Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №465/10306/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 465/10306/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1271-2432 від 12.09.2023 р. у розмірі 28014,00 грн. Позовні вимоги обґрунтував тим, що 12.09.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1271-2432, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач була попередньо ознайомлена. Відповідно до умов договору відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 8400 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період – 21 день; знижена % ставка 2,50 % в день, стандартна % ставка 3,00 % в день. Відповідач здійснила часткову оплату в рахунок погашення заборгованості. Проте, відповідач належним чином не виконує своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 07 жовтня 2025 року за даним кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 66486,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 8400,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 58086,00 грн. Разом з тим, позивачем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 38472,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 28014,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 8400 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 19614,00 грн. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи судом, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу – за зареєстрованим місцем проживання та отримано відповідачем 05.03.2026 року особисто, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

24.03.2026 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано відзив на позов, який сформовано у системі «Електронний суд» 23.03.2026 року представником відповідача адвокатом Шелудько О.О., яка діє на підставі ордера на підставі договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги № б/н від 11.03.2026 року.

У поданому відзиві сторона відповідача заперечила позовні вимоги та вказала, що відзив подано у відповідності до ст. 178 ЦПК України та у строк, встановлений судом, оскільки ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач не отримала, а 23.03.2026 року представник відповідача отримала доступ до матеріалів справи №465/10306/25 у підсистемі «Електронний суд».

Однак, вказане не відповідає дійсності та спростовано матеріалами справи, оскільки відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач ОСОБА_2 отримала поштове відправлення суду за зареєстрованим місцем проживання 05.03.2026 року.

Крім цього, відповідно до відомостей ордера від 23.03.2026 року відповідач уклала договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги № б/н 11.03.2026 року.

Таким чином, встановлений судом строк для подання відзиву стороною відповідача пропущено, надані суду відомості спростовано матеріалами справи, клопотання про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не подано, а тому такий відзив суд не приймає до уваги.

06.04.2026 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано додаткові пояснення представника позивача.

Відповідно до вимог ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи наведене, подані додаткові пояснення представника позивача не є заявою по суті справи, стороною позивача недотримано черговості подання заяв по суті справи, визначених цим Кодексом та судом в ухвалі про відкриття провадження, судом не було визнано за необхідне подання додаткових пояснень, відзив на позов суд не прийняв до уваги, а тому вказані додаткові пояснення суд теж не приймає до уваги.

Крім цього, до додаткових пояснень представником позивача подано нові докази та клопотання про витребування доказів.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, стороною позивача не виконано вимоги ст. 83 ЦПК України щодо подання доказів, а тому такі докази до розгляду судом не приймаються.

Згідно із ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи наведене, клопотання про витребування доказів, подане разом із додатковими поясненнями 06.04.2026 року суд залишає без задоволення

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Із змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 12 вересня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1271-2432 продукту «Credit Kasa» в електронній формі на суму 8400 грн., строк кредитування 300 днів, дата повернення кредиту: 07.07.2024 року, базовий період – 21 день, знижена процентна ставка 2,50 % в день, стандартна процентна ставка 3,00 % в день.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Так, відповідно до п.п.2.1 п.2 Договору про відкриття кредитної лінії № 1271-2432 від 12.09.2023 року кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених цим договором. Згідно п.п. 2.2 п.2 кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п.п. 4.12 п. 4 договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення /виплати/ кредиту 07.07.2024 року. Строк договору є рівним строку кредитування.

Умовами кредитного договору № 1271-2432 від 12.09.2023 року визначено період користування кредитом, процентну ставку, порядок повернення кредиту, наслідки невиконання зобов`язання за договором, у тому числі штрафні санкції, інші умови договору.

Підписання даного договору здійснено за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А0546, при цьому відповідач надала позивачу свої персональні дані, зокрема, серію та номер паспорта НОМЕР_1 , виданого Залізничним РВ ГУ УМВС України у Львівській області 22.01.2014 р., РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 та номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_3 .

Відповідно до долучених до матеріалів справи копій документів, ТОВ «УКР Кредит Фінанс» надав ОСОБА_2 кредит за договором № 1271-2432 від 12.09.2023 року на суму 8400 грн. за допомогою платіжної системи LiqPay, ID платежу 2364538799 від 12.09.2023 на картку № НОМЕР_4 .

Відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління ДМС про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_3 », що також підтверджено відповіддю №2584840 від 09.04.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1271-2432 від 12.09.2023 року заборгованість ОСОБА_2 станом на 07 жовтня 2025 року за даним кредитним договором становить 66486,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 8400,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 58086,00 грн.

Разом з тим, позивачем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 38472,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 28014,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 8400 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 19614,00 грн.

Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст.5, ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.08.2022 року у справі №234/7298/20, відповідно до якої судом установлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суди дійшли обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Так, на виконання наведених вимог, ОСОБА_2 було надано одноразовий ідентифікатор А0546, для підписання договору про відкриття кредитної лінії № 1271-2432 від 12.09.2029 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Таким чином, укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вчинили дії, визначені ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Нарахування процентів здійснено у межах строку дії договору, що відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що позивач виконав всі умови договору належним чином, а відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.

Суд приймає до уваги надані позивачем докази, зокрема, розрахунок заборгованості, оскільки будь-яких доказів на спростування таких відповідачем не надано, свого розрахунку сторона відповідача не подала.

При цьому, суд враховує, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач періодично здійснювала часткові оплати на виконання зобов`язання, що, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, свідчить про фактичне визнання відповідачем укладення кредитного договору та своїх зобов`язань по його виконанню.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи, сторона відповідача не надала суду доказів на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Відтак, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає до задоволення, та присуджує стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором кредитним договором №1271-2432 від 12.09.2023 р. у розмірі 28014,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 8400, 00 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 19614,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 205, 509, 514, 526, 610, 612, 625, 626-629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», ст.12, 81, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ – 38548598, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) заборгованість за кредитним договором № 1271-2432 від 12.09.2023 року у розмірі 28014,00 /двадцять вісім тисяч чотирнадцять/ гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 8400,00 гривень та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 19614,00 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКР КРЕДИТ ФІНАНС» /ЄДРПОУ – 38548598, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407/ понесені судові витрати у розмірі 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або у строки та порядку ст. 354, 355 ЦПК України.

Судове рішення складено 09 квітня 2026 року.

Суддя: Бориславський Ю. Л.