Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №160/5476/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 рокуСправа №160/5476/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Калашникова Кирила Юрійовича до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Калашникова Кирила Юрійовича до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, за період з 01 червня 2025 року по 31 січня 2026 року у розмірі 50000 гривень пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, з урахування посади у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_4 ешелону оборони або наступу;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, за період з 01 червня 2025 року по 31 січня 2026 року у розмірі 50000 гривень пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, з урахування посади у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони або наступу, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем виконуються бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення, що у розумінні абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 надає ОСОБА_1 , право на отримання додаткової винагороди у розмірі 50000 гривень на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.

Проте, з 01.06.2025 року по 31.01.2026 року, нарахування та виплата ОСОБА_1 , додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, здійснюється у розмірі 30000 гривень пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, замість 50000 гривень, що слугувало підставою звернення до суду з цим позовом.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 10.03.2026 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

30.03.2026 через систему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов від військової частини НОМЕР_1 відзив на позовну заяву, в якому зазначено про безпідставність позовних вимог. Окрім того, в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на Лист Міністерства оборони України № 220/13/7643 від 14.11.2023 року, яким встановлено умови виплати додаткової винагороди у розмірі 50000 гривень на місяць, пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.

Так відповідно до листа Міністерства оборони України № 220/13/7643 від 14.11.2023 року, додаткова винагорода в розмірі 50000 гривень виплачується військовослужбовцям при одночасному дотриманні наступних умов:

а) залучення військовослужбовців до складу ОВУ, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) – до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини;

б) здійснення ОВУ (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

в) виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі ОВУ (на командному пункті військової частини).

Відповідачем у відзиві на позовну вказано про відсутність дотримання позивачем сукупності всіх умов, які надають йому право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 50000 гривень, що свідчить про правомірність дій військової частини НОМЕР_1 під час нарахування та виплати додаткової грошової винагороди.

03.04.2026 через систему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла від представника позивача відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що роз`яснення директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни Токарчук, які викладені в Листі МО України № 220/13/7643 від 14.11.2023 року не відповідають усталеній судовій практиці. Зокрема, вказано, що Третій апеляційний адміністративний суд неодноразово у своїх постановах у подібних справах (Постанова від 05.08.2025 у справі № 280/127/25, Постанова від 10.11.2025 у справі № 280/8/25, Постанова від 06.01.2025 у справі № 280/2126/25) відхиляв посилання скаржника на зміст листа - роз`яснення директора департаменту соціального забезпечення МОУ від 14.11.2023 року, оскільки такий лист носить рекомендаційний характер, не є нормативно-правовим актом і не встановлює правових норм, тому не впливає на суть спірних правовідносин.

У відповіді на відзив одночасно зазначено, що у справі 160/5476/26 не є спірним факт виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань, що надає право на додаткову винагороду, оскільки, відповідач вказане не заперечував, та не піддавав сумніву у відзиві. Спірним в цій справі є лише розмір грошової винагороди, яку необхідно сплатити позивачу за виконання ним бойових (спеціальних) завдань.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи судом встановлено та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в спірний період на посаді начальника протиповітряної оборони секції ППО.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2024 року № 1187 «Про організацію розгортання та роботи пунктів управління військової частини НОМЕР_1 на період ведення бойових дій» визначено перелік посад складу основного командного пункту (ОКП).

Відповідно до Додатку 1 Наказу від 03.06.2024 року № 1187, до складу основного командного пункту (ОКП) належить: 1.5. секції об`єднаної вогневої підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з числа особового складу відділення об`єднаної вогневої підтримки з представниками, зокрема, секції ППО, яка включає в себе посаду помічника начальника протиповітряної оборони.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01.04.2025 року № 1194 дск «Про внесення змін до структури пунктів управління та розподілу оперативного складу військової частини НОМЕР_1 », затверджено структуру основного командного пункту (ОКП), до якого відноситься Секція ППО (ADAS), зокрема, посада помічника начальника протиповітряної оборони відділення протиповітряної оборони.

Відповідно до пунктів 3.12 Наказу від 01.04.2025 № 1194дск, секція ППО (ADAS) призначена для планування застосування та управління силами і засобами ППО у ході підготовки і ведення бою (бойових дій). Секція ППО здійснює: оцінювання повітряних сил і засобів противника та підготовку висновків командиру; підготовку пропозицій щодо застосування підрозділів ППО під час планування, застосування та планування ведення подальших бойових дій та їх забезпечення; розробку планування і бойових документів застосування сил і засобів ППО в бою (бойових діях); доведення завдань з ППО до підрозділів і контроль за їх виконанням; організацію моніторингу стану підрозділів ППО, рівня їх навченості, стану ОВТ, забезпечення матеріально-технічними та іншими засобами; відстежує зміни в оперативній обстановці (стан, положення, хід виконання завдань) та змін у повітряній обстановці; контролює за виконанням заходів, спрямованих на підтримання підрозділів ППО, в готовності до виконання завдань за призначенням; здійснює управління підрозділами ППО під час застосування, збирає, узагальнює, аналізує обстановку в ході ведення протиповітряної оборони, підготовлює пропозиції командиру щодо подальших дій; здійснює організацію та несення оперативно-чергової служби на пункту управління ППО; організує та підтримує взаємодію між підрозділами ППО; здійснює підготовку (ведення) інформаційно-аналітичних, довідкових та звітно-інформаційних документів щодо складу стану і положення підрозділів ППО, ходу(результатів) виконання ними завдань і дій повітряного противника.

Згідно карток особового рахунку за 2025-2026 роки, ОСОБА_1 , виконує обов`язки за посадою помічника начальника протиповітряної оборони з 29.06.2023 року. З відомостей про грошове забезпечення вбачається, що починаючи з липня 2025 року позивачу не нараховується «Додаткова винагорода 50», тобто в розмірі 50000 гривень, натомість нараховується «Додаткова винагорода», тобто в розмірі 30000,00 гривень.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату грошової винагороди за червень 2025 року» від 10 липня 2025 року № 2516 (Додаток 2) капітану ОСОБА_1 за виконання бойових (спеціальних) завдань у складі органу військового управління командування та штабу військової частини нарахована додаткова грошова винагорода у розмірі 50000 гривень, пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.

Підставою нарахування додаткової винагороди у розмірі 50000 гривень, пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань є БР ОТУ Лиман № БР-2613 дск від 01.07.2023; БР ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_2 № БР-6804дск від 09.11.2023; БН командира в/ч НОМЕР_1 № 187т від 01.04.2025; Бойовий наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 1862дск від 01.06.2025, а також рапорт начальника штабу військової частини НОМЕР_1 з відміткою «Управління» вх. № 20893 від 05.07.2025, про що зазначено у Додатку 2 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату грошової винагороди за червень 2025 року» від 10 липня 2025 року № 2516.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 15 липня 2025 року № 2584 внесено зміни до наказу «Про виплату додаткової грошової винагороди за червень 2025 року» від 10 липня 2025 року № 2516, за змістом якого наказано виплатити позивачу за ті ж дні додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень.

Наказами командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди за подальші місяці (липень 2025 року – січень 2026 року) визначено позивачу виплатити додаткову винагороди в розмірі 30000 гривень.

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних доля забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 23.02.2026 № 4698/488 позивач дійсно брав участь у таких заходах у спірний період.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в належному розмірі, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 8 зазначеної постанови установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

В подальшому дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025.

Указом Президента України від 12.01.2026 № 40/2026 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2025 року строком на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду справи по суті.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Абзац третій пункту 1-1 Постанови № 168 передбачає, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (пункт 1-2 Постанови №168).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який застосовується з 01.02.2023, доповнено Порядок № 260 розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260 управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.

За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 6 розділу XXXIV Порядку №260).

Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку №260).

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункт 9 розділу XXXIV Порядку №260).

Суд враховує, що згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260 управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі 50000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Разом з тим, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечувалась, що командування та штаб військової частини НОМЕР_1 безпосередньо здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.

Окрім того, посада помічника начальника протиповітряної оборони, яку обіймає позивач відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2024 № 1187 (Додаток 1) відноситься до переліку посад командного пункту військової частини.

Разом з тим, відповідно до Додатку 1 та Додатку 4 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 № 1194дск, посада помічника начальника протиповітряної оборони відноситься до посад основного командного пункту (ОКП) військової частини НОМЕР_1 .

Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2025 року № 2584, свідчить про те, що зміна розміру додаткової винагороди є результатом зміни оцінки відповідачем обсягу прав позивача на додаткову винагороду певного виду (а не результатом зміни виконуваних позивачем завдань або підрозділу, в складі яких вони виконуються).

Суд зауважує, що в даній справі не було спірним виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань, що дають право на додаткову винагороду у розмірі 50000 гривень як таких, відповідач цього не заперечував, зокрема, не стверджував у відзиві. Отже, позивачем дотримано «функціональний» критерій щодо права на таку додаткову винагороду. Це також вбачається і з того, що сам відповідач визнавав цей критерій дотриманим, виплачуючи позивачу додаткову винагороду у розмірі 50000 гривень за червень 2025 року до внесення змін в такий наказ.

Отже, суду належить перевірити чи має право позивач на додаткову винагороду конкретного розміру та, як наслідок, чи правомірним є результат такої переоцінки відповідача.

З системного аналізу наказу відповідача від 03.06.2024 року № 1187 «Про організацію розгортання та роботи пунктів управління військової частини НОМЕР_1 на період ведення бойових дій» можна зробити висновок, що, окрім «функціонального», позивачем дотримано «структурний» критерій належності до органу управління – основний командний пункт (ОКП), в складі якого позивач виконував бойові (спеціальні) завдання.

Одночасно, вказане підтверджується і наказом від 01.04.2025 № 1194дск «Про внесення змін до структури пунктів управління та розподілу оперативного складу військової частини НОМЕР_1 » яким затверджено структуру ОКП з поіменним розподілом оперативного складу по командним пунктам, в складі якого є посада позивача.

Суд вважає помилковим посилання відповідача на лист-роз`яснення директора департаменту соціального забезпечення МОУ від 14.11.2023, оскільки таке роз`яснення має виключно рекомендаційний характер, не є нормативно-правовим актом і не встановлює правових норм, тому не впливає на суть спірних правовідносин.

Отже, позивачем дотримано усіх умов, які є обов`язковими для набуття права на отримання додаткової винагороди у розмірі 50000 гривень за спірний період.

Жодні змістовні пояснення та заперечення військовою частиною НОМЕР_1 з цього питання не надано, адже довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 року у справі №813/2901/18.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень (Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21).

У спорах правомірності рішень чи діянь тягар доказування покладається саме на суб`єкта владних повноважень, а не на позивача (Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2023 року у справі №809/1879/16, 29.03.2023 року у справі №620/19132/21.

Тобто, в даній справі відповідач повинен був довести відсутність обставин, які дають право на додаткову винагороду саме у розмірі 50000 гривень.

Відповідно до частини 1-2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно частин 1-3 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, обов`язок доказування у спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні рішення та дії.

При вирішенні спору суд враховує позицію стосовно обов`язку доказування, яка була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Крім того, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006, рішення у справі «Malone v. United Kindom» від 02.08.1984).

Отже, виходячи із вищенаведених у рішеннях Європейським судом з прав людини принципів, орган влади повинен приймати вмотивоване та обґрунтоване рішення на підставі доказів, яким суд може надати оцінку та дослідити при вирішенні правового спору.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів про понесення інших витрат пов`язаних з розглядом справи позивачем не надано, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, за період з 01 червня 2025 року по 31 січня 2026 року у розмірі 50000 гривень пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, з урахування посади у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони або наступу.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, за період з 01 червня 2025 року по 31 січня 2026 року у розмірі 50000 гривень пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, з урахування посади у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони або наступу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник