Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №480/8968/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року Справа № 480/8968/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якій просить:

1.Визнати відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України у встановленні ОСОБА_1 статусу ветерана військової служби, відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», що оформлена листом від 11 вересня 2024 року вих.№09/М-7586/14894, протиправною та скасувати її.

2. Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України встановити ОСОБА_1 статус ветерана військової служби, відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати відповідне посвідчення про це.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Маючи на день звільнення з військової служби загальну вислугу років 27 років 08 місяців 22 дні, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу ветерана військової служби та видачу відповідного посвідчення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідач, відмовляючи у наданні зазначеного статусу, послався на те, що позивач не має достатньої календарної вислуги років військової служби.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у замовлені позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач помилково ототожнює вислугу років для призначення пенсії з вислугою, необхідною для набуття статусу ветерана військової служби. Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» №203/98-ВР, для набуття такого статусу необхідно мати: не менше 25 років календарної вислуги, або не менше 30 років пільгової вислуги (з яких не менше 20 років — календарної). Оскільки позивач не має необхідної вислуги ні в календарному, ні в пільговому обчисленні, підстави для надання йому статусу ветерана військової служби відсутні .

Таким чином, відмова Адміністрації Державної прикордонної служби України є правомірною, а позовні вимоги — необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Справу прийнято до провадження у новому складі суду та ухвалено розгляд справи проводити за правилам спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивача звільнено з військової служби наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.10.2020 №444-ОС у запас відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (а.с. 11).

Відповідно до зазначеного наказу вислуга років позивача станом на 25.10.2020 становить: календарна - 20 років 04 місці 27 днів, пільгова - 07 років 03 місяці 25 днів, всього - 27 років 08 місяців 22 дні.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про йому статусу ветерана військової служби та видачу відповідного посвідчення (а.с. 9).

За результатами розгляду заяви позивача відповідач листом від 11.09.2024 повідомив про відсутність підстав для надання позивачу статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», оскільки станом на дату звільнення з військової служби вислуга років позивача у календарному обчисленні становить менше 25 років (а.с 12).

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача щодо надання статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.

Згідно із положеннями ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" Ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1601 від 30 серпня 1999 року затверджено Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" (далі - Порядок №1601).

Відповідно до п. 1 Порядку №1601, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, посвідчення та нагрудні знаки "Ветеран військової служби" видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист".

Згідно із положеннями п.3 Порядку №1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" одни із таких документів є наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 1 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби" вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації ветерана та уповноваженими структурними підрозділами Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, СБУ, розвідувальних органів, Національної гвардії, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку за місцем проходження військової служби, за що одержувач посвідчення та нагрудного знака розписується у відповідному обліковому документі (п. 4 Порядку №1601).

Предметом даного спору є право позивача на надання йому статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Із матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що вислуга років позивача станом на 25.10.2020 становить: календарна - 20 років 04 місці 27 днів, пільгова - 07 років 03 місяці 25 днів, всього - 27 років 08 місяців 22 дні.

Спірним питанням у цій справі є обчислення вислуги років при наданні статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Суд зазначає, що за змістом викладених норм саме вислуга років у календарному або пільговому обчисленні, зазначена у наказі про звільнення з військової служби у запас, є підставою для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ.

Як зазначено вище, загальна військова служба позивача становить 27 років 08 міс. 22 дні, в тому числі: в календарному обчисленні - 20 років 04 місці 27 днів, замість календарної вислуги 25 років як того вимагає Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Зазначене свідчить, що у позивача відсутня також вислуга років у кількості 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні), як того вимагає Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Таким чином у позивача відсутній стаж необхідний для надання статусу ветерана військової служби.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеному в постанові від 23 червня 2022 року по справі №809/1566/17.

Судом визнаються безпідставними посилання позивача, що «календарне обчислення вислуги років» у розумінні Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» є тотожним «календарному обчисленню вислуги років», передбаченому Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст. 17-1 Закону 2262 порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог цього Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей від 17.07.1992р. №393.

Разом з тим, нормативно правовими актами, що регулюють питання надання статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення відповідно є Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та Порядок №1601.

На переконання суду до даних правовідносин не застосовується Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Вказаний Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, позаяк, до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальна норма - Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», який визначає умови, норми та порядок для отримання статусу ветерана військової служби.

Суд зазначає, що розрахунок календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України № 2262-XII та розрахунок календарної вислуги років для надання статусу ветерана військової служби і видачі відповідного посвідчення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» є різними за своєю правовою природою, метою та порядком обчислення.

Також посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.04.2021 року у справі № 480/4241/18 є не релевантними до спірних правовідносин, оскільки судом у цій справі досліджувалося питання щодо неврахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України №2262.

Відтак зазначені види вислуги регулюються різними нормативно-правовими актами, мають різні підстави обчислення та застосовуються для вирішення різних правових питань, у зв`язку з чим їх ототожнення є помилковим.

Враховуючи, що розрахунок вислуги років у цій справі не є спірним, а календарна вислуга років військової служби позивача становить 20 років 04 місяці 27 днів, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» позивач не має права на надання йому статусу ветерана військової служби та видачу відповідного посвідчення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, а тому відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо визнання відмови Адміністрації Державної прикордонної служби України у встановленні ОСОБА_1 статусу ветерана військової служби, відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», що оформлена листом від 11 вересня 2024 року вих.№09/М-7586/14894, протиправною та скасувати її; зобов`язання Адміністрації Державної прикордонної служби України встановити ОСОБА_1 статус ветерана військової служби, відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати відповідне посвідчення про це – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя С.М. Гелета