Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №160/1687/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 рокуСправа №160/1687/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2026 року представник ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , правил військового обліку.

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , правил військового обліку.

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

визнати відсутність у ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , обов`язку проходити повторний медичний огляд відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 4235-ІХ від 12 лютого 2025 року.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з відомостями електронного кабінету мобільного застосунку "Резерв+" ОСОБА_1 оформлено відстрочку від призову під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з наявністю трьох і більше дітей.

Попри наявність відстрочки, ОСОБА_1 оголошено в розшук у зв`язку з не проходженням (відмовою від проходження) військово-лікарської комісії.

27.11.2025 року представник ОСОБА_1 звернулася до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом, в якому просила надати:

1) Копії всіх документів, на підставі яких клієнта було викликано до ТЦК та СП або направлено на ВЛК (повістки/виклики, направлення на ВЛК, докази належного повідомлення).

2) Інформацію та копії рішень/постанов (за наявності) про оголошення Клієнта «в розшук» у зв`язку з неявкою до ВЛК, а також про скасування/призупинення/відкликання відстрочки.

3) Нормативне обґрунтування вимоги про проходження Клієнтом ВЛК попри наявність чинної відстрочки за п.3 ч.1 ст. 23 Закону. Прошу прямо послатися на конкретні нормативно-правові акти, статті, пункти та підпункти.

4) Пояснення, чи враховує ТЦК та СП, що особа з діючою відстрочкою не підлягає призову.

5) У разі відсутності правових підстав для обов`язкового проходження ВЛК клієнтом із чинною відстрочкою - припинити розшукові заходи та внести відповідну інформацію щодо клієнта до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до інформації наданої клієнтом, 15.09.2025 через електронну пошту, звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 в якій просив надати довідку про відстрочку від призову на військову службу на підставі наявності трьох дітей.

6) Надати копію рішення або відповіді за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025.

7) Надати відомості про уповноважену посадову особу та контакти для подальшої комунікації.

Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №34/8/7595 від 01.12.2025 року представнику позивача повідомлено, що ОСОБА_1 надана відстрочка від призову під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За даними Реєстру військово-лікарською комісією ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

У зв`язку з не проходженням своєчасно військово-лікарської комісії до 05.06.2025 року, 28.08.2025 року направлено звернення Е3448086 до поліції про доставлення порушника відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервісті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , у зв`язку з чим представник позивача звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/1687/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

02.02.2026 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

03.02.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до витягу з мобільного застосунку "Резерв+" від 17.12.2025 року судом вбачається, що ОСОБА_1 :

категорія обліку - військовозобов`язаний;

ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

звання - солдат;

потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву;

тип відстрочки: п.3 ч.1 ст.23;

відстрочка до: завершення мобілізації;

причина звернення: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК;

дата звернення: 28.08.2025;

постанова ВЛК -;

Дата ВЛК -;

група інвалідності -;

причина інвалідності;

адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

дата уточнення даних: 06.07.2024.

27.11.2025 року представник ОСОБА_1 звернулася до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом, в якому просила надати:

1) Копії всіх документів, на підставі яких клієнта було викликано до ТЦК та СП або направлено на ВЛК (повістки/виклики, направлення на ВЛК, докази належного повідомлення).

2) Інформацію та копії рішень/постанов (за наявності) про оголошення Клієнта «в розшук» у зв`язку з неявкою до ВЛК, а також про скасування/призупинення/відкликання відстрочки.

3) Нормативне обґрунтування вимоги про проходження Клієнтом ВЛК попри наявність чинної відстрочки за п.3 ч.1 ст. 23 Закону. Прошу прямо послатися на конкретні нормативно-правові акти, статті, пункти та підпункти.

4) Пояснення, чи враховує ТЦК та СП, що особа з діючою відстрочкою не підлягає призову.

5) У разі відсутності правових підстав для обов`язкового проходження ВЛК клієнтом із чинною відстрочкою - припинити розшукові заходи та внести відповідну інформацію щодо клієнта до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до інформації наданої клієнтом, 15.09.2025 через електронну пошту, звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 в якій просив надати довідку про відстрочку від призову на військову службу на підставі наявності трьох дітей.

6) Надати копію рішення або відповіді за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.09.2025.

7) Надати відомості про уповноважену посадову особу та контакти для подальшої комунікації.

Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №34/8/7595 від 01.12.2025 року представнику позивача повідомлено, що ОСОБА_1 надана відстрочка від призову під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За даними Реєстру, військово-лікарською комісією ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

У зв`язку з непроходженням своєчасно військово-лікарської комісії до 05.06.2025 року, 28.08.2025 року направлено звернення Е3448086 до поліції про доставлення порушника відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервісті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487.

08.12.2025 року представник ОСОБА_1 повторно звернулася до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом, в якому просила надати:

копії постанов ВЛК;

копії медичних документів, що подавалися для проведення ВЛК;

картки медичного огляду;

витяги, висновки, рішення, довідки та інші матеріали щодо ВЛК;

інші документи особової справи, що стосуються медичного стану, огляду та придатності військовозобов`язаного.

Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №34/4/8071 від 15.12.2025 року представнику позивача повідомлено, що на час надання відповіді рішення ВЛК щодо придатності до військової служби та інші супутні документи в ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , у зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII.

За змістом частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 2 та 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, взяття громадян на військовий облік, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За нормами частини 2 статті 2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (із змінами та доповненнями).

Встановлення засад оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони здійснює Закон України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII .

Підпунктом 1.1 пункту 1 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 2.1 Розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Вказаним пунктом також визначено, що штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії) приймають постанови.

Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Суд звертає увагу, що згідно з абзацом 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, у тому числі, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Приписами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У відповідності до абзаців 2 та 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме: нез`явлення за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно підпункту 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

У відповідності до пункту 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

За приписами пункту 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Відповідно до підпункту 23 пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

У даному випадку, суд враховує, що листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №34/8/7595 від 01.12.2025 року представнику позивача повідомлено, що ОСОБА_1 надана відстрочка від призову під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За результатом розгляду запиту повідомлено, що згідно до інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в особливий період не пройшов своєчасно військово-лікарську комісію, чим порушив п.2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», яким установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно, у зв`язку з непроходженням своєчасно військово-лікарської комісії до 05.06.2025 року, 28.08.2025 року направлено звернення Е3448086 до поліції про доставлення порушника відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервісті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487.

Крім того, під час вирішення спору по суті, суд також враховує, що обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абзацом 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, у тому числі, зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до витягу з мобільного застосунку "Резерв+" від 17.12.2025 року судом вбачається, що ОСОБА_1 :

категорія обліку - військовозобов`язаний;

ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

звання - солдат;

потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву;

тип відстрочки: п.3 ч.1 ст.23;

відстрочка до: завершення мобілізації;

причина звернення: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК;

дата звернення: 28.08.2025;

постанова ВЛК -;

Дата ВЛК -;

група інвалідності -;

причина інвалідності;

адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

дата уточнення даних: 06.07.2024.

Непроходження позивачем ВЛК додатково підтверджено листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №34/4/8071 від 15.12.2025 року, відповідно до якого, представнику позивача повідомлено, що на час надання відповіді рішення ВЛК щодо придатності до військової служби та інші супутні документи в ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.

Суд, дослідивши витяг з мобільного застосунку "Резерв+", вбачає, що в період з 24.02.2022 року по дату звернення до суду позивач жодного разу не проходив військово-лікарську комісію з метою визначення ступеню придатності до військової служби, що підтверджується розділом "Дата ВЛК", в якому міститься відмітка "-".

Суд також враховує, що позивач не надав доказів звернення для проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 правомірно внесені до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць визначені Законом України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Статтею 1 Закону №1951 визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону №1951 основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1951 держателем Реєстру є Міністерство оборони України розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

На підставі частини 5 статті 5 Закону №1951 органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Частиною 8 статті 5 Закону №1951 визначено, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до частини 9 статті 5 Закону №1951 органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону №1951 до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, відомості в базі даних Реєстру поділяються на персональні дані та на службові дані.

На підставі пункту 20-1 частини 1 статті 7 Закону №1951 до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Проте, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1951 до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про виконання військового обов`язку.

Пунктом пункту 2 частини 1 статті 9 Закону №1951 визначено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону №1951 до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону № 1951 ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

На підставі частини 3 статті 14 Закону №1951 актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Суд вважає, що підставою для внесення даних до Реєстру про притягнення особи до адміністративної відповідальності є складання відповідної постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, на чому наголошує й представник позивача.

Проте, з огляду на вищенаведені положення законодавства, відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності жодним чином не свідчить про дотримання особою (військовозобов`язаним) правил військового обліку.

Отже, достатньою підставою для внесення до Реєстру даних про порушення військовозобов`язаним правил військового обліку є сам факт допущеного порушення, незалежно від того, чи притягнуто особу до адміністративної відповідальності за його вчинення.

Як свідчать матеріали справи, позивач порушив правила військового обліку, а саме обов`язок щодо самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет військовозобов`язаного для отримання направлення на ВЛК для проходження повторного медичного огляду.

Відповідачем до Реєстру внесені дані про порушення правил військового обліку, а саме не проходження (відмова від проходження) ВЛК.

Отже, відповідачем до реєстру внесені дані про порушення позивачем правил військового обліку, а не про притягнення його до адміністративної відповідальності, тому відсутність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не створювала для відповідача перешкод у внесенні таких даних до Реєстру та не свідчила про протиправність його дій.

Правова позиція викладена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року в справі №200/8094/25.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1311,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" від 21.01.2026 року.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник