Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №601/925/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Суд: Кременецький районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил про валютні операції

Дата: 07 квітня 2026 р.

Справа: №601/925/26

Суддя: Шульгач Н. М.

Справа №601/925/26

Провадження № 3/601/330/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року

Суддя Кременецького районного суду Тернопільської області Шульгач Н.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 , непрацюючої,

за ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №782122 від 28.03.2026 року вбачається, що 28.03.2026 року біля 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебуваючи на ринку м.Почаїв по вул.Лосятинська, здійснив незаконний обмін валютних цінностей, а саме обміняв у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 50 євро, за що мав дати грошові кошти в сумі 2500 грн., чим порушив ст.16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного правопорушення не визнав.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Будь-яке обвинувачення особи має бути конкретним, зрозумілим та підтверджено належними, достовірними та допустимими доказами.

Так, положення статті 162 КУпАП передбачає відповідальність за незаконне скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави.

Таким чином встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зазначено в чому полягає незаконність обміну валюти, не зазначені конкретні обставини незаконного обміну іноземної валюти.

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 порушила ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 за № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Однак, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 за № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» станом на дату складення протоколу про адміністративне правопорушення втратив чинність.

Відтак суддя вважає, що постанова не містить повного розкриття об`єктивної сторони правопорушення, що унеможливлює її віднесення до порушень валютного законодавства.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладенні в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

На підставі відповідної практики ЄСПЛ можна зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Будь-які інші належні та достатні докази вчинення правопорушення до протоколу не долучено.

Таким чином, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять фактичних даних, які б підтверджували сам факт вчинення незаконного обміну валютних цінностей. За таких умов неможливо встановити наявність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме факт незаконного скуповування, продажу, обміну, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави.

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з вищенаведеного, вважаю що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.162 КУпАП, у зв`язку із чим провадження в даній справі слід закрити в зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст. 9, 162, 245, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 162 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Повернути ОСОБА_1 вилучені грошові кошти в сумі 50 (п`ятдесят) Євро, 350 (триста п`ятдесят) доларів, 360 (триста шістдесят) Євро, 1400 (одна тисяча чотириста) злотих, 10670 (десять тисяч шістсот сімдесят) гривень.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua