Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №240/12971/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/12971/24

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тертиця" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Тертиця" із позовом, у якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті Грибана М.М. від 23 квітня 2024 року № 042816, якою з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тертиця» стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.03.2024 на ділянці автомобільної дороги Глибочиця-Станишівка у Житомирській області Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті був зупинений транспортний засіб, що належав Товариству з обмеженою відповідальністю "Тертиця". За результатами перевірки вказаного транспортного засобу співробітниками Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті складений акт перевірки від 20.03.2024 №АР040194, у якому зазначено, що відсутні на момент перевірки щоденні реєстраційні листки (тахокарти) режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 в період з 21.02.2024 по 14.03.2024 і за 16.03.2024 та 19.03.2024, чим порушено вимоги наказів МТЗУ № 340 від 07.06.2010, № 385 від 24.06.2010. Також відсутній бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період», чим порушені вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». 23 квітня 2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову № 042816 про застосування до Приватного підприємства "Привороття-Агро" адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Позивач не погоджується з такою постановою, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зауважив, що відсутність необхідних документів (в даному випадку – щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку (тахокарт) водія ОСОБА_1 за період з 21.02.2024 по 14.03.2024 та 16.03.2024 та 19.03.2024 або бланка підтвердження діяльності за вказаний період), визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 20.03.2024 № АР 040194. В результаті проведення перевірки було встановлено, що транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом та виявлено відсутність щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку (тахокарт) водія ОСОБА_1 за період з 21.02.2024 по 14.03.2024 та 16.03.2024 та 19.03.2024 або бланка підтвердження діяльності за вказаний період),, передбаченого статтею 48 Закону 2344-III, при перевезенні вантажу згідно ТТН від 20.03.2024, автомобільним перевізником у якій визначено ТОВ «Тертиця». У водія на момент проведення перевірки були наявні щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку (тахокарти) лише за декілька днів. Отже, позивачу по справі відомі вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 щодо обов`язкового обладнання транспортного засобу, що перевірявся, повіреним контрольним пристроєм – тахографом, а обов`язок водія заповнювати тахокарти.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

20.03.2024 на ділянці автомобільної дороги Глибочиця-Станишівка у Житомирській області Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті був зупинений транспортний засіб, що належав Товариству з обмеженою відповідальністю "Тертиця".

За результатами перевірки вказаного транспортного засобу співробітниками Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті складений акт перевірки від 20.03.2024 №АР040194, у якому зазначено, що відсутні на момент перевірки щоденні реєстраційні листки (тахокарти) режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 в період з 21.02.2024 по 14.03.2024 і за 16.03.2024 та 19.03.2024, чим порушено вимоги наказів МТЗУ № 340 від 07.06.2010, № 385 від 24.06.2010. Також відсутній бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період», чим порушені вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

23 квітня 2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову № 042816 про застосування до Приватного підприємства "Привороття-Агро" адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Вважаючи винесену постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративно- господарського штрафу.

Так, за змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі – ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно- господарський штраф.

Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасникам правовідносин з перевезення.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про транспорт» № 232/94- ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Крім того, відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону № 2344-ІІІ визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.

За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно- господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання.

Крім того, процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі – суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі – Порядок № 1567, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 № 727).

Так, положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що:

- державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2);

- органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3);

- державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4);

- рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12);

- рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно- вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. (пункт 14);

- рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Крім того, пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Статтею 48 Закону № 2344-III обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Отже, положення наведеної норми закону мають частково бланкетний характер, адже замість викладення у тексті цієї норми вичерпного переліку усіх необхідних документів, законодавець вдався до застосування юридичної конструкції «інші документи, передбачені законодавством».

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 19.03.2020 по справі № 823/1199/17 до іншого законодавства належить, зокрема і Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340 ) та Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі – Інструкція № 385).

Також, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, в даному випадку щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія (тахокарт), на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Такі висновки зазначені у Постанові Верховного суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 20.03.2024 на ділянці автомобільної дороги Глибочиця-Станишівка у Житомирській області Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті був зупинений транспортний засіб, що належав Товариству з обмеженою відповідальністю "Тертиця".

За результатами перевірки вказаного транспортного засобу співробітниками Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті складений акт перевірки від 20.03.2024 №АР040194, у якому зазначено, що відсутні на момент перевірки щоденні реєстраційні листки (тахокарти) режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 в період з 21.02.2024 по 14.03.2024 і за 16 та 19.03.2024, чим порушено вимоги наказів МТЗУ № 340 від 07.06.2010, № 385 від 24.06.2010. Також відсутній бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період», чим порушені вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Відсутність необхідних документів (в даному випадку – щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку (тахокарт) водія ОСОБА_1 за період з 21.02.2024 по 14.03.2024 та 16.03.2024 та 19.03.2024 або бланка підтвердження діяльності за вказаний період), визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення у вказаному акті від 20.03.2024 № АР 040194.

В результаті проведення перевірки було встановлено, що транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом та виявлено відсутність щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку (тахокарт) водія ОСОБА_1 за період з 21.02.2024 по 14.03.2024 та 16.03.2024 та 19.03.2024 або бланка підтвердження діяльності за вказаний період), передбаченого статтею 48 Закону 2344-III, при перевезенні вантажу згідно ТТН від 20.03.2024, автомобільним перевізником у якій визначено ТОВ «Тертиця».

У водія на момент проведення перевірки були наявні щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку (тахокарти) лише за декілька днів.

Отже, позивачу по справі відомі вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 щодо обов`язкового обладнання транспортного засобу, що перевірявся, повіреним контрольним пристроєм – тахографом, а обов`язок водія заповнювати тахокарти.

Вищезазначений акт проведення перевірки містить відмову водія проставити особистий підпис.

На переконання представника відповідача, вказаний акт індивідуальної дії у повній мірі відповідає положенням Закону № 2344-ІІІ, зокрема абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Водночас, пунктами 25, 26 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Так, листом від 25.03.2024 за вих. №25261/24/24-24 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Вказаний лист відправлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення завчасно та за належною адресою.

Отже, у позивача була можливість 09.04.2024 отримати лист, але останній такою можливістю не скористався, у зв`язку з чим лист повернувся до Відділу з відміткою про «повернення у зв`язку з закінченням терміну зберігання».

Саме суб`єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своїй позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до Нормативів пересилання поштових відправлень строк пересилання простої письмової кореспонденції у межах області складає Д+3, при пересиланні рекомендованої кореспонденції цей строк збільшується на один день. Відповідачем здійснено відправлення 26.03.2024, отже, за умови дотримання оператором поштового зв`язку цих нормативів позивач міг своєчасно отримати вказане відправлення, а несвоєчасність його отримання позивачем не залежала від волевиявлення відповідача.

Крім того, відповідач не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов`язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуг відправлення.

При цьому відносини між оператором поштового зв`язку, який доставляє листи, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача).

Надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов`язків відповідачем щодо інформування.

Схожий висновок викладений у Постанові від 14.12.2023 у справі 280/1426/20. Так, у постанові від 14.12.2023 зазначається: «…Пунктами 25, 26, 27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

З аналізу викладеного законодавства убачається, що Порядком № 1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17.

З матеріалів справи слідує, що запрошення від 17 грудня 2019 року на розгляд справи про порушення транспортного законодавства (яка призначена на 27 грудня 2019 року) Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області направило ТОВ «Бетон Маркет» рекомендованим листом із повідомленням - 19 грудня 2019 року. Указане підтверджується роздруківкою трекінгу з офіційного вебсайту Укрпошти, яка долучена позивачем до позовної заяви. При цьому, цей факт позивачем не оскаржується.

Тобто, відповідач 2 виконав свій обов`язок щодо повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. При цьому, таке запрошення було надіслано завчасно (за тиждень) до дати розгляду справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що рекомендований лист із повідомленням (запрошення) було переслано у межах одного населеного пункту (м. Запоріжжя).

Так, згідно офіційних роз`яснень Укрпошти, які містяться на її вебсайті, нормативні строки пересилання відправлень листів по Україні (без урахування вихідних днів поштових відділень), у межах міста складають Д+1 (Д - день подання відправлення до пересилання у поштовому відділенні або опускання простого листа до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1- кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.). При пересиланні рекомендованих листів нормативні строки доставки збільшуються на 1 день.

Отже, фактично рекомендований лист з запрошенням позивачу міг бути доставлений через кілька днів після його відправки. Той факт, що позивач його забрав у відділенні Укрпошти лише 10 січня 2022 року і, як наслідок, необізнаності про дату і час розгляду справи про порушення транспортного законодавства не може ставитись у вину відповідача і не оцінюється судом як порушення останнім пункту 26 Порядку № 1567.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що нормами Порядку № 1567 не установлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу..».

З приводу неотримання суб`єктом господарювання поштової кореспонденції схожа позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18:

«Верховний Суд додатково також вважає за необхідне зазначити про те, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань ПАТ «Укрпошта», навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено), не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від обов`язкових для виконання розпоряджень, рішень, вимог органу Антимонопольного комітету України та відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції».

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-6).

Таким чином, відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про дату, час та місце розгляду справи, проте його поштове відправлення не було отримано адресатом вчасно з незалежних від нього причин.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 16.03.2023 у справі № 400/4409/21 зазначив, що "...порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення".

Верховний Суд також наголосив, що, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Враховуючи наведене, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, відповідач правомірно розглянув справу без його участі.

На розгляд справи про порушення для надання пояснень стосовно порушення представник підприємства не з`явився.

Отже, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, відповідач правомірно розглянув справу без її участі.

Згідно пункту 27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі):

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було винесено постанову від 23.04.2024 № 042816.

Слід зазначити, що відсутність позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не спростовує факту того, що позивачем було порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, як зазначає Верховний Суд у постанові від 01.03.2018 (справа № 820/4810/17): «…відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу…».

Позивачем не було реалізовано право на оскарження відповідних дій/актів до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю, відповідно до вимог пункту 32 Порядку № 1567, щодо її оскарження.

Враховуючи зазначене, вважаємо, що приймаючи оскаржувану постанову, орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством.

Стосовно суті порушень, встановлених під час проведення рейдової перевірки.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів передбачає належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Пунктом 6.1 Положення № 340 визначено, що автобуси, які використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км., вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Приписами підпункту 1 пункту 5 Положення № 340, чітко визначено забезпечити Державній службі України з безпеки на транспорті здійснення перевірок дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим цим наказом.

Згідно пункту 7.1. Положення № 340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року N 385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі – Інструкція № 385).

Цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Відповідно до пункту 1.4. Інструкції № 385) терміни вживаються у такому значенні:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;.

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

Відповідно до пункту 3.3.Інструкція № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа – особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до Поправки 6 до ЄУТР з 20 грудня 2010 року загальна кількість тахокарт у водіїв має складати 29 тахокарт (тобто за поточний день та попередні 28 календарних днів).

Внесеними змінами до положень ЄУТР (поправка № 6) також передбачено, що у разі, коли водій не керував транспортним засобом, тобто перебував у відпустці, на лікарняному чи з інших причин, автомобільний перевізник складає бланк підтвердження діяльності. Бланк підтвердження діяльності водій повинен надавати під час перевірки представнику уповноваженого контролюючого органу. Такий бланк мають визнавати контрольні органи всіх країн - учасниць ЄУТР.

Для того, щоб проаналізувати роботу та відпочинок водія, посадовим особам Укртрансбезпеки необхідно, щоб ТЗ був обладнаний цифровим та аналоговим тахографом, а також із заповнених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР або бланку підтвердження діяльності.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

07 вересня 2005 року прийнято Закон України № 2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних Засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева».

З 20.12.2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю інформації про режим роботи та відпочинку за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт чи роздруківок, надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Шоста поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС №561/2006 від 15.03.2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху.

Отже, під час перевірки водії зобов`язані надавати інспектору для контролю роздруківки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм, або бланк підтвердження діяльності.

При цьому, звертаємо увагу, що в розумінні наведених вище положень, інформація щодо режиму праці та відпочинку водія відтворюється у роздруківці (якщо на ТЗ встановлено цифровий тахограф), тахокартах (якщо на ТЗ встановлено аналоговий тахограф), за допомогою бланку підтвердження діяльності (якщо водій не працював, виконував іншу роботу).

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції № 340 перевізники:

- забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, та протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Враховуючи зазначене, водій транспортного засобу мав пред`явити особам, які здійснюють контроль на автомобільному транспорті відповідні документи.

Системний аналіз цих норм свідчить, що вантажні автомобілі повною масою понад 3,5 тон, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених приписами статті 48 Закону № 2344-ІІІ, обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв) або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.03.2017 року у справі № 813/5710/14 та від 10 травня 2019 року у справі № 816/124/17.

Пункт 6.1 Положення №340 визначає обов`язкову наявність діючих та повірених тахографів при здійсненні перевезення вантажів транспортними засобами повною масою більше 3,5 тон.

Позивач є юридичною особою, здійснював перевезення вантажу використовуючи найману працю водія, тому на нього поширюються норми Положення №340, зокрема обов`язок обладнання транспортного засобу діючим та повіреним тахографом.

Так, в В Постанові Шостого апеляційного адміністративного від 26.03.2024 у справі 580/9786/23 зазначається: «…Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340). вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).

За умовами пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Водночас, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 40, передбачено, що пункт 6.1. Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01.06.2015.

Отже, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

На підставі системного аналізу норм законодавства, колегія суддів зазначає, що законодавцем ставиться вимога до перевізників щодо обладнання транспортних засобів тахографами незалежно від мети поїздки та наявності фінансової складової у такому перевезенні між перевізником та одержувачем вантажу, як помилково висновує апелянт.

Колегія суддів наголошує, що в першу чергу законодавство у сфері дотримання безпечних правил дорожнього руху, забезпечення прав водія спрямоване на дисциплінування учасників дорожнього руху та збереження їх життя та здоров`я.

Відтак, ігнорування прямих законодавчих норм щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв не може виправдовуватись відсутністю договору перевезення на комерційній основі, або ж як у спірному випадку - перевезення свого вантажу для себе...»

Так, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 у справі № 240/30774/22, зазначається» «…Додатково суд враховує, що одним із видів економічної діяльності ТОВ "Вівад 09" є 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт". Цей клас включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного та обставин, встановлених в ході рейдової перевірки, суд зазначає, що ТОВ "Вівад 09" у розумінні Закону №2344-III було автомобільним перевізником, який здійснював вантажні перевезення, а тому в силу ст.48 цього Закону водій для здійснення внутрішніх перевезень вантажу повинен був мати товарно-транспортну накладну на вантаж.

Також, суд враховує, що особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340).

При цьому, згідно із п.1.3 Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Зазначеним спростовуються твердження позивача, що встановлення тахографів передбачено лише для міжнародних перевезень.

Пункт 1.4 Положення №340 передбачає категорії автомобільних перевізників, на яких не поширюються вимоги даного Положення й позивач до вказаних категорій не належить.

За визначенням, наведеним у п.1.5 Положення №340 тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Згідно п.6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами…»

У Постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 580/10554/23 зазначається: «…Щодо доводів позивача, що він не здійснював та не користувався послугами перевезення, а лише виконував умови договору купівлі-продажу, придбавши та доставивши вантаж для власних потреб, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до визначення поняття, встановленого ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363) перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Таким чином, характерною ознакою автомобільного перевізника є саме перевезення ним пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, при цьому обставина отримання/неотримання доходу за таку діяльність не впливає визначення вказаного поняття.

Колегія суддів зазначає, що застосування штрафу у спірних правовідносинах поставлене у залежність від наявності/відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та незалежно від того, чи здійснювались перевезення позивачем на комерційній основі чи для власних потреб, у зв`язку із чим зазначені доводи представника позивача суд вважає необґрунтованими…»

Виключна відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно- господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена у статті 60 Закону № 2344-III.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 цього Закону, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Діюче законодавство України чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія при перевезенні вантажів передбачених законодавством документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Факт його вчинення не може бути спростований, дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01.07.2020 у справі № 803/50/17 (адміністративне провадження № К/9901/22356/18).

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що перевірка рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень здійснюється судом ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 в справі №814/1460/16.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом (Постанова Верховного суду України №825/1496/17 від 15.05.2019).

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, тому приймаючи постанову Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову від 23 квітня 2024 року № 042816 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тертиця" адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн., орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тертиця" (вул. Отамана Орлика, 35, м. Радомишль, Житомирська область,12201, ЄДРПОУ: 34534801) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області (майдан С.П.Корольова, 12, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10014. ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович