Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №420/27389/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27389/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 12.08.2025 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій представник позивача просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1980 по 23.06.1983;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1980 по 23.06.1983, починаючи з 07.05.2024;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнт у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2021-2023 роки в розмірі 13 559,41 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2025;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати за сплату судового збору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалами суду:

-від 18.08.2025 року позовну заяву залишено без руху, з підстав не подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з позовом із зазначенням причин поважності його пропуску та підтверджуючих доказів стосовно періоду з 07.05.2024 року та підтверджуючих доказів стосовно вимог про зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1980 року по 23.06.1983 року;

-від 03.09.2025 року продовжено строк для усунення недоліків.

08.09.2025 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій представник позивача просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1980 по 23.06.1983;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1980 по 23.06.1983, починаючи з 12.02.2025;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнт у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2021-2023 роки в розмірі 13 559,41 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 12.02.2025;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за сплату судового збору.

Ухвалою суду від 15.09.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст.262 КАС України; витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог позову зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 07.05.2024. Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 рр., в розмірі 13 559,41 гривень. Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. З 01.03.2025 відбулася індексація пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». Пунктом 1 Постанови КМУ №209 було установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV та Порядку № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115. Проте позивачу пенсія не була проіндексована на підставі постанови КМУ №209. У зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити інформацію про те, чи проведено позивачу перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV із застосуванням коефіцієнту збільшення, установленого Постановою КМУ № 209, а також з вимогою усунути порушення законодавства та провести належний перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 у тому випадку, якщо зазначений перерахунок проведено не було. За результатами розгляду звернення позивача відповідач надіслав листа від 01.07.2025 № 1500-0309-8/116242, зі змісту якого вбачається, що згідно з Порядком № 124 та на підставі підпункту 6 п. 2 Постанови КМУ №209 індексація пенсії позивача з 01.03.2025 була здійснена лише частково, а саме з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,023, а не 1,115. Таким чином, відповідач, починаючи з 01.03.2025 протиправно відмовився проводити перерахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115, установлений Постановою КМУ № 209, починаючи з 01.03.2025. При цьому до спірних правовідносин відповідач протиправно не застосував частину другу статті 42 Закону № 1058-IV, пункти 1-4, 7 Порядку № 124, пункт 1 Постанови №209, натомість помилково застосував абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124, підпунктом 6 п. 2 Постанови КМУ №209. Також під час призначення позивачу пенсії за віком відповідач не зарахував до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 23.06.1983. Листом від 15.07.2025 № 1500-0309-8/122977 відповідач повідомив, що відповідно до трудової книжки позивача не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 23.06.1983 у Сімферопольському технікумі радянської торгівлі згідно диплому НОМЕР_1 від 23.06.1983, оскільки сторінка диплому, яка заповнена українською мовою, не засвідчена головою Державної кваліфікаційної комісії, та що зарахувати період навчання з 01.09.1980 по 23.06.1983 неможливо у зв??язку з відсутністю заяви про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо проведення індексації пенсії з 01.03.2025 року з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,023 замість 1,115 та щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1980 по 23.06.1983.

25.09.2025 року представник ГУПФ України в Одеській області подав відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що за матеріалами пенсійної справи до страхового стажу не зараховано періоди навчання: 01.09.1980 по 23.06.1983 у Сімферопольському технікумі радянської торгівлі згідно диплому ЖТ- № 050313 від 23.06.1983, оскільки сторінка диплому, яка заповнена українською мовою не засвідчена головою Державної кваліфікаційної комісії, та у зв`язку з відсутністю заяви про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, що передбачено ст. 24-1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з чим зарахувати період навчання з 01.09.1980 по 23.06.1983 неможливо. При цьому зауважує, що рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 приймалося екстериторіально Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Також, предметом спору є застосовується показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. У 2025 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженими відповідними постановами КМУ, вже проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірах з 01.03.2019, з 01.05.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 розмір пенсії позивача проіндексований на коефіцієнти 1,17, на 1,11, на 1,11, на 1,14, на 1,97, на 1,0796 та на 1,115 відповідно. Отже, оцінюючи матеріали пенсійної та судової справ відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» передбачено встановлення з 01.07.2021 щомісячної доплати в розмірі 100 грн. особам, яким пенсії не підвищувалися з 01.03.2021, а також не підвищувалися із січня по липень 2021 року включно у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до пункту 2 Постанови № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» до пенсій, призначених відповідно до Закону за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, які не підвищуються з 01 березня 2024 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, з 01 березня 2024 року встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» для пенсій призначених у 2024 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні 13559,41 грн з 01.03.2025 збільшується на коефіцієнт 1,023. Для проведення послідовної індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні — 13559,41 грн підстави відсутні. Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що приймаючи Постанови № 118 і 168, №185, №209 Уряд передбачав, що внаслідок перерахунку з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та 01 березня 2025 року певні пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-ІV, не будуть підвищуватися. Тобто, пенсію розраховано згідно вимог чинного законодавства та документів наявних в пенсійній справі. Тому посилання позивача на те, що Головне управління нараховує та виплачує їй пенсію на інших умовах ніж визначено Законом є безпідставними.

26.09.2025 року відповідач на виконання ухвали суду від 15.09.2025 року надав копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Розглянувши у письмовому провадженні наявні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 18.07.2024 року звернулася із заявою про призначення пенсії за віком до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (а.с.147-148).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.28), отримує пенсію за віком з 07.05.2024 року відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФ України в Одеській області.

Згідно довідки Форми РС-право ОСОБА_1 отримує пенсію за віком; дата звернення 18.07.2024 року (а.с.18).

24.06.2025 року представник позивача звернувся із адвокатським запитом, на який отримав лист-відповідь від 01.07.2025 року, в якому відповідач повідомив, що ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.42 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 01 березня 2025 проведено індексацію пенсії, розмір та порядок виплати якої визначається у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» для пенсій призначених у 2024 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні - 13559,41 грн з 01.03.2025 збільшується на коефіцієнт 1,023. Для проведення послідовної індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,119 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні — 13559,41 грн підстави відсутні(а.с.16).

08.07.2025 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, на який отримав лист від 15.07.2025 року, в якому відповідач повідомив, що за матеріалами пенсійної справи до страхового стажу не зараховано періоди навчання: 01.09.1980 по 23.06.1983 у Сімферопольському технікумі радянської торгівлі згідно диплому ЖТ- № 050313 від 23.06.1983, оскільки сторінка диплому, яка заповнена українською мовою не засвідчена головою Державної кваліфікаційної комісії, та у зв`язку з відсутністю заяви про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, що передбачено ст. 24-1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з чим зарахувати період навчання з 01.09.1980 по 23.06.1983 неможливо. Рішення про призначення пенсії за віком приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області(а.с.26).

Не погоджуючись із не зарахуванням періоду її навчання та не застосування коефіцієнта збільшення 1,115 при перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно з частинами першою, другої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Для осіб, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, період позбавлення особистої свободи зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Період, протягом якого особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій пунктом 20 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки", включається до страхового стажу. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць. Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Депортованим особам, які знаходилися на спецпоселенні (період якого визначається з моменту депортації до моменту зняття режиму спецпоселень включно), період роботи на спецпоселенні зараховується до страхового стажу для призначення пенсії у потрійному розмірі. Різниця між розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 цього Закону з урахуванням пільгового обчислення стажу, передбаченого цим абзацом, та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 цього Закону без урахування такого пільгового обчислення стажу, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до ст.56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об`єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років. При збільшенні розміру пенсії за віком за кожний рік роботи (стаття 19) поряд з роботою враховуються також періоди, передбачені пунктами "а" - "ж" цієї статті і статтями 57-61 цього Закону. Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14). При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 до заяви про призначення (перерахунок) пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637. Зокрема, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про пepioди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів

Пунктом 8 Порядку № 637 встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

З матеріалів справи убачається, що при обрахунку страхового стажу позивача не взято до уваги період навчання з 01.09.1980 року по 23.06.1983 року, оскільки сторінка диплому, яка заповнена українською мовою не засвідчена головою Державної кваліфікаційної комісії, та у зв`язку з відсутністю заяви про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, що передбачено ст. 24-1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до диплому ОСОБА_1 НОМЕР_2 , дата видачі 23.06.1983 року, позивач в 1980 році вступила до Сімферопольського технікуму радянської торгівлі і в 1983 році закінчила повний курс навчального технікуму по спеціальності бухгалтер, а отже період навчання є документально підтвердженим та повинен бути зарахований до страхового стажу позивача для перерахунку пенсії, а відсутність у вказаних документах засвідчення головою Державної кваліфікаційної комісії не може бути безумовною підставою для незарахування часу навчання до її стажу.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Крім того, згідно із частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд встановив, що диплом містить відомості про навчання позивача у період з 01.09.1980 року по 23.06.1983 року, що відповідачем не заперечується та не спростовано.

Відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки записів відносно навчання позивача, однак відмовлено у зарахуванні стажу у зв`язку із відсутністю засвідчення диплому головою Державної кваліфікаційної комісії у копії диплому на українській мові.

Щодо відсутності заяви позивача про неодержання позивачкою пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, суд зазначає, що з 23 червня 2024 року набрав чинності Закон України від 25 квітня 2024 року № 3674-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення», яким внесено зміни до пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан. Дипломатичні відносини з державою-агресором було розірвано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» передбачено вихід України з Угоди від 13 березня 1992 року.

Зазначені обставини унеможливлюють обмін інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації, тому норми чинного законодавства вимагають від громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, зазначати, зокрема, в заяві про призначення пенсії, власне підтвердження щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до абзацу 4 пункту 1.8 розділу І «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія).

Пунктом 4.2 розділу ІV розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Водночас, доказів повідомлення пенсійним органом, в тому числі відповідачем позивача у визначений Порядком № 22-1 спосіб про необхідність подання додаткових документів, в тому числі особистого повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, матеріали справи не містять.

Таким чином висновки відповідача щодо відмови у зарахуванні періодів її навчання до страхового стажу позивача для призначення пенсії суд вважає необґрунтованими.

У даній справі при вирішенні спору суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу період навчання, який враховується при призначенні та розрахунку пенсії, а саме період навчання позивача з 01.09.1980 року по 23.06.1983 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1980 по 23.06.1983, починаючи з 12.02.2025 року в межах заявлених уточнених позовних вимог.

Щодо перерахунку пенсії позивача за 2021-2023 роки в розмірі 13 559,41 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно приписів статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").

Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону №1282-XII є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону №1282-XII).

У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022 прийнято Закон України №2040-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства", яким частину п`яту статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" викладено в новій редакції.

Так, частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-XII в редакції Закону №2040-ІХ визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Преамбулою названого Закону закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20.02.2019 прийняв постанову №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №124).

Згідно з пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку №124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

К= ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50% / 100%) + 1, де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1) : Псзп (2) х 100% - 100%,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Згідно із пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно із абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пенсії, які призначені відповідно до Закону №1058-IV та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV, пункту 4 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 25, ст.785), щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Відповідно до пункту 6 Порядку №124 під час перерахунку пенсій відповідно до цього Порядку враховуються суми доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, суми індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законодавством). Якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія перераховується під час наступного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

З метою забезпечення у 2025 році проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України 25.02.2025 прийняв постанову №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі - постанова №209), пунктом 1 якої установив, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Водночас у підпункті 6 пункту 2 постанови №209 визначено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення: (...) для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, - 1,023.

Судом встановлено, що з 18.07.2024 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки 13559,41 грн.

З 01.03.2025 позивачу проведено перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,023, як передбачено підпунктом 6 пункту 2 постанови №209, замість коефіцієнта збільшення 1,115, встановленого пунктом 1 постанови №209.

Суд зазначає, що згідно із частинами першою, третьою статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Порядок проведення індексації пенсій урегульований статтею 42 Закону №1058-IV, відповідно до частини другої якої для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Тому в силу приписів абзацу другого частини другої статті 42 Закону №1058-IV коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, не може бути меншим суми доданків, що відповідають 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Суд враховує, що виходячи з темпів зростання споживчих цін у 2024 році (12%) і зростання середньої заробітної плати (11%) за останні три роки (2022-2024 роки) порівняно з попередніми трьома роками (2021-2023 роки) постановою №209 встановлено для підвищення пенсії коефіцієнт 1,115, що відповідає приписам абзацу другого частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Водночас, Закон №1058-IV не передбачає випадків зменшення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії та не уповноважує Кабінет Міністрів України на визначення розміру такого зменшеного коефіцієнта.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що приписи підпункту 6 пункту 2 постанови №209 в частині визначення коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, для цілей індексації пенсій, призначених у 2021-2024 роках, не відповідають положенням частини другої статті 42 Закону №1058-IV, а тому не підлягають врахуванню.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не мають застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

44. Натомість індивідуально-правові акти як результати > правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

За наведених обставин, індексація пенсії позивача у 2025 році мала бути проведена шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо врахований для обчислення пенсії (13559,41 грн) на коефіцієнт збільшення 1,115, передбачений пунктом 1 постанови №209.

З огляду на наведене, відповідач не здійснивши у 2025 році індексацію пенсії позивачу шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, на коефіцієнт збільшення 1,115, допустив протиправну бездіяльність.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді непроведення індексації пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2025 перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивачу відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині здійснення з 12.02.2025 року перерахунку пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, оскільки таке право позивача порушено з 01.03.2025 року.

Щодо позовних вимог про зазначення конкретної суми показника середньої заробітної плати, який необхідно застосувати відповідачу під час перерахунку пенсії у розмірі 13559,41 грн, то суд зазначає, що такий розрахунок відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а суд не наділений такими повноваженнями, тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем законність оскаржуваної бездіяльності не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів, у тому числі щодо того, що пенсія позивачу призначалася іншим органом ПФУ, адже будь-які докази на підтвердження цього в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1937,92грн., ці витрати суд покладає на ГУПФ України в Одеській області згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Підстави для встановлення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді незарахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1980 року по 23.06.1983 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1980 року по 23.06.1983 року, починаючи з 12.02.2025 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнт у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок з 01.03.2025 року пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1937(одна тисяча дев`ятсот тридцять сім)грн. 92 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; місцезнаходження: вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, 65012).

Суддя М.М. Аракелян