставини справи, однотипність позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач додатково аргументував свою правову позицію щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з наведеними обставинами суд зауважує, що відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11 серпня 2022 року у справі №300/2050/19.

Так, дослідивши договір про надання правової допомоги від 03.02.2026, суд встановив, що АДВОКАТСЬКЕ БЮРО "БІДНОЇ ОКСАНИ ІВАНІВНИ", (далі за текстом - Бюро), в особі керуючого бюро Бідної Оксани Іванівни, яка діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ», в особі директора Майкової Діни Василівни, яка діє на підставі Статуту в подальшому Клієнт, з іншої сторони, при спільному згадуванні у тексті — „Сторони", уклали договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п.3.1 Договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді у фіксованому розмірі.

Згідно з п.1 Додаткової угоди №2 від 03.02.2026 до Договору про надання правової допомоги (надалі - Додаткова угода), розмір гонорару Бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень.

Вказана транзакція грошових коштів підтверджена копією платіжної інструкції №292948 від 04.02.2026.

Суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились.

Суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За обставин цієї справи суд, окрім вищенаведеного, також враховує, що визначений адвокатом розмір гонорару є непомірно завищеним щодо предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а звернув увагу на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі №826/8890/18.

Виходячи з вищеописаних обставин справи, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідача в цій справі до 10 000,00 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.19,139,229,241-247,250,255,293,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Національні традиції" (код ЄДРПОУ 39220630, вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036) до Харківської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Миколаївська буд. 16Б, м. Харків, 61003) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови– задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків,61005) про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000333/2 від 28.10.2025 та картку відмови №UA807200/2025/000434 від 28.10.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків,61005) на користь Приватного підприємства "Національні традиції" (код ЄДРПОУ 39220630, вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036) сплачений судовий збір у розмірі 5 659,88 грн (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять грн 88 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків,61005) на користь Приватного підприємства "Національні традиції" (код ЄДРПОУ 39220630, вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 квітня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях

Оригінал: reyestr.court.gov.ua