Вирок від 08 квітня 2026 р. у справі №335/5278/23 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/5278/23 1-кп/335/306/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

процесуального прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_4 ,

захисника (в режимі відеоконференції) адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 107Б, кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023082060000625 від 20 квітня 2023 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не одруженого, не працевлаштованого, не маючого зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:

28 березня 2001 року вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 143, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 141, ст. 42 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (в редакції 1960 року) до 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

08 лютого 2008 року вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 69, 75, 76 КК України з іспитовим строком 3 роки;

16 жовтня 2008 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

02 червня 2009 року вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;

07 жовтня 2014 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 1 рік;

22 грудня 2016 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі – КК України) до 2 років позбавлення волі, звільненого за відбуванням строку покарання 14 березня 2017 року;

21 квітня 2020 року вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого за відбуванням строку покарання 11 жовтня 2021 року;

17 травня 2023 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 185, ст. 395 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

Під час дії воєнного стану, 19.04.2023 приблизно о 12:00 год., перебуваючи поблизу дошкільного навчального закладу № 126 «Суничка» по вул. Патріотичній, б. 40-А, у м. Запоріжжі, керуючись корисливими мотивами та маючи умисел на заволодіння чужим майном для особистого збагачення, поєднаним із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді посягання на майно, а саме на мобільний телефон марки «Motorola», який належить потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наніс останньому один удар кулаком лівої руки в обличчя, чим згідно з висновком експерта № 623п від 21.04.2023 спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження. Від отриманого удару потерпілий втратив свідомість та впав на землю.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що потерпілий перебуває без свідомості, ОСОБА_6 заволодів належним потерпілому мобільним телефоном марки «Motorola» ХТ2155-6 motoЕ20, у корпусі сірого кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , та зник з місця вчинення кримінального правопорушення, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на суму 3 131 гривень 14 копійок.

Таким чином, ОСОБА_6 власними умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 на початку судового розгляду вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнавав, не погоджуючись із юридичною кваліфікацією його дій. Однак, після закінчення дослідження судом письмових доказів, змінив власну позицію, пояснивши таке.

Так, ОСОБА_6 зазначив, що наразі він в повному обсязі визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України, обставини вчинення злочину, його кваліфікацію та розмір завданої шкоди не оспорює.

Суду пояснив, що 19.04.2023 приблизно о 12:00 год. він зустрівся із потерпілим, назвався ОСОБА_8 , а не власним іменем, взяв у потерпілого телефон «Моторола» подзвонити. Надалі потерпілий хотів телефон забрати, і коли вони перебували біля дитячого садка «Суничка» по вулиці Патріотичній в місті Запоріжжя він вдарив потерпілого кулаком в обличчя, в область ока, після чого потерпілий впав і втратив свідомість. Він із телефоном направився у бік пр. Металургів, де віддав своїй знайомій для продажу.

У скоєному розкаявся, зазначив, що хоче служити в лавах ЗСУ та захищати Батьківщину, зробив для себе належний висновок, виявив бажання стати на шлях виправлення. Також зазначив, що стосовно нього вже є відношення 33 штурмової бригади, де він і має намір служити. Цивільний позов потерпілого про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди визнав повністю.

Окрім визнавальних показань обвинуваченого, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння доводиться поза розумним сумнівом такими доказами, дослідженими безпосередньо судом під час судового розгляду та оціненими з точки зору їх достатності, належності та допустимості у їх сукупності та взаємозв`язку.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що 19.04.2023 був його день народження. Зазначив, що в цей день зранку вживав алкоголь (приблизно 300 гр.). Він зустрівся із обвинуваченим ОСОБА_6 в м. Запоріжжі по вул. Сталеварів, біля «пивнушки», навпроти «А-банку», разом зі знайомими, а саме з власною дівчиною та її дядьком. Обвинуваченого знала дівчина потерпілого. Обвинувачений обіцяв надати дівчині житло, оскільки вона була з м. Гуляйполя (землячка потерпілого). ОСОБА_6 підійшов, назвався ОСОБА_8 , та попросив телефон зателефонувати. ОСОБА_7 набрав номер на телефоні «Моторола» і віддав його ОСОБА_6 . Останній здійснив виклик та став відходити, віддаляючись від потерпілого. ОСОБА_7 почав йти за ОСОБА_6 , останній завів його за будинок, водив колами. Казав, що має приїхати чоловік, він йому пояснює дорогу. Далі знов водив колами, завів до дитячого садку, там вдарив його по голові, а саме в праву частину обличчя, потекла кров. Чим вдарив, не побачив, удар був несподіваним, після удару потерпілий втратив свідомість на певний проміжок часу. Він кричав ОСОБА_6 , але той зник. ОСОБА_7 , підвівшись, побіг за ним в бік вул. Маяковського, але той утік. Після цього, ОСОБА_7 повернувся до відділення «Нової пошти», куди приїхала поліція. Зазначив, що вартість телефону складає приблизно 4 000,00 грн, а лікування – 3,000 грн. Цивільний позов підтримав, просив стягнути моральну та матеріальну шкоду загальним розміром 17 000,00 грн.

З витягу з ЄРДР № 12023082060000625 від 20.04.2023 випливає, що за заявою ОСОБА_7 від 19.04.2023 були внесені відомості щодо кримінального правопорушення, яке мало місце 19.04.2023 близько 12:00 год., поблизу дошкільного навчального закладу № 126 «Суничка» по вул. Патріотичній, буд. 40-А в м. Запоріжжі щодо заволодіння ОСОБА_6 мобільним телефоном потерпілого марки «Моторола» сірого кольору. Зазначений витяг містить відомості щодо групи слідчих та прокурорів, до яких, зокрема, входять слідчий ОСОБА_9 та прокурорка ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 1, 25).

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 19.04.2023, ОСОБА_7 просив органи поліції та прокуратури притягнути до кримінальної відповідальності маловідомого йому чоловіка на ім`я ОСОБА_8 , який 19.04.2023 приблизно об 11:30 год. поблизу будинку 21 по вул. Сталеварів в м. Запоріжжі вільним шляхом із застосуванням фізичної сили заволодів його мобільним телефоном матки ««Motorola», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 » в корпусі чорного кольору. Вартість телефону складає 4 000 грн. При цьому потерпілий вказав, що бачив та зможе впізнати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення (т. 1 а.с.125).

З протоколу огляду місцевості від 20.04.2023 з додатками, який було проведено за участі понятих та потерпілого ОСОБА_7 випливає, що слідчим було оглянуто ділянку місцевості, яка розташована біля будинку 40 по вулиці Патріотичній у м. Запоріжжі біля дитячого садка «Суничка». На вказаній ділянці місцевості розташована п`ятиповерхова будівля, ліворуч від якої знаходиться дитячий дошкільний заклад «Суничка» за адресою м. Запоріжжя по вул. Патріотичній, буд. 40. Прибудинкова територія п`ятиповерхового будинку, на який вказує потерпілий, має асфальтове покриття. Також потерпілий вказав, що саме на цій ділянці місцевості 19.04.2023 приблизно о 12.00 год. чоловік, який назвався ОСОБА_8 , заволодів його мобільним телефоном та наніс йому тілесні ушкодження, в результаті удару по обличчю від якого потерпілий впав на асфальтове покриття. Під час проведення огляду слідів боротьби та слідів речовини бурого кольору не виявлено. Під час огляду місця події нічого не вилучалося, відеоспостереження на вказаній ділянці відсутнє (т. 1 а.с. 126 – 129).

З висновку експерта № 623п від 19.05.2023 випливає, що під час судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_7 виявлено садно на слизовій оболонці нижньої губи праворуч. Вказані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. Тілесне ушкодження утворилися від одного травматичного впливу тупого предмета. Давність утворення ушкодження не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи. Положення потерпілого відносно особи, що спричинила йому тілесні ушкодження, могло бути будь-яким при умові доступності відповідної ділянки тіла для її травмування. Згідно протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7 від 20.04.2023, який зазначає, що « ОСОБА_8 » наніс йому один удар кулаком в район «правої» щелепи, від чого потерпілий впав на підлогу та втратив свідомість. Отже, зважаючи на збіг за загальними груповими характеристиками травмуючого предмету з характером ушкоджень, локалізацією спричинення з локалізацією ушкодження, кількістю травматичних впливів з кількістю ушкоджень, слід вважати за можливе утворення у ОСОБА_7 тілесного ушкодження, зазначеного в п. № 1 висновку, за механізмом, зазначеним в протоколі допиту останнього від 20.04.2023, а саме ударі кулаком в ділянку щелепи праворуч (т. 1 а.с. 130 – 131).

Згідно з висновком експерта судової товарознавчої експертизи № 176 від 05.06.2023 ринкова вартість мобільного телефону марки «Motorola» ХТ2155-6 motoЕ20, у корпусі сірого кольору, у справному стані, станом на момент скоєння кримінального правопорушення, а саме на 19.04.2023 з урахуванням зносу складає 3 131,14 грн (т. 1 а.с. 133 – 138).

Постановою слідчого від 20.04.2023 визнано речовими доказами за даним кримінальним провадженням сім-карти мобільного оператора «Водафон» та флеш-носія ємкістю 32 ГБ з маркуванням «Micro SD Class HC» та долучено їх до матеріалів провадження (т. 1 а.с 139 – 140).

З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 20.04.2023 випливає, що потерпілий ОСОБА_7 , за участі понятих, підозрюваного ОСОБА_6 та його захисниці ОСОБА_5 , впізнав пред`явленого для впізнання ОСОБА_6 як особу, яка заволоділа його телефоном та нанесла йому тілесні ушкодження 19.04.2023 (т. 1 а.с. 143 – 152).

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.04.2023 з додатками, під час затримання ОСОБА_6 20.04.2023 о 15:10 год., у нього було вилучено кепку «Адідас» червоного кольору, синю куртку та рюкзак синій «Славутич» (т. 1 а.с. 153 – 156).

Постановою слідчого від 20.04.2023 визнано речовими доказами за даним кримінальним провадженням кепки «Адідас» червоного кольору, синю куртку та рюкзак «Славутич» синього кольору, а відповідною квитанцією передано їх на зберігання (т 1 а.с. 157 – 159).

Згідно з висновком експерта (за матеріалами справи) № 833/к від 19.06.2023, судово-медична експертна комісія дійшла таких висновків. Згідно з висновком експерта № 623п від 21.04.2023 у ОСОБА_7 , 1962 року народження, виявлене тілесне ушкодження: садно на слизовій оболонці нижньої губи праворуч, що утворилося від одного травматичного впливу тупого предмета. Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту з відеозаписом за участі потерпілого ОСОБА_7 від 20.04.2023, останній зазначає, що « ОСОБА_8 » наніс один удар кулаком лівої руки, на якій була «печатка», в ділянку щелепи праворуч, від чого впав – втратив свідомість, прийшов до тями від відчуття удару в ліве стегно. Враховуючи збіг характеру травмуючого предмету (кулак людини діє на тіло як тупий предмет) з характером тілесного ушкодження (садно, яке утворилось від дії тупого предмету), локалізації травматичного впливу (нижня щелепа праворуч) з локалізацією тілесного ушкодження (на слизовій оболонці нижньої губи праворуч), кількості травматичних впливів (один) з кількістю тілесних ушкоджень (одне), експертна комісія вважає, що утворення тілесного ушкодження у гр. ОСОБА_7 за механізмом, який він зазначає в ході проведення слідчого експерименту від 20.04.2023 – можливо. Оцінити травматичний вплив в ділянку лівого стегна, з судово-медичної точки зору неможливо у зв`язку з тим, що він не відобразився у вигляді тілесного ушкодження (т. 1 а.с. 162 – 165).

Як випливає з протоколу слідчого експерименту від 20.04.2023 з додатками у вигляді відеозапису та стенограми, потерпілий ОСОБА_7 надав пояснення про те, що 19.04.2023 у свій День народження він зустрівся зі своєю землячкою ОСОБА_10 по вул. Сталеварів. Біля бару, який знаходиться біля зупинки тролейбусів по вул. Сталеварів вони зустріли знайомого ОСОБА_10 , який назвався ім`ям ОСОБА_8 . У ОСОБА_8 було кільце на руці, якась саморобна «печатка». Вони взяли в кафе по 100 грамів горілки та три бутерброди, сіли та випили, потім пішла розмова щодо місця проживання ОСОБА_10 та того, що її чоловік помер. Чоловік, який називав себе ОСОБА_8 , запропонував ОСОБА_10 пожити в нього у кімнаті в гуртожитку, тому вони пішли до нього додому. Він поселив ОСОБА_10 до себе в кімнату. Потім вони стали повертатися до зупинки, щоб поїхати на Правий берег м. Запоріжжя. ОСОБА_8 спитав у нього, чи є ще кошти, він сказав, що є ще 50 грн. ОСОБА_8 взяв ці кошти та пішов купив ще по 100 грамів горілки, вони знову випили. ОСОБА_11 сказав, що у нього на телефоні сіла батарея, і попросив у нього телефон. Для цього потерпілий розблокував свій телефон, набрав номер той, що йому продиктував ОСОБА_8 , та передав телефон останньому. ОСОБА_8 став розмовляти по телефону та йти від них, потерпілий подумав, куди той йде та пішов за ним. Так, ОСОБА_8 завів потерпілого до території дитячого садка. Тоді потерпілий став вимагати, щоб йому повернули телефон та сказав, що досить тому розмовляти. Простягнув до ОСОБА_8 руку, щоб забрати телефон, а той наніс йому один удар у щелепу, від якого він упав на асфальт. Впав моментально. Вказує на те, що втратив свідомість, прийшов до тями від поштовху у бік. Коли отямився, то побачив, що ОСОБА_8 знаходиться біля жовтої споруди. Потерпілий встав, але бігти він не міг, тому став кричати, щоб ОСОБА_8 повернув йому телефон, але той мовчки пішов геть та через нетривалий час зник. Тому потерпілий повернувся назад до своєї компанії (т. 1 а.с. 166 – 175).

Згідно із протоколом огляду від 20.04.2023 у службовому кабінеті № 34 ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, за участі понятих, свідка ОСОБА_12 , слідчим було оглянуто сім-карту оператора «Водафон» та флеш-носій ємністю на 32 Гб, які добровільно надала ОСОБА_12 . Зазначені карти остання дістала з мобільного телефону марки «Моторола» у корпусі сірого кольору, який їй передав ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 88 – 93).

Таким чином, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що ОСОБА_6 власними умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Обвинувачений ОСОБА_6 є раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, через невеликий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі вчинив новий корисливий злочин в умовах введеного в Україні воєнного стану. За сімейним станом не одружений, не має постійного місця проживання, наразі відбуває покарання в місцях позбавлення волі, за місцем відбування покарання характеризується задовільно, під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, відомостей про особу обвинуваченого, його негативного відношення до скоєного, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність обставини, що пом`якшує покарання, суд доходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та з цих підстав вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікується його діяння, у виді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

У цій справі суд не вбачає підстав для застосування при призначенні покарання ОСОБА_6 положень статей 69, 75 КК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій – третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до вироку Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17.05.2023 ОСОБА_6 був засуджений за ч. 4 ст. 185, ст. 395, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі.

Епізод злочинної діяльності за даним кримінальним провадженням мав місце 19.04.2023, тому є підстави для застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України до строку відбування покарання за цим вироком ОСОБА_6 підлягає зарахуванню строк його попереднього ув`язнення з моменту його затримання 20.04.2023 по 10.08.2023 (ухвала про тимчасове залишення обвинуваченого у слідчому ізоляторі – а.с. 89 т. 1), із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Крім того, з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки після 10.08.2023 запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався, адже він фактично відбував з цього часу покарання за попереднім вироком в ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)», де перебуває і на даний час, до строку відбування покарання за цим вироком слід зарахувати частково відбуте покарання за попереднім вироком.

Питання про процесуальні витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що підлягає задоволенню цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди загальним розміром 17 000 грн, з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 42 «Про судову практику по справам про стягнення моральної шкоди», розмір стягнення моральної шкоди, суд встановлює залежно від характеру страждань, які вчинені позивачу, характеру немайнових збитків і з врахуванням інших обставин.

При встановленні суми моральної шкоди, за вищевказаними позовними вимогами, за даним позовом суд враховує характер й ступінь, перенесених потерпілим душевних і фізичних страждань, переживань, тяжкість вимушених змін в його житті через вибуття з його власності мобільного телефону, що обмежило його можливість спілкування та користування послугами, а також, що обвинуваченим добровільно матеріальна шкода не відшкодована.

Як передбачено ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку цивільний відповідач позов визнав, про що зазначив під час судового розгляду. Визнання цивільним відповідачем позову не суперечить закону, не порушує нічиїх прав, свобод та законних інтересів, а також не суперечить КПК України.

Враховуючи встановлені судом обставини вчиненого кримінального правопорушення, дії і поведінку обвинуваченого та потерпілого у момент вчинення кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до скоєного та наслідки завданої шкоди потерпілому, тривалість кримінального провадження, враховуючи позицію обвинуваченого про повне визнання цивільного позову, беручи до уваги наявні документи на підтвердження розміру матеріальної шкоди, виходячи із вимог розумності та справедливості, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в розмірі 7 000,00 грн матеріальної шкоди та 10 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. На переконання суду, зазначені суми будуть справедливою сатисфакцією відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди потерпілому, а тому цивільний позов підлягає задоволенню на загальну суму розміром 17 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Таким чином, арешт майна, який був накладений відповідно до ухвал слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25.04.2023, підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2023 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185, ст. 395 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 20 квітня 2023 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_6 до строку відбування покарання за цим вироком строк його попереднього ув`язнення з 20 квітня 2023 року по 10 серпня 2023 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_6 до строку відбування покарання за цим вироком частково відбуте покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2023 року, з 10 серпня 2023 року по день набрання цим вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7 000 (сім тисяч) грн 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, а разом 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 квітня 2023 року, а саме з: кепки червоного кольору «Адідас», синьої куртки, рюкзаку «Славутич» синього кольору, які належать ОСОБА_6 , сім-карти мобільного оператора «Водафон» та флеш-носія ємністю 32 ГБ з маркуванням «Micro SD Class HC», які належать ОСОБА_7 .

Речові докази:

- сім-карту мобільного оператора «Водафон» та флеш-носій ємністю 32 ГБ з маркуванням «Micro SD Class HC», які належать ОСОБА_7 – повернути за належністю їх власнику;

- кепку червоного кольору «Адідас», синю куртку, рюкзак «Славутич» синього кольору, які належать ОСОБА_6 – повернути за належністю власнику.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі п. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.

Суддя ОСОБА_1