Рішення від 28 грудня 2025 р. у справі №160/29017/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 рокуСправа №160/29017/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100’ 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, рекомендованою Постановою ГВЛК від 16.06.2023 року, а саме за період з 08.05.2024 по 24.05.24 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100’ 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, рекомендованою Постановою ГВЛК від 16.06.2023 року, а саме за період: 12.02.2025 року по 20.02.2025: з 27.02.2025 року по 13.03.2025 року; з 24.03.2025 року по 31.03.2025 року; з 29.04.2025 по 19.05.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із отриманим пораненням при проходженні військової служби. Однак, у періоди перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100'000 гривень.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та після усунення недоліків прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і проведення судового засідання, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому останній повністю заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що станом на момент подання позову, вимоги щодо трьох з чотирьох зазначених перiодiв вже виконанi. Факт видання вiдповiдного наказу про виплату пiдтверджується самим позивачем, який долучив до матерiалiв позовної заяви копiю Наказу командира вiйськовоi частини НОМЕР_1 №218 вiд 05.06.2025 року. Згiдно з цим наказом, ОСОБА_1 було призначено виплату додаткової винагороди за перiоди: з 12.02.2025 по 20.02.2025; з 24.03.2025 по 31.03.2025; з 29.04.2025 по 19.05.2025. На підтвердження того, що наказ був не лише виданий, а й фактично виконаний відповідач надав витяг відомості розподілу витрат від 20.06.2025 щодо позивача. Таким чином, у цiй частинi права позивача не порушенi, а предмет спору вiдсутнiй. Крім того, відповідачем зазначено про вiдсутність права на виплату за перiод з 27.02.2025 по 13.03.2025, оскільки зі змісту наданої позивачем виписки №1350 вбачається, що він проходив лiкування з приводу хронiчних захворювань. Жодного причинного зв`язку мiж лiкуванням у цей перiод та пораненням або травмою, пов`язаною iз захистом Батькiвщини, у медичному документi не встановлено. Оскiльки лiкування захворювань не передбачає виплату додаткової винагороди у розмiрi 100’ 000 гривень, дії командування щодо невиплати коштiв за цей перiод є правомiрними. Щодо безпiдставностi вимог за перiод з 08.05.2024 по 24.05.2024 відповідачем зазначено, що в матерiалах справи вiдсутнi будь-якi докази (медичнi документи), якi б пiдтверджували перебування позивача на стацiонарному лiкуваннi саме у травні 2024 року. Bci доданi до позову документи стосуються виключно 2025 року.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 25.02.2022 мобілізований на військову службу.

Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №317 від 17.03.2025, яка видана ВЧ НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 12.02.2025 під час виконання бойових завдань за призначенням отримав бойову травму, а саме: вибухова травма (12.02.2025). Акубаротравма. Початкові прояви двобічної гострої післятравматичної сенсоневральної приглухуватості. Суб`єктивний шум.

У період з 12.02.2025 по 20.02.2025 позивач проходив стаціонарне лікування у КНП «Міська клінічна лікарня №30» ХМР (виписка з медичної карти стаціонарного хворого №1101).

У період з 27.02.2025 по 13.03.2025 позивач проходив стаціонарне лікування у КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ревматологічного відділення №1350).

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 21.03.2025 №1267, яка видана військовою частиною НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено медичний огляд ВЛК при в/ч НОМЕР_2 та встановлено, що травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, потребує реабілітації у санаторії «Солоний Лиман» на 21 (двадцять один) день.

У період з 24.03.2025 по 31.03.2025 позивач проходив стаціонарне лікування у КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» ДОР» (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1217/327).

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 31.03.2025 №461/62, яка видана КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено медичний огляд ВЛК, згідно якого встановлено, що захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 24 графи II Розкладу хвороб, потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

У період з 29.04.2025 по 19.05.2025 позивач проходив стаціонарне лікування у КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» ДОР» (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1736).

Згідно довідки військово-лікарської комісії №2025-0521-1222-5056-3 від 02.06.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено медичний огляд «Позаштатна постійно діюча гарнізонна військово-лікарська комісія №2 в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ». На підставі статті 23б, 75б, 39б, 60в, 36в, 79в, 64в, 78в графи II Розкладу хвороб, придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Представником позивача направлено запит до відповідача щодо виплати додаткової грошової винагороди під час лікування.

Відповідачем надано відповідь листом №88 від 16.09.2025 та додано наказ №218 від 05.06.2025.

Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив додаткову винагороду за періоди перебування на стаціонарному лікуванні, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно п.2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

Відповідно до п.1 Постанови №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану " (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30’ 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100’ 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 4 пункту 12 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100’ 000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Разом з тим, з аналізу наведених норм Постанови №168 слідує встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100’000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100’ 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, рекомендованою Постановою ГВЛК від 16.06.2023 року, а саме: за період з 08.05.2024 по 24.05.24 року, суд виходить з наступного.

Як зазначено у рішенні вище, згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №317 від 17.03.2025, яка видана ВЧ НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 12.02.2025 під час виконання бойових завдань за призначенням отримав бойову травму, а саме: вибухова травма (12.02.2025). Акубаротравма. Початкові прояви двобічної гострої післятравматичної сенсоневральної приглухуватості. Суб`єктивний шум.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив стаціонарне лікування у періоди: з 12.02.2025 по 20.02.2025; з 27.02.2025 по 13.03.2025; з 24.03.2025 по 31.03.2025; з 29.04.2025 по 19.05.2025.

Разом з тим, доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні за період з 08.05.2024 по 24.05.2024 матеріали справи не містять, а відтак вимоги в цій частині безпідставні у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100’ 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, рекомендованою Постановою ГВЛК від 16.06.2023 року, а саме: за період з 27.02.2025 по 13.03.2025, суд виходить з наступного.

Як зазначено у рішенні вище, згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №317 від 17.03.2025, яка видана ВЧ НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 12.02.2025 під час виконання бойових завдань за призначенням отримав бойову травму, а саме: вибухова травма (12.02.2025). Акубаротравма. Початкові прояви двобічної гострої післятравматичної сенсоневральної приглухуватості. Суб`єктивний шум.

У період з 27.02.2025 по 13.03.2025 позивач проходив стаціонарне лікування у КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ревматологічного відділення №1350).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ревматологічного відділення №1350 від 13.03.2025 вбачається, анамнез: вважає себе хворим приблизно з 2022р., коли вперше почав відмічати епізоди реактивного артриту. Звертався до лікаря з цього приводу, був обстежений: підвищений рівень сечової кислоти, призначено аденурік, дотримувався медичної терапії, але не дотримувався дієти, через неможливість цього при несенні служби у лавах ЗСУ. В січні 2025р, проведене оперативне лікування подагричного тофусу І-го пальця лівої стопи, що нагноївся. Скерований на консультацію до ревматолога вперше. Госпіталізований до ревматологічного відділення для дообстеження та лікування.

Таким чином, у період з 27.02.2025 по 13.03.2025 перебування позивача на стаціонарному лікуванні не пов`язане з пораненням (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, всупереч постанові №168.

Відтак, відповідачем правомірно не нараховано додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а тому вимоги в цій частині безпідставні у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100’ 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, рекомендованою Постановою ГВЛК від 16.06.2023 року, а саме: з 12.02.2025 по 20.02.2025; з 24.03.2025 по 31.03.2025; з 29.04.2025 по 19.05.2025, суд виходить з наступного.

Як зазначено у рішенні вище, позивач проходив стаціонарне лікування у періоди: з 12.02.2025 по 20.02.2025 у КНП «Міська клінічна лікарня №30» ХМР (виписка з медичної карти стаціонарного хворого №1101); з 24.03.2025 по 31.03.2025 у КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» ДОР» (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1217/327); з 29.04.2025 по 19.05.2025 у КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» ДОР» (виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1736).

З матеріалів справи вбачається, що згідно пунктів 4,5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №218 від 05.06.2025 «Про виплату додаткової винагороди»,визначити виплатити додаткову винагороду в розмірі 100’ 000грн. 00коп. військовослужбовцям за час лікування, у зв`язку із отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), відповідно до Додатку 4 до цього наказу. Начальнику фінансово-економічної служби – головному бухгалтеру провести перерахунок та виплату додаткової винагороди солдату ОСОБА_1 , водію-електрику відділення радіорозвідки взводу управління 1 роти радіоперешкод, за 12.02.2025 у розмірах відповідно до Додатку 4 до цього наказу.

Відповідно до додатку 4 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2025 №218 встановлено, що солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 12.02.2025 по 20.02.2025; з 24.03.2025 по 31.03.2025; з 29.04.2025 по 19.05.2025, дата отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) – 12.02.2025.

Відповідачем до відзиву на підтвердження фактичного виконання наказу додано витяг відомості розподілу виплат від 20.06.2025, де у графі «призначення» вказано: грошове забезпечення винагорода травень та ГДО 2025р., а також додано витяг з розрахунково-платіжної відомості №23 на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям за червень 2025р.

Суд враховує, що відповідачем не надано детального розрахунку, який підтверджує нарахування додаткової винагороди відповідно до постанови №168 у розмірі, збільшеному до 100’ 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та виплат позивачу саме за таким розрахунком.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст.73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 75 КАС України встановлено, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.

Враховуючи обставини справи та абз.2 ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного обрахунку та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100’ 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини у періоди з 12.02.2025 по 20.02.2025; з 24.03.2025 по 31.03.2025; з 29.04.2025 по 19.05.2025 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути питання та підстави нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100’ 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини у періоди з 12.02.2025 по 20.02.2025; з 24.03.2025 по 31.03.2025; з 29.04.2025 по 19.05.2025.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для розподілу судових витрат відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного обрахунку та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100’000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини у періоди з 12.02.2025 по 20.02.2025; з 24.03.2025 по 31.03.2025; з 29.04.2025 по 19.05.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути питання та підстави нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100’ 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини у періоди з 12.02.2025 по 20.02.2025; з 24.03.2025 по 31.03.2025; з 29.04.2025 по 19.05.2025 та виплатити таку винагороду ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В. Луговська