Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №464/7882/24 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7882/24

пр.№ 2/464/71/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., за участі секретаря судових засідань: Андрушківа В.О., Леонової А.В., розглянувши цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів, з участю представників сторін: позивача - ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_1 – адвоката Левик С.А.,

у с т а н о в и в :

Позивач засобами поштового зв`язку звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з вказаною позовною заявою у порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з відповідачів пропорційно належним їм часткам у праві спільної часткової власності на будівлі безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0945 га за кадастровим номером 4610136800:04:003:0009 на АДРЕСА_1 у сумі 263 963,75 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Тімченко О.В.

Суддя ухвалою від 12 грудня 2024 року позовну заяву залишив без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 18 грудня 2024 року за наслідками усунення позивачем недоліків позов прийнято до розгляду з відкриттям провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року за клопотанням представника відповідача постановлено ухвалу про витребування доказів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та ствердила, що розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності проведено належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Левик С.А. просить у позові відмовити з урахуванням поданих письмових пояснень, так як позивач неуповноважений проводити розрахунок безпідставно збережених коштів, надала власний контррозрахунок.

З дотримання вимог ст.128 ЦПК України відповідач ОСОБА_3 повідомлена про розгляд справи, про що свідчать довідка про доставку електронного документа – судової повістки до електронного кабінету.

За відсутності у відповідача ОСОБА_2 відповідач рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено повістку про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання за відомостями Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області, отриманим у порядку ст.187 ЦПК України.

У силу приписів ст.3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою, зокрема, ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.

У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою», що узгоджується із трекінгом поштових відправлень, відповідач у порядку п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається таким, якому вручена судова повістка.

У порядку ч.4 ст.263 ЦПК України при застосуванні норм права суд ураховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, від 01 грудня 2023 року у справі № 591/4832/22, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Суд бере до уваги висновки Верховного Суду (постанові від 23 січня 2023 року) у справі № 496/4633/18 з покликанням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18), де висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду, що відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлені, у судове засідання не з`явилися, жодних клопотань не подали, що не перешкоджає розгляду справи, як це передбачено ст.223 ЦПК України. Неявка належним чином повідомленого про дату, час і місце засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 607/16163/19).

Як вбачається із положень ст.120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

За змістом ст.ст.122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20 виснував, що за загальним правилом правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема, з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Окрім цього, судом враховано, що 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 28.04.2021 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин”, який вніс зміни до ряду законодавчих актів у земельній сфері, в тому числі Земельного кодексу України.

Зокрема, розділ X Перехідних положень Кодексу доповнено пунктом 24, відповідно до якого, з дня набрання чинності вищевказаним законом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті). Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку ст.1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі № 925/230/17).

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.157 ЗК України).

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

Як визначено Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними (військовими) адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних (військових) адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники фінансових органів, уповноважених органів містобудування та архітектури, а також за згодою представники територіальних органів Держекоінспекції, Держгеокадастру.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають:

вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;

вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;

вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень;

вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд;

понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;

інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані *).

*Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться наступне нерухоме майно:

нежитлове приміщення літ.«Б-1» загальною площею 95,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 605719646101), що належить відповідачу ОСОБА_3 - (1/10 та 9/10 частки);

житловий будинок загальною площею 298,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 937724046101), що належить відповідачу ОСОБА_1 – частка та ОСОБА_2 – частка.

Вказані об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136800:04:003:0009 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку), власником якої є територіальна громада м.Львова в силу закону.

Позивач, заявляючи вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки у розмірі 263 963,75 грн, долучає розрахунок Управління земельних ресурсів Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради.

Натомість відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин Положенням про управління земельних ресурсів департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 02.02.2024 № 181, до повноважень управління земельних ресурсів як юридичної особи не віднесено проведення розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Як свідчать матеріали справи та представником позивача у суді не доведено зворотне, для визначення розміру збитків комісія виконавчим комітетом міської ради не створювалась, як це передбачено Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам. Відповідно розмір неодержаного доходу у виді орендної плати цією комісією не визначався.

Оскільки розміри збитків/неодержаних доходів визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними (військовими) адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, тому розрахунок таких за жодних обставин не може покладатися ані на управління земельних відносин, ані на сторін чи на суд.

Зважаючи, що розрахунок заявлених до стягнення сум проведено неналежним суб`єктом, з недотриманням процедури, визначеної законодавством, зокрема ч.3 ст.157 ЗК України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувача, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 263 963,75 грн ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах. Виключно сам факт порушення відповідачами земельного законодавства щодо відсутності оплати за землю за установлених обставин не може виступати єдиною та достатньою підставою для задоволення позову.

Окремо суддя акцентує, що листом Відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 17 вересня 2024 року повідомлено щодо нормативної грошової оцінки 1 кв.м земельної ділянки у АДРЕСА_1 станом на 2021, 2011 та 2023 роки.

Водночас на виконання ухвали суду Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області у листі від 13 травня 2025 року за № 9-13-0.6-2389/2-25 повідомлено суд, що Відділ № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області не є суб`єктом проведення та розрахунку нормативної грошової оцінки.

З наведеного однозначно слідує, що лист Відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 17 вересня 2024 року як доказ нормативної грошової оцінки землі за 2021-2023 роки не є достовірним та не може братися судом до уваги.

Інші доводи та докази сторін, у тому числі лист, пояснення у суді спеціаліста держгеокадастру ОСОБА_5 , не підтверджують та не спростовують обставини, які підлягають доказуванню у цій справі щодо розрахунку безпідставно збережених коштів, відповідно не мають доказового значення.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Недоречними є покликання сторін на численні позиції Верховного Суду з огляду на відсутність у таких висновків щодо застосування до цих правовідносин ч.3 ст.157 ЗК України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувача.

У цій справі судом надано відповіді на доречні аргументи сторін, здатні вплинути на вирішення спору (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 910/6322/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 990/135/22).

Наведене у своїй сукупності свідчить про недоведеність позовних вимог у розмірі 263 963,75 грн, а відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).

У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували рішення суду та беззастережно доводили протилежне.

У зв`язку з відмовою в позові судові витрати зі сплати судового збору до відшкодування позивачеві не підлягають (ст.141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні позову.

Судові витрати позивача залишити по понесеним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили в порядкуст.273 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

позивач Львівська міська рада, код ЄДРПРОУ 04055896, м.Львів, пл.Ринок,1;

відповідачі:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду складено 09 квітня 2026 року.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО