Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №440/477/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/477/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом , -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2019 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу, грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу, грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, з урахуванням індексації грошового забезпечення;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2019 роки.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити, позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням суду у справі № 440/10953/24 від 18.11.2024 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 14.03.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 29.03.2019 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та з урахуванням проведених виплат. При цьому позивач зазначив, що нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2019 рік, яка нараховується з місячного грошового забезпечення, проведене без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Стислий зміст заперечень відповідача.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Заяви, клопотання учасників справи.

05.01.2026 від відповідача надійшло клопотання.

03.03.2026 від відповідача надійшло клопотання.

23.03.2026 від відповідача надійшло клопотання.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 (суддя Канигіна Т.С.) адміністративну справу №440/477/25 - прийнято до провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Згідно із розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 № 673 у зв`язку із призначенням судді Канигіної Т.С. на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду на підставі Указу Президента України від 13.12.2025 № 954/2025, з урахуванням наказу голови Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 № 69/10 про відрахування її зі штату суду, відповідно до розпорядження керівника апарату № 14/19 від 19.12.2025 "Про здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями судових справ та матеріалів, які перебували в провадженні судді Канигіної Т.С", призначено повторний автоматичний розподіл справи.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 справу передано для розгляду судді Бевзи В.І.

Ухвалою суду від 29.12.2025 дану справу прийнято до провадження., вирішено розгляд справи проводити спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази від відповідача.

Ухвалами суду від 27.02.2026, від 10.03.2026, від 18.03.2026 витребувано докази від відповідача.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/10953/24 від 18.11.2024 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.03.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у розмірі 3749,75 грн в місяць, за період з 01.03.2018 по 29.03.2019, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078, з урахуванням виплачених сум.

Відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/10953/24 від 18.11.2024 20.02.2026 перераховано індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 14.03.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 77917,63 грн. Разом з розрахованою сумою індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 29.03.2019 виплачено позивачу на картковий рахунок 20.03.2026 у загальній сумі 117 673,45 грн., з урахуванням військового збору.

Відповідно до частини 4 статті 78 обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/10953/24 від 18.11.2024 встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 14.03.2016 (наказ Військової частини НОМЕР_1 №57 від 14.03.2016) та згідно наказу № 76 від 29.03.2019 виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 29.03.2019.

При цьому, позивач зазначив, що відповідачем не була нарахована та виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення, грошова допомога на оздоровлення за 2019 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації грошового забезпечення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Відповідно до довідки відповідача від 11.03.2026 № 91/фес про нараховану щомісячну додаткову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань позивачу за період грудень 2016-листопад 2018 років:

1) щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, виплачувалася позивачу з грудня 2016 по лютий 2018 безперервно;

2) матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань була виплачена позивачу у листопаді 2017 відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 253 від 21.11.2017;

3) грошова допомога на оздоровлення виплачувалася позивачу у липні 2017 року відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 144 від 03.07.2017; та у листопаді 2018 відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 256 від 20.11.2018.

Окрім того, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 95 від 27.04.2016 та № 182 від 17.08.2016 позивачу виплачувалася грошова допомога на оздоровлення за 2016 рік.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 78 від 29.03.2019 позивачу матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення за 2019 рік не надавалась.

У своєму клопотанні від 12.02.2026 відповідач зазначив, що період ведення карток особових рахунків військовослужбовців у військовій частині НОМЕР_1 почав свій перебіг з грудня 2016 року, надати докази нарахування позивачу за 2016 рік виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінет Міністрів України від 22.09.2010 №889 не має можливості. Паперові відомості були знищені відповідно до акт знищення №412 від 25.02.2022, в зв`язку з безпосередньою загрозою захоплення військами російської федерації військової частини.

Отже, у суду відсутні відомості про нарахування позивачу за період з 14 березня 2016 по листопад 2016 виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінет Міністрів України від 22.09.2010 №889.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У випадку ненадання доказів відповідачем суб`єктом владних повноважень, то суд може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або розглянути справу за наявними в ній доказами (частина 9 стаття 80 КАС України).

Відповідачем не надані заперечення щодо нарахування та виплати позивачу за період з 14 березня 2016 по листопад 2016 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінет Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Отже, суд вважає, що позивачу нараховувалась за період з 14 березня 2016 по листопад 2016 щомісячна додаткова грошова винагорода, передбаченої постановою Кабінет Міністрів України від 22.09.2010 №889, суд визнає таку обставину встановленою.

Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, виплачувалася позивачу з 14 березня 2016 по лютий 2018 безперервно; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань була виплачена позивачу у листопаді 2017; грошова допомога на оздоровлення виплачувалася позивачу у 2016 році, у липні 2017 та у листопаді 2018.

У листі позивачу від 26.12.2024 № 715 відповідач зазначив, що до складу місячного грошового забезпечення не входять одноразові види грошового забезпечення, а також інші соціальні виплати. Включення індексації до допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової винагороди не передбачено, саме тому при обрахунку зазначених виплат з місячного грошового забезпечення не включається до його складу індексація грошового забезпечення.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, індексації грошового забезпечення за 2019 рік, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових за 2018, індексації грошового забезпечення за 2019 рік протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-XII від 20.12.91 (далі - Закон № 2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом другим ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з частин 2, 3 ст.9 цього ж Закону, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з п. 1 ст. 10 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 1294; постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України № 1052 від 27.12.2017, № 103 від 21.02.2018) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 за № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260; втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони № 260 від 07.06.2018), яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Зазначена Інструкція була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 за № 889 (далі - Постанова № 889), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій. Пунктом 2 частини першої вказаної постанови встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

На виконання зазначеної Постанови № 889 наказом Міністра оборони від 15.11.2010 за № 595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України (далі - Інструкція № 595), яка відповідно до пункту 1 визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Пунктами 5, 8 Інструкції № 595 визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Інструкція № 595 втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року за № 550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі за текстом - Інструкція № 550, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), яка визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода) (пункт 1 Інструкції № 550).

Пунктами 5, 8, 9 Інструкції № 550 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Пунктами 30.1- 30.3 Інструкції № 260 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Пунктом 33.1 Інструкції № 260 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 33.2 Інструкції № 260 матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

При цьому, в силу ч. 4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26.02.2021 у справі № 620/3346/19, від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20.

Також питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17, яка в постанові від 06.02.2019 дійшла таких висновків: згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто до грошового забезпечення військовослужбовців, як розрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки відповідача від 11.03.2026 № 91/фес про нараховану щомісячну додаткову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань позивачу за період грудень 2016-листопад 2018 щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, виплачувалася позивачу з грудня 2016 по лютий 2018 безперервно. У своєму клопотанні від 12.02.2026 відповідач зазначив, що період ведення карток особових рахунків військовослужбовців у військовій частині НОМЕР_1 почав свій перебіг з грудня 2016 року, надати докази нарахування позивачу за 2016 рік виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінет Міністрів України від 22.09.2010 №889 не має можливості. Паперові відомості були знищені відповідно до акт знищення №412 від 25.02.2022 року, в зв`язку з безпосередньою загрозою захоплення військами російської федерації військової частини. Отже, у суду відсутні відомості про нарахування позивачу за період з 14 березня 2016 по листопад 2016 виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінет Міністрів України від 22.09.2010 №889. При цьому, згідно з ч. 2 ст. 78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не надані заперечення щодо нарахування та виплати позивачу за період з 14 березня 2016 по листопад 2016 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінет Міністрів України від 22.09.2010 №889. Отже, суд вважає, що позивачу нараховувалась і за період з 14 березня 2016 по листопад 2016 щомісячна додаткова грошова винагорода, передбаченої постановою Кабінет Міністрів України від 22.09.2010 №889.

З 01.03.2018 постанова КМУ від 22.09.2010 № 889 втратила чинність.

Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісяця з березня 2016 по лютий 2018, а, відтак, мала постійний (систематичний) характер.

Відповідач не заперечує, що відповідна щомісячна додаткова грошова винагорода не включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислено спірну допомогу у 2016-2018 роках.

Ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою № 889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Відтак, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нарахована грошова допомога на оздоровлення, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 26 лютого 2021 року у справі №620/3346/19.

Також Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №380/2427/20 констатував наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача в частині нарахування і виплати позивачу допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої вищевказаною постановою.

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до довідки відповідача від 11.03.2026 №91/фес про нараховану щомісячну додаткову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань позивачу за період грудень 2016-листопад 2018 грошова допомога на оздоровлення виплачувалася позивачу у липні 2017 року відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 144 від 03.07.2017; та у листопаді 2018 відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 256 від 20.11.2018.

Окрім того, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 95 від 27.04.2016 та № 182 від 17.08.2016 позивачу виплачувалася грошова допомога на оздоровлення за 2016 рік; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань була виплачена позивачу у листопаді 2017 відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 253 від 21.11.2017. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 78 від 29.03.2019 позивачу матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення за 2019 рік не надавалась.

Доказів на підтвердження того, що відповідачем враховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках відповідачем не надано, і тому, з урахуванням викладеного, оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, мала постійний характер, а тому відповідно до положень статті 9 Закону №2011-ХІІ вона повинна включатися до розрахунку матеріальної допомоги для вирішення матеріальної допомоги на оздоровлення в 2016-2018 роках.

Суд звертає увагу на те, що позивачеві у 2018 році матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань не виплачувалась.

Отже, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, відповідно до законодавчого визначення, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 380/10576/23 постановлений правовий висновок:

"Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у частині, що стосується індексації грошового забезпечення. Суд апеляційної інстанції підтвердив, що індексація є складовою грошового забезпечення, а отже повинна враховуватися під час нарахування грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Оскільки у спірному випадку відповідач не включив індексацію під час обрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині".

У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23 зазначений правовий висновок: "Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ".

У постанові від 21 грудня 2021 року по справі № 820/3423/18 Верховний Суд зробив висновок, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тому індексація грошового забезпечення включається для обрахунку допомоги на оздоровлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.

Відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/10953/24 від 18.11.2024 20.02.2026 перераховано індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 14.03.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 77917,63 грн. Разом з розрахованою сумою індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 29.03.2019 виплачено позивачу на картковий рахунок 20.03.2026 у загальній сумі 117 673,45 грн., з урахуванням військового збору.

Зазначені суми індексації не враховані при обчисленні позивачу суми грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, яка нараховується з місячного грошового забезпечення позивача.

Оскільки в спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, та, враховуючи її особливу правову природу, відповідач має перерахувати виплачену позивачу за 2016-2018 роки допомогу на оздоровлення також з урахуванням індексації, нарахованої та виплаченої на виконання рішення.

Отже, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 14.03.2016 по 28.02.2018, з урахуванням раніше виплачених сум, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу, грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, з урахуванням індексації грошового забезпечення; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити, позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 та 2019 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення, то у їх задоволенні належить відмовити, оскільки доказів виплати позивачу у 2018 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань сторонами не надано, а також відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 78 від 29.03.2019 позивачу матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення за 2019 рік не надавалась, а, отже, дані одноразові види грошового забезпечення не можуть бути проіндексовані.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 14.03.2016 по 28.02.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза