Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №520/4138/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 08 квітня 2026 р.

Справа: №520/4138/26

Суддя: Бідонько А.В.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 р. №520/4138/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу перерахунку пенсій № 6 Головного управління Пенсійного фонду України (просп. Шахтобудівників, буд.5, м. Павлоград, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл., 51404, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунку пенсій № 6 Головного управління Пенсійного фонду України від 05.02.2026 № 204650021146 про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

2. Зобов`язати відділ перерахунку пенсій № 6 Головного управління Пенсійного фонду України здійснити перехід та виплачувати в повному обсязі пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати, без обмеження розміру заробітної плати для розрахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, з доповненням згідно із Закону № 3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ.

3. Стягнути з відділу перерахунку пенсій № 6 Головного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що загальний трудовий стаж за вислугу років на день звернення ОСОБА_1 для переходу на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Законом України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001) складав понад 20 років.

Зауважує, що га початок проходження ОСОБА_1 служби в органах прокуратури України (25.07.2003) діяв Закон України № 1789-ХII, статтею 50-1 якого (в редакції від 12.07.2001) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Проте відповідач протиправно прийняв рішення від 05.02.2026 № 204650021146, яким відмов ОСОБА_1 в переході на пенсію за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) обрахованого по 01.11.2023, страховий стаж Позивача становить 20 років 07 днів, в тому числі спеціальний стаж 10 років 02 місяця. Записи трудової книжки серії НОМЕР_2 від 31.03.2004 Позивача не містять відомостей про звільнення з займаної посади за станом здоров`я. На час звернення з заявою про призначення пенсії за вислугу років Позивач безпосередньо не працює в органах прокуратури. З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для переведення Позивача на пенсію за вислугу років відповідно до норм статті 86 Закону № 1697.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як отримувач пенсії по інвалідності (3 група) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 27.08.2024.

ОСОБА_1 звернувся з заявою від 23.01.2025 №240 про перерахунок «перехід на пенсію за іншим Законом».

Рішенням відділу перерахунку пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.01.2025 № 204650021146 відмовлено у здійснені перерахунку призначеної йому пенсії, а саме переходу на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Законом України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001), у зв`язку з тим, що позивач не долучив всі сторінки паспорту.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 року по справі №520/2311/25 визнано протиправним та скасовано рішення Відділу перерахунку пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.01.2025 № 204650021146.

Зобов`язано Відділ перерахунку пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2025 № 240 про перехід на пенсію за іншим законом, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 по справі № 520/2311/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянута заява ОСОБА_1 від 23.01.2025 № 240 з урахуванням висновків суду та прийнято рішення від 12.11.2025 № 46199/03-16 про відмову в переведенні на інший вид пенсії у зв`язку з відсутністю законних підстав.

На підставі вищевикладеного повторно розглянуто заяву від 23.01.2025 №240 про перехід на пенсію за іншим законом з урахуванням висновків суду та прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1697 у зв`язку з відсутністю законних підстав.

29.01.2026 року позивач повторно звернувся з заявою №1134 щодо перерахунку пенсії "перехід на інший вид пенсії".

Рішенням відділу перерахунку пенсій №6 Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.01.2025 № 204650021146 від 05.02.2026 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви від 29.01.2026 №1134.

Підставою для відмови вказано, що за результатами розгляду документів, було встановлено: заявник перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області, отримує пенсію по інвалідності з 27.08.2024 року. Згідно з Випискою з акта огляду МСЕК N?954711 серії 12 ААГ інвалідність встановлена до 01 вересня 2025 року. Для проведення перерахунку до заяви не було долучено додаткових документів.

Вважаючи, що має право на перерід на пенсію згідно зі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції Закону від 12.07.2001, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Розглядаючи дану справу суд зауважує, що позивач вже тричі намагався реалізувати своє право на перехід на пенсію згідно зі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції Закону від 12.07.2001.

Так, як встановлено судом предметом розгляду адміністративної справи №520/2311/25 було правомірність відмови у перехід на пенсію за іншим законом рішенням Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.01.2025 № 204650021146.

За результатами розгляду справи суд зобов`язав Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про перехід на пенсію за іншим законом, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 по справі № 520/2311/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянута заява ОСОБА_1 від 23.01.2025 № 240 з урахуванням висновків суду та прийнято рішення від 12.11.2025 № 46199/03-16 про відмову в переведенні на інший вид пенсії у зв`язку з відсутністю законних підстав.

При цьому в обґрунтування даного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області вказано, що за результатами розгляду наданих до заяви документів № 240 від 23.01.2025, а саме трудової книжки НОМЕР_2 від 31.03.2004 встановлено, що ОСОБА_1 з 31.03.2004 по 15.11.2010, з 03.01.2012 по 04.03.2012 займав посаду помічника прокурора, з 05.03.2012 переведений на в.о. прокурора відділу, з 26.04.2012 по 10.06.2014 працював на посаді прокурора відділу, з 06.04.2017 по 14.06.2018 працював на посаді прокурора відділу — зазначений період роботи визначено на підставі протоколу засідання комісії з установлення трудового стажу працівників органів прокуратури Херсонської області №5 від 25.05.2018, оскільки відомості про звільнення з займаної посади згідно трудової книжки непридатні до сприйняття змісту.

Таким чином стаж роботи ОСОБА_1 за вислугу років становить 10 років 02 місяці 02 дні та безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії за вислугу років ОСОБА_1 не працює в органах прокуратури.

За результатами розгляду матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що у ОСОБА_1 наявна ІІІ група інвалідності по 31.08.2025, у зв`язку з чим відсутні підстави для призначення пенсії по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою статті 86 Закону № 1697, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів оскарження рішення від 12.11.2025 № 46199/03-16 позивачем у судовому порядку.

Однак, незважаючи на чинне рішення позивач повторно звернувся до органів пенсійного фонду з заявою про перехід на пенсію згідно зі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції Закону від 12.07.2001.

Так оскаржуваному у дані справі рішенням Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.01.2025 № 204650021146 від 05.02.2026 повторно відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви від 29.01.2026 №1134.

Відповідач, в обґрунтування своєї позиції у відзиві на позовну заяву вказав, що страховий стаж Позивача становить 20 років 07 днів, в тому числі спеціальний стаж 10 років 02 місяця, позивач не був звільнений з органів прокуратури за станом здоров`я та на даний час безпосередньо не працює в органах прокуратури, що не дає позивачу права на переведення позивача пенсії на пенсію за вислугу років відповідно до норм статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI.

Натомість позивач вважає, що підлягають застосуванню положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 за № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-III від 12.07.2001).

Отже, надаючи правову оцінку наявності у позивача права на перехід на пенсію за вислугу років з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, з доповненням згідно із Закону № 3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, суд зазначає наступне.

Базовим нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури є Закон України «Про прокуратуру» до 15.07.2015 (в подальшому - Закон № 1789-ХІІ, з 15.07.2015 - Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (в подальшому - Закон № 1697-VІІ).

Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI у статтю 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій і п`ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій та п`ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».

За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.

Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.

З набранням чинності Законом №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно із ч. 20 цієї статті, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи вищевикладене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.

Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.

Таким чином, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, Верховний Суд відступив від висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформував правовий висновок, відповідно до якого, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини 2 статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що на час звернення позивача із заявою від 29.01.2026 так і з іншими заявами про перехід на пенсію, ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону №1697-VII у частині визначення відсоткового значення розміру пенсії втратила чинність.

Отже, на спірні правовідносини поширюються положення частини 2 статті 86 Закону № 1697-VII, в силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

Таким чином, позовні вимоги у частині призначення пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що положення статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", що регулювали право пенсійного забезпечення та розмір пенсії, втратили чинність, тому посилання позивача на вищезазначену норму закону, тим більше в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" від 12.07.2001 №2663-111, є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року, № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла до 01 жовтня 2011 року) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 процентів від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 процентів місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Як вже вказано судом, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VІ, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року, № 1789-ХІІ. Зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Встановлено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років.

Починаючи з 15 липня 2015 року стаття 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року за № 1789-XII щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратила чинність, у зв`язку із набранням чинності нового Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року за № 1697-VI.

Згідно із статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року за № 1697-VI прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 29.01.2026, а тому спірні правовідносини підлягають вирішенню за нормами Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року за № 1697-VI.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 01.09.2022 у справі № 380/10419/21.

Як вже встановлено судом вислуга років позивача станом на час звернення із заявою про перехід на пенсію складав 20 років 07 днів.

Тобто вислуга років позивача є меншою від 25 років, визначених частиною 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року за № 1697-VI, що не надає позивачу право на перехід на пенсію за вислугу років.

Водночас, наявність права на призначення пенсії на підставі положень статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції Закону № 2663-ІІІ), позивач пов`язував із тим, що вказана норма права (у зазначеній редакції) діяла під час його роботи в органах прокуратури. На переконання позивача, подальша зміна правового регулювання питань призначення пенсій прокурорам, зокрема, прийняття Закону № 1697-VII, призвела до збільшення необхідного стажу для призначення пенсії та зменшення розміру пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, що в свою чергу свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав, що прямо суперечить положенням Конституції України.

Разом з цим, на переконання суду доводи про те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав, не повинні застосовуватися, оскільки у період дії статті 50-1 Закону № 1789-XII у редакції від 26.07.2001, чинній до 30.09.2011, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, є безпідставними, оскільки станом на 30.09.2011 (дата, до якої був чинний Закон № 1789-XII) у позивача був відсутній стаж роботи 20 років, а тому у період дії статті 50-1 Закону № 1789-XII у редакції від 26.07.2001, позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років.

Відтак, при прийнятті Закону № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 265/6322/16-а, від 11.06.2020 у справі № 265/2627/17 та від 08.11.2021 у справі № 404/5325/17, від 08.08.2022 у справі № 640/3085/19.

З огляду на викладене, оскільки стаж позивача за вислугу років не достатній для переведення його на пенсію на підставі статті 86 Закону № 1697-VII та в період дії статті 50-1 Закону № 1789-XII він не набув права на призначення пенсії за вислугу років, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугою років.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №620/2767/19.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу перерахунку пенсій № 6 Головного управління Пенсійного фонду України (просп. Шахтобудівників, буд.5, м. Павлоград, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл., 51404, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бідонько А.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua