Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №440/2078/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/2078/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невідновлення нарахування та виплати монетизованої пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, яка передбачена відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.09.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_3 відновити нарахування та виплату монетизованої пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: 50 відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) з 01.09.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що з 01.09.2025 ОСОБА_3 не було нараховано та виплачено монетизованої пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, передбачених Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: 50 відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги). Після чого розивачем було відправлено запит в Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі Відповідач), на то що було отримано лист від 23.02.2026 №1600-0202-8/14699, яким було відмовлено у нарахуванні та виплаті монетизованої пільги по сплаті житлово-комунальних послуг.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

Відповідач подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачу відмовлено в призначенні пільг, оскільки середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача перевищує величину доходу у 2025 році (4240,00 грн), який дає право на податкову соціальну пільгу.

3. Заяви, клопотання учасників справи.

Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

4. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2078/26; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 ІІ категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.02.1993. Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2.

17.12.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про поновлення нарахування та виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 23.02.2026 відповідач повідомив, що відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX від 19.11.2024, постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 зі змінами від 31.12.2024 №1553, у 2025 році пільги, передбачені, зокрема, згідно статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1) надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (у 2025 році 4240,00 грн; у 2026 році 4660,00 грн). Оскільки середньомісячний сукупний дохід сім`ї перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, було сформоване рішення про відмову від 25.02.2025 №1156332544-2025-3.

За таких умов, право на користування пільговою знижкою з оплати комунальних послуг з 01.05.2025 у позивача відсутнє.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №796-XII зазначений Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Зі змісту статті 19 Закону №796-XII слідує, що соціальний захист громадян полягає у відшкодуванні шкоди, завданої їх життю, здоров`ю і майну внаслідок радіоактивного забруднення, та реалізується шляхом надання відповідних компенсацій та пільг усім громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених цим Законом категорій.

Конституційний Суд України у рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 зазначив, що необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зумовлена обмеженнями, ризиками, втратами, яких зазнали вони та члени їх сімей. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Таким чином, встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди саме вказаній категорії громадян - громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 9 Закону №796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема: особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Статтею 20 Закону №796-XII встановлені компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 2.

Статтею 21 Закону №796-XII встановлено, що особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги:пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 №1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» визначено, що з 01.12.2022 призначення житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу здійснюється Пенсійним фондом України.

Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 (далі - Порядок №373).

За змістом пункту першого Порядку №373, цей Порядок визначає механізм надання громадянам у грошовій формі таких пільг:

на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме:

житлових послуг послуг з управління багатоквартирним будинком;

комунальних послуг послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами;

на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку;

на придбання твердого палива і скрапленого газу.

Пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються щомісяця у грошовій формі (готівковій або безготівковій), на придбання твердого палива і скрапленого газу один раз на рік у грошовій готівковій формі.

Відповідно до пункту 31 Порядку №373 для призначення пільг пільговики, які перебувають на обліку в Реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру, або їх законні представники, або дієздатні повнолітні члени сім`ї пільговика, на яких поширюються пільги і відомості про якого наявні в Реєстрі, звертаються з відповідною заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу за формою згідно з додатком (далі заява), до якої додається у разі потреби довідка про наявність у житловому приміщенні пічного опалення та/або кухонного вогнища на твердому паливі:

до 30.11.2022 включно до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) за зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (або фактичним місцем проживання у разі перебування на обліку в Реєстрі за фактичним місцем проживання);

починаючи з 1 грудня 2022 року - до органів Пенсійного фонду України.

Для отримання пільги на придбання твердого палива і скрапленого газу заява подається щороку протягом одного опалювального сезону.

Відповідно до пункту 4 Порядку №373 право на отримання пільг, встановлених законами України, з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї визначається:

органами Пенсійного фонду України - відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389;

бюджетними установами, казенними підприємствами та комунальними некомерційними підприємствами, що утворюються у результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров`я, - відповідно до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 №426.

Пунктом шостим Порядку №373 зазначено, що на підставі даних Реєстру та інформації, отриманої відповідно до пункту 5 цього Порядку, розраховують щомісяця суму пільги: на оплату житлово-комунальних послуг виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом, кількості членів сім`ї, які мають таке право відповідно до законодавчих актів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, та визначені статтею 51 Бюджетного кодексу України, та з урахуванням встановлених цін/тарифів (внесків) і державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування. Пільги в період воєнного стану на оплату послуги з постачання та розподілу електричної енергії пільговикам надаються за наявності договору між суб`єктом господарювання, що надає комунальну послугу споживачу, та споживачем такої послуги незалежно від фактичної наявності/відсутності послуги з незалежних від споживача або суб`єкта господарювання, що надає комунальну послугу споживачу, причин; на придбання твердого палива і скрапленого газу виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом, з урахуванням мінімальних норм забезпечення твердим паливом і скрапленим газом та граничних показників їх вартості.

При цьому, відповідно до пункту 61 Порядку №373 у разі зміни обставин, що впливають на розмір пільг, проводиться перерахунок розміру пільг з місяця виникнення таких обставин. У разі необхідності проведення перерахунку пільг за минулі періоди строк, за який здійснюється такий перерахунок, не обмежується.

Відповідно до пункту 19 Порядку №373 суми пільг, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пільговика або неповідомлення ним уповноваженому органу про зміну обставин, зазначених у пункті 3 цього Порядку, на вимогу уповноваженого органу повертаються пільговиком.

Надання пільги припиняється: з причин, що унеможливлюють її надання, зокрема в разі смерті пільговика, втрати права на пільгу, призначення житлової субсидії, - з місяця, що настає за місяцем настання зазначеної події; за заявою пільговика з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

У разі відмови пільговика добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) пільги питання про її примусове стягнення вирішується в судовому порядку.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів, здійснюючи наступні висновки.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” 2 червня 2016 року № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до фактичних обставин справи, право на пільгу на оплату житлово-комунальних послуг позивач мав як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2.

Судом встановлено, що виплата вказаної пільги відповідачем була зупинена в травні 2025 року у зв`язку з перевищенням середньомісячного доходу сім`ї позивача, з розрахунку на одну особу, величини податкової соціальної пільги у 2025 році (4240,00 грн).

Механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства визначений Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї від 04.06.2015 №389 (далі - Порядок №389).

Пунктом 2 Порядку №389 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законами України: «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до категорії 3; дружини (чоловіки) та опікуни (на час опікунства) дітей померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; сім`ї, які мають дитину з інвалідністю, інвалідність якої пов`язана з наслідками Чорнобильської катастрофи; діти, потерпілі від Чорнобильської катастрофи; особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше ніж 14 календарних днів або не менше ніж три місяці протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями), «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасники війни; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (ветерани праці; особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною), «Про освіту» (пенсіонери, які раніше працювали педагогічними працівниками у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у них), Основами законодавства України про охорону здоров`я (пенсіонери, які раніше працювали медичними і фармацевтичними працівниками у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у таких населених пунктах), «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (пенсіонери, які раніше працювали у бібліотеках у сільській місцевості та селищах міського

Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1553, якою постанову №389 доповнив пунктом 1-1 такого змісту:

« 1-1. Установити, що у 2025 році:

1) пільги, передбачені абзацом п`ятим частини п`ятої статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (реабілітованим особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами), пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1; особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 2; дружинам (чоловікам) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або опікунам (на час опікунства) дітей померлих; дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт), абзацами першим і другим пункту 5 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; батькам і членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби), пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Бюро економічної безпеки, державної пожежної охорони, Д Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовано при перерахунку пенсій з 01.03.2021 становить 5426,60 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11). З 01.03.2022 проведено автоматичну індексацію пенсійних виплат відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовано при перерахунку пенсій з 01.03.2022 становить 6186,32 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14). З 01.03.2023 проведено автоматичну індексацію пенсійних виплат відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовано при перерахунку пенсій з 01.03.2023 становить 7405,03 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14x1,197). З 01.03.2024 проведено автоматичну індексацію пенсійних виплат відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році”. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який

2) положення підпункту 1 цього пункту застосовується:

з 1 січня 2025 року - для осіб, які звернулися за наданням пільг починаючи з 1 січня 2025 року;

після закінчення опалювального сезону 2024/25 року - для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 року включно.».

Пунктом 3 Порядку №389 встановлено, що пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Разом з цим, Законом №796-XII та Порядком №389 визначено різні підходи щодо надання спірної пільги.

Також пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені зокрема: пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, щодо застосування вказаних положень, суд зазначає наступне.

Закон України" Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991№796-XII (далі Закон №796-XII), згідно з його преамбулою, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Конституційний Суд України у рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 зазначив, що необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зумовлена обмеженнями, ризиками, втратами, яких зазнали вони та члени їх сімей. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб – комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особам”, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема пільги, передбачені пунктом 11 статті 20 цього Закону.

Верховним Судом ухвалене рішення від 11.02.2026 у зразковій справі №440/11441/25, визначив такі ознаки типової справи:

Правовий висновок

За результатом розгляду справи № 440/11441/25 як зразкової, Верховний Суд дійшов висновку: оскільки зміни порядку призначення пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону № 203/98-ВР, які фактично встановлюють додаткову умову - вимогу щодо розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, були введені не у спеціальному Законі № 203/98-ВР, а через положення Закону про Держбюджет та підзаконний нормативно-правовий акт (Постанова № 389 у редакції Постанови № 1553), то застосуванню підлягають положення спеціального закону - Закону № 203/98-ВР, а отже, відмова ГУ ПФУ в Полтавській області у поновленні ОСОБА_1 виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг з 01 травня 2025 року є протиправною.

Ознаки типових справ:

а) позивачі є особами зі статусом ветерана служби відповідно до Закону № 203/98-ВР та мають право на виплату пільги для оплати житлово-комунальних послуг;

б) позовні вимоги заявлені до територіального органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебувають позивачі;

в) спірні правовідносини стосуються припинення із 01 травня 2025 року виплат територіальними органами Пенсійного фонду України зазначеним особам пільг для оплати житлово-комунальних послуг на підставі пункту 7 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

г) позивачі заявили тотожні позовні вимоги.

На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати наявність у спеціальних законах додаткової умови щодо розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини, та інший предмет спору у подібних правовідносинах.

Беручи до уваги, що норми Постанови № 389 в частині надання пільг, передбачених статті 20 Закону №796-XII лише за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, не відповідають положенням статті 20 Закону №796-XII, які не містять такої умови, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд констатує, що застосуванню підлягають саме норми статті 20 Закону №796-XII, а не Постанови № 389.

Суд наголошує, що застосування обмеження пільг для категорії осіб, які мають право на пільги на підставі статті 20 Закону №796-XII, призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений саме спеціальним законом, до якого зміни не внесені.

Із зазначеного слідує, що зміна правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Закону №796-XII, натомість інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

З урахуванням наведеного, зважаючи на подібність цієї справи ознакам типової справи, визначених у рішенні Верховного Суду від 11.02.2026 у зразковій адміністративній справі №440/11441/25, та вплив висновків Верховного Суду у справі №440/11441/25 на формування правової позиції суду при розгляді цієї справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 зазначив, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений Конституцією України, тому такий закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав, обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (рішення від 09.07.2007 №6-рп/2007).

Враховуючи неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008). Суд зазначає, що Закон №4059-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

З огляду на це суд зазначає, що зміна правового регулювання у сфері соціального захисту осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», можлива лише шляхом внесення змін безпосередньо до цього Закону. Інші нормативно-правові акти можуть застосовуватися лише у разі їх прийняття відповідно до зазначеного спеціального закону.

Проте, зміни до Закону №796-XII у частині, яка регламентує спірні правовідносини, не вносилися.

Так, спеціальний Закон №796-XII не ставить у залежність надання пільг від середньомісячного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Застосування обмеження пільг для такої категорії осіб, які мають право на пільги на підставі Закону №796-XII, призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений саме спеціальним законом, до яких зміни не внесені.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori), «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Суд вкотре наголошує, що відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно з приписами статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів.

Водночас, Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Тобто існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати які можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №796-XII, а положення Закону №4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).

У спірному випадку пунктом 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX не вносились зміни до Закону №798-XII, водночас здійснено врегулювання відносин, які регламентовані Законом №796-XII шляхом встановлення нових (додаткових) умов (правил) надання соціальної пільги особам, статус яких визначений Законом №796-XII, що обмежило безумовне право таких осіб на отримання відповідної соціальної пільги.

Застосування обмеження пільг для категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають право на пільги на підставі Закону №796-XII, призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений саме спеціальним законом, до якого зміни не внесені.

Із зазначеного слідує, що зміна правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Закону №796-XII, натомість інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

Враховуючи вищевикладене, позивач має право на пільги встановлені пунктом 11 статті 20 Закону №796-XII.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Суд зазначає, що однакове застосування закону для осіб із тотожним правовим статусом у подібних відносинах забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанова від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Отже, при вирішенні цієї справи суд застосовує положення саме пункту 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII.

Загальноприйнятним є принцип тлумачення закону на користь особи, що є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи. Такий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 по справі №240/4894/23.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У сукупності вищенаведеного суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, припиняючи з 01.05.2025 надання позивачу пільги по оплаті комунальних послуг, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а отже протиправно.

З огляду на наведене, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача поновити позивачу з 01.09.2025 виплату соціальної пільги за користування комунальними послугами.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивач звільнений від сплати судового збору. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення з 01.09.2025 нарахування та виплати ОСОБА_1 пільг на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області області поновити з 01.09.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пільг на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза