Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №458/1255/25 — Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2026 м. Турка

Справа № 458/1255/25

Провадження №2/458/51/2026

Турківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.,

Сторони в справі:

позивач ОСОБА_1 ,

представника позивача адвокат Богомазова І.О.,

відповідач ОСОБА_2 ,

представник відповідача адвокат Огородник І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Турка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Богомазова Ірина Олександрівна, до ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Огородник Іванна Ігорівна, про визнання квартири особистою приватною власністю,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Богомазова І.О., звернувся до Турківського районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив суд визнати квартиру АДРЕСА_1 такою, яка була набута ОСОБА_1 в особисту приватну власність за час шлюбу за кошти, які належали йому особисто.

Стислий зміст позовних вимог.

14.02.2012 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 (прізвище до державної реєстрації шлюбу – ОСОБА_4 ) укладено шлюб, який розірвано рішенням Турківського районного суду Львівської області від 13.02.2014 у справі № 458/175/14-ц. У шлюбі в сторін народилася дитина - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В період перебування у шлюбі позивачем за договором купівлі-продажу від 10.10.2012, посвідченим приватним нотаріусом Турківського районного нотаріального округу Комарницькою О.Й. за реєстраційним №110, придбано квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 422036028 від 10.04.2025. Відповідно до пп. 2 п. 10 зазначеного договору, цей договір укладено за згодою дружини покупця – ОСОБА_6 , про що свідчить заява, яка посвідчена приватним нотаріусом Турківського районного нотаріального округу Комарницькою О.Й. 10.10.2012 за реєстраційним №1102.

З моменту реєстрації шлюбу у сторін була домовленість, що спірна квартира належить позивачу на праві особистої власності і відповідач не претендує на частину квартири. Така домовленість обумовлена тим, що позивач придбав вказану квартиру за особисті кошти, які він отримав ще до укладення шлюбу з відповідачем. Зокрема, з 2008 року по 2015 рік позивач займався підприємницькою діяльністю та отримував стабільний дохід. Проте, відповідач як до, такі після укладення шлюбу не працювала та особистого доходу не мала.

24.02.2022 позивач ОСОБА_1 , за згодою відповідача ОСОБА_2 , здійснив відчуження вищевказаної квартири згідно з договором купівлі-продажу квартири від 11.05.2022, посвідченим приватним нотаріусом Турківського районного нотаріального округу Комарницькою О.Й. за реєстраційним №435. 24.02.2022 відповідачем ОСОБА_2 було складено розписку, згідно з якою остання підтвердила, що вона ( ОСОБА_2 ) жодних майнових претензій і частки в квартирі АДРЕСА_2 , немає і мати не буде.

У зв`язку із зверненням ОСОБА_2 до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

З огляду на наведене, представник позивача просила суд визнати квартиру АДРЕСА_1 такою, яка набута ОСОБА_1 в особисту приватну власність за час шлюбу за кошти, які належали йому особисто.

Разом з тим у позовній заяві представник позивача повідомила, що попередній розрахунок судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді першої інстанції становить: 15 000 грн – витрати на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача.

13.01.2026 представник відповідач ОСОБА_2 – адвокат Огородник І.І. через підсистему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування відзиву покликалася на те, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами набуто у власність, на підставі Договору купівлі-продажу квартири серії ВРХ № 852227, посвідченого приватним нотаріусом Турківського районного округу Комарницькою О.Й. 10.10.2012, зареєстрованого в реєстрі за № 1103 за ціною 82 000 грн, однокімнатну квартиру, загальною площею 31,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначає, що державна реєстрація спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. У п. 10 вказаного Договору купівлі-продажу 10.10.2012 вказано про надання згоди дружини покупця на придбання квартири, про що свідчить заява дружини посвідчена Комарницькою О.Й., приватним нотаріусом Турківського районного нотаріального округу від 10.10.2012 №1102. Оскільки спірна квартира набута позивачем під час зареєстрованого шлюбу доводи позивача про набуття такої квартири в особисту приватну власність є необґрунтованими. Доводи позивача про купівлю спірної квартири за його особисті кошти не відповідають дійсності, оскільки після реєстрації шлюбу позивач та відповідач працювали. Позивач здійснював підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі продовольчими товарами, а відповідач працювала продавцем продовольчих товарів в магазині позивача, тобто торгівельна діяльність була спільною сімейною справою сторін. ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін народилася дочка - ОСОБА_5 , тому, відповідач і працювала, і займалася доглядом за дитиною, з посади продавця у магазині позивача відповідач була звільнена лише 04.02.2014 (копію трудової книжки відповідача додано до матеріалів справи). Спірна квартира купувалася як спільне сімейне помешкання для задоволення потреб окремого проживання молодої сім`ї, яка на той момент збільшувалась. Сам факт наявності доходів у минулому не є доказом спростування правової презумпції спільності майна подружжя, встановленої ст. 60 Сімейного кодексу України. Представлені позивачем докази щодо наявності у позивача власних коштів лише констатують юридичний факт ведення позивачем господарської діяльності та відображають загальну суму його грошових надходжень (не чистого доходу), але не розкривають їх подальше спрямування, позивач не надав підтверджень їх фізичного існування як сталого капіталу до моменту реєстрації шлюбу, матеріали справи не містять доказів того, що ці кошти не були використані позивачем для забезпечення власних життєвих потреб, фінансування бізнес-процесів чи інших особистих витрат ще до моменту створення сім`ї, фактичного та повного використання саме тих грошових сум, які позивач вважає особистими, для розрахунку за квартиру. Зазначення у податкових деклараціях сум доходу позивача як платника єдиного податку не є доказом отримання позивачем чистого прибутку за який могла бути придбана квартира. Згідно правових позицій Верховного Суду, доходи позивача від здійсненої підприємницької діяльності під час перебування у зареєстрованому шлюбі (за 2012 рік) є спільною сумісною власністю подружжя, тому, доводи позивача про придбання ним квартири за доходи від підприємницької діяльності є неспроможними.

24.02.2022 в день початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, відповідач була змушена, заради збереження життя та здоров`я дитини, виїхати закордон. На звернення відповідача до позивача щодо надання нотаріальної згоди на виїзд доньки за кордон, позивач погодився надати такий дозвіл тільки в обмін на згоду відповідача на відчуження набутого під час шлюбу майна - квартири, тому відповідач вимушена була надати згоду колишньому чоловіку на відчуження спільного сумісного майна подружжя. Заява про згоду на укладення договору про відчуження майна, що є спільною сумісною власністю надана ОСОБА_2 , своєму колишньому чоловікові ОСОБА_1 , справжність підпису якої посвідчено приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Федаш М.М. від 24.02.2022, зареєстрована в реєстрі за № 167. ОСОБА_1 дослівно диктував відповідачу зміст розписок і наполягав «пиши скорше, бо кордони закривають».

Протягом тривалого часу позивач своєю поведінкою та прямими письмовими заявами визнавав спірну квартиру об`єктом спільної сумісної власності подружжя, отримавши згоду дружини як на придбання, так і на відчуження спільного майна, його позовні вимоги не підлягають судовому захисту на підставі ст. 3 та ст. 13 ЦК України.

Долучена до позовної заяви розписка ОСОБА_2 такого змісту: «Я, ОСОБА_2 , жодних майнових претензій і частку квартири АДРЕСА_3 не маю і мати не буду. 24.02.2022, підпис» не є договором про розпорядження ОСОБА_2 спільною власністю у розумінні ст.ст 202, 626, 627 ЦК України та ст. 69 СК України, є нікчемною та жодних правових наслідків у вигляді відмови від спільного майна чи втрати права на нього не породжує, була підписана відповідачем під впливом психологічного тиску та шантажу з боку позивача - погрози відмови в наданні дозволу на виїзд дитини за кордон у перший день повномасштабного вторгнення 24.02.2022. Відповідно до закону, будь-які правочини, що стосуються відмови від права власності або зміни власника нерухомого майна, вимагають обов`язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації права власності.

Разом з тим у відзиві на позовну заяву представник відповідача повідомила, що попередній розрахунок судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді першої інстанції становить: 30 000 грн – витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідь позивача на відзив.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Богомазова І.О. 19.01.2026 через підсистему «Електронний суд» скерувала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що доводи відповідача про те, що підприємницька діяльність позивача була «спільною сімейною справою», є оціночними та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76–81 ЦПК України. Факт перебування відповідача у трудових відносинах з позивачем як найманого працівника (продавця) не свідчить про її участь у підприємницькій діяльності як співвласника бізнесу, інвестора або суб`єкта підприємництва. Відповідач не була зареєстрована як фізична особа–підприємець, не несла підприємницьких ризиків, не вкладала власних коштів у бізнес, її трудова діяльність не трансформує особисті доходи позивача, накопичені до шлюбу, у спільні кошти подружжя. Відповідачем не надано жодних доказів наявності у неї власних коштів (до шлюбу), які могли бути використані для придбання спірної квартири. Сам факт трудових відносин не змінює правового режиму доходів позивача та не трансформує їх у спільні кошти подружжя. Відповідно до правової позиції Верховного Суду та вимог ст. 60 СК України, відсутність доказів спільного джерела набуття майна виключає можливість надання йому статусу спільної сумісної власності.

Щодо тверджень про працевлаштування відповідача та догляд за дитиною, вказала, що посилання відповідача на ст. 60 СК України щодо того, що майно є спільним незалежно від заробітку одного з подружжя, є вирваним із системного тлумачення закону. Позивач не заперечує дії презумпції спільності майна, однак у цій справі презумпція спростовується відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, оскільки спірна квартира придбана за кошти, накопичені позивачем до шлюбу, а відповідач не довела участі своїми коштами або працею саме у придбанні квартири, більше того, догляд за дитиною, як і робота за наймом, не створює автоматичного права на майно, придбане за особисті кошти іншого з подружжя. Вказала, що сам по собі суб`єктивний намір використовувати квартиру для проживання сім`ї не є юридичним критерієм визначення правового режиму майна. Крім того, квартира була зареєстрована виключно за позивачем, між сторонами існувала домовленість про її особистий характер, що підтверджується подальшою поведінкою відповідача, відповідач письмово відмовилась від будь яких претензій на спірну квартиру (розписка від 24.02.2022). Поряд з цим, як було зазначено у позовній заяві, позивачем 24.02.2022 було передано в користування відповідача 120 000 грн, що зокрема випливає зі змісту іншої розписки відповідача від 24.02.2022 про те, що вона «претензій та фінансових коштів не вимагатиме від батька дитини». Вказану обставину відповідач не заперечує.

Зазначила, що податкове трактування «доходу» для цілей оподаткування не тотожне цивільно-правовому поняттю особистих коштів у розумінні ст. 57 СК України. Основна сума накопичень була сформована до шлюбу, що підтверджено документально. Вважає, що позивачем доведено логічний і хронологічний зв`язок між доходами, отриманими до шлюбу, коротким періодом спільного життя до придбання квартири, ціною квартири (82 000 грн), відсутністю альтернативних джерел фінансування. При цьому, що доводи відповідача не підтверджені належними доказами, ґрунтуються на хибному ототожненні трудової діяльності з правом власності, не спростовують доказів особистого походження коштів позивача, є необґрунтованими, тому спірна квартира правомірно підлягає визнанню особистою приватною власністю позивача відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України.

Заява відповідача від 24.02.2022 про згоду на відчуження квартири є нотаріально посвідченим одностороннім правочином, який відповідно до ст. 203 ЦК України презюмується таким, що вчинений добровільно, усвідомлено та без порушення волі особи. Відповідач не зверталась до правоохоронних органів із заявами про примус, шантаж чи погрози, не оспорила нотаріальну заяву в судовому порядку як таку, що вчинена під впливом насильства, тяжкої обставини чи обману, а також протягом тривалого часу після 24.02.2022 не заявляла жодних претензій щодо волевиявлення, викладеного у заяві та розписці, твердження відповідача про «вимушеність» згоди є оціночними, недоведеними та такими, що ґрунтуються виключно на її суб`єктивному сприйнятті подій. Звернення позивача до суду з вимогою про визнання квартири особистою приватною власністю не заперечує факт надання згоди на відчуження, не спростовує існування нотаріальних заяв та спрямоване виключно на судове встановлення юридичного факту, який має значення для правильного вирішення спору про поділ майна. Отже, позивач не змінював своєї поведінки, а реалізував гарантоване ст. 55 Конституції України право на судовий захист. Застосування доктрини venire contra factum proprium можливе лише за сукупності умов: наявність чіткої, однозначної та тривалої поведінки; наявність обґрунтованої довіри іншої сторони; вчинення іншою стороною дій собі на шкоду саме внаслідок такої поведінки. У даній справі відповідач не довела, що її майнове становище погіршилось саме через подальше звернення позивача до суду; відсутній причинно-наслідковий зв`язок між заявами позивача та заявленими вимогами відповідача; відсутні докази недобросовісності дій позивача. Доводи відповідача щодо розписки про відсутність майнових претензій побудовані на хибному припущенні, що позивач використовує розписку від 24.02.2022 як договір про поділ спільного майна або правочин про відмову від права власності чи підставу переходу права на нерухоме майно. Жодної з наведених правових конструкцій позивач не заявляє і не обґрунтовує. Позовні вимоги у даній справі спрямовані не на поділ майна і не на реалізацію розписки як договору, а виключно на визнання спірної квартири особистою приватною власністю позивача відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України (як такої, що набута за особисті кошти).

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 01.12.2025 позовну заяву залишено без руху, надано особі, яка її подала десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 08.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 08.01.2026.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 08.01.2026 задоволено клопотання представника адвоката Огородник І.І., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи та продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву; продовжено ОСОБА_2 процесуальний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву до 20.01.2026; підготовче засідання в цивільній справі відкладено на 22.01.2026 о 10:00 год.

Згідно довідки Турківського районного суду Львівської області від 22.01.2026 у зв`язку із плановими (аварійними) відключеннями електричної енергії та знеструмлення електромережі суду 22.01.2026 о10:00 год, судове засідання у справі № 458/1255/25, провадження 2/458/51/2026 - не проводилося, визначено дату наступного засідання 02.02.2026.

Протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 02.02.2026 з урахуванням клопотання представника відповідача оголошено перерву.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 16.02.2026 задоволено клопотання представника відповідача адвоката Огородник І.І., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 клопотання про витребування доказів; витребувано від приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Комарницької О.Й. належним чином завірену копію заяви ОСОБА_2 , як дружини покупця, від 10.10.2012, зареєстрована за № 1102; підготовче судове засідання відкладено на 03.03.2026 о 09:30 год.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 03.03.2026 закрито підготовче та призначено справу до судового розгляду по суті; проведення відкритого судового засідання призначено на 24.03.2026 о 09:45 год; у судове засідання викликано учасників справи.

Згідно довідки Турківського районного суду Львівської області від 25.03.2026 у зв`язку із зайнятістю залу судових засідань № 2 з 09:30 по 10:19 год, де встановлено систему відеоконференцзв`язку, судове засідання у справі було відкладено.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином.

Представник позивача адвокат Богомазова І.О. у судовому засіданні позов підтримала повністю з підстав та доводів, викладених у позовні заяві та відповіді на відзив. Додатково зазначила, що підставність позовних вимог обумовлена тим, що 14.02.2012 було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем. Через 8 місяців після реєстрації шлюбу було придбано квартиру в м. Турка. Попередньо сторони усно обумовили те, що квартира, оскільки придбана за кошти позивача, є власністю позивача, що не заперечувала усно, а згодом і підтвердила письмово відповідач. Після розірвання шлюбу відповідач не претендувала жодним чином на власність цієї квартири. Після 8 років після розірвання шлюбу позивач виявив намір продати квартиру і саме тоді ОСОБА_2 письмово підтвердила відсутність будь-яких майнових претензій щодо спірної квартири, що підтверджується розпискою відповідача від 24.02.2022. Позивач не заперечує дії презумпції спільності майна, проте посилаючись на норми СК України зазначає, що навіть майно, яке набуте в шлюбі може бути визнано особистою приватною власністю, але за умови - кошти, за які придбалося це майно були особистою приватною власністю того хто його придбав. На підтвердження даного твердження стороною позивача було подані докази, зокрема, декларацію про доходи позивача. Станом на січень 2012 року, коли сторони ще не перебували у шлюбі дохід позивача становив близько 200 000 грн, тоді як вартість квартири, яка була придбана становила 82 000 грн. Водночас, вже перебуваючи у шлюбі, позивач влаштував відповідача до себе на роботу на посаду продавця, тобто перший запис в трудовій книжці відповідача становить продавець у ФОП ОСОБА_7 . З вказаного вбачається, що кошти для придбання квартири були наявні саме в ОСОБА_1 , що не заперечувалося відповідачем. Проте, з незрозумілих причин лише зараз відповідач подав позов до суду про відшкодування половини вартості квартири, що зумовило позивача звернутися до суду з позовом про визнання квартири особистою приватною власністю. Щодо згод, які надавала відповідач при укладення договору купівлі і при продажі даної квартири, ці згоди одного із подружжя є формальною нотаріальною вимогою, тобто були усні домовленості про те, що вказана квартира є особистою приватною власністю саме позивача. Не заперечила факт, що колишнє подружжя планували передати квартиру спільній дочці.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом скерування судової повістки-повідомлення на офіційну електронну адресу в кабінеті Електронного суду, яку відповідач отримала 26.03.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Представник відповідача адвокат Огородник І.І. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог позивача. Надала пояснення, які викладені у відзиві на позовну заяву. Крім того, додатково зазначила, що у задоволені позову слід відмовити як по суті так і у зв`язку з неправильно обраного способу захисту. Предметом позовних вимог є визнати квартиру АДРЕСА_1 такою, яка була набута ОСОБА_1 в особисту приватну власність за час шлюбу за кошти, які належали йому особисто. Водночас відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту є визнання права, а не визнання квартири. У справі захищаються права особи, а не квартири, тому в даному випадку мова мала би йти про визнання квартири об`єктом особистої приватної власності. Проте, на сьогоднішній день квартира є відчуженою, вона належить третій особі, тому в принципі не може бути визнана об`єктом права особистої приватної власності будь-кого з сторін.

Вважає, що даний позов є необґрунтованим, надуманим, а тому просила у задоволені позову відмовити.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення відповідача, судом встановлені такі обставини.

Сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.02.2012, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 14.02.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Турківського районного управління юстиції Львівської області, про що складено актовий запис 06. На підставі рішення Турківського районного суду Львівської області від 13.02.2014 у справі №458/175/14-ц вказаний шлюб між сторонами було розірвано.

У шлюбі в сторін народилася дитина - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданого 12.09.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Турківського районного управління юстиції Львівської області.

За час шлюбу подружжям позивача та відповідача набуто нерухоме майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_4 .

Сторонами по справі підтверджено та визнано, що вказане нерухоме майно, а саме квартира, ними придбано саме за час шлюбу за взаємною згодою сторін, а право приватної власності було зареєстровано на ім`я позивача ОСОБА_1 , що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 10.04.2025 за № 422036028, яка міститься в матеріалах цивільної справи.

Зокрема, згідно договору купівлі-продажу квартири від 10.10.2012 за реєстровим №1103, посвідченого приватним нотаріусом Турківського районного нотаріального округу Комарницькою О.Й., покупець – позивач ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до пп. 2 п. 10 зазначеного договору, цей договір укладено за згодою дружини покупця ОСОБА_6 , про що свідчить заява, яка посвідчена приватним нотаріусом Турківського районного нотаріального округу Комарницькою О.Й. 10.10.2012 за реєстраційним №1102. Згідно вказаної заяви від 10.10.2012 ОСОБА_6 дала свою згоду на купівлю її чоловіком ОСОБА_1 , з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі, квартири, за адресою: АДРЕСА_3 , за ціною та на умовах на його розсуд.

11.05.2022 позивач ОСОБА_1 , за згодою відповідача ОСОБА_2 від 24.02.2022, здійснив відчуження вищевказаної квартири згідно з договором купівлі-продажу квартири №435 від 11.05.2022, посвідченим приватним нотаріусом Турківського районного нотаріального округу Комарницькою О.Й. За умовами цього договору продавець – ОСОБА_1 передає у власність, а покупець – ОСОБА_1 , приймає належну продавцю квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , і зобов`язується сплатити її вартість за ціною та умовах, встановлених у договорі (п.1.1.). Продаж квартири вчиняється між сторонами за 270 000 грн (п.2.1.). Відповідно до Звіту про оцінку майна відчужуваного за даним договором, складеного ТОВ «АТОС-ЦЕНТР» станом на 10.05.2022 ринкова вартість квартири становить 271 036,35 грн (п.2.2.).

Згідно заяви про згоду на укладення договору купівлі-продажу про відчуження нерухомого майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, посвідченої приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Львівської області 24.02.2022 за реєстраційним № 167, ОСОБА_2 (до укладення шлюбу 15.02.2018 – ОСОБА_6 ) цією заявою дала свою згоду на укладення її колишнім чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , договору купівлі-продажу про відчуження квартири за АДРЕСА_1 . В цій заяві вказано, що вищезазначений об`єкт нерухомого майна (спірна квартира) є об`єктом права їхньої спільної сумісної власності, оскільки набутий/-а ними під час перебування у зареєстрованому шлюбі. При цьому, ОСОБА_2 ствердила, що договір купівлі-продажу про відчуження вищезазначеного нерухомого майна, укладається ОСОБА_1 в їхніх інтересах на умовах, які вони вважають вигідними і укладення цього договору відповідає їхньому дійсному та вільному волевиявленню.

16.10.2025 ОСОБА_2 звернулася до Турківського районного суду Львівської області з позовною заявою про поділ спільного майна подружжя до ОСОБА_1 (справа № 458/1078/25). Зокрема, ОСОБА_2 заявлено вимоги до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на її користь грошових коштів в розмірі 206 776,01 грн, з яких: 135 000 грн – сума основного боргу, 57 906, 15 грн – сума інфляційних витрат та 13 869,86 грн – 3 % річних від простроченої суми. Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 17.10.2025 відкрито провадження у справі № 458/1078/25. Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 15.12.2025 провадження у справі № 458/1078/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Турківського районного суду Львівської області у справі № 458/1255/25.

Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Предметом розгляду у вказаній справі є вимоги про визнання квартири за адресою: АДРЕСА_3 такою, що набута ОСОБА_1 в особисту приватну власність за час шлюбу за кошти, які належали йому.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 , за згодою відповідача ОСОБА_2 від 24.02.2022, здійснив відчуження вищевказаної квартири згідно з договором купівлі-продажу квартири №435 від 11.05.2022, посвідченим приватним нотаріусом Турківського районного нотаріального округу Комарницькою О.Й. За умовами цього договору продавець – ОСОБА_1 передає у власність, а покупець – ОСОБА_1 , приймає належну продавцю квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , і зобов`язується сплатити її вартість за ціною та умовах, встановлених у договорі (п.1.1.), тобто на день звернення до суду із розглядуваним позовом ОСОБА_1 не є власником квартири, що за адресою: АДРЕСА_3 .

16.10.2025 ОСОБА_2 подала до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошові кошти, отримані ОСОБА_1 від продажу спільної квартири, що за адресою: АДРЕСА_3 , як спільного майна подружжя.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 17.10.2025 відкрито провадження у справі № 458/1078/25. Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 15.12.2025 провадження у справі № 458/1078/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Турківського районного суду Львівської області у справі № 458/1255/25.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.07.2023 у справі № 641/3893/20).

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17 ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Як уже зазначалось, предметом розгляду у вказаній справі є вимоги про визнання квартири за адресою: АДРЕСА_3 такою, що набута ОСОБА_1 в особисту приватну власність за час шлюбу за кошти, які належали йому.

Відповідно до ч. 2 ст 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Як вказує позивач в позовній заяві, що й підтвердив його представник під час судового розгляду, що позивач змушений звернутися до суду з позовом про встановлення факту придбання квартири , що за адресою: АДРЕСА_3 , в особисту приватну власність, оскільки в іншій справі №458/1078/25 ОСОБА_2 заявлено вимоги до ОСОБА_1 про стягнення з нього на її користь грошових коштів, отриманих внаслідок продажу квартири, що за адресою: АДРЕСА_3 , як спільного майна подружжя.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про визнання квартири АДРЕСА_1 такою, яка була набута ОСОБА_1 в особисту приватну власність за час шлюбу за кошти, які належали йому особисто не є належним способом захисту, оскільки спірне майно відчужене, а визначення правового режиму майна, розподіл коштів від продажу квартири вже є предметом дослідження у справі № 458/1078/25 про поділ спільного майна подружжя та підлягає встановленню при розгляді позову ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя щодо стягнення коштів, отриманих ОСОБА_1 від продажу квартири, як спільного майна подружжя.

Звернення до суду з позовом про визнання квартири АДРЕСА_1 такою, яка була набута ОСОБА_1 в особисту приватну власність за час шлюбу за кошти, які належали йому особисто з метою створення підстав для звільнення від доказування у справі № 458/1078/25 не відповідатиме завданням цивільного судочинства, про що вказала Велика Палата Верховного Суду, викладених у постанові від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, то на підставі ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

При цьому, під час судового розгляду відповідачем заявлено клопотання про надання 5-денного строку для вирішення клопотання про витрати на професійну правничу допомогу, яке протокольною ухвалою суду задоволено.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 15, 81, 141, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Богомазова Ірина Олександрівна, до ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Огородник Іванна Ігорівна, про визнання квартири особистою приватною власністю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення негайно вручити учасникам справи.

Повне найменування учасників справи.

Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_6 .

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ