Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №640/13832/19 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 640/13832/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.

за участю:

секретаря судового засідання – Лазірської Ж.Е.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Ткаченко І.В.,

представника відповідача – Полюхович І.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування:

- податкових повідомлень рішень від 17.04.2019 №№ 0030194203, 0030214203, 0030224203;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.04.2019 № Ф-132,

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.04.2019 № 0030234203.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу не було направлено копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Таким чином, всупереч п.78.4 Податкового кодексу України (далі – ПК України) проведення перевірки розпочалось швидше ніж позивач міг отримати наказ про проведення перевірки. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Недотримання відповідачем норми ПК України є самостійною підставою для задоволення позову. За вказаних обставин спірні податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.04.2019 № Ф-132 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.04.2019 № 0030234203 підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

05 вересня 2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що ГУ ДПС у м. Києві на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79, п. 82.2 ст. 82 ПК України, пп. 13.1.2 п.13.1 ст.13. Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 у зв`язку з виявленим недостовірності даних, що містяться у податковій декларації за 2017 рік. ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, засобами поштового зв`язку 11.02.2019 року на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 направлено повідомлення ГУ ДФС у м. Києві від 11.02.2019р. №13411/Б/26-15-42-03-27 та копію наказу ГУ ДФС у м. Києві №1587 від 08.02.2019р. на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Поштове відправлення № 0101127423440, згідно відмітки поштової служби, повернулося у зв`язку із закінченням строку зберігання. Згідно п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Відповідно до абз. б п. 42.4 ст. 42 ПКУ у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається вручений платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Таким чином, як зазначає відповідач, ФОП ОСОБА_1 була повідомлена про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки направлення поштою документів є таким фактом, що вважається належним чином врученими Позивачу.

На виконання приписів Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" від 16 липня 2024 року № 3863-IX та наказу Державної судової адміністрації України "Про затвердження Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" від 16 вересня 2024 року № 399, а також згідно розміщеного на офіційному веб-порталі Судової влади України Переліку справ Окружного адміністративного суду міста Києва, що підлягають передачі Полтавському окружному адміністративному суду (додаток 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом м. Києва) адміністративну справу №640/13832/19 передано на розгляд та вирішення Полтавському окружному адміністративному суду.

Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 14.03.2025, що підтверджується даними на штампі реєстрації вхідної кореспонденції.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 справу передано для розгляду судді Костенко Г.В.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 прийнято позовну заяву до провадження та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та замінено відповідача у справі №640/13832/19 з Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011; вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2025 року касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Матеріали справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду 29 грудня 2025 року.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Ясиновському І.Г.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 640/13832/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

23 січня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просила позов задовольнити у повному обсязі /а.с. 61-64, т.2/.

18 лютого 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення від позивача по суті справи /а.с. 82-86, т.2/.

В ході підготовчого засідання, призначеного на 24 лютого 2026 року, судом протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Заслухавши доводи представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Фізична особа ОСОБА_1 у спірний період зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 76, т.2/. Платник податків фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована від 08.10.2008, отримала свідоцтво про державну реєстрацію, номер виписки з ЄДР – 20740000000014038. На обліку в ГУ ДПС у м. Києві позивач перебуває з 16.10.2008 /а.с. 11-13, т.1/. Відповідно до даних облікової картки платника податку місцезнаходження фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

ГУ ДФС у м. Києві відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України засобами поштового зв`язку 11.02.2019 на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 направлено повідомлення ГУ ДФС у м. Києві від 11.02.2019 №13411/Б/26-15-42-03-27 та копію наказу ГУ ДФС у м. Києві №1587 від 08.02.2019 на проведення з 18.02.2019 документальної позапланової невиїзної перевірки /а.с. 38-39, т.1/.

Поштове відправлення № 0101127423440, згідно відмітки поштової служби, було прийнято до відправки - 11.02.2019 та повернулося у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання - 18.03.2019 /а.с.40, т.1/.

ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79, п. 82.2 ст. 82 ПК України, пп. 13.1.2 п.13.1 ст.13. Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" проведена з 18.02.2019 по 22.02.2019 документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 27.02.2019 №467/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 (надалі по тексту – Акт перевірки, а.с. 80-98, т.1), відповідно до якого встановлено порушення:

1. ст. 177 пп.177.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями - занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 159540,13 грн за 2017 рік;

2. п. 16 прим. 1 підр. 10 ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV (із змінами та доповненнями) - не нараховано та не сплачено військовий збір у розмірі 174,43 грн за 2017 рік;

3. абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу у розмірі 49145,54 грн за 2017 рік;

4. п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, ст. 187, п. 200.1 ст. 100 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, - занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 77610 грн, в т.ч. за: жовтень 2017 - 34784 грн, за листопад 2017 - 21413 грн, за грудень 2017 - 21413 грн.

Відповідачем засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням №0101127424021 на податкову адресу позивача направлено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.02.2019 № 467/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 .

Відповідно до даних Укрпошти вказане відправлення 06.03.2019 не вручене під час доставки та 09.04.2019 повернуте відправнику із відміткою поштової служи: "за закінченням встановленого строку зберігання" /а.с. 99-101, т.1/.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено:

1) податкові повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0030194203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб зі штрафними (фінансовими) санкціями на суму 199425,16 грн;

№0030214203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору зі штрафними (фінансовими) санкціями на суму 21781,79 грн;

№0030224203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість зі штрафними (фінансовими) санкціями на суму 97012,50 грн;

2) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.04.2019 №Ф-132, якою позивачу визначено суму недоїмки з єдиного внеску у розмірі 49145,54 грн;

3) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.04.2019 №0030234203 у розмірі 9829,11 грн /а.с. 14-25, т.1/.

Відповідачем 18.04.2019 засобами поштового зв`язку, рекомендованим повідомленням №0101127936391 на податкову адресу позивача направлено податкові повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0030194203, №0030214203, №0030224203, вимогу про сплату недоїмки від 17.04.2019 №ф-132, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.04.2019 №0030234203.

Вказане відправлення, відповідно до даних Укрпошти 19.04.2019 не вручене під час доставки та 21.05.2019 повернуте відправнику.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 56.21 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно із підпунктом 1 пункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Скасовуючи Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року, та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2025 року в межах розгляду даної справи зазначив, зокрема, наступне:

"Сукупний розмір податкового зобов`язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій складає 377194,10 грн, що перевищує граничну межу у розмірі 302800,00грн (3028,00х100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році), яка встановлена п. 4 ч. 4 ст. 257 КАС України, та є більшою законодавчої межі в розмірі 242240,00грн (3028,00х80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році), яка встановлена п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України.

Також вказана сума перевищує межу, яка встановлена у п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України та визначає справи незначної складності для цілей КАС України, у тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 90840,00грн. (3028,00х30).

Отже, даний спір щодо оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій на суму 377194,10грн. згідно правил п. 4 ч. 4 ст. 12 та п. 4 ч. 4 ст. 257 КАС України не є справою незначної складності та має розглядатись за правилами загального позовного провадження.

За таких обставин суди розглянули у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку з неправильно обраним порядком позовного провадження, розгляд справи відбувся за відсутності будь-кого з учасників справи, сторони не були повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання. Крім того, суди неповно дослідили зібрані у справі докази. Зокрема, не визначена дата, зазначена поштовою службою у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення від 11.02.2019 №0101127423440, яка згідно з абз. 6 п.42.4 ст. 42 ПК України є датою, з якої платник податків вважається таким, що належним чином ознайомлений із наміром податкового органу провести документальну позапланову виїзну перевірку до її початку.

Через розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін позивач в цілому був позбавлений можливості своєчасно звернути увагу суду на допущені контролюючим органом, на його переконання, порушення процедури щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Вказані порушення процедури призначення та проведення перевірки, в свою чергу, вплинули на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення.".

Виходячи з викладеного, суд, здійснюючи розгляд в порядку загального позовного провадження, при новому розгляді даної справи, виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту позову, однією з підстав для скасування оскаржуваних рішень, позивач вважає порушення відповідачем процедурних питань, які були допущені при проведенні спірної перевірки, а саме, не належне вручення Акта перевірки, що позбавило можливості надати будь-які пояснення чи заперечення.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, окрім наведених вище висновків, зазначила, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що за пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відтак законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків, зокрема, коли останні надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представнику.

Згідно із пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Верховним Судом у постановах від 06.08.2019 у справі №520/8681/18, від 11.06.2020 у справі №823/1606/17, від 12.08.2021 у справі №640/3605/19 сформульовано правову позицію, що наказ вважається надісланим контролюючим органом в порядку, встановленому законом, у разі повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 12.02.2024 року в справі №600/1579/24-а вказав, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

ГУ ДФС у м. Києві відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України засобами поштового зв`язку 11.02.2019 на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 направлено повідомлення ГУ ДФС у м. Києві від 11.02.2019 №13411/Б/26-15-42-03-27 та копію наказу ГУ ДФС у м. Києві №1587 від 08.02.2019 на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки /а.с. 38-39, т.1/.

Поштове відправлення № 0101127423440, яким відповідачем було направлено копію наказу на проведення перевірки та письмове повідомлення про дату початку, час та місце проведення перевірки, згідно відмітки поштової служби, повернулося у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання /а.с.40, т.1/. Дослідивши копію такого поштового відправлення суд констатує, що відмітка поштової служби про повернення останнього проставлена у березні 2019 року (дату визначити не вбачається за можливе, зважаючи на неналежність її відтиску, орієнтовно 18.03.2019 - виходячи із відсутності заперечень учасників справи, а також враховуючи, що вказаний лист на відправку був прийнятий поштовою службою 11.02.2019 згідно штампу на конверті і за Правилами надання послуг поштового зв`язку строк його зберігання у разі невручення не менше одного місяця), тоді як документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 за 2017 рік проведена відповідачем з 18.02.2019 по 22.02.2019, за результатами якої складено Акт від 27.02.2019 №467/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 / а.с. 80-98, т.1/.

Водночас, суд звертає увагу відповідача, що у постанові Верховного Суду від 29.05.2025 року у справі №420/7122/19 викладено наступну правову позицію:

«Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).

Варто зазначити, що сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмета перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно правопорушення.

Отже, з відомостями про дату початку перевірки та місце її проведення суб`єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Таке тлумачення норм відповідає меті перевірки, змісту прав платника та виконанню ним обов`язку щодо надання посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Невиконання вимог частини четвертої статті 351 МК України та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Вказаний правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2021 року у справі № 805/1126/17-а.

У вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що незважаючи на проголошену частиною п`ятою статті 351 МК України та пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України».

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України (в редакції станом на час спірних правовідносин), документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. (пункт 45.1 статті 45 Податкового кодексу України).

Згідно абзацу шостого пункту 42.4. статті 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила наступне:

«Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

У постанові від 9 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. При цьому, такий висновок у справі № 820/1864/17 Верховний Суд висловлював також при встановленому судами попередніх інстанцій факті виконання контролюючим органом вимог чинного податкового законодавства щодо направлення копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків».

Так, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місце проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 /а.с. 11-13, т.1/. При цьому, ця адреса була актуальною як на момент призначення і проведення перевірки, так і залишається станом на дату ухвалення рішення судом під час нового розгляду справи. Окремо варто відзначити, що податковому органу було відомо про цю адресу та ним вона використовувалась.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2025 у справі № 140/2750/24 викладено наступну позицію:

«Підсумовуючи, Верховний Суд зазначає, що встановлені у цій справі обставини свідчать, що контролюючий орган, розпочавши проведення документальної позапланової невиїзної перевірки 27 серпня 2020 року, не пересвідчився у дотриманні обов`язкових умов, які надають право відповідачу провести документальну позапланову перевірку платника податків, визначених пунктом 78.4 статті 78 та пунктом 79.2 статті 79 ПК України, а саме вручення платнику податків до початку її проведення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За усталеною позицією Верховного Суду (постанови від 15 лютого 2024 року у справі № 640/9016/20, від 26 вересня 2023 року у справі № 400/1664/21, від 19 листопада 2024 року у справі № 640/10280/20) невиконання контролюючим органом вимог пункту 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки».

Виходячи із з`ясованих під час розгляду справи обставин та матеріалів справи, відповідач розпочав, провів та закінчив перевірку позивача до настання дати з якої згідно вимог ПК України вважається, що наказ про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату, місце та час проведення перевірки були врученими такому платнику податків, у тому числі за наслідками повернення вказаних документів у зв`язку із неврученням із відміткою поштової служби "за закінченням встановленого строку зберігання".

Тобто, суд констатує відсутність в матеріалах справи доказів, якими б підтверджувалося виконання контролюючим органом такої імперативно закріпленої передумови для початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки як надіслання/пред`явлення оформленого відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки.

Означені обставини, на переконання суду, свідчать, що відповідачем в порушення положень податкового законодавства, без виконання імперативно закріпленого за контролюючим органом обов`язку вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивачу як обов`язкової передумови для початку проведення такої перевірки, проведено перевірку, за результатами якої винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

У даному випадку суд вважає, що у відповідача станом на 18.02.2019 (дата початку перевірки згідно наказу) не виникло право розпочати документальну перевірку позивача, а права позивача в свою чергу були істотно порушенні, що в свою чергу позбавило позивача надати будь-які документи так і реалізувати свої права на участь при проведенні контрольного заходу.

Таким чином, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду та з огляду на встановлені судом порушення, допущені відповідачем під час призначення перевірки у вигляді ненаправлення/невручення позивачу копії наказу про проведення перевірки перед початком її проведення, які нівелюють наслідки її проведення, суд дійшов висновку, що наведене є самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог.

Водночас, незважаючи на те, що вказані обставини є достатньою самостійною підставою для задоволення позову, суд, керуючись закріпленим в статті 9 КАС України принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, також вважає за доцільне надати правовий висновок викладеним в акті перевірки твердженням контролюючого органу про порушення позивачем вимог ПК України в частині ненарахування та несплати ПДФО та військового збору з отриманого доходу в 2017 році.

Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції при первинному розгляді даної справи, виходив з наступного:

"За результатами проведеної перевірки складено Акт від 27.02.2019 №467/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлено порушення:

1. ст. 177 пп.177.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями - занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 159540,13 грн за 2017 рік;

2. п. 16 прим. 1 підр. 10 ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV (із змінами та доповненнями) - не нараховано та не сплачено військовий збір у розмірі 174,43 грн за 2017 рік;

3. абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу у розмірі 49145,54 грн за 2017 рік;

4. п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, ст. 187, п. 200.1 ст. 100 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, - занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 77610 грн, в т.ч. за: жовтень 2017 -34784 грн, за листопад 2017 - 21413 грн, за грудень 2017 - 21413 грн.

Відповідно до відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, ФОП ОСОБА_1 було виплачено дохід з ознакою 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі) у загальному розмірі 1437056,40 грн. наступними контрагентами, а саме: АТ "Укрсиббанк" (ЄДРПОУ 09807750) у сумі 1271595,90 грн; Представництво "Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А." (ЄДРПОУ 26603641) у сумі 165460,50 грн. Для підтвердження даної інформації ГУ ДФС у м. Києві було направлено запити вищезазначеним контрагентам з метою отримання копій первинних, бухгалтерських та інших документів щодо фінансово - господарських відносин із ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

Згідно отриманої відповіді на запит контролюючого органу, АТ "Укрсиббанк" (ЄДРПОУ 09307750) підтверджує листом №14-2-02/65530 від 20.11.2013, достовірність даних про суми виплачених (нарахованих) доходів на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 що відображені Банком у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф№ 1-ДФ) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 за ознакою доходу 157 на загальну суму 1 271 595,90 грн.

Представництво "Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А." (ЄДРПОУ 26603641) на запит контролюючого органу надано документи, які підтверджують взаємовідносини із ФОП ОСОБА_1 , а саме копію договору оренди квартири № б/н від 04.09.2017 та копія додаткової угоди №1 від 03.09.2013, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №30/09-01К від 01.10.2017, №31/10-01К від 31.10.2017, №30/11-01К від 30.11.2017, №30/12- 01К від 31.12.2017, та копія банківської виписки ПУМБ від 19.09.2017, та від 30.10.2017, також копії платіжних доручень № 1023 від 19.09.2017, № 1202 від 30.10.2017 які свідчать про перерахування ФОП ОСОБА_1 коштів на загальну суму 165 460,50 грн (19.09.2017 - 98 604,00 грн, 30.10.2017-66 356,50 грн).

За результатами перевірки загальний оподатковуваний дохід ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 складає 1 437 056,40 гривень.

ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік (вх. № 16550376 від 25.01.208) подано та не відображено отриманий дохід у розмірі 1437056,40грн, також подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2017рік (вх. № 26142769 від 26.02.2018) в якій відображено валовий дохід у сумі 325361,17 грн, а за наслідками перевірки на підставі відповіді Представництва "Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А." (ЄДРПОУ 26603641) КНКУМТ/4/11974/18 від 30.11.2018 (вх..ГУ ДФС від 07.12.2018 №139385/10) надано банківські виписки ПУМБ від 19.09.2017, та від 30.10.2017, та копії платіжних доручень № 1028 від 19.09.2017, № 1202 від 30.10.2017 встановлено суму валового доходу 1437056,40 грн, тобто фізичною особою-підприємцем занижено суму валового доходу у розмірі 1111695,23грн чим порушила п.177.1 ст.177 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами і доповненнями об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік подала та задекларувала витрати у загальній сумі 50000,00 грн та документально не підтвердила. Тому, за результатами перевірки, витрати ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 складають 0,00 грн.

Таким чином, за наслідками перевірки встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік у розмірі 1 161 695,23 що є порушенням ст. 177.2 Податкового кодексу України.

Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (випитуються надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

За наслідками перевірки встановлено, що оподатковуваний дохід у 2017 році становить 1161695,23 грн.

Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2017р. складає 209 105,14 грн, але ФОП ОСОБА_1 відображено в податковій декларації про майновий стан та доходи суму податку у розмірі 49565,01 грн.

Таким чином, фізичній особі - підприємцю донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі (209105,14грн - 49565,01грн) = 159 540,13 за 2017 рік.

З 01.01.2016 р. п. 16 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ викладено у новій редакції, яка встановлює, що платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ПКУ, та об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ.

Фізичні особи - підприємці, крім тих, що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб - підприємців є 2015 рік.

За результатами перевірки встановлено, ФОП ОСОБА_1 не в повному обсязі нараховано та сплачено військовий збір у розмірі 17425,43 грн за результатами звітного 2017, чим порушено п. 16 1 підр. 10 розд. XX ПКУ.

ФОП ОСОБА_1 у періоді з 01.01.2017 по 31.12.2017 перебувала на загальній системі оподаткування.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено порушення ст. 7. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-УІ зі змінами та доповненнями згідно якої:

База нарахування єдиного внеску

1. Єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрані спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрані спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується дохід та підлягає сплаті. Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює за період з 01.10.2011 по 31.12.2015 сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на місяць, за який нараховується дохід, з 01.01.2016 - двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на місяць, за який нараховується дохід.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22 % встановлені порушення абзацу 3, частини 8, ст. 9. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VІ зі змінами та доповненнями, а саме не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 49145,54 за 2017 рік.

За результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 порушила абзац 3 частини 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року N 2464-VІ зі змінами та доповненнями, а саме - не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 49 145,54 грн за 2017 рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 органа доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно п. З ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми, за кожний повний або не повний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

У періоді з 01.01.2017 по 31.12.2017 відповідно до п. 181.1 ст.181 Податкового Кодексу ФОП ОСОБА_1 не була платником ПДВ, а за наслідками перевірки, фізична особа-підприємець перебувала на загальній системі оподаткування з 01.01.2017 по 31.12.2017 отримано валовий дохід у сумі 1437056,40 грн, (згідно отриманих платіжних доручень та актів виконаних робіт), що підлягають оподаткуванню, протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 1000000 грн (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 181.1 ст.181 ПКУ така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).

Станом на 22.02.2019 само зайнята особа ОСОБА_1 платником податку на додану вартість не зареєстрована.

За даними перевірки, валовий дохід від здавання в оренду, що підлягає оподаткуванню ФОП ОСОБА_1 протягом 12 календарних місяців з 01.01.2017 по 30.09.2017, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість) у вересні 2017р. на загальну суму 1049011,52грн.

Відповідно до п. 181.1 ст.181 Податкового Кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

З урахуванням вище викладеного, з 10.10.2017 ФОП ОСОБА_1 повинна була зареєструватися платником податку на додану вартість у зв`язку із перевищенням загальної суми операцій з постачання товар/послуг.

Порядок реєстрації платником податку на додану вартість та терміни подання заяви щодо такої реєстрації встановлені ст.183 Кодексу.

Згідно п. 183.2 ст.183 Кодексу у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Однак, ФОП ОСОБА_1 реєстраційну заяву платника податку на додану вартість до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві не подала та платником податку на додану вартість не зареєструвалась.

Відповідно до п. 183.10 ст.183 Кодексу, будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та у порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В порушення ст. 187 Податкового Кодексу України ФОП ОСОБА_1 не визначено зобов`язання по податку на додану вартість.

На підставі наданих Представництвом "Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А." (ЄДРПОУ 26603641), АТ "Укрсиббанк" (ЄДРПОУ 09807750) копії (платіжних доручень та актів виконаних робіт), база оподаткування податком на додану вартість ФОП ОСОБА_1 визначено у розмірі 388044,87 грн а саме по періодах: жовтень 2017-173919,29грн; листопад 2017- 107062,79 грн; грудень 2017-107062,79 грн;

Згідно п. 189.4 ст. 189 Податкового Кодексу України, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 Кодексу.

Відповідно ст.188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку). До складу договірної (контрактної) вартості » включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у ( зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно п. 194.1.ст.194 та з урахуванням п.10 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. За податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2014 року включно ставка податку становить 20 відсотків.

Таким чином, в порушення ст.187 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017р. здійснювала діяльність у сфері агентств нерухомості без додаткового нарахування податку на додану вартість, податок на додану вартість не нараховувався та до бюджету не перераховувався.

Отже, враховуючи вищевикладене, занижено податкові зобов`язання з ПДВ за період жовтень - грудень 2017 року на суму 388 044,87 грн., а саме по періодах: жовтень 2017-173 919,29 грн; листопад 2017-107 062,79 грн; грудень 2017-107 062,79 грн".

Натомість, в ході нового розгляду даної справи суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Особливості оподаткування податком на доходи фізичних осіб визначені розділом IV ПК України.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з положеннями пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Нормами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені в пункті 162.1 статті 162 ПК, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК.

У період з 01.01.2017 по 31.12.2017 позивач як фізична особа-підприємець здійснювала діяльність за КВЕД 68.31 агентства нерухомості на загальній системі оподаткування.

У період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на підставі трьох агентських договорів та довіреностей передавала в оренду квартири, які на праві власності належать нерезиденту, громадянці Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 , що розташовані за адресами: АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 .

22.06.2016 укладено агентський договір між фізичною особою ОСОБА_3 як довірителем та ФОП ОСОБА_1 як агентом щодо квартири за адресою АДРЕСА_5 та договір доручення від 22.06.2016. Відповідно до додатку №1 від 22.06.2016 до договору доручення від 22.06.2016 сторони узгодили, що розмір щомісячної плати за виконання Доручення, згідно п. 4.1. Договору Доручення від 22.06.2016, що виплачується кожного місяця Довірителем Повіреному становить 2 150 грн.

22.06.2016 укладено агентський договір між фізичною особою ОСОБА_3 як довірителем та ФОП ОСОБА_1 як агентом щодо квартир за адресою АДРЕСА_6 та АДРЕСА_4 та договір доручення від 22.06.2016.

Відповідно до додатку №1 від 22.06.2016 до договору доручення від 22.06.2016 сторони узгодили, що розмір плати за виконання Доручення, згідно п. 4.1 Договору Доручення від 22.06.2016, що виплачується Довірителем Повіреному становить гривневий еквівалент 343 доларів США за курсом НБУ на момент оплати. 22.06.2016 укладено агентський договір між фізичною особою ОСОБА_3 як довірителем та ФОП ОСОБА_1 як агентом щодо квартири за адресою АДРЕСА_7 та договір доручення від 22.06.2016.

Відповідно до додатку №1 від 22.06.2016 до договору доручення від 22.06.2016 сторони узгодили, що розмір щомісячної плати за виконання Доручення, згідно п. 4.1. Договору Доручення від 22.06.2016, що виплачується кожного місяця Довірителем Повіреному становить 1710,00 грн.

Агентські договори та доручення аналогічні за змістом.

Відповідно до п. 1.1 Агентського договору довіритель цим доручає та уповноважує Агента, а агент приймає на себе зобов`язання вчиняти від імені та за рахунок Довірителя дії, визначені у цьому договорі, щодо надання в оренду нерухомого майна квартир і належать Довірителю на праві власності.

Згідно до п. 1.2 Агентського договору за надання агентом послуг згідно з цим Договором, Довіритель буде сплачувати Агенту винагороду у порядку та розмірі, визначеним цим Договором.

Відповідно до п. 2.1.9 Агентського договору обов`язки агента отримувати орендну плату та інші платежі від Орендарів та перераховувати їх Довірителю, у сумах, що залишаються після утримання винагороди Агента, як це визначено у цьому Договорі, та сплати податків, визначених податковим законодавством для такого виду доходів фізичних осіб-нерезидентів, та інших податків, передбачених законодавством України для нерезидентів-фізичних осіб. Діяти в якості податкового агента Довірителя у порядку, визначеному Податковим кодексом України, та утримувати, звітувати щодо та перераховувати в бюджет України податок з доходів фізичних осіб-нерезидентів, якщо такий застосовується, за ставками, визначеними Податковим кодексом України та щодо інших податків, передбачених законодавством України для нерезидентів-фізичних осіб, які застосовуються до Довірителя як власника такої нерухомості (п. 2.1.10).

Відповідно до п. 2.2.5 агентського договору Довіритель отримує від Агента суму, зменшену на суму утриманого та сплаченого податку. У відповідності до п. 4.1 агентського договору винагорода Агента буде складати в гривнях 10% від щомісячної отриманої суми орендного платежу.

24.06.2016 між фізичною особою (нерезидент) ОСОБА_4 в особі представника ФОП ОСОБА_1 як Орендодавець та Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» як орендарем укладений договір оренди щодо квартири за адресою АДРЕСА_6 та АДРЕСА_4 .

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди строк оренди встановлюється з дати підписання Акту прийому-передачі Власності в оренду і закінчується 30.06.2017.

У відповідності до п. 3.1 Договору оренди усі платежі стосовно даного Договору викладено у Додатку №1 «Платежі по Договору» до даного Договору, який становить невід`ємну частину даного договору.

Відповідно до додатку № 1 «Платежі по Договору» до Договору оренди орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за користування Власністю в розмірі 99550 (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 57 коп. без ПДВ, що за курсом НБУ на 16.06.2016 складає 4000 (чотири тисячі) дол. США. 00 центів на місяць, на поточний рахунок Представника Орендодавця.

Договором про внесення змін від 25.05.2017 до договору оренди від 24.06.2016 сторони виклали п. 2.1. Договору в наступній редакції: « 2.1. Строк оренди встановлюється з дати підписання Акту прийому-передачі Власності в оренду і закінчується 30.06.2018 (дата закінчення строку Оренди та строку дії Договору)».

10.07.2016 між фізичною особою (нерезидент) ОСОБА_4 в особі представника ФОП ОСОБА_1 як Орендодавець та ОСОБА_5 як орендарем укладений договір оренди щодо квартири за адресою АДРЕСА_7 .

Відповідно до п. 6 Договору оренди термін оренди квартири встановлюється на один рік, починаючи з 10.07.2016 по 09.07.2017.

Згідно з п. 7.1 Договору оренди місячна орендна плата складає гривневий еквівалент 900 (дев`ятсот) доларів США за курсом НБУ на момент оплати.

У відповідності до п. 7.2 орендна плата вноситься авансовим платежем за кожен місяць оренди не пізніше 10 числа розрахункового місяця готівкою.

Додатковою угодою № 1 від 13.06.2017 до Договору оренди квартири від 10.07.2016 сторони домовились продовжити термін дії Договору оренди від 10.07.2016 на додатковий термін 10 місяців, а саме: з 10.07.2017 по 09.07.2018.

04.09.2017 між фізичною особою (нерезидент) ОСОБА_4 в особі представника ФОП ОСОБА_1 як Орендодавець та Представництвом «Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А.» як орендарем укладений договір оренди щодо квартири за адресою АДРЕСА_5 Відповідно до п. 6 Договору оренди термін оренди квартири встановлюється на 10 місяців починаючи з 04.09.2017 по 03.09.2018.

Згідно з п. 7.5 Договору оренди орендна плата на кожний наступний місяць вноситься авансовим платежем з 20-го числа попереднього місяця, але не пізніше 01 (першого) числа розрахункового місяця та перераховується на рахунок Представнику орендодавця.

Отже, у 2017 році позивач вчиняла дії від імені та за рахунок довірителя (нерезидента) щодо передачі квартир в оренду. Отримувала орендну плату від орендарів. З сум щомісячної орендної плати отримувала винагороду в розмірі 10%, сплачувала військовий збір та податок на доходи фізичних осіб з доходів Орендодавця ОСОБА_2 та перераховувала орендну плату Довірителю, зменшену на суму утриманого та сплаченого податку.

Отже, загальний дохід позивача як Агента (представника) у 2017 році складала агентська винагорода (10% від орендної плати) та плата за виконання Доручення у сумі 325361,17 грн, а не весь розмір зарахованої на її рахунок як представника власників (орендодавців) орендної плати від контрагентів, як помилково виснував контролюючий орган. Сума чистого оподаткованого доходу позивача у 2017 році склала 275361,17 грн з яких сплачений податок з доходів фізичних осіб 18% у сумі 49565,01 грн та військовий збір 1,5%.

На підтвердження сплати податку на доходи за нерезидента у 2017 році надається довідка про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток у сумі 289199,07 грн., видана Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві від 17.10.2018 № 61789/Б/26-15-59.

Відповідно до ст. 243 ЦК України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

Відповідно до пп. 170.1.3 п. 170.1 ст. 170 ПК України нерухомість, що належить фізичній особі - нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу - підприємця або юридичну особу - резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.

Згідно з пп. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПК України доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 - 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

У відповідності до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

За таких обставин, висновок відповідача, що позивачем у порушення ст. 177.2 ПК України занижений чистий оподаткований дохід за 2017 рік на 1161695,23 грн та донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 159540,01 грн не відповідає дійсності.

Як наслідок, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування Податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0030194203 від 17.04.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб зі штрафними (фінансовими) санкціями на суму 199425,16 грн.

Доводи та обставини, які підтверджують протиправність податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0030214203 від 17.04.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору зі штрафними (фінансовими) санкціями на суму 21781,79 грн є повністю аналогічними до тих, на яких ґрунтуються твердження позивача про протиправність прийнятого податкового-повідомлення рішення № 0030194203 від 17.04.2019.

Як наслідок, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування і податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0030214203 від 17.04.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору зі штрафними (фінансовими) санкціями на суму 21781,79 грн.

Також, враховуючи спростування в ході нового судового розгляду визначеної суми чистого оподатковуваного доходу позивача за 2017 рік, суд приходить до висновку про безпідставність встановленого контролюючим органом порушення абз. 3 ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI у формі несплати суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу у розмірі 49145,54 грн за 2017 рік.

За таких обставин рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0030234203 від 17.04.2019 про застосування штрафних санкцій у розмірі 9829,11 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) №ф-132 від 17.04.2019, якою позивачу визначено суму недоїмки з єдиного внеску у розмірі 49145,54 грн також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню ГУ ДФС у м. Києві №0030224203 від 17.04.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість зі штрафними (фінансовими) санкціями на суму 97012,50 грн, суд зазначає наступне.

Відповідач, як встановлено судом - протиправно встановивши, що позивач отримала валовий дохід від здавання в оренду у сумі 1437056,40 грн за 2017 рік, перебуваючи на загальній системі оподаткування, дійшов висновку, що позивач зобов`язана була з 10.10.2017 зареєструватися платником податку на додану вартість у зв`язку з перевищенням загальної суми операцій з постачання товарів/послуг (перевищує 1000000,00грн.).

Відповідно, на необґрунтовану думку відповідача, позивач у порушення ст.187 ПК України не нараховувала податок на додану вартість та не перераховувала до бюджету. На переконання відповідача позивачем було занижено податкові зобов`язання з ПДВ за період жовтень-грудень 2017 року на суму 388044,87 грн.

Відповідно до п. 181 ст. 181 ПК України (у редакції від 07.09.2017) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватись як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Чистий дохід позивача за 2017 рік від агентської діяльності по передачі нерухомого майна Довірителя в оренду у вигляді винагороди у розмірі 10% від орендних платежів та плати за виконання договору доручення на загальній системі оподаткування склав 275361,17 грн, що не перевищує 1000000,00 гривень.

За таких обставин у позивача не виник обов`язок з 10.10.2017 зареєструватись як платник податку на додану вартість у зв`язку із перевищенням загальної суми операцій з постачання товарів/послуг. Також, відповідно, у позивача не виник обов`язок по сплаті податку на додану вартість за жовтень-грудень 2017 року.

Відтак і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідних зобов`язань.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду (у тому числі з урахуванням сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг) сплатив судовий збір у розмірі 15469,52 грн /а.с. 10, т.1/.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №640/13832/19 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі №640/13832/19 скасовано. Справу №640/13832/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Відтак, судом касаційної інстанції не вирішувалося питання розподілу судових витрат.

З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи, понесені позивачем судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 15469,52 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.04.2019 №№ 0030194203, 0030214203, 0030224203, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.04.2019 № Ф-132, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.04.2019 № 0030234203.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 44116011) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15469,52 грн /п`ятнадцять тисяч чотириста шістдесят дев`ять гривень п`ятдесят дві копійки/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на дане рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 квітня 2026 року.

Суддя І.Г. Ясиновський