Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №451/1418/25 — Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

09 квітня 2026 рокуСправа №451/1418/25

Провадження № 2/451/37/26

Радехівський районний суд Львівської області в складі

головуючого судді Магонь О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Радехів цивільну справу №451/1418/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

установив:

Стислий виклад позиції учасників процесу

22 серпня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в інтересах позивача ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, а саме: просить визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,8 кв. м.; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину об`єкта нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123, 8 кв. м.; визнати автомобіль марки автомобіль марки Peugeot, модель 3008, рік випуску - 2010, номерний знак: НОМЕР_1 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; в порядку поділу спільної сумісної власності майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , грошову компенсацію замість його частки у праві сумісної власності на автомобіль марки Peugeot, модель 3008, рік випуску - 2010, номерний знак: НОМЕР_1 , в розмірі 1/2 його ринкової вартості в сумі 162 740 грн 00 коп., залишивши автомобіль у власності ОСОБА_4 .

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 30 липня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали шлюб, який зареєстрований Виконавчим комітетом Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області за актовим записом 12. За час шлюбу - ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася спільна дитина - дочка ОСОБА_6 . В період шлюбу, за спільні кошти та в інтересах сім`ї ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Факт придбання вказаного вище майна підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 435072691. Крім того, в період шлюбу був придбаний транспортний засіб Peugeot 3008, державний номерний знак НОМЕР_1 . Даний транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_4 . Підтвердженням зазначеної обставини є відповідь РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 01 липня 2025 року. На сьогодні перелічене майно оформлене на відповідача та має статус особистої приватної власності. Сторона позивача вважає, що такий стан речей на сьогодні порушує майнові права позивача як співвласника майна, оскільки відповідач не визнає право спільної сумісної власності на вище перераховане майно (а.с.3-5).

5 листопада 2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву про поділ майна подружжя, у якому просив у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя відмовити у повному обсязі.

У відзиві зазначає, що квартира та автомобіль, на яку претендує позивач, є особистою приватною власністю відповідачки. Зазначене житло та автомобіль було придбане під час перебування у шлюбі, однак джерелом коштів для його купівлі були особисті грошові кошти, отримані відповідачкою від продажу майна, яке належало останній до укладення шлюбу. Представник позивача у своїй позовній заяві безпідставно завищує ринкову вартість квартири, на яку претендує позивач, що безпосередньо впливає на обсяг його майнових вимог. Вказана ним сума не відповідає дійсній вартості об`єкта нерухомості, Згідно із висновком про вартість майна (квартири АДРЕСА_2 загальною площею 121,9 кв. м) ринкова вартість об`єкту оцінки (без ПДВ) – 1 797 100 гривень, що значно перевищує реальну вартість зазначеного об`єкта (771 189,60 гривень). Просить суд прийняти до уваги наданий договір купівлі-продажу квартири як достовірне підтвердження її вартості та відхилити оцінку, зазначену позивачем, як необґрунтовану. Сторона позивача у позовній заяві зазначає ринкову вартість автомобіля Peugeot, модель 3008, 2010 року випуску у розмірі 325 480 грн, що, на його думку, є завищеною оцінкою, яка не відповідає його фактичному технічному стану, року випуску та рівню зносу. Автомобіль перебував у користуванні понад два роки, має технічні дефекти, потребує невеликого ремонту, що істотно знижує його ринкову ціну. Позивач не надав суду жодного документального підтвердження визначеної ним вартості транспортного засобу (звіту оцінювача або експертного висновку). З огляду на зазначене, вважає заявлену суму компенсації в розмірі 162 740 грн (1/2 від нібито вартості автомобіля) необґрунтованою. Водночас сторона відповідача не заперечує проти проведення судової автотоварознавчої експертизи для встановлення реальної ринкової вартості автомобіля на час розгляду справи. Така експертиза дозволить об`єктивно визначити дійсну ціну майна та уникнути неправомірного завищення вартості з боку позивача (а.с.109-112).

Процесуальні дії у справі

Своєю ухвалою від 27 серпня 2025 року суддя прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі, ухвалила здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначила підготовче судове засідання, постановила витребувати у ОСОБА_4 копії письмових доказів (а.с.1-2).

Ухвалою від 14 жовтня 2025 року суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с.100).

Своєю ухвалою від 5 листопада 2025 року суд призначив судову транспортно-товарознавчу експертизу, провадження у справі зупинив (а.с.123-124).

Ухвалою судового засідання від 19 лютого 2026 року суд провадження у вказаній справі поновив (а.с.165-166).

Позиції учасників справи в судовому засіданні

Позивач у судове засідання не прибув, проте скерував суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.81).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався позивач.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, також уточнив, що стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації замість його частки у праві сумісної власності на автомобіль марки Peugeot, модель 3008, рік випуску - 2010, номерний знак: НОМЕР_1 , в розмірі 1/2 його ринкової вартості провести з врахуванням висновку експерта та стягнути судові витрати у повному розмірі.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог не заперечив, проте не погодився із розміром судових витрат на професійну правничу допомогу. На його думку зазначений спір можна було врегулювати у позасудовому порядку.

Установлені судом фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин

30 липня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали шлюб, який зареєстрований Виконавчим комітетом Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області за актовим записом 12. Зазначене підтверджується відповідним Свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_2 від 20 травня 2025 року (а.с.17).

За час шлюбу - ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася спільна дитина - дочка ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 від 1 листопада 2015 року (а.с.18).

Своїм рішенням від 27 серпня 2025 року Радехівський районний суд Львівської області розірвав шлюб між сторонами (а.с.187-190).

У період шлюбу, за спільні кошти та в інтересах сім`ї ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.104-107).

Факт придбання вказаного вище майна підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 435072691 від 11.07.2025 (а.с.19), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №230707210 від 02.11.2020 (а.с.103, 103-зворот) та договором №26.04/Б-4/К-25 від 26.04.2019 (а.с.104-107).

Квартира, загальною площею 123,8 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено із технічного паспорта, виготовленого на замовлення ОСОБА_4 (а.с.115-118).

Відповідно до Висновку про вартість майна від 30.07.2025 ринкова вартість квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 797 100 гривень (а.с.24-62).

Крім того, за період шлюбу був придбаний транспортний засіб марки Peugeot 3008, державний номерний знак НОМЕР_1 . Даний транспортний засіб зареєстрований 08.07.2023 за ОСОБА_4 , що встановлено із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с.108) та відповідь РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 01 липня 2025 року (а.с.20, 20-зворот).

Середньоинкова вартість автомобіля Peugeot 3008, 2010 року випуску, становить 325480,00 грн (триста двадцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), що підтверджується листом оцінювача ФОП ОСОБА_7 №22-25-1 від 01.08.2025 (а.с.63-64).

Ринкова вартість автомобіля Peugeot 3008, 2010 року випуску, становить 296210,86 грн (двісті дев`яносто шість тисяч двісті десять гривень 86 копійок), що підтверджується Висновком експерта від 23.01.2026 №СЕ-19/114-25/29398-АВ (а.с.141-157).

Позиція суду

Згідно із статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши подані сторонами документи, вислухавши позицію учасників процесу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, з таких підстав.

Джерела та норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів та висновки суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, набуте в шлюбі майно може бути визнане особистою приватною власністю одного з подружжя лише в тому випадку, якщо придбання цього майна відбулося виключно за особисті кошти одного з подружжя.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними у натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року у справі № 756/2527/16-ц (провадження № 61-5837св20), вказано, що «виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю. […] вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто».

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року в справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17 (провадження № 61-252св17), зроблено висновок, що: «статтею 70 СК України передбачено два випадки, коли суд має право відступити від начал рівності часток подружжя у праві спільної власності. По-перше, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. По-друге, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування».

До складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).

Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19)).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Метою заявленого позивачем позову є поділ спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу. Оскільки, відповідач не спростував презумпції спільної сумісної власності на спірне майно, а саме, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123, 8 кв. м.; автомобіль марки автомобіль марки Peugeot, модель 3008, рік випуску - 2010, номерний знак: НОМЕР_1 , поширюється режим спільної сумісної власності на це майно.

Водночас, суд не встановив і підстав для відступу від рівності часток подружжя у праві спільної власності.

Суд враховує, що поділ майна подружжя здійснюється в натурі відповідно до визначених судом часток, одночасно, не виключається звернення одного із подружжя про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі № 569/4484/22.

Суд вирішує спір в межах заявленого позову про поділ спільного майна подружжя, та визначає спосіб поділу майна, який за установлених у кожній конкретній справі обставин, є найбільш прийнятним для обох сторін та відповідає засадам розумності та справедливості (позиція Верховного суду викладена у постанові від 12 жовтня 2022 року справа № 757/64512/16-ц).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку, що спірна квартира та автомобіль були набуті сторонами під час шлюбу за спільні кошти, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя, передбаченої статтею 60 СК України.

Враховуючи засади рівності часток дружини та чоловіка, відсутність підстав для відступу від них та визнання представником відповідача позовних вимог в ході судового розгляду, суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,8 кв. м. та стягнути на його користь грошову компенсацію на автомобіль марки Peugeot, модель 3008, рік випуску - 2010, номерний знак: НОМЕР_1 замість частки у праві власності на автомобіль, з огляду на його дійсну ринкову вартість, встановлену висновком судового експерта.

Щодо розподілу судових витрат

У позовній заяві сторона позивача просить стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 10 612,90 грн, що підтверджується квитанцією №90 від 13.08.2025 (а.с.7), а також відповідно до платіжної інструкції № 0.0.4675262602.1 від 15 грудня 2025 року (а.с.137) позивачем сплачено 5 348,00 грн за проведення експертизи відповідно до ухвали суду.

Враховуючи задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 10 612 (десять тисяч шістсот дванадцять) гривень 90 (дев`яносто) копійок та 5 348 (п`ять тисяч триста сорок вісім) гривень 40 копійок судових витрат на експертизу.

Що стосується судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн суд зазначає наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.1-4 ст.137 ЦПК України).

Суд також враховує положення частини шостої статті 137 ЦПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

В постанові Верховного Суду від 19.02.2020 (справа №755/9215/15-ц) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подав наступні документи: копія Договору про надання правової допомоги №27-05-25-1 від 27 травня 2025 року, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Чечелюком О.Ю. (а.с.185-зворот); копія Акта приймання-передачі наданих послуг №1 від 12 березня 2026 року, підписаний ОСОБА_3 та адвокатом Чечелюком О.Ю. (а.с.185);

Отже, стороною позивача доведено, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 30 000,00 грн у зв`язку з розглядом справи в суді.

Водночас, на думку суду, заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн є надмірною з огляду на те, що компенсація витрат має бути співмірною до фактичного внеску представника у результат справи, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Відтак, аналізуючи надані докази та з огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, визнання позову відповідачем, складність справи, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, тривалість судового провадження, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

На підставі ст. ст. 15, 16 ЦК України; ст. ст. 57, 60, 70, 71 СК України; ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

частково задовольнити позов ОСОБА_3 .

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,8 кв. м.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини об`єкта нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 123,8 кв. м.

Визнати автомобіль марки Peugeot, модель 3008, рік випуску - 2010, номерний знак: НОМЕР_1 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У порядку поділу спільної сумісної власності майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , грошову компенсацію замість його частки у праві сумісної власності на автомобіль марки Peugeot, модель 3008, рік випуску - 2010, номерний знак: НОМЕР_1 , в розмірі 1/2 його ринкової вартості відповідно до висновку експерта в сумі 148 105 (сто сорок вісім тисяч сто п`ять) гривень 43 копійки, залишивши автомобіль у власності ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 10 612 (десять тисяч шістсот дванадцять) гривень 90 копійок судового збору, 5 348 (п`ять тисяч триста сорок вісім) гривень 40 копійок судових витрат на експертизу та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони та інші учасники у справі

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Чечелюк Олег Юрійович, адреса місцезнаходження: вулиця С. Бандери, 13, офіс 25, місто Луцьк, Волинська область, 43025.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Представник відповідача: адвокат Сопронюк Геннадій Михайлович, місцезнаходження: проспект Відродження, 7, місто Радехів, Шептицький район, Львівська область, 80200.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлено 09.04.2026.