Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №160/17683/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 рокуСправа №160/17683/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач-2), в якій позивач просить:

-визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28 березня 2025 року за номером № 047150022005 за підписом начальника відділу призначення пенсій № Юлії Харламової, оформленого у вигляді рішення про відмову у призначенні пенсії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області №047150022005 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах:

1. період роботи у шкідливих умовах, з 09.12.1999 по 19.03.2000, на посаді сортувальника - здавача металу, як робітником на обробці та сортуванні металу і готової продукції, що передбачає список № 2, розділ ІІІ, підрозділ За, позиція 2040300а-1753а;

2. з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004, з 20.03.2005 по 17.04.2005, на посаді сортувальника здавача металу, як робітником, зайнятим обробленням і сортуванням металу та готові продукції, що передбачає Список № 2, розділ III, підрозділ 3а, позиція 3.3а-3а та

-зобов`язати відповідача здійснити призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням періоду роботи в шкідливих умовах з дати звернення, а саме з 20 березня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 20.03.2025 вона звернулася до територіального органу Пенсійного Фонду у Дніпропетровській області для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській №047150022005 від 28.03.2025 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність страхового стажу та пільгового стажу. В рішенні про відмову зазначено, що страховий стаж становить 22 роки 09 місяців 02 дні, пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 09 років 10 місяців 10 днів, що недостатньо для призначення пенсії. Позивач категорично не погоджується з оскаржуваним рішенням та вказує, що незарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів її роботи є цілком безпідставним, оскільки трудова діяльність належним чином підтверджена записами в трудовій книжці. При цьому, не проведення або несвоєчасна проведена атестація робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах працівнику. За таких обставин, зважаючи на досягнення пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, наявності необхідного загального та пільгового стажу, позивач вважає, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах, відмова у призначенні пенсії протиправна, що зумовило звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/17683/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали..

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області: засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); розрахунок страхового стажу, в тому числі пільгового, станом на дату звернення - 20.03.2025.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 20.03.2025 позивачем подано заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 28.03.2025 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто заяву від 20.03.2025 та додані до неї документи та прийнято рішення № 047150022005 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. На день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становить 55 років 09 місяців, страховий стаж - 22 роки 09 місяців 02 дні, пільговий стаж за Списком № 2 - 09 років 10 місяців 10 днів. До страхового стажу не зараховано періоди догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня довідка про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20.04.2023 № 1451-659: з 09.12.1999 по 19.03.2000, оскільки наявна перерва між наказами про результати атестації робочих місць за умовами праці від 09.12.1994 № 525 та від 20.03.2000 №417; з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004, оскільки не зараховано до страхового стажу; з 20.03.2005 по 17.04.2005, оскільки наявна перерва між наказами про результати атестації робочих місць за умовами праці від 20.03.2000 № 417 та від 18.04.2005 №300. У зв`язку з викладеним, за наслідками розгляду заяви позивача від 20.03.2025 та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 28.03.2025 № 047150022005 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу та пільгового стажу в шкідливих та важких умовах праці.

Відповідачем-2 у своєму відзиву на позовну заяву також заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає наступне. Документально встановлено, що 20.03.2025 позивач звернулася із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до частини другої ст. 114 Закону № 1058-VI. Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 28.03.2025 № 047150022005, винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, повідомлено позивачку про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах станом на дату звернення, оскільки заявниця не має достатнього страхового (24 років 06 місяців) та пільгового стажу за Списком № 2 (10 років). Спірними є періоди з 09.12.1999 по 19.03.2000, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004 та з 20.03.2005 по 17.04.2005. Відповідно до пред`явлених позивачем документів для вирішення питання призначення пенсії на пільгових умовах встановлено, що згідно трудової книжки Позивач працювала в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Позивачем до заяви про призначення пенсії було надано пільгову довідку від 20.04.2023 № 1451-659, видану ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», відповідно до якої атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві проведена згідно наказів: від 09.12.1994 № 525, від 20.03.2000 № 417, від 18.04.2005 № 300, лист про продовження дії раніше проведених атестацій від 11.06.2009 № 003/07-1-229. Оскільки, не всі періоди роботи позивача охоплені наказами про проведені атестації робочих місць (є розрив між атестаціями робочих місць), територіальним органом Пенсійного фонду України зараховано не всі періоди роботи позивача до пільгового стажу за Списком № 2, а саме не зараховано періоди роботи: з 02.12.1999 по 19.03.2000, з 20.03.2005 по 17.04.2005. Також, позивачу до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004, оскільки даний період роботи не зарахований до страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано періоди догляду за дитиною , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня довідка про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Обов`язок проведення атестації покладено на підприємство. Територіальні органи Пенсійного фонду України наділені повноваженням лише розглядати документи для призначення та перерахунку пенсії і не можуть визначати, чи відноситься та чи інша посада до професії, що має пільговий характер роботи. Для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 однією з умов є наявність страхового стажу 24 роки 06 місяців та наявність пільгового стажу - 10 років. Відповідач-2 зазначає, що навіть якщо до страхового стражу позивача зарахувати періоди перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004, все одно у позивача не буде страхового стажу 24 років 06 місяців.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористалась.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України ID-картка № НОМЕР_2 , виданого 20.08.2022, орган, що видав 1264, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

20.03.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (відділ обслуговування громадян №12) із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

За результатом розгляду заяви позивача від 20.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 28.03.2025 №047150022005 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та стажу в шкідливих та важких умовах праці.

Означене рішення відповідача-1 обґрунтоване наступним.

Вік заявниці 55 років 09 місяців. Страховий стаж особи становить 22 роки 09 місяців 02 дні. Страховий стаж особи за Списком №2 – 09 років 10 місяців 10 днів. За результатами розгляду документів доданих до позовної заяви до страхового стажу не зараховано періоди догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня довідка про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, період перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами у період з 01 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно підтверджується, зокрема, наказом про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; до пільгового стажу не зараховано періоди роботи, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20.04.2023 № 1451-659: з 09.12.1999 по 19.03.2000, оскільки наявна перерва між наказами про результати атестації робочих місць за умовами праці від 09.12.1994 № 525 та від 20.03.2000 № 417; з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004, оскільки не зараховано до страхового стажу; з 20.03.2005 по 17.04.2005, оскільки наявна перерва між наказами про результати атестації робочих місць за умовами праці від 20.03.2000 № 417 та від 18.04.2005 № 300.

Висновок: відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 047150022005, що міститься в пенсійної справи, страховий стаж позивача станом на дату звернення (20.03.2025) становить 22 роки 9 місяців 2 дні, до якого зараховані такі періоди: з 01.09.1984 по 15.07.1987 - навчання у вищих/середн.НЗ – 2 роки 10 місяців 15 днів; з 21.07.1987 по 22.01.1997 – 9 років 6 місяців 2 дні; з 30.05.1997 по 08.12.1999 - Список №2 – 2 роки 6 місяців 9 днів; з 09.12.1999 по 19.03.2000 – 0 років 3 місяці 11 днів; з 20.03.2000 по 15.01.2003 - Список №2 - 2 роки 9 місяців 26 днів; з 16.01.2003 по 31.12.2003 - Список №2 - 0 років 11 місяців 16 днів; з 01.02.2004 по 01.02.2004 - Список №2 - 0 років 0 місяців 4 дні; з 01.07.2004 по 01.07.2004 - Список №2 – 0 років 0 місяців 15 днів; з 01.01.2005 по 19.03.2005 - Список №2 - 0 років 2 місяці 27 днів; з 20.03.2005 по 17.04.2005 – 0 років 2 місяці 0 днів; з 18.04.2005 по 15.08.2008 - Список №2 - 3 роки 5 місяців 0 днів; з 16.08.2008 по 30.09.2008 – 0 років 1 місяць 4 дні; з 13.07.2022 по 04.08.2022 – 0 років 0 місяців 23 дні.

Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії та з незарахуванням до загального трудового (страхового) стажу періодів роботи у шкідливих умовах з 09.12.1999 по 19.03.2000, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004, з 20.03.2005 по 17.04.2005, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За змістом частини першої та другої статті 4 цього Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до частини п`ятої статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (пункт 11 Порядку №637).

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Відповідно до пунктів 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Суд зазначає, що в період з 22.08.1956 по 25.01.1991 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.

У період з 26.01.1991 по 10.03.1994 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року.

З 11.03.1994 по 16.01.2003 вже діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 № 162.

У період з 17.01.2003 по 24.06.2016 діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Починаючи з 03.08.2016 року, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 березня 2024 року у справі № 500/5342/21, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.

У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 20.03.2025.

Розгляд заяви та долучених документів за принципом екстериторіальності здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та за результатом прийнято рішення від 28.03.2025 № 047150022005, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії з підстав відсутності на час звернення необхідного страхового стажу та пільгового стажу відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

За розрахунком, наведеного в оскаржуваному рішенні, тривалість страхового стажу позивача станом на дату звернення (20.03.2025) становить 22 роки 09 місяців 02 дні, пільгового стажу за Списком №2 – 9 років 10 місяців 10 днів.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо незарахування до страхового стажу періодів з 09.12.1999 по 19.03.2000, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004, з 20.03.2005 по 17.04.2005.

Згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС: 047150022005 (станом на дату звернення 20.03.2025), який міститься в матеріалах справи, до загального страхового стажу зараховано наступні періоди: з 01.09.1984 по 15.07.1987, з 21.07.1987 по 22.01.1997, з 09.12.1999 по 19.03.2000, з 20.03.2005 по 17.04.2005, з 16.08.2008 по 30.09.2008, з 13.07.2022 по 04.08.2022.

Отже, матеріалами справи підтверджено зарахування до страхового стажу позивача періодів з 09.12.1999 по 19.03.2000 та 20.03.2005 по 17.04.2005, тож спір між сторонами щодо вказаних періодів відсутній, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

У постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22 Верховний Суд виснував, що при вирішенні спору суд зобов`язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Відсутність порушеного права на час звернення до суду чи невідповідність обраного способу захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо решти спірних періодів: з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004, суд зазначає наступне.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 21.07.1987, позивач у періоді з 01.04.1998 по 15.08.2008 позивач працювала сортувальником-здавачем металу 1 розряду в Криворізькому державному заводі «Криворіжсталь-прокат», який з 01.04.1999 було реорганізовано шляхом приєднання до КДСМК «Криворіжсталь», з 08.04.2004 – комбінат перетворений на Відкрите акціонерне товариство «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», а з 12.01.2006 - у Відкрите акціонерне товариство «Міттал Стіл Кривий Ріг», з 14.06.2007 - у Відкрите акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (записи №№6-13).

Суд зазначає, що трудова книжка в частині вказаних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу та звільнення, інформацію про реорганізацію підприємства, а також підписи уповноваженого працівника та печатку підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що не заперечено відповідачами, позивачем разом із трудовою книжкою до заяви про призначення пенсії надавалась довідка ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 20.04.2023 №1451-659 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до зазначеної довідки ОСОБА_2 повний робочий день працювала у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у сортопрокатному цеху №2 прокатного виробництва: з 30.05.1997 по 15.01.2003 – сортувальником-здавачем металу, як робітником на обробці та сортуванні металу і готової продукції, що передбачено Списком №2, розділ ІІІ, підрозділ 3а, позиція 2040300а-1753а, згідно зі Списками, затвердженими постановою кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162; з 16.01.2003 по 15.08.2008 – сортувальником-здавачем металу, як робітником, зайнятим обробленням і сортуванням металу та готової продукції, що передбачено Списком №2, розділ ІІІ, підрозділ 3а, позиція 3.3а-3а, згідно зі Списками, затвердженими постановою кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36. Всього за вказані періоди відпрацьовано за списком №2 – 11 років 2 місяці 17 днів.

Довідка від 20.04.2023 №1451-659 видана на підставі: особова картка, штатний розклад, результати атестації робочих місць, містить відомості про підтвердження посади (професії) атестацією робочих місць: наказ № 525 від 09.12.1994, наказ № 417 від 20.03.2000, наказ № 300 від 18.04.2005, лист про продовження дії раніше проведених атестацій робочих місць за умовами праці № 003/07-1-229 від 11.06.2009.

Отже, вказана уточнююча довідка містить всі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу (періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, відомості про атестацію робочого місця), а також містить підписи уповноважених осіб, печатку підприємства та є чинною, доказів протилежного матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, а також записів в трудовій книжці в частині спірного періоду та відомостей з уточнюючої довідки від 20.04.2023 №1451-659, підтверджено зайнятість позивача у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» сортувальником-здавачем металу по обробці та сортуванні металу і готової продукції, тобто за професією (посадою), яка передбачена та атестована за Списком №2, з 30.05.1997 по 15.08.2008.

Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу спірних у цій справі періодів (з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004), відповідачем-1 в оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня довідка про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Суд критично оцінює таку позицію відповідач-1.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із заявою про призначення пенсії надавалось свідоцтва про народження дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 21.03.2002.

Статтею 56 Закону № 1788-ХІІ визначено, щодо стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Пунктом 11 Порядку №637 врегульовано, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Частиною другою статті 181 КЗпП України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до страхового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Зважаючи на викладене, покликання відповідача-1 на відсутність довідки про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в обґрунтування причин незарахування до страхового стажу спірних періодів догляду за дитиною є цілком безпідставними, оскільки такий період зараховується як до страхового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю.

Водночас, спірний період не зарахований ані до страхового, ані до пільгового за Списком №2.

Відповідачем-1 не обґрунтовано причин неврахування відомостей у свідоцтві про народження дитини та в довідці ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 20.04.2023 №1451-659 у їх сукупності, обґрунтованість та достовірність видачі якої підтверджена актом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.01.2024 №0400-011004-1/1550.

При цьому, зауваження відповідачів щодо наявності перерви між атестаціями в обґрунтування підстав для неврахування довідки від 20.04.2023 №1451-659 суд вважає неприйнятними, оскільки обов`язок щодо проведення атестації робочих місць законодавцем покладено на керівників підприємств. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на проведення атестації робочих місць.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, відмовляючи позивачу у зарахуванні означених спірних періодів до страхового стажу, відповідач-1 діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача-1 зарахувати позивачу до страхового стажу та до пільгового стажу за Списком № 2 наступні періоди: з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004, з 02.07.2004 по 31.12.2004.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення від 28.03.2025 №047150022005 прийняте відповідачем-1 не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 20.03.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-1 заяви позивача від 20.03.2025 у вигляді рішення від 28.03.2025 №047150022005, яке скасовано судом як протиправне.

При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність незарахування відповідачем-1 спірних періодів позивача до страхового стажу, та зобов`язано відповідача-1 зарахувати такі періоди роботи до страхового стажу та до пільгового стажу за Списком №2.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем-1 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, що встановлено судом, поряд з цим на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку страхового стажу та пільгового стажу за Списком №2 з урахуванням зобов`язальних вимог суду, зважаючи також на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 20.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач-1 не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605,60грн., оскільки рішенням саме цього суб`єкта владних повноважень порушені права та інтереси позивача.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, місцезнаходження: 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, місцезнаходження: 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1) від 28.03.2025 №047150022005 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, місцезнаходження: 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до страхового стажу та до пільгового стажу за Списком №2 наступні періоди: з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 02.02.2004 по 30.06.2004 та з 02.07.2004 по 31.12.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, місцезнаходження: 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 20.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, місцезнаходження: 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова